Провадження № 11-кп/824/4806/2025 Категорія: ч. 2 ст. 345 КК України
ЄУН: 754/15761/24 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
13 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12024100030002290за обвинуваченням
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глиця Болградського району Одеської області, громадянина України, одруженого, не працюючого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 345 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року,
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року ОСОБА_8 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 345 КК України та переданий на поруки колективу Добровольчого формування НОМЕР_2 територіальної громади міста Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» за умови, що він протягом року з дня передачі на поруки не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Колективу Добровольчого формування НОМЕР_2 територіальної громади міста Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» роз'яснено, що у разі порушення ОСОБА_8 умов передачі останнього на поруки, відповідно до ч. 2 ст. 47 КК України він буде притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України.
Якщо протягом року з дня передачі ОСОБА_8 на поруки колективу він не виправдає довіру колективу, ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме громадський порядок, загальні збори колективу можуть прийняти рішення про відмову від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження № 12024100030002290 від 4 вересня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, - закрито.
Цією ж ухвалою вирішена доля речових доказів у провадженні.
Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Так, прокурор наголошує, що в порушення вимог ст. 94 КПК України суд неналежним чином оцінив документи, надані Добровольчим формуванням НОМЕР_2 територіальної громади міста Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2», зокрема, контракт укладений з Командиром Добровольчого формування НОМЕР_2 територіальної громади міста Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_10 та скріплений печаткою цього формування, яка, як зазначає прокурор, не містить в собі інформації про реєстрацію вказаного формування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Прокурор зауважує, що з досліджених судом документів не зрозуміло, яка організаційно-правова форма суб'єкта, а саме Добровольчого формування НОМЕР_2 територіальної громади м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2», щоб стверджувати, що воно є підприємством чи уставною, організацією. Також неможливо встановити номер із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перевірити організаційно-правову форму Добровольчого формування, яке як стверджує прокурор, навіть відсутнє в Державному класифікаторі «Класифікація організаційно-правових форм господарювання».
Крім того, передати на поруки можливо лише колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням. Однак, з досліджених документів встановлена відсутність протоколу загальних зборів колективу, суду такий протокол також не надавався, наявне лише клопотання представника ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва ОСОБА_11 , який аж ніяким чином не може виступати за весь колектив, кількісний склад якого також невідомий. Більш того, на час розгляду клопотання представника ДФ №7 м. Києва судом не встановлено, чи наділений ОСОБА_11 правом підпису документів від імені Добровольчого формування НОМЕР_2 територіальної громади міста Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Прокурор, посилаючись на Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449, зазначає, що не з'ясовано, до якої військової частини Сил територіальної оборони ЗСУ відноситься Добровольче формування НОМЕР_2 територіальної громади м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Також апелянт посилається на те, що згідно з пред'явленим обвинуваченням дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 345 КК України, санкцією зазначеної частини статті передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк. А тому, як вважає прокурор, суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, щодо кваліфікації дій ОСОБА_8 та призначення передбаченого законом покарання. Замість цього суд безпідставно застосував ст. 47 КК України, яка в даному випадку не підлягала застосуванню.
Окрім того, прокурор звертає увагу на те, що суд не надав йому можливості долучити матеріали, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , щодо наявності/відсутності судимості, а також перебування на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, характеристику з місця проживання.
Окремо прокурор наголошує, що звільнення від кримінальної відповідальності з передбачених підстав передбачає наявність щирого каяття. Однак, судом належним чином не з'ясована наявність щирого каяття з боку обвинуваченого, оскільки останній лише формально визнав себе винуватим.
З огляду на викладене, прокурор не погоджується із оцінкою судом першої інстанції досліджених доказів по кримінальному провадженню, а також висновками суду, які не відповідають фактичним обставинам справи та істотним порушення вимог кримінального процесуального закону.
Потерпілий повідомлявся про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, однак до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
Вислухавши думку учасників апеляційного розгляду, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи про те, що на даний час ОСОБА_8 є мобілізованим, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , командир 3 роти клопоче про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності з передачею останнього на поруки колективу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до ухвали суду згідно з обвинувальним актом 3 вересня 2025 року приблизно о 20.50 год. екіпаж управління патрульної поліції у м Києві Департаменту патрульної поліції «Рубін 305» у складі поліцейських ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідно до розстановки сил та засобів на той момент виконували службові обов'язки по забезпеченню публічного порядку та безпеки на території Деснянського району м. Києва.
В ході патрулювання по вул. Сержа Лифаря Деснянського району м. Києва працівниками поліції виявлено скутер без реєстраційного номерного знаку та без мотошолому, у зв'язку з чим вони висловили вимогу до водія зупинити транспортний засіб. У свою чергу водій скутера, яким виявився ОСОБА_8 , почав втікати від поліцейських у бік гаражного кооперативу «Супутник-3», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 3. Прибувши за вказаною адресою, працівниками поліції був виявлений ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є водієм вищезазначеного скутера.
Після зупинки транспортного засобу ОСОБА_8 , достовірно розуміючи, що перед ним перебувають працівники правоохоронного органу під час виконання своїх службових обов'язків, безпідставно почав висловлюватись в їх бік словами нецензурної лайки та вести себе агресивно. Після цього, продовжуючи свої протиправні дії, з метою перешкоджання поліцейському взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12 здійснювати свої службові обов'язки, який зупинив ОСОБА_8 внаслідок порушення останнім ПДР України, ОСОБА_8 , маючи умисел, направлений на умисне заподіяння ОСОБА_12 , який є працівником правоохоронного органу, легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, підійшов впритул до ОСОБА_12 та наніс один удар кулаком своєї правої руки ОСОБА_12 у бік лівої скроні голови.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілий ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця навколо лівого ока з переходом у виличну ділянку, що відноситься до легкого тілесних ушкоджень.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме: в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що 8 травня 2025 року до суду надійшло клопотання представника ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_11 про передачу ОСОБА_8 на поруки трудовому колективу ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2». При цьому заявником вказано про те, що колектив даного ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» зобов'язується після передачі на поруки ОСОБА_8 здійснювати заходи виховного характеру, спрямовані на недопущення вчинення останнім нових правопорушень, а також своєчасно повідомляти про обставини, які перешкоджають виконанню виховної функції.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 345 КК України з передачею останнього на поруки колективу ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» та закриваючи кримінальне провадження, суд першої інстанції вказав про те, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 вчинив злочин вперше, який відноситься до нетяжких злочинів. Обвинувачений визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся та відшкодував завдану шкоду.
Суд врахував, що клопотання ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 8 травня 2025 року містить зобов'язання колективу здійснювати заходи виховного характеру відносно ОСОБА_8 , який є добровольцем територіальної оборони ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» на підставі контракту від 17 травня 2022 року № б/н, який продовжений до 17 травня 2028 року. Судом не встановлено підстав для сумніву в можливості колективу ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2» впливати на поведінку обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, думку потерпілого, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 345 КК України, оскільки його виправлення можливе без фактичного застосування щодо нього заходів кримінально-правового впливу.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Так, ч. 1 ст. 47 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Інститут звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації можна застосувати лише у разі встановлення всіх обов'язкових для подання відповідного клопотання умов, зокрема:
1) вчинення кримінально караного діяння вперше;
2) таке діяння є кримінальним правопорушенням відповідного ступеню тяжкості;
3) воно не є корупційним;
4) наявне щире каяття особи.
Встановивши відсутність хоча б однієї із цих передумов, суди не вправі застосовувати ст. 47 КК щодо обвинуваченої особи.
Колегія суддів враховує, що за змістом обвинувального акту під час досудового розслідування слідчим не встановлено обставин, що пом'якшують покарання, у т.ч. і щирого каяття, а під час судового розгляду судом першої інстанції не перевірена наявність щирого каяття, оскільки обвинувачений не допитувався, і обставини інкримінованого останньому злочину не були предметом перевірки та дослідження судом першої інстанції.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що поняття «щире каяття» відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що судом першої інстанції належним чином не з'ясована наявність щирого каяття з боку обвинуваченого, що є безумовною обставиною, яка підлягає встановленню при вирішенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності особи на підставі ст. 47 КК України.
Окрім того, колегія суддів враховує, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки за приписами ст. 47 КК України здійснюється за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, тобто, процесуальною умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є наявність клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу цієї особи на поруки, в якому має бути зазначено мотивоване прохання загальних зборів колективу за місцем роботи або навчання обвинуваченої чи підсудної особи звільнити її від кримінальної відповідальності, зобов'язання проводити з нею відповідну виховну роботу, поручительство колективу про те, що ця особа не допустить надалі суспільно небезпечної поведінки.
Проте, матеріали справи не містять такого клопотання колективу.
Наявність у матеріалах справи клопотання представника ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва ОСОБА_11 від імені колективу ДФТГ не є підставою для застосування до обвинуваченого положень ст. 47 КК України, оскільки відсутнє саме клопотання колективу, а повноваження ОСОБА_11 , у т.ч. на представництво колективу ДФ НОМЕР_2 ТГ м. Києва, не підтверджені жодним документом, про що обґрунтовано вказав прокурор в апеляційній скарзі.
Окрім того, зі змісту ст. 47 КК України вбачається, що колектив підприємства, установи чи організації утворюють особи, які своєю працею чи навчанням беруть участь у його діяльності.
Проте, як убачається з матеріалів справи ОСОБА_8 передано на поруки колективу Добровольчого формування НОМЕР_2 територіальної громади міста Києва «ІНФОРМАЦІЯ_2», з яким ОСОБА_8 укладений Контракт добровольця територіальної оборони.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року № 1702-IX добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) - це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Таким чином, член Добровільного формування територіальної громади (ДФТГ) не перебуває у трудових відносинах з цим ДФТГ, оскільки членство в ДФТГ є добровольчим, а не найманим, а тому член ДФТГ й не знаходиться під його постійним контролем. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що колектив ДФТГ не містить ознак трудового колективу, а, відтак, і передача на поруки організації, яка не є трудовим колективом, суперечить вимогам закону.
Також колегія суддів вважає небезпідставними доводи прокурора в тій частині, що матеріали справи не містять будь-якої інформації про реєстрацію вказаного ДФТГ, його склад тощо, що, на думку колегії суддів, не давало суду першої інстанції підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 47 КК України.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги прокурора, наявність істотних порушень вимог закону судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, що перешкодили суду постановити законне та обґрунтоване рішення, а, відтак, з огляду на положення ст. 412 КПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Доводи сторони захисту про те, що на даний час ОСОБА_8 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , командир 3 роти якої звернувся з клопотанням від імені колективу про передачу ОСОБА_8 на поруки колективу, колегія суддів не приймає до уваги у зв'язку з порушенням процедури подання такого клопотання, відсутності даних про кількісний склад такого колективу, даних про таке рішення колективу, даних про особу, яка подала таке клопотання, а також повноваження такої особи.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 345 КК України - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4