справа № 754/2376/24
провадження № 22-ц/824/14706/2025
головуючий у суді І інстанції Сенюта В.О.
18 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Подану позовну заяву, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовував тим, що 29 вересня 2023 року сталася ДТП за участю транспортного засобу Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року по справі №754/14468/23 ОСОБА_1 визнано винною у настанні ДТП. Транспортний засіб відповідачки на момент ДТП був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АР-6957158 в АТ «СК«Країна», згідно якого, розмір страхової суми на одного потерпілого завданого майну становить 160 000 грн. З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв'язку із пошкодженням автомобіля ВМW д.н.з. НОМЕР_2 , останній звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір про проведення оцінки. На виконання зазначеного договору ТОВ «Клевер Експерт» було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 365/10-23 від 23 листопада 2023 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу ВМW д.н.з. НОМЕР_2 становить 319 839,23 грн, а вартість матеріального збитку становить 170 372,31 грн з урахуванням ПДВ та 153 764, 87 грн, без урахування 20% ПДВ. При цьому, страховиком здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 138 255,88 грн, тобто не в повному обсязі сплачено розмір матеріального збитку, однак позивач розуміє, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу підлягає сплаті саме з боку АТ «СК «Країна», відтак позивач не претендує на стягненні з відповідача всього розміру збитку, що перевищує фактичний розмір сплаченого страхового відшкодування, а тільки той збиток, який в силу Закону не покривається страховим відшкодуванням. Решта коштів, що залишаються невідшкодованими та становлять різницю між повним розміром відновлювального ремонту та розміром відновлювального ремонту з урахуванням зносу, підлягає стягненню з відповідачки, що стало причиною звернення до суду з позовною заявою. Також зазначено, що через протиправну поведінку відповідачки позивачу були спричинені моральні страждання, що потягло тривалу зміну усталеного способу і ритму життя. Крім того, з метою врегулювання спору в досудовому порядку 7 грудня 2023 року на адресу проживання відповідачки було направлено досудову вимогу, яку 11 грудня 2023 року отримано відповідачем, однак вона залишена без відповіді. Оскільки позивачу не було відшкодовано вартість завданого збитку у повному обсязі, позивач просив стягнути з відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 166 074,36 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, 3% річних у розмірі 1 761 грн, витрати від інфляції у розмірі 2 335,18 грн судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 166 074,36 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн та судовий збір у розмірі 1710,75 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 365/10-23 від 23 листопада 2023 року проведено некоректно та такий звіт не може бути належними доказом при визначенні розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв'язку із пошкодженням автомобіля «BMW X3», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки висновки такої оцінки є сумнівним та не можуть бути використані як єдиний доказ у справі.
Звертає увагу, що позивач не надає ніяких належних доказів до суду чи понесенні витрати з ремонту транспортного засобу, а лише посилається на Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 365/10-23 від 23 листопада 2023 року ТОВ «Клевер Експерт».
Наголошує, що незалежна оцінка проведена без належного повідомлення, оскільки позивач самостійно замовив оцінку вартості матеріального збитку без залучення відповідача, що суперечить принципам змагальності та рівності у цивільному процесі. В матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення, що відповідачку викликали, як заінтересовану особу для технічного огляду КТЗ і знову ж таких даних не міститься і в самому звіті.
Вказує, що в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «BMW X3», який має реєстраційний номер НОМЕР_2 , а не НОМЕР_3 , як в своєму звіті зазначає оцінювач ОСОБА_3 .
Також вказує, що при визначенні ринкової вартості автомобіля марки «BMW X3», оцінювачем ОСОБА_4 прийнято до розрахунку дані середньої ринкової вартості (Сд) КТЗ для європейського ринку, вартість автомобілів якого є дорожчою, ніж для США.
26 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Ковалевської Д.С., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що посилання сторони відповідача щодо необхідності підтвердити вже понесені витрати на ремонт автомобіля є такими, що підлягають відхиленню, адже постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду N° 761/14285/16-ц від 22 квітня 2019 року, вказано, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується висновком експертизи. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року за N°753/4696/16-ц повністю підтверджує зазначену позицію та доповнює її наступним: «Посилання судів попередніх інстанцій, як на підставу відмови у стягненні шкоди з ОСОБА 2 , на те, що витрати стягуються судом лише після проведення ремонтних робіт автомобіля та доведеності їх сплати є помилковими, не ґрунтуються на законі і не відповідають обставинам цієї справи.»
Звертає увагу, що відповідно до п. 5.2 Методики виклик заінтересованих осіб слід робити у разі потреби, а в яких ситуаціях є потреба не роз'яснено в нормативно-правовому акті, як і коло "заінтересованих" осіб. Тобто дана норма не є імперативною, а є диспозитивною, а тому ніякого порушення не відбулось з боку позивача чи оцінювача.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Ковалевська Д.С. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Пащенко П.М. просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 29 вересня 2023 року сталася ДТП за участю транспортного засобу Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу BMW д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як порушення правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортного засобу (п. 12.1., 13.1 ПДР України).
Постановою Деснянського районного суду міста Києва №754/14468/23 від 26 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.13).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль BMW д.н.з. НОМЕР_2 зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 (а.с.12).
На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СК «Країна», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР-6957158, та розмір страхової суми на одного потерпілого завданого майну становить 160 000 грн (а.с.14).
З метою визначення розміру матеріальної шкоди, яка була заподіяна позивачу у зв'язку із пошкодженням автомобіля ВМW д.н.з. НОМЕР_2 , позивач звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» та уклав договір про проведення оцінки.
ТОВ «Клевер Експерт» складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 365/10-23 від 23 листопада 2023 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту ТЗ ВМW д.н.з. НОМЕР_2 становить 319 839,23 грн, а вартість матеріального збитку (що становить вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) становить 170 372,31 грн з урахуванням ПДВ та 153 764,87 грн без урахування 20% ПДВ (а.с.21-37).
Страховиком здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 138 255,88 грн (а.с.20).
Таким чином, під час розгляду справи сторонами у справі не оспорювався факт ДТП, вина відповідачки та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 138 255,88 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТДВ «СК «Країна» виконало свій обов'язок по виплаті страхового відшкодування, однак, страхове відшкодування не покриває у повному обсязі завданої позивачу шкоди, а тому різниця між вартість відновлюваного ремонту та виплаченим відшкодуванням підлягає стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 166 074,36 грн, (319 839,23 грн - вартість відновлювального ремонту; вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, що відшкодовується Страховиком - 153 764,87 грн).
Також виходячи з критеріїв розумності, виваженості і справедливості суд вважав, що заявлений розмір спричиненої моральної шкоди у сумі 5 000 грн є справедливим та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивачем рішення суду не оскаржується в частині не задоволених позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів переглядає судове рішення відповідно до доводів апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Виходячи з вищевикладеного, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
З матеріалів даної справи вбачається, що страховиком здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 138 255,88 грн (а.с.20).
Отже, на відповідача покладено обов'язок відшкодувати позивачу різницю між фактичною шкодою та страховим відшкодуванням.
В той же час, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу ВМW д.н.з. НОМЕР_2 відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 365/10-23 від 23 листопада 2023 року становить 153 764,87 грн, а вартість відновлювального ремонту, тобто кошти, які необхідні для відновлення порушеного права - 319 839,23 грн, то позивачу з боку відповідача підлягає виплата різниці між вартістю відновлювального ремонту 319 839,23 грн та вартістю матеріального збитку 153 764,87 грн, що становить 166 074,36 грн, як правильно встановлено судом.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов'язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.
Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов'язком позивача.
Надання доказів, які підтверджують заперечення відповідача, є обов'язком саме відповідача. Не надання доказів відповідачем у підтвердження своїх заперечень є неналежним виконанням процесуальних прав та свідчить про те, що відповідач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх заперечень перед судом.
Отже, судом встановлено, що у підтвердження своїх позовних вимог про розмір завданих пошкодженням автомобіля збитків позивачем наданий Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 365/10-23 від 23 листопада 2023 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику ВМW д.н.з. НОМЕР_2 , становить 153 764,87 грн, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 319 839,23 грн.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження проведення відновлювального ремонту, їх вартості та об'єму, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивачем заявлені вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила, так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Позивачем надано докази на підтвердження завданих збитків, у вигляді витрат, які він повинен був зробити, для відновлення свого майна (вартості відновлювального ремонту).
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц.
Вказуючи у апеляційній скарзі, що при визначення ринкової вартості автомобіля марки «BMW X3», оцінювачем ОСОБА_4 прийнято до розрахунку дані середньої ринкової вартості (Сд) КТЗ для європейського ринку, вартість автомобілів якого є дорожчою, ніж для США, відповідачем не спростовано вказаний розмір збитків, із клопотанням про проведення судової автотехнічної експертизи відповідач у суді першої та апеляційної інстанції не звертався.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що відповідач не був повідомлений про огляд автомобіля оцінювачем колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
Так, відповідачем не зазначено, які саме пошкодження автомобіля позивача, зазначені оцінювачем, не пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою за його участю,як і не вказує інших обставин, які вплинули на висновки оцінювача.
Відповідно до пункту 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Пунктом 5.2 зазначеної Методики визначено, що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку. Замовник повинен забезпечити належні безпечні умови огляду (освітлення, вільний доступ, можливість огляду КТЗ з різних сторін тощо).
Отже, присутність заінтересованих осіб не є імперативною вимогою, а забезпечується лише у разі наявності відповідної потреби.
Вказане відповідає висновку Верховного Суду у справі № 645/2553/15.
Також колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «BMW X3», який має реєстраційний номер НОМЕР_2 , а не НОМЕР_3 , як в своєму звіті зазначає оцінювач ОСОБА_3 , оскільки як вбачається із самого звіту оцінювачем було зазначено вірний реєстраційний номер НОМЕР_2 в описовій частині звіту, однак в самому висновку допущено описку та помилково зазначено реєстраційний номер НОМЕР_3 , що не може слугувати підставою для не врахування звіту. Жодних підстав для висновку, що оцінювачем досліджувався інший належний позивачу автомобіль, стороною відповідача не наведено.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про ненадання позивачем належних та допустимих доказів у підтвердження своїх позовних вимог.
Також не підлягає перегляду рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, оскільки в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2019 року по справі N° 761/14285/16-ц чітко вказано, що участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.
Отже, сам факт ДТП є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, якщо потерпіла особа її зазначає, що є встановленим поза розумним сумнівом.
Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій "Відшкодування моральної шкоди" (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз'яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Необхідність зміни встановленого судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди може ґрунтуватися виключно на нових доказах, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, на підставі яких апеляційний суд дійде інших висновків, протилежних висновкам місцевого суду.
Переоцінюючи докази, які були оцінені місцевим судом, суд апеляційної інстанції має зазначити в оскаржуваному судовому рішенні, які порушення норм процесуального права були допущені судом першої інстанції і в чому полягають ці порушення, які норми матеріального права були неправильно застосовані і в чому полягає таке неправильне застосування, тобто має встановити і навести правові підстави для скасування чи зміни рішення. (Див. аналогічні висновки у постанові ВПВС від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц п. 97-99).
З урахуванням наведеного, так само відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни розміру моральної шкоди, оскільки відповідних обставин для переоцінки розміру моральної шкоди не встановлено.
На переконання колегії апеляційного суду, визначаючи розмір моральної шкоди судом першої інстанції було враховано моральний стан позивача, а тому керуючись принципом справедливості, виваженості, розумності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з боку неправомірних дій відповідача позивач дійсно зазнав моральних страждань, яку суд визначив в розмірі 5 000 грн.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба