справа № 757/5005/25-ц
провадження № 22-ц/824/14270/2025
головуючий у суді І інстанції Бусик О.Л.
18 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 312 056,61 грн, з яких 263 495,97 грн заборгованість за тілом кредитом, 48 560,64 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, а також витрати з оплати судового збору 3 744,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 лютого 2020 року відповідач подав до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугу Приватбанку.
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75 000 грн.
У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом за відповідачем наявна заборгованість на загальну суму 312056,61 грн, з яких 263 495,97 грн заборгованість за тілом кредитом, 48 560,64 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», в інтересах якого діє Кіріченко Віталій Михайлович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 312 056 гривень 97 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати з оплати судового збору в розмірі 3 744,68 грн.
Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Кухарчук А.Ю. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи не взяв до уваги, доводи, які були наведені у відзиві, проігнорував обставини того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх тверджень та заперечень, зокрема, з викладеного у такій позовній заяві та документів, що додані до такої позовної заяви, не вбачається того, що між позивачем Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, та не вбачається того, що на підставі кредитного договору від 28 лютого 2020 року у відповідача виникло зобов'язання щодо погашення кредиту.
Вважає висновки суду про заборгованість за кредитним договором в сумі 312 056 гривень 97 копійок є помилковими та безпідставними і не ґрунтуються на доказах, оскільки в матеріалах таких доказів не міститься.
Вказує, що суд першої інстанції незважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження позовних вимог - безпідставно стягнув заборгованість з відповідача без належного дослідження інших обставин, чим порушив вимоги статті 89 ЦПК України, яка передбачає всебічну оцінку доказів на основі їх допустимості, належності та достатності. Таким чином вважає, що судом не було належним чином досліджені всі обставини справи, зокрема, не досліджено питання факту укладення кредитного договору №б/н від 28 лютого 2020 року, позовні вимоги у даній справі не підтверджені жодним належними та допустимими доказами, у зв'язку з цим, відповідач вважає, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року у справі № 757/5005/25-ц підлягає скасуванню, та у задоволенні позовних вимог позивачу має бути відмовлено.
Зазначає, що паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною Договору, відповідно до п.п. 2.1.1.2.8 Розділу 3 Умови та правила надання банківських послуг на дату приєднання та підписання Заяви про приєднання від 28 лютого 2020 року - позивачу надано не було та такий паспорт споживчого кредиту, як і сам кредитний договір, позивачем до позовної заяви не надано, та в матеріалах справи такий документ - відсутній.
Вважає, що позивач безпідставно об'єднує правовідносини, що могли виникнути за правовідносинам, що стосуються договору банківського вкладу від 28 лютого 2020 року та правовідносини, що виникли за договором споживчого кредиту від 15 грудня 2020 року.
12 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ КБ «Приватбанк» - Рури Н.В., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 28 лютого 2020 року відповідач підтвердив, що між ним та банком укладено договір банківського рахунку, а саме: ОСОБА_1 , який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою.» Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Зазначає, що в процесі користування рахунком та видачі кредитної карти преміального класу з новим строком дії, 15 грудня 2020 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. В Заяві про приєднання, яка підписана відповідачем викладений текст умов, до яких приєднався відповідач на момент підписання.
Вважає твердження відповідача, що заява про приєднання від 15 грудня 2020 року графі "Підпис уповноваженого працівника Банку" не містить підпис не відповідає дійсності, оскільки поряд з факсимільною печаткою містить відмітку про ЕЦП підпис 15 грудня 2020 року 13:28 уповноваженого працівника банку (протокол перевірки надано).
Звертає увагу, що Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір № б/н від 28 лютого 2020 року не є розірваним, припиненим, не визнаний в судовому порядку недійсним, а отже, його дійсність презюмується (ст. 204 ЦК України).
У судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Рура Н.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кухарчук А.Ю. 17 листопада 2025 року надійшло клопотання на адресу Київського апеляційного суду про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, а долучені до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписка за договором в розумінні статей 76, 77, 78 ЦПК України є належними, допустимими і достатніми доказами на підтвердження факту наявності заборгованості та її розміру, а також достовірно підтверджують факт здійснення операцій між банком та позичальником.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.
Суд установив, що 15 грудня 2020 року відповідач подав до АТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від АТ КБ «Приватбанк» та на отримання кредиту, що разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг від АТ КБ «Приватбанк» становлять кредитний договір.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
У подальшому 28 лютого 2020 року відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (надалі - Договір, копія додається до позовної заяви) та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 75 000 грн. (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна» GOLD; строк кредитування: 20 років (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.1.3 Договору); в процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 36% річних кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); Розмір мінімального обов'язкового платежу: - 5% від заборгованості (а згодом - 7%), але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. договору).
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України".
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 634 ЦК України Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» Клієнт приєднується до цих Умов та Правил.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Звертаючись до суду з позовом, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 312 056,61 грн.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по процентам за користування кредитом становить 48 560,64 грн.
Суд першої інстанції правильно вказав, що з виписки по рахунку чітко прослідковується, якими картками користувався відповідач, їхні номери та періоди, в які діяли відповідні картки і ця інформація відповідає доводам, які були зазначені банком у позовній заяві. Відповідач активно користувався встановленими йому кредитними лімітами (виданими картками) та вчиняв дії щодо сплати заборгованості за кредитним договором протягом періодів кредитування, що відповідали строку дії відповідної картки.
Також колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що користування відповідачем кредитними грошима, отримування їх через банкомати, розрахунки ними в торгівельних мережах, оплата послуг, здійснення переказів, поповнення мобільного рахунку тощо є неможливим без наявності картки із встановленим на ній кредитним лімітом, а отже ОСОБА_1 отримував гроші на кредитну картку, починаючи з 24 грудня 2020 року.
Долучені до позовної заяви розрахунок заборгованості та виписка за договором в розумінні статей 76, 77, 78 ЦПК України є належними, допустимими і достатніми доказами на підтвердження факту наявності заборгованості та її розміру, а також достовірно підтверджують факт здійснення операцій між банком та позичальником.
Колегія суддів наголошує, що підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 28 лютого 2020 року, відповідач підтвердив, що між ним та банком укладено договір банківського рахунку, а саме: ОСОБА_1 , який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою.» Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Між сторонами виникли правовідносини щодо відкриття, ведення, обслуговування карткового рахунку, його функціонування та кредитування на підставі Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 28 лютого 2020 року, тобто між Банком та відповідачем був укладений договір № б/н від 28 лютого 2020 року в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання відповідача до запропонованого Банком договору.
В Заяві про приєднання, яка підписана відповідачем, викладений текст умов, до яких приєднався відповідач на момент підписання.
Отже, саме такою банківською послугою як кредитування рахунку і користувався відповідач протягом тривалого періоду, доки заборгованість не стала простроченою.
28 лютого 2020 року відповідач підписав власноручно Заяву про приєднання до умов та правил надання послуг (надалі - Договір), розділом 1 якої погодив наступні істотні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 75 000 грн. (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна» GOLD; строк кредитування: 20 років (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 40,8% (п.1.3 Договору).
На підставі укладеного Договору відповідач отримав платіжний інструмент кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 02/23, тип - Універсальна GOLD, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки.
Отже, на підставі Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 28 лютого 2020 року відповідачу відкрито рахунок, ключем доступу до якого є пластикова Картка.
15 грудня 2020 року відповідач отримав та ознайомився з інформацією про умовами кредитування та орієнтовною вартістю кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування. Даний факт підтверджує Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 15 грудня 2020 року.
Твердження відповідача, що заява про приєднання від 15 грудня 2020 року в графі "Підпис уповноваженого працівника Банку" не містить підпис, не відповідає дійсності, оскільки поряд з факсимільною печаткою містить відмітку про ЕЦП підпис 15 грудня 2020 року 13:28 уповноваженого працівника банку.
15 грудня 2020 року відповідач отримав кредитну картку НОМЕР_2 , строк дії - 12/23, тип - MasterCard World Elite, яка в подальшому 13 грудня 2023 року перевипущена за № 5523245808473621 з новим строком дії, що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки.
З 15 грудня 2020 року сторонами погоджена процентна ставка у розмірі 36% річних (п. 1.3), тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія 400 000 грн для преміальної картки World Elite(n.l.2. Договору).
Відповідно до висновку Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №373/212/16 судом зазначено: "Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору".
Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг від 15 грудня 2020 року є частиною договору б/н від 28 лютого 2020 року та відповідно до ч. 3 статті 631 ЦК України має силу письмової домовленості сторін про зміну/встановлення умов кредитування по вже існуючим кредитним правовідносинам.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неукладення кредитного договору спростовуються наявними в матеріалах доказами, зокрема Заявами про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 28 лютого 2020 року, від 15 грудня 2020 року, паспортом споживчого кредиту, які підписані відповідачем.
Крім того в процесі користування рахунком та видачі кредитної карти преміального класу з новим строком дії, 15 грудня 2020 року відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, на підставі якої погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. В Заяві про приєднання, яка підписана відповідачем викладений текст умов, до яких приєднався відповідач на момент підписання.
Відповідач за весь час користування кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості як за тілом кредиту, так і за процентами не був позбавлений права висловити свою незгоду з умовами кредитування, в т.ч. щодо процентної ставки та відмовитись від користування кредитними коштами.
З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку видно, що відповідач активно користувався кредитними картками, здійснюючи платіжні операції як за рахунок власних так і кредитних коштів, в період з 28 лютого 2020 року до 28 листопада 2024 року.
З виписки також прослідковується якою карткою користувався відповідач, її номер та період, з якого відповідач почав користуватись карткою. Така інформація відповідає і довідці банку про видачу картки, строки її дії та дату видачі.
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної картки відповідача, всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної з коштами операції).
Колегія суддів звертає увагу, що банківські виписки з рахунків є належними, допустимими і достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, що підтверджують факт здійснення операцій між банком та клієнтом. Тому, для підтвердження встановлення Банком кредитного ліміту на картковий рахунок клієнта та користування ним достатньо надання виписок по рахунках, які складаються у вигляді електронних записів та роздруковані на паперових носіях (висновок Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц).
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий. Будь-яких доказів на спростування укладення кредитного договору та наявної заборгованості відповідачем суду не надано. Відповідач не спростував доказів отримання кредитних карток та здійснення платіжних операцій по рахунку.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та наявні в матеріалах справи докази щодо укладення кредитного договору, існування заборгованості за кредитним договором та розміру заборгованості.
З огляду на вищевикладене, судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за укладеним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого фактично отримані та використані ним кошти у добровільному порядку залишилися не повернутими, а тому наявні правові підстави для стягнення вказаної суми боргу з боржника на користь позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами розгляду справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, відтак підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба