вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 356/445/25 Апеляційне провадження № 33/824/5261/2025Головуючий у суді першої інстанції - Капшученко І.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
18 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, на постанову Березанського міського суду Київської області від 30 вересня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 4 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Березанського міського суду Київської області від 30.09.2025 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Роз'яснено, що у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові суду, а саме 68 000 грн. 00 коп. (а.с. 77-80).
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та відправити справу на повторний розгляд до Березанського міського суду Київської області у зв'язку з некомпетентністю судді по розгляду даної категорії справ та систематичним порушенням норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дії судді Березанського районного суду є такими, що порушують норми чинного законодавства, а також рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийняття відбулося із грубим порушенням норм як процесуального, так і матеріального права, що проявилося у неналежній оцінці доказів, невірному застосуванні чинного законодавства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, унаслідок чого рішення підлягає безумовному скасуванню.
Посилається на те, що суддею вчинено неприпустиму підміну процесуальних документів: замість належної процесуальної форми - ухвали суду, яка згідно положень ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, призначена для вирішення процесуальних питань, що виникають під час руху справи - була видана постанова, що є не лише технічною неточністю, а і суттєвим порушенням порядку судочинства.
Зазначає, що суддя неправомірно посилався на статті Кримінального процесуального кодексу України, застосовуючи їх замість виключних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який є спеціальним законом для вирішення публічно-правових спорів, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилається на те, що судом було неправомірно відмовлено у проведенні засідання у режимі відеоконференції, чим було позбавлено особу права на участь у судовому засіданні безпосередньо та надавати свої покази при розгляді справи.
Вказує, що 17.06.2025 під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 вже перебувала в алкогольному сп'янінні. Здійснивши ДТП, по приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 повідомила останнім, що вживала алкогольні напої після вчинення ДТП, оскільки так їй порадили знайомі, а будучи під впливом алкогольних напоїв, не могла повністю усвідомлювати свої дії. При цьому визнає, що нею було скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що суд мав би визначити покарання за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти штраф у межах однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому вказує, що після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, суд, яким винесено постанову, звертається для виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до відділу державної виконавчої служби, а останній уповноважений приступити до примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу. Визначення необхідності подвоєння штрафних санкцій у рішення суду можна розцінити як упереджене ставлення до сторони процесу (а.с. 92 - 96).
ОСОБА_1 та її захисник Радкевич С.О. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Судом першої інстанції було встановлено, що 16.05.2025 о 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ford Fusion НОМЕР_2 , вжила алкоголь - коньяк «Азнаурі», після дорожньо-транспортної пригоди з її участю, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Результат огляду - 1,61 проміле, чим порушила п. 2.10.є. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 130 КУпАП, інкримінованого у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 332480 від 16.05.2025, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю наданих суду доказів, що повністю узгоджуються між собою та не викликають сумніву в їх достовірності, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 332480 від 16.05.2025;
рапортом від 16.05.2025, зареєстрованим в ІПНП (ЖЄО) СПД № 1ВП №1 Броварського РУПГУНП в Київській області за вх. № 2052 від 16.05.2025,
рапортом поліцейського з РППСПД № 1ВП № 1 Броварського РУПГУ НП в Київській області Солов'яна В., за яким 16.05.2025 під час чергування надійшло повідомлення про ДТП, прибувши на місце події було виявлено автомобіль Ford Fusion д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився перевернутим в р. Недра, через деякий час прийшла власниця авто та пояснила, що після пригоди вони з подругою пішли до неї додому по АДРЕСА_2 та повідомила, що одразу після ДТП вони з подругою випили коньяк, у зв'язку з чим останній було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, на що вона погодилась, результат огляду позитивний 1,61 проміле;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою приладу Drager, відповідно до яких 16.05.2025 за результатом проведеного огляду водія ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest 6810», прилад ARВL - 0531, тест № 2680, встановлено, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду позитивний 1,61 проміле, з чим ОСОБА_1 погодилась, що підтвердила своїм підписом в акті;
схемою ДТП;
письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , згідно з якими 16.05.2055 о 14 год. 20 хв. вона керувала належним їй транспортним засобом Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Привокзальна в бік переїзду через р. Недра в напрямку вул. Козацька та не доїжджаючи до мосту, не впоралась з керуванням та здійснила з'їзд у річку, після чого вийшли разом з пасажиркою ОСОБА_3 , яка також перебувала в авто та попрямувала до неї додому, було холодно і вони вжили коньяк «Азнаурі», після чого повернулися на місце ДТП;
письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 .
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтверджується також долученим до матеріалів справи відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліції № 855867, на якому об'єктивно зафіксовано, як ОСОБА_1 підтвердила, що одразу після ДТП, до якої причетна, вона вживала алкоголь (відрізок часу 06:10-06:30 файлу «130 ч4» на диску), та на пропозицію працівника поліції у встановленому законом порядку, з власної згоди, пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці дорожньо-транспортної пригоди за допомогою приладу ALCOTEST 6810, результат огляду позитивний 1,61 проміле, що перевищує допустиму норму більш, ніж у 8 разів, результати огляду були озвучені та доведені до відома оглянутої особи (відрізок часу 06:17-06:30, 09:26-12:58 файлу «130 ч4» на диску).
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2.10.є ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Згідно частини четвертої статті 130 КУпАП, вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідивши матеріали справи, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, взявши до уваги наявні в матеріалах справи докази, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення об'єктивної істини у справи.
Апеляційний суд враховує, що стороною захисту не було подано до суду доказів, які б вказували на недопустимість наявних в матеріалах справи доказів та які б виключали вину ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час керування транспортним засобом ОСОБА_1 перебувала в стані алкогольного сп'яніння та визнає вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд мав би визнати винною та накласти стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки наявними в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції та письмовими поясненнями безпосередньо ОСОБА_1 підтверджується об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що полягає у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, відповідальність за що передбачена саме ч. 4 ст. 130 КУпАП і саме за вчинення даного правопорушення уповноваженою посадовою особою складено протокол про адміністративне правопорушення.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на пряме запитання інспектора поліції підтвердила вживання нею алкоголю, після настання дорожньої-транспортної пригоди за її участю.
Також, в письмових поясненнях ОСОБА_1 , відібраних інспектором з РПП СПД № 1 ВП № 1 Броварського РУП ГУ Національної поліції в Київській області ст. лейтенантом поліції Олександром Левченком, остання зокрема, але не виключно вказала, що «доїжджаючи до моста, не впоралась з керуванням та здійснила з'їзд в річку Недра. Після чого, вийшла з автомобіля і пішла з пасажиркою ОСОБА_5 до неї додому, їм було холодно, а тому ними було вжито коньяк «Азнаурі».
Наведене у своїй сукупності свідчить про наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції встановив істотні обставини у справі, дотримавшись визначених ст. 280 КУпАП завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення та загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП.
Доводи сторони захисту щодо невірного застосування чинного законодавства, підміну процесуальних документів, застосування положень Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального процесуального кодексу України, замість Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд до уваги не бере, вважає їх необґрунтованими та абсолютно безпідставними, оскільки ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, а провадження у справах про адміністративні правопорушення регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.
Поряд з цим, беручи до уваги доводи апеляційної скарги щодо неприпустимої підміни процесуальних документів: замість належної процесуальної форми - ухвали суду, яка згідно положень ст. 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, призначена для вирішення процесуальних питань, що виникають під час руху справи - була видана постанова, що є не лише технічною неточністю, а і суттєвим порушенням порядку судочинства, апеляційний суд звертає увагу адвоката Зачепіло З.Я. на те, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення або у випадку наявності процесуальних питань, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що передбачено ч. 1 ст. 283 КУпАП.
Всі інші доводи сторони захисту мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.130 КУпАП.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Таким чином, висновок викладений у постанові Березанського міського суду Київської області від 30 вересня 2025 року про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений належними, достатніми та допустимими доказами.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не узгоджуються з фактичними обставинами справи, наявними в ній доказами та вимогами закону.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною - залишити без задоволення.
Постанову Березанського міського суду Київської області від 30 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Максим Оніщук