Провадження № 11-кп/803/2841/25 Справа № 183/1549/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041350001160, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-14 грудня 2019 Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки. 31 березня 2023 року звільненого з Криворізької виправної колонії Дніпропетровської області (№80) по відбуттю строку покарання;
- 20 грудня 2023 Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років;
- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено до 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років 7 (сім) місяців.
Строк відбування покарання вирішено рахувати з 26 червня 2025 року.
Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання час знаходження під вартою з 19 жовтня 2023 року по 26 червня 2025 року включно.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим в незаконному проникненні до іншого володіння особи, таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненого повторно, вчинених за наступних обставин.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Водночас, 04 вересня 2023 року, приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_7 перебував поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , де побачив, як господарка будинку ховає ключі від вхідних дверей та покидає житло. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, а саме з вищевказаного будинку.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , знаходячись поблизу домоволодіння за вищевказаною адресою, приблизно о 08 год. 10 хв., діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, вчиняючи злочин повторно, в умовах воєнного стану, відчинив хвіртку, яка була не зачинена на замок, тим самим незаконно проник на територію, де за допомогою знайденого ключа відчинив вхідні двері до будинку за вищевказаною адресою, де у спальній кімнаті під матрацом ліжка побачив грошові кошти у сумі 11 500 грн. 00 коп., та у чашці на підвіконні побачив грошові кошти у сумі 800 грн. 00 коп., які належать потерпілій ОСОБА_9 , та визначивши дані грошові кошти об'єктом свого злочинного посягання, викрав їх.
Після чого ОСОБА_7 місце скоєння ним злочину покинув та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 12 300 грн. 00 коп.
Крім того, 01 жовтня 2023 року приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_7 проходив поблизу житла ОСОБА_10 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . У вказаний час у ОСОБА_7 виник прямий умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме до літньої кухні, розташованої на території вищевказаного домоволодіння, якою володіє ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_7 у вказаний час та місці, знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де за допомогою власної фізичної сили відчинив хвіртку, котра була не зачинена на замок, та проник на територію домоволодіння. Після чого ОСОБА_7 підійшов до приміщення літньої кухні та, відкривши вхідні двері, проник в середину приміщення.
Крім цього, 01 жовтня 2023 року приблизно об 13 год. 10 хв. ОСОБА_7 знаходився у приміщенні літньої кухні, розташованої на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де побачив неповнолітнього ОСОБА_11 , який тримав в руках мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9A», 2/32GB, що належить ОСОБА_10 . В цей час у ОСОБА_7 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом обману, у зв?язку з чим останній попросив у неповнолітнього ОСОБА_11 вказаний мобільний телефон для здійснення телефонного дзвінка, на що останній погодився та передав мобільний телефон ОСОБА_7 .
В подальшому ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, знаходячись у вказаний час та місці, тримаючи у руках мобільний телефон ОСОБА_10 , своєю поведінкою створив такі умови, за яких неповнолітній ОСОБА_11 був впевнений у поверненні майна, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, покинув територію домоволодіння разом з мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi 9A», 2/32GB, вартістю 3663 грн. 00 коп., імітуючи телефонну розмову.
Після чого ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення злочину втік, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 3663 грн. 00 коп.
Крім того, 03 жовтня 2023 року, приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_7 перебував поблизу домоволодіння АДРЕСА_4 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану, а саме майна з вищевказаного будинку.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 знаходячись поблизу домоволодіння за вищевказаною адресою, приблизно о 08 год. 30 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, відчинив хвіртку, яка була не зачинена на замок, тим самим незаконно проник на територію, де відчинив вхідні двері до будинку за вищевказаною адресою, які були не зачинені на замок, де у спальній кімнаті побачив мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A10s 2/32GB Red» (SM-A107FZRDSEK), вартістю 2400 грн. 00 коп., та планшет марки «Samsung Galaxy Tab A7 Lite 8.7" 3/32Gb Wi-Fi Grey» (SM-T220NZAASEK), вартістю 4649 грн. 25 коп., які належать потерпілій ОСОБА_12 , та визначивши дане майно об'єктом свого злочинного посягання, викрав його.
Після чого, ОСОБА_7 місце скоєння ним злочину покинув та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 7049 грн. 25 коп.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання.
В строк остаточно призначеного покарання ОСОБА_7 зарахувати покарання, частково відбуте за попереднім вироком Баглійського районного суду м.м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року.
Виключити з резулятивної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_7 зараховано у строк відбування покарання час знаходження під вартою з 19 жовтня 2023 року по 26 червня 2025 року включно.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що у строк відбування покарання ОСОБА_7 необгрунтовано зараховано строк знаходження його під вартою з 19 жовтня 2023 року по 26 червня 2025 року, оскільки Верховний Суд у постанові від 04 червня 2024 року у справі № 523/11745/22 вказав, що строк перебування особи у слідчому ізоляторі чи інших місцях попереднього ув'язнення може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув'язнення. Вказав, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 під вартою не перебував. Зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні вироку повинен був, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, в строк остаточного покарання, призначеного ОСОБА_7 зарахувати покарання, відбуте за попереднім вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, будь-яких клопотань на адресу суду не надсилали.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскільки висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність правової кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі прокурора щодо зміни вироку в частині зарахування в строк остаточного покарання призначеного ОСОБА_7 покарання, відбутого за попереднім вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року, апеляційний суд вважає слушними.
За правилами ч. 4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 врахував, що ОСОБА_7 притягується до кримінальної відповідальності за злочини, які вчинив до вироку Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року, тому зробив висновок про призначення йому остаточного покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за принципом часткового складання призначених покарань.
Разом із цим, суд першої інстанції при ухваленні вироку повинен був, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, в строк остаточного покарання призначеного ОСОБА_7 зарахувати покарання, відбуте за попереднім вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року.
Відтак, оскаржуване судове рішення не може вважатися таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 та 420 КПК України.
Допущена судом першої інстанції помилка підлягає виправленню.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно вимог п.п.1, 2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається, зокрема, застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню та незастосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню.
Разом із цим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи прокурора в частині виключення з резулятивної частини вироку посилання про зарахування у строк відбування покарання час знаходження під вартою, з огляду на таке.
Як видно з апеляційної скарги прокурора, він просить вирок в цій частині змінити. Судом же зараховано у строк відбування покарання час знаходження під вартою з 19 жовтня 2023 року по 26 червня 2025 року включно. Тобто в апеляційній скарзі ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, що вимагає постановлення вироку.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03 квітня 2023 року у справі №930/2622/20, відповідно до якої виключення зі строку призначеного особі покарання строку її попереднього ув'язнення, зарахованого судом першої інстанції на підставі ч. 5 ст. 72 КК, є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК, який беззаперечно погіршує правове становище обвинуваченого, оскільки впливає на визначення кінцевої тривалості покарання, яке особі потрібно реально відбувати. Відтак, враховуючи системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК, рішення апеляційного суду, яким виключається з резолютивної частини вироку місцевого суду рішення про застосування відносно особи положень ч. 5 ст. 72 КК, повинно ухвалюватися судом апеляційної інстанції у формі вироку.
В апеляційній скарзі прокурора є вимога про зміну, а не про скасування вироку, та постановлення нового вироку.
За таких обставин апеляційний суд позбавлений можливості вийти за межі апеляційної скарги прокурора та постановити вирок, тому апеляційна скарга прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок суду першої інстанції змінити і зарахувати ОСОБА_7 у строк остаточно призначеного покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначення покарання.
На підставі ч.4 ст.70 КК України в строк остаточно призначеного покарання ОСОБА_7 зарахувати покарання, частково відбуте за попереднім вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2023 року.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4