Провадження № 11-кп/803/1123/25 Справа № 199/1206/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого
в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого
в режимі відеоконференції ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020042630000380, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
Звільнено на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено обвинуваченому ОСОБА_7 іспитовий строк на три роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - 25520 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 93 (дев'яносто три) коп.; в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу - 10000 (десять тисяч) грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - 100000 (сто тисяч) грн., а всього 135520 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 93 (дев'яносто три) коп.
У задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчиненого за наступних обставин.
ОСОБА_7 10 жовтня 2020 року о 02:25 год. перебував на території громадської організації «Добровільна спілка любителів веслових і моторних човнів «Южанка», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Кубанська, 11-Б, де відпочивав зі своїми товаришами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Цього ж дня о 02:30 год. ОСОБА_7 побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_14 , який відпочивав неподалік, у ході розмови з яким у ОСОБА_7 на ґрунті неприязних відносин раптово виник словесний конфлікт. У цей час до ОСОБА_7 та ОСОБА_14 підійшов ОСОБА_8 , який втрутився в їх розмову, намагаючись залагодити суперечку.
Проте, не реагуючи на прохання ОСОБА_8 заспокоїтись, у ОСОБА_7 раптово виник злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , ОСОБА_7 10 жовтня 2020 року приблизно о 02:33 год., перебуваючи на території громадської організації «Добровільна спілка любителів веслових і моторних човнів «Южанка», що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Кубанська, 11-Б, зайшов за спину потерпілого ОСОБА_8 , схопивши його обома своїми руками за плечі, потягнув на себе, внаслідок чого ОСОБА_8 не втримав рівновагу та впав з висоти власного зросту спиною на землю.
У подальшому, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_7 , діючи умисно, перебуваючи у безпосередній близькості до потерпілого, схилився над ОСОБА_8 та, тримаючи у лівій руці невстановлений тупий предмет з обмеженою поверхнею контакту, який підібрав на місці вчинення кримінального правопорушення, наніс ним потерпілому не менше двох ударів зверху-вниз в область ребер зліва. Після цього ОСОБА_7 переклав невстановлений тупий предмет з обмеженою поверхнею контакту в праву руку та наніс ним ще не менше трьох послідовних ударів зверху-вниз потерпілому в область ребер зліва, чим завдав останньому фізичний біль.
Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 до кінця, схопив його своєю лівою рукою за праву ногу та, утримуючи її перед собою у витягнутому положенні, наніс невстановленим тупим предметом з обмеженою поверхнею контакту не менше двох ударів з права на ліво потерпілому в область середньої та нижньої третини правої нижньої кінцівки. Від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_8 відчув різкий біль в середній та нижній третині правої нижньої кінцівки.
Внаслідок своїх умисних дій ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: перелому кісток правої гомілки, а саме: перелом діафіза великогомілкової кістки в нижній третині, переломи малогомілкової кістки в двох місцях (середня та нижня третини діафіза). Кожен з переломів кісток правої гомілки не є небезпечним для життя і відповідно до вимог п. 2.2.1.в) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що вирок суду ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вказала, що суд першої інстанції поклав в основу вироку показання потерпілого, які відрізняються від показань обвинуваченого, але не взяв до уваги того факту, що потерпілий у лікарні спочатку не говорив, що його хтось побив, а пояснив, що травму він отримав коли впав з висоти власного росту. Зауважила, що свідок ОСОБА_14 є другом потерпілого, внаслідок чого вважає, що їх слід сприймати критично. Вказала, що експерти не визначили, яким саме предметом могли бути спричинені тілесні ушкодження. Вказала, що суд не обгрунтував розмір моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, яку стягнув на користь потерпілого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції і іншому складі суду.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що під час проведення огляду території «Громадської організації «Добровільна спілка любителів веслових і моторних човнів «Южанка», власником якої потерпілий ОСОБА_8 не являється, добровільна згода від керівника цієї Громадської організації, яким на момент огляду був ОСОБА_15 , не отримувалася, а ухвала слідчого судді про надання дозволу на огляд цієї території не надавалася. Вказала, що постановою від 11 грудня 2020 року слідчий визнав речовим доказом CD-R з відеозаписом з камер відеоспостереження за адресою: м. Дніпро, вул. Кубанська, 11-Б за 10 жовтня 2020 року, який наданий в порядку ст. 93 КПК України, водночас зауважила, що вказаний оптичний носій CD-R відсутній у матеріалах провадження, під час досудового розслідування та в судовому засіданні 16 лютого 2022 року був оглянутий інший носій - DVD-R, який не є речовим доказом та його походження невідомо, що також виключає його використання як допустимого доказу. Вказала, що стороною обвинувачення не доведено в суді, що слідчі дії було проведено у присутності понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та без порушенням вимог КПК України, а тому вважає, що необхідно визнати недопустимими доказами протоколи слідчих дій. Вказала, що судом у оскарженому вироку не надано оцінки наявним суперечностям у часі події, а саме: тому, що відповідно до витягів з ЄРДР, рапорту прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_19 від 24. листопада 2020 року, 21 жовтня 2020 року до АНД ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_7 спричинив йому тілесні ушкодження середньої тяжкості 09 жовтня 2020 року о 16.00 год. за адресою: м. Дніпро, пров. Кубанський, 11 Б, а відповідно до обвинувального акту 10 жовтня 2020 року в період з 02.30 до 02.35 год., при цьому, відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_8 19 жовтня 2020 року звернувся до АНД ВП ДВП у Дніпропетровській області та просив прийняти заходи до групи осіб у кількості 4 чоловік, один з них ОСОБА_7 , які 10 жовтня 2020 року завдали тілесні ушкодження. Вказала, що під час судового засідання суд належним чином не перевірив повноваження представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 та безпідставно допустив його до участі у судовому розгляді з 01 травня 2021 року. Зазначила, що у вироку вказано, що суд вважає достовірними покази потерпілого ОСОБА_8 , проте судом не надано оцінки тому, що потерпілий ОСОБА_8 дав у судовому засіданні під присягою неправдиві показання з приводу вживання ним алкогольних напоїв. Вважає, що судом призначено покарання ОСОБА_7 , яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також на думку захисника при частковому задоволенні позовних вимог цивільного позивача ОСОБА_8 , а саме стягненні моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., суд належним чином не обгрунтував цей розмір, відповідна судова експертиза для встановлення розміру моральної шкоди проведена не була.
Прокурор подав заперечення на апеляційні скарги захисників, в яких просив апеляційні скарги захисників залишити без задоволення, а вирок без змін.
Вказав, що вирок суду першої інстанції є вмотивованим і грунтується на доказах, які були предметом безпосереднього дослідження відповідно до вимог ст.94 КПК України та у своїй сукупності суд дав їм належну оцінку.
Потерпілий ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 , в яких просив повернути апеляційну скаргу апелянту.
Вказав, що до апеляційної скарги не додано копії договору про надання правової допомоги ОСОБА_7 .
Потерпілий ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вказав, що рішення суду першої інстанції грунтується на належних і допустимих доказах, які були всебічно досліджені під час розгляду справи та суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права.
До початку апеляційного розгляду на адресу Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 підтримав подане клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та просив його задовольнити
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_8 та представник потерпілого ОСОБА_9 поклалися на розсуд суду.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та розглянувши клопотання обвинуваченого, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно із ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
За змістом ст. 9 КПК України (принцип законності кримінального провадження) під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані дії він вчинив 10 жовтня 2025 року.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який санкцією статті передбачено покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Отже, станом на 19 листопада 2025 року сплинуло 5 років та, відповідно, закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності, ухвалений вирок щодо ОСОБА_7 не набрав законної сили, а тому ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, а вирок суду - скасуванню та кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 417 КПК України.
Апеляційним судом відповідно до ст. 285 КПК України ОСОБА_7 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, а також право на розгляд апеляційних скарг, поданих захисниками в його інтересах, зміст та вимоги яких також оголошені судом апеляційної інстанції, на що обвинувачений ОСОБА_7 надав свою згоду саме на першочерговий розгляд його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердивши, що він зрозумів як суть обвинувачення, так і підставу звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою, на що надав свою згоду.
Зважаючи на принцип диспозитивності, що закріплений у п. 19 ч. 1 ст. 7, ст. 26 КПК України, відповідно до якого «сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом», - обрання тієї чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.
Зазначені вище нормативні положення спрямовані на реалізацію також вимог засади змагальності сторін, згідно з якими суд, залишаючись об'єктивним і неупередженим, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків згідно із ч. 6 ст. 22 КПК України.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Зазначені підстави, як встановлено в ході апеляційного перегляду, дотримані.
Крім того, під час апеляційного перегляду не встановлено обставин, передбачених ч. 2 ст. 49 КК України, а саме фактів ухилення ОСОБА_7 від досудового розслідування або суду чи вчинення ним до закінчення зазначених у ч.ч. 1, 2 ст. 49 КК України строків нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, які б унеможливлювали застосування до ОСОБА_7 звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення чинним законодавством не передбачено.
Згідно із ч. 3 ст. 285 КПК України у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Оскільки обвинувачений надав згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, відсутні підстави для проведення судового провадження, що включає в себе відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку, у зв'язку з чим апеляційний суд не надає оцінки доводам апеляційних скарг захисників.
Проведення розгляду апеляційних скарг, відповідно до яких суд має встановити чи винуватий обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення, не відповідатиме вимогам законності.
Тому, оскільки клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності подано до набрання вироком законної сили, який підлягає скасуванню, апеляційний суд позбавлений можливості розглянути подані апеляційні скарги по суті.
Щодо заявлених у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_8 цивільного позову апеляційний суд звертає увагу та таке.
Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
Тобто, вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
В той же час, у випадку закриття кримінального провадження на встановлених КПК підставах, суд зобов'язаний роз'яснити цивільному позивачеві його право пред'явити аналогічний позов у порядку цивільного судочинства.
Тому, в зв'язку зі звільненням обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі закінченням строків давності, заявлений потерпілим ОСОБА_8 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду, що за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає пред'явленню позову в порядку цивільного судочинства.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вирішити долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України, оскільки цей порядок було застосовано судом першої інстанції та сторонами кримінального провадження не оспорюється.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, тому обвинувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо нього - закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Кримінальне провадження за № 42020042630000380 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України - закрити.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Речовий доказ: CD-R диск з відеозаписом з камер відеоспостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4