25 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/9243/24
адміністративне провадження № К/990/39702/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 420/9243/24
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А.,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звертався із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якій просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати середнього грошового забезпечення при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців;
1.2. зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за весь період затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більш, як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100;
1.3. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
1.4. зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
1.5. визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо здійснення обрахунку розміру індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 11.02.2022, без врахування вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003;
1.6. зобов'язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 11.02.2022, з урахуванням вимог пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при звільненні з військової служби із ним невчасно проведено повний розрахунок по індексації грошового забезпечення. У судовому порядку відповідача зобов'язано нарахувати та виплатити позивачеві індексацію. Індексація позивачеві виплачена, однак без компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів такої виплати. Позовні вимоги просить задовольнити, здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 11.02.2022, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в порядку визначеному статтями 116,117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації 22.06.2023 відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/6283/22 та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу вказану компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати індексації грошового забезпечення; визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн за період з 01.03.2018 по 11.02.2022 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.
4. Не погодившись з цим рішенням, В/ч НОМЕР_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
5. Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.08.2024 апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження наявності поважних підстав пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного від 09.07.2024, позаяк апеляційна скарга подана відповідачем 26.08.2024 - з пропуском тридцятиденного строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Ухвалою від 17.09.2024 П'ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою В/ч НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не надав належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вказав, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надав заяву про поновлення строку, водночас не вказав належних доводів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
8. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішення суду першої інстанції прийнято 09.07.2024 та того ж дня було доставлено відповідачу в його електронний кабінет (а/с 70), проте апеляційна скарга подана до суду 26.08.2024, тобто з порушенням тридцятиденного строку передбаченого КАС України. На обґрунтування поважності пропуску строку позивач посилався на введення воєнного стану в України, водночас не надав будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
9. Оцінюючи наведені апелянтом в апеляційній скарзі причини поважності пропуску такого строку П'ятий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній ухвалі від 17.09.2024 вказав, що факт введення в Україні воєнного стану сам по собі не є підставою для поновлення пропущеного строку, встановленого законом для вчинення процесуальної дії, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
10. Не погодившись із ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 В/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказану ухвалу та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду. Крім того, відповідач просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2024.
10.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини третьої статті 328 КАС України, яка визначає перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, серед яких, зокрема ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження.
10.2. За доводами касаційної скарги, апеляційний суд постановив ухвалу без з'ясування конкретних причин, умов та обставин, через які апеляційна скарга не подана вчасно. Відповідач переконує, що труднощі з поданням апеляційної скарги та пропуск строку на апеляційне оскарження за умови введення в України воєнного стану не обумовлені суб'єктивною поведінкою та не залежать від волевиявлення відповідача.
10.3. Скаржник зазначає, що за вказаних обставин особовий склад військової частини після оголошення сигналу «Повітряна тривога» за наказом командира зобов'язаний перейти в укриття де, за відсутності обладнання та доступу до мережі Інтернет, не має можливості продовжувати роботу, що призводить до переривання робочого процесу, та з урахуванням кількості й частоти обстрілів з боку російської федерації, значно ускладнює вчасне опрацювання документів.
10.4. В/ч НОМЕР_1 наполягає, що зазначені обставини вказують на наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя: Мартинюк Н.М., судді: Загороднюк А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
12. Верховний Суд ухвалою від 22.10.2024 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою В/ч НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2024, а касаційну скаргу відповідача на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 залишив без руху. У подальшому Верховний Суд ухвалою від 05.12.2024 продовжив строк для усунення недоліків касаційної скарги, а ухвалою від 12.02.2025 відкрив касаційне провадження за цією касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної скарги про відмову у відкритті апеляційного провадження.
13. Копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від 12.02.2025 та касаційної скарги В/ч НОМЕР_1 було надіслано на адресу позивача, проте поштове відправлення повернулось із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
14. Одночасно, на веб сторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень, 14.02.2025 забезпечено надання загального доступу до ухвали Верховного Суду від 12.02.2025 про відкриття касаційного провадження № К/990/39702/24 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 125146118).
15. На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.09.2025 № 1151/0/78-25, у зв'язку із перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 420/9243/24.
16. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2025 визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя: Єресько Л.О., судді: Желєзний І.В., Соколов В.М.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24.10.2025 справу № 420/9243/24 прийнято до провадження, а ухвалою від 24.11.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
18. Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України ОСОБА_1 не скористався, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Оцінка Верховного Суду Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
19. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
20. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
21. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
22. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
23. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.
24. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
24.1. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
24.2. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
24.3. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
25. Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
26. Таким чином, процесуальне законодавство встановлює порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
27. Якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
28. Отже, встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
29. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
30. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства.
31. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
32. Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
33. При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
34. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин пропуску такого строку чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
35. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
36. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
37. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
38. За частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
39. Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
40. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
41. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
42. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
43. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
44. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - гарантія забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
45. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
46. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
47. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
48. Апеляційний суд в ухвалі від 17.09.2024 при аналізі зазначених військовою частиною підстав для поновлення строку вказав на пропуск скаржником строку звернення до суду, позаяк копію рішення відповідач отримав 09.07.2024, а з апеляційною скаргою звернувся 26.08.2024 (з пропуском тридцятиденного строку).
49. В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд дійшов висновку, що В/ч НОМЕР_1 не довела наявності поважних причин, які унеможливили вчасно звернутися до суду із апеляційною скаргою та не довела, які саме об'єктивні причини, пов'язані із фактом введення в України воєнного стану вплинули на пропуск строку визначеного КАС України для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
50. В/ч НОМЕР_1 у касаційній скарзі повторює аргументи щодо пропуску строку подання апеляції, вважаючи оцінку апеляційного суду необґрунтованою.
51. Верховний Суд погоджується, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування суб'єктів владних повноважень. Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу особового складу В/ч НОМЕР_1 .
52. Натомість, суд визнає, що наведені обставини, у тому числі й обставини щодо оголошення повітряних тривог через ворожі обстріли території України, відсутність технічної можливості працювати в укритті, могли ускладнити подання апеляційної скарги, однак скаржник не довів їхнього реального впливу на неможливість своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що В/ч НОМЕР_1 загально посилається на введення в Україні воєнного стану та оголошення повітряних тривог, без конкретизації впливу цих обставин на виконання процесуальних обов'язків протягом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також без підтвердження таких обставин належними та допустимими доказами, Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з цих причин.
53. За таких обставин і правового регулювання, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи В/ч НОМЕР_1 , дійшовши правильного висновку, що відповідач подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне скарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 та не довів наявності об'єктивних перешкод виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи.
54. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22, 08.08.2024 у справі № 440/15583/23).
55. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, за відсутності причин, які б свідчили про поважність пропуску такого строку, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
56. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
57. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
58. Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
59. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько І.В. Желєзний В.М. Соколов