25 листопада 2025 року
м. Київ
справа №420/14321/24
адміністративне провадження № К/990/46408/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,
суддів - Білак М. В., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 420/14321/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського квартирно-експлуатаційного управління і Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Одеського КЕУ та Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не нарахування і не виплати різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, за період з 01 березня 2018 року до 28 червня 2022 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити на його користь різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3372,45 грн щомісячно, починаючи з 01 березня 2018 року до 28 червня 2022 року, в загальному розмірі 175142,57 грн, з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність Одеського КЕУ щодо не нарахування і не виплати різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018р., з урахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 за період з 29 червня 2022 року до 18 березня 2024 року;
- зобов'язати Одеське КЕУ нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу і розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3372,45 грн щомісячно, починаючи з 29 червня 2022 року до 18 березня 2024 року, в загальному розмірі 69632,03 грн, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3284,90 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Визнано протиправною бездіяльність Одеського квартирно-експлуатаційного управління щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 червня 2022 по 18 березня 2024 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язано Одеське квартирно-експлуатаційне управління нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі 3284,90 грн. на місяць за період з 29 червня 2022 року по 18 березня 2024 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року апеляційні скарги Одеського квартирно-експлуатаційного управління та Міністерства оборони України задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року в частині зобов'язання вчинити певні дії - скасовано та ухвалено в цій частині нове, яким ОСОБА_1 - задоволено частково.
Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 червня 2022 року включно, а саме «індексацію-різницю» в сумі 3284,90 грн (три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 90 копійок) на місяць у загальній сумі 170486,31 грн (сто сімдесят тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 31 копійка) відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Зобов'язано Одеське квартирно-експлуатаційне управління нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по 18 березня 2024 року включно, а саме «індексацію-різницю» в сумі 3284,90 грн (три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 90 копійок) на місяць у загальній сумі 28398,49 грн (двадцять вісім тисяч триста дев'яносто вісім гривень 49 копійок) відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року - залишено без змін.
Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеси звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою.
У своїй касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 420/14321/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського квартирно-експлуатаційного управління і Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М. В. Білак Л.О. Єресько