справа № 991/8126/25
провадження № 11-сс/991/627/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
19 листопада 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі захисника ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру від 01.09.2025 р., -
16.09.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку передано судді-доповідачу 29.09.2025 року та цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду захисником подано доповнення до апеляційної скарги.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 06.02.2025 р. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи. Зазначає, що за версією сторони обвинувачення група осіб у складі злочинної організації, в тому числі ОСОБА_8 , створювала штучні перешкоди для продовження договору оренди землі ПП «Колібріс», організувала спробу демонтажу об'єктів підприємства та мала намір неправовими методами змусити його припинити господарську діяльність на спірній земельній ділянці, з метою подальшого заволодіння нею для власних проектів. Ці дії кваліфіковано як замах на протидію законній господарській діяльності ПП «Колібріс», поєднаний із погрозами та вчинений організованою групою, а ОСОБА_8 інкримінується роль організатора у цьому епізоді. Втім, діяльність ПП «Колібріс» як землекористувача земельної ділянки була незаконною і саме це спричинило припинення його права на оренду земельної ділянки, а не дії підозрюваних. ПП «Колібріс» систематично допускало порушення, здійснювало самочинне будівництво будівель без належних дозволів, а також самовільно розміщувало на земельній ділянці тимчасові споруди без оформлення дозвільної документації. Факти порушень з боку ПП «Колібріс» підтверджено судовими рішеннями. Відтак, договір оренди земельної ділянки з цим підприємством не продовжено саме через допущені ним порушення. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 206 КК України, характеризується пред'явленням протиправної вимоги суб'єкту, щодо господарської діяльності якого відбувається протидія, поєднаної з погрозою застосування насильства або знищення його майна. Натомість, у оскаржуваному повідомленні про підозру не зазначено ані про висунення протиправної вимоги до ПП «Колібріс», ані про наміри такого висунення. Відтак, повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 06.02.2025 р. в частині злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Окремо наголошує на процедурних порушеннях, а саме, що 06.02.2025 року ОСОБА_8 не набула статусу підозрюваної, оскільки ще 08.12.2024 року вона перетнула державний кордон України, після чого переїхала до Австрії, де наразі і проживає. Вказана обставина підтверджує обізнаність сторони обвинувачення про відсутність ОСОБА_8 на території України, та водночас вказує на відсутність підстав для оголошення її у міжнародний розшук. Однак, сторона обвинувачення не вжила необхідних заходів в порядку ст. 135 КПК України та не надіслала на адресу компетентних органів Австрії клопотання про міжнародну допомогу щодо повідомлення ОСОБА_8 про підозру. Лише 08.09.2025 року сторона обвинувачення на підставі запиту про міжнародну правову допомогу вручила ОСОБА_8 підозру, тому лише з цього моменту вона набула відповідний статус.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Наголосив, що сторона обвинувачення при повідомленні ОСОБА_8 про підозру виходила зі змісту матеріалів НСРД, якими підтверджено, що учасників злочинної організації не цікавила законність чи незаконність господарської діяльності ПП «Колібріс», що підтверджує спрямованість їх дій саме на перешкоджання господарській діяльності вказаного підприємства. Так, зі змісту розмови ОСОБА_9 з ОСОБА_8 вбачається їх інтерес в отриманні прав на земельну ділянку таким чином, щоб ПП «Колібріс» таких прав позбавилось. Враховуючи, що у даному випадку йдеться про замах на вчинення злочину, у повідомленні про підозру не йдеться про конкретно висловлену погрозу, а лише про вчинення дій з метою обмежити законну діяльність ПП «Колібріс». Наразі досудове розслідування триває і за його результатами діям ОСОБА_8 буде надано остаточну правову оцінку. Також, прокурор заперечив проти доводів захисника щодо вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру лише 08.09.2025 року, оскільки НАБУ звернулось до компетентних органів Австрії з клопотанням про надання міжнародної правової допомоги в червні 2025 року, втім серед запитуваної допомоги не йшлося про вручення ОСОБА_8 підозри з огляду на набуття нею статусу підозрюваної раніше.
Підозрювана ОСОБА_8 повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації та проживання у м. Києві, а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур'єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що неявка підозрюваної не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційну скаргу розглянуто за її відсутності.
3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Слідчим суддею встановлено, що 06.02.2025 року ОСОБА_8 , серед іншого, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, а саме в організації незакінченого замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому чисті службовою особою з використанням службового становища.
Оцінивши докази сторони обвинувачення та захисту у сукупності з доводами скарги та запереченнями прокурора, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_8 , виходячи з наданих матеріалів досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру щодо вчинення останньою інкримінованого злочину, за викладених у повідомленні про підозру обставин. При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_8 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Водночас, слідчий суддя відхилив доводи захисту про недостатність доказів, зазначених у повідомленні про підозру, як підставу для його скасування, з посиланням на те, що захисник висуває до оцінки наданих доказів такі ж високі вимоги, як під час розгляду обвинувального акту по суті.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється у випадку, зокрема, наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
При цьому, підозра - це процесуальне рішення прокурора, слідчого (за погодженням із прокурором), яке ґрунтується на зібраних доказах під час досудового розслідування та в якому формується припущення про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення, з повідомленням про це такій особі та з роз'ясненням її прав та обов'язків.
Відтак, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
У своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Також слід враховувати, що повідомлення про підозру - це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, надавати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості та достатності, крім випадку їх очевидної недопустимості. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про ймовірну причетність особи до інкримінованого злочину та виключає протилежний висновок на даному етапі розслідування.
За змістом оскаржуваного повідомлення про підозру, ОСОБА_10 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_11 , депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_9 , депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_12 , перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_13 , заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_14 , а також ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв'язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі земельні ділянки та забезпечували спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки для обслуговування споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування незначних об'єктів нерухомості виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_10 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації. Відтак, у період 2023-2024 р.р. злочинною організацією під керівництвом ОСОБА_10 вчинено низку злочинів, а також замах на протидію законній господарській діяльності ПП «Колібріс» та шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва, які були припинені внаслідок викриття діяльності злочинної організації правоохоронним органом.
При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_8 , будучи довіреною особою ОСОБА_10 , координувала реалізацію визначених напрямків діяльності злочинної організації та інформувала ОСОБА_10 та учасників злочинної організації про етапи реалізації злочинних механізмів, наявні перешкоди в їх реалізації та шляхи їх вирішення. Крім того, ОСОБА_8 як співорганізатор, проводила економічний аналіз вигідності та доцільності будівництва об'єктів торгівлі на відібраних земельних ділянках, а також забезпечувала комунікацію ймовірних учасників із ОСОБА_10 , та брала участь у вирішенні інших питань, пов'язаних із реалізацією злочинного плану. Поряд з цим, учасники злочинної організації, зокрема ОСОБА_8 , створювали штучні перешкоди для продовження договору оренди землі з ПП «Колібріс», організували спробу демонтажу об'єктів підприємства та мали намір неправовими методами змусити підприємство припинити свою діяльність на спірній ділянці, щоб заволодіти нею для власних проектів. Ці дії кваліфіковано як замах на протидію господарській діяльності ПП «Колібріс», поєднаний із погрозами і вчинений організованою групою, тобто за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, а ОСОБА_8 у цьому епізоді інкримінується роль організатора за ч. 3 ст. 27 КК України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, предметом розгляду слідчим суддею була скарга захисника ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_8 в частині інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, тобто в організації незакінченого замаху на протидію законній господарській діяльності, вчиненому злочинною організацією, у тому чисті службовою особою з використанням службового становища.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру в цій частині та дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, слідчий суддя дійшов висновку про їх достатність, аби стверджувати про причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого злочину.
З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази на предмет достатності їх для повідомлення про підозру ОСОБА_8 , та зроблено висновок про її обґрунтованість, зокрема, в частині злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України.
Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_8 могла вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого їй, серед іншого, повідомлено про підозру, а зібрані докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують її з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного злочину.
Так, нормативно-правовими актами КМР визначені повноваження та порядок дій депутатів КМР, службових осіб КМР та окремих структурних підрозділів виконавчого органу КМР (КМДА) у різних сферах місцевого самоврядування. Зокрема, положеннями Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності № 241/2463 від 20.04.2017 р. визначено алгоритм поновлення договору оренди земельної ділянки, який передбачає подання орендарем до приймальні КМР із земельних питань листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, подальше направлення цього листа-повідомлення на розгляд до Департаменту земельних ресурсів та підготовку Департаментом проекту рішення КМР про поновлення договору оренди або про відмову у поновленні договору. Пунктами 9.1-9.5 Порядку передбачено, що до матеріалів кадастрової справи при поновленні договору оренди землі Департамент земельних ресурсів долучає акт обстеження земельної ділянки, у якому зазначається інформація про використання ділянки за цільовим призначенням, проведення будівельних робіт тощо (т. 1 а.с. 149-150).
Крім того, у п.п. 9.11.-9.14 Порядку передбачено поновлення договорів оренди земельних ділянок, строк дії яких скінчився, на той самий строк без прийняття рішення КМР. Такий порядок поновлення договору оренди застосовується у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства.
Розгляд питання щодо поновлення договорів без прийняття рішення здійснюється постійною комісією КМР з питань містобудування, архітектури та землекористування на підставі поданих Департаментом документів та висновку щодо можливості поновлення договору, проект якого передається на розгляд постійної комісії через секретаріат КМР разом з кадастровою справою. Якщо постійна комісія погоджується з проектами документів, підготовленими Департаментом земельних ресурсів, то голова та секретар комісії підписують висновок, який разом з кадастровою справою передається до Департаменту земельних ресурсів для повідомлення орендарю про необхідність підписання додаткової угоди про поновлення договору оренди. Якщо постійна комісія не погоджується з поновленням договору оренди без прийняття рішення КМР, то надає витяг з протоколу засідання, який разом із кадастровою справою повертається до Департаменту земельних ресурсів для підготовки проекту рішення КМР про поновлення договору оренди ділянки або проекту рішення про відмову у поновленні.
Втім, учасники злочинної організації всупереч вказаному Порядку розраховували, що створення ними перешкод у поновленні договору оренди земельних ділянок та демонстрація намірів по демонтажу розташованих на них будівель спонукає представників ПП «Колібріс» домовлятися з ними про подальші умови здійснення господарської діяльності, або передачу цих земельних ділянок підконтрольним особам.
У повідомленні про підозру ОСОБА_8 фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206 КК України, охоплюють період 2024 року, протягом якого Департамент земельних ресурсів не вчиняв дій і не приймав визначених Порядком рішень за результатами розгляду листа-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди земельних ділянок, у тому числі внаслідок дій іншого підозрюваного у даному провадженні - ОСОБА_9 .
При цьому, зі змісту зафіксованих у цей період розмов вбачається, що учасники злочинної організації, у тому числі ОСОБА_8 , обговорювали створення перешкод у продовженні ПП «Колібріс» договору оренди земельних ділянок.
Зокрема, 21.03.2024 року на розгляд до Департаменту земельних ресурсів надійшов лист-повідомлення від ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди двох земельних ділянок на транспортній розв'язці по АДРЕСА_1 та проспекті Леся Курбаса у м. Києві (т. 1 а.с. 136-137).
15.05.2024 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, що перебували в оренді ПП «Колібріс», та за його результатами в акті обстеження не зазначено про виявлені порушення у користуванні земельними ділянками та не наведено обставин, які б перешкоджали поновленню договорів оренди (т. 1 а.с. 138-139).
Вказані дії відповідали алгоритму дій при поновленні договору оренди земельної ділянки, який передбачав подальшу підготовку Департаментом земельних ресурсів проекту рішення КМР про поновлення договору оренди землі та його направлення до КМР.
Втім, Департамент земельних ресурсів за результатами розгляду листа-повідомлення ПП «Колібріс» про поновлення договору оренди ділянок не направив до КМР жодного проекту рішення. Натомість, 19.06.2024 року ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_10 та ОСОБА_8 про наближення завершення строку договору оренди ПП «Колібіріс» земельних ділянок (мова оригіналу): «По «КОЛИБРИСу» ждём окончания договора аренды. Он уже в июле будет закончен. Вот там, конечно, локация. Единственное, в Департаменте не возникло вопросов к имуществу, как оно там появилось». Відтак, не пізніше 19.06.2024 року ОСОБА_9 стало відомо про проведену Департаментом земельних ресурсів перевірку стану використання ПП «Колібіріс» земельних ділянок та відсутність виявлених порушень, про що він повідомив ОСОБА_8 .
У подальшому, 26.06.2024 року Департамент земельних ресурсів, за наявності акту обстеження земельних ділянок від 15.05.2024 р. та за відсутності виявлених порушень у користуванні земельними ділянками з боку ПП «Колібріс», звернувся до Департаменту територіального контролю м. Києва з проханням провести перевірку належності до тимчасових споруд розміщених на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з чим 23.07.2024 року посадові особи Департаменту внесли на адресу ПП «Колібріс» приписи про відновлення благоустрою шляхом проведення демонтажу тимчасових споруд. Втім, 24.07.2024 року ПП «Колібріс» надало Департаменту територіального контролю документацію про державну реєстрацію права власності на розміщені на земельних ділянках об'єкти нерухомості, після чого 31.07.2024 року Департамент територіального контролю м. Києва повідомив Департамент земельних ресурсів про надання ПП «Колібіріс» відповідних документів, та про завершення перевірки (т. 1 а.с. 139-140).
Відтак, за результатами цих перевірок не було виявлено порушень вимог законодавства, які б з 31.07.2024 року перешкоджали Департаменту земельних ресурсів вчинити одну з дій, передбачених Порядком: направити на розгляд КМР проект рішення або про поновлення ПП «Колібріс» договору оренди земельних ділянок, або про відмову у поновленні такого договору.
При цьому, 03.07.2024 року ОСОБА_18 та ОСОБА_8 запропонували ОСОБА_10 розпочати демонтаж розташованих на вказаній земельній ділянці об'єктів нерухомості ПП «Колібріс», що мало спонукати представників підприємства домовлятися з учасниками злочинної організації. Після чого, 24.07.2024 року ОСОБА_9 доповів ОСОБА_10 та ОСОБА_8 про спілкування з директором Департаменту територіального контролю з питань необхідності демонтажу об'єктів нерухомості ПП «Колібріс». У подальшому, 06.08.2024 року ОСОБА_9 повторно повідомив ОСОБА_8 про вчинення дій, спрямованих на перешкоджання направленню Департаментом земельних ресурсів до КМР проекту рішення про поновлення договору оренди земельних ділянок ПП «Колібріс». 23.10.2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 узгодили включення цього питання до списку «контрольних», за яким Департамент земельних ресурсів мав не направляти до Київради проект рішення про продовження договору оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 171-178).
З наведеного слідує, що у період, зазначений у повідомленні про підозру, ОСОБА_8 та інші учасники злочинної організації усвідомлювали, що вчиняють дії, спрямовані на перешкоджання законній господарській діяльності ПП «Колібріс».
Додатково про комерційний інтерес учасників злочинної організації, у тому числі ОСОБА_8 , до земельних ділянок, на яких здійснює господарську діяльність ПП «Колібріс», свідчить те, що 15.03.2023 року ОСОБА_14 надіслав зі своєї електронної пошти на електронну пошту ОСОБА_8 файл з назвою: «Довідка перетин АДРЕСА_1 та ОСОБА_19 ». При цьому, 12.04.2023 року за ОСОБА_17 зареєстровано право власності на громадські нежитлові будівлі площею 42,6 кв.м. та 40,6 кв.м. на АДРЕСА_1 , які розташовані на ділянках, що межують із земельними ділянками ПП «Колібріс». У червні 2023 року ОСОБА_17 продав нежитлові будівлі нещодавно створеному ТОВ «КОЛІБРІК», яке представляв директор товариства ОСОБА_20 . При цьому, у квітні 2023 року ОСОБА_14 надіслав ОСОБА_20 повідомлення з витратами за реєстрацію об'єктів на АДРЕСА_1, а 04.02.2025 року ОСОБА_20 надіслав ОСОБА_14 зведену таблицю з переліком об'єктів, зокрема на АДРЕСА_1, та розподілом витрат між «САВ» та ОСОБА_21 по кожному об'єкту (т. 1 а.с. 41-48).
Вищенаведене пов'язує ОСОБА_8 із досліджуваними обставинами, оскільки вона ймовірно діяла спільно з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначеного вище кримінального правопорушення розслідується у даному провадженні, зокрема, сприяла протидії господарській діяльності ПП «Колібріс» для передачі підконтрольним злочинній організації особам земельної ділянки, яка перебувала у користуванні вказаного підприємства.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи захисника про відсутність доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Натомість, відповідні доводи захисту щодо допущених ПП «Колібріс» порушень права на оренду ділянки, зокрема, самочинне будівництво на ній об'єктів, а також судовий розгляд спору між ПП «Колібріс» та Київрадою та результати вирішення спору між ними, можуть бути предметом перевірки з наданням відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події, оскільки на початку досудового розслідування обсяг відомостей про події досить обмежений. Натомість, у ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.
У даному кримінальному провадженні на даний час досудове розслідування не завершено, тому сторона обвинувачення згідно з положеннями ст. 279 КПК України у випадку виникнення відповідних підстав вправі повідомити особі про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Водночас, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_8 до вищевказаного кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру в цій частині є необґрунтованим - відсутні.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 не набула статусу підозрюваної, оскільки сторона обвинувачення, незважаючи на обізнаність про місце її проживання за кордоном, не використала всі можливості, передбачені КПК України, щодо здійснення належного вручення їй повідомлення про підозру, колегія суддів наголошує, що доводи про порушення порядку вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру неодноразово наводилися стороною захисту у цьому провадженні, зокрема під час перегляду ухвал слідчих суддів про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та накладення арешту на її майно. За результатом апеляційного розгляду колегією суддів проаналізовано наведені доводи та ухвалами від 26.05.2025 р. у справі № 991/2364/25 та від 02.06.2025 р. у справі № 991/2038/25 констатовано відсутність порушень вимог кримінального процесуального закону в цій частині.
Доводи апеляційної скарги про вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру лише 08.09.2025 року на підставі запиту про міжнародну правову допомогу колегія суддів також відхиляє як безпідставні, оскільки під час апеляційного розгляду прокурором надано копію запиту про міжнародну правову допомогу від 12.06.2025 р., зі змісту якого вбачається, що серед запитуваної НАБУ допомоги відсутнє вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру, з огляду на набуття нею статусу підозрюваної раніше. Водночас, у згаданому запиті орган досудового розслідування просив допитати ОСОБА_8 в якості підозрюваної та надати їй копію повідомлення про підозру від 06.02.2025 р. (т. 2 а.с. 153-156).
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Під час апеляційного розгляду порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, зокрема за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено. Доводи щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.09.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4