Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10659/25
Номер провадження 1-кс/711/2631/25
20 листопада 2025 року м. Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню №12019251010002651, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.355, ч.4 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.1 ст.388 КК України, про накладення арешту на майно, -
Прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням по кримінальному провадженню №12019251010002651, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.355, ч.4 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.1 ст.388 КК України, про накладення арешту на майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 та вбудовані прибудовані приміщення з підвалом за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 325, які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що СУ ГУНП в Черкаській області проведиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019251010002651 від 24.05.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.355, ч.4 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.1 ст.388 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочато за заявою ОСОБА_6 про те, що протягом 2009-2013 років ОСОБА_5 та ОСОБА_7 шахрайським шляхом заволоділи нерухомим майном ОСОБА_8 , а саме домоволодінням по АДРЕСА_1 та вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_2 , здобутого останнім злочинним шляхом, в результаті чого було спричинено шкоди вкладникам КС «Благо» та «Рушник», а також на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.07.2019, якою службових осіб СУ ГУНП в Черкаській області зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_9 від 02.07.2019 за фактом заволодіння подружжям ОСОБА_10 нерухомим майном ОСОБА_8 , шляхом примушування до виконання цивільно-правових обов'язків.
Допитаний ОСОБА_6 повідомив, що з травня 2010 року по жовтень 2012 року СУ УМВС в Черкаській області розслідувалась кримінальна справа №2511000058 за ч.2 ст.191, ч.1 ст.358, ч.1 ст.209 КК України за фактом привласнення коштів вкладників КС «Благо». У вказаній справі він був визнаний потерпілим та цивільним позивачем. У 2013 році для внесення відомостей до ЄРДР та проведення подальшого досудового розслідування вказану справу скерували до Придніпровського РВ УМВС в Черкаській області, де 25.02.2013 внесені відомості до ЄРДР за №12013250050000579 за ч.2 ст.191 КК України. 25.04.2014 у вказаному провадженні досудове розслідування було завершено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч.5 ст.191, ч.4 ст.358 КК України скеровано до Придніпровського районного суду для розгляду по суті, але епізод за ч.1 ст.209 КК України до ЄРДР був внесений лише 26.02.2014 за № 12014250050000404, хоча відомості щодо цього містились в матеріалах кримінальної справи №2511000058. 26.02.2014 постановою начальника відділення СВ Придніпровського РВ ОСОБА_11 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12014250050000404 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, яка в подальшому заступником прокурора м. Черкаси була скасована. Після цього подальше досудове розслідування доручено СУ УМВС в Черкаській області, а процесуальне керівництво здійснювалось прокуратурою Черкаської області. У березні 2019 року досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014250050000404 завершено та обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_12 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_13 за ч. 5 ст.191 КК України, ОСОБА_14 за ч. 5 ст.27, ч.5 ст.191, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_15 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 України, у листопаді 2019 скеровано до Соснівського районного суду м. Черкаси. При ознайомлені з матеріалами досудового розслідування ним було виявлено, що майном, яке набуте кримінально-противоправним шляхом за рахунок привласнених коштів вкладників КС «Благо» та КС «Рушник», шляхом укладання сумнівних цивільних договорів, заволоділо подружжя ОСОБА_10 , а саме: приміщенням офісу КС «Рушник» та «Благо» за адресою: вул. Гоголя, 325, м. Черкаси, та домоволодінням за адресою: вул. Грузиненка, 9/3, м. Черкаси. Є підстави вважати, що Кононенки, у змові з Шеленговським, умисно уклали ці правочини, з метою приховування джерел набуття цього майна та його легалізації. У зв'язку з вищевикладеним, він вважає, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.209 та ст.190 КК України.
Допитаний ОСОБА_9 повідомив, що в кінці березня 2008 року ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_5 , підтримуючи тісні стосунки з ОСОБА_16 та його сином ОСОБА_17 , отже достовірно знаючи, що в нього в приватній власності є 2 самочинно збудованих у 2006-2008 роках триповерхові будинки площею 519,9 м.кв. та 478,5 м. кв. та інші об'єкти інфраструктури, крім того, офіс КС «Рушник» та «Благо» по вул. Гоголя 325 та квартира №2 за цією ж адресою, крім того, 2 земельні ділянки в межах м. Черкаси (в районі летовища), які були оформлені на його сина ОСОБА_18 , загальною площею 7 336 м.кв., крім того, все це знаходиться під арештом, який накладено СУ УМВС в Черкаській області, вирішили сприяти ОСОБА_8 легалізувати вищевказане майно, загальною вартістю 4,317 млн. доларів США. За визнанням самих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , вартість цього майна складала 5 млн. доларів США, про що свідчить розписка-зобов'язання від 21.10.2011, написана власноручно ОСОБА_5 та додаток №1 від 27.08.2009, який є невід'ємною частиною від розписки. Для реалізації плану по легалізації майна ОСОБА_8 , подружжя ОСОБА_10 запропонували ввести їх в договір поруки як поручителя перед банком «Кредобанк». Для цього ОСОБА_5 заднім числом введена як поручитель в договір з «Кредобанком» для виконання всіх договірних зобов'язань ОСОБА_8 перед банком, в тому числі боргу 58 502,40 доларів США, від загальної суми 90 000 доларів США, яку той отримав в позику від банку. Після цього, 25.08.2008 ОСОБА_5 надає 2 кредити ОСОБА_8 і відразу ж, в цей же день, вимогу іпотекодержателя на будинок, який ОСОБА_8 купив за кредитні кошти. Цього ж дня, ОСОБА_8 підписує договір на вимогу ОСОБА_5 , яким задовільняє вимогу по іпотеці, таким чином ОСОБА_5 отримала у власність його будинок площею 119,5 м.кв. на земельній ділянці 1173,6 м.кв. В подальшому, тобто 25.09.2008, ОСОБА_5 надала ОСОБА_8 ще один кредит в сумі 2 700 000 грн., що на день неповернення це становило 325 000 доларів США. За першим кредитом в сумі 1 300 000 грн., що становило 162 000 доларів США, ОСОБА_5 набула права власності на будинки загальною вартістю 5 млн. доларів США. Це свідчить про те, що подружжя ОСОБА_10 ввели в оману суддю ОСОБА_19 , з приводу того, що вони самостійно за 4 місяці і 25 днів побудували ці житлові об'єкти разом з інфраструктурою, що ні технічно, ні технологічно неможливо. Крім того, за планом подружжя ОСОБА_10 , ОСОБА_7 через ЧООБТІ «узаконив» самочинно побудовані ОСОБА_8 об'єкти на самозахваченій ним же ділянці з 2713 м.кв., замість знесеного будинку житловою площею 97,3 м.кв. Тобто ОСОБА_7 отримав в ЧООБТІ завдяки поточній інвентаризації працівниками ЧООБТІ незаконний документ, зі слів ОСОБА_8 , за неправомірну вигоду керівнику ЧООБТІ. (Сумарно 190 000 доларів США як власний гонорар, включивши його в борг ОСОБА_8 ). ОСОБА_5 , маючи на руках новий технічний паспорт, отриманий ОСОБА_7 в КП ЧООБТІ, під виглядом розваленого старого будинку, площею 119,5 м.кв., на земельній ділянці 1 175 м.кв, таким чином вводячи суд в оману, отримала ухвалу Соснівського райсуду м. Черкаси про визнання права власності на вказане майно за собою. По такій же схемі виводиться і майно ОСОБА_18 , а саме вбудовано-прибудоване приміщення з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 , під надану позику 2 700 000 грн. та іпотеку. Тобто, все це майно, яке раніше належало ОСОБА_16 , а саме: два триповерхові будинки по АДРЕСА_3 та вбудовано-прибудоване приміщення з підвалом по АДРЕСА_2 , було передано у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_7 станом на 03.03.2010. Таким чином, виконавши свої зобов'язання перед ОСОБА_8 про виведення майна у власність подружжя ОСОБА_10 , в подальшому вони через суд знімають арешти з вказаного майна. Ці всі дії є заздалегідь сплановані та направлені на легалізацію майна ОСОБА_8 подружжям ОСОБА_10 , що є другим етапом легалізації, який тривав з серпня 2008 по 2013 рік. В цій схемі основну виконавчу роль здійснювали Кононенки з мовчазної згоди ОСОБА_8 , і вбачається нове злочинне угрупування в складі подружжя ОСОБА_10 та сім'ї ОСОБА_16 , що є ознакою ч.3 ст.28 КК України. В основі цієї змови лежать гроші. Спочатку гроші, викрадені з кас КС «Благо» та КС «Рушник» злочинною групою в складі сім'ї ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_12 , а потім легалізовані в майно ОСОБА_16 . В подальшому це майно в другому етапі легалізації домінують в своїх руках подружжя ОСОБА_10 (другий етап легалізації з 08.2008 по 03.10.2013). ОСОБА_21 етап легалізації заключався в реалізації майна подружжям ОСОБА_10 , а саме шляхом продажу через мережу Інтернет будинку по АДРЕСА_1 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , отримані гроші повинні були бути розділені між ними. В який спосіб вони мали розділити це майно, невідомо. Хоча ОСОБА_7 , щоб долучити ОСОБА_8 до утаємниченого договору про розподіл в подальшому грошових коштів, обіцяли надати останньому 500 000 доларів США, про що свідчить розписка ОСОБА_5 від 27.08.2009 року.
Відповідно до інформації, викладеної у заявах ОСОБА_6 стало відомо, що ОСОБА_8 шахрайським шляхом заволодів нерухомим майном, а саме домоволодінням по АДРЕСА_1 та вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_2 , здобутих останнім злочинним шляхом, в результаті чого було спричинено шкоди вкладникам КС «Благо» та «Рушник», та ОСОБА_9 , а також вподальшому незаконним заволодінням за попередньою змовою подружжям ОСОБА_10 нерухомим майном ОСОБА_8 , шляхом примушування до виконання цивільно-правових обов'язків, зокрема оплативши кредит за ОСОБА_8 в бану «Кредобанк» вона стала іпотеко держателем будинку та через неплатоспроможність власника задовольнила свої вимоги Кредитора, шляхом підписання 01.09.09 договору задоволення вимог іпотекодержателя.
Допитана в якості свідка ОСОБА_5 повідомила, що в 2008-2009 роках вона надавала декілька позик ОСОБА_8 та ОСОБА_18 , так як на той час він її переконав, що потребує фінансової допомоги і вона її надала. Через рік-півтора вона зрозуміла, що взяті у неї кошти не планувалось віддавати, вони розійшлись, а про якісь прибутки у ОСОБА_8 їй не було відомо. Коли закінчився строк позик, а саме 25.09.2011, ніхто їх не повертав, але як і раніше, були обіцянки та історії, яким чином відбудеться повернення, починаючи з 2011 року початись судові справи стосовно боргових зобов'язань ОСОБА_8 .
Щодо отримання права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , пояснила, право власності на вказаний будинок у неї виник на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.09.2009. Оплативши кредит за ОСОБА_8 в банку «Кредобанк», вона стала іпотекодержателем будинку та через несплатоспроможність власника задовольнила свої вимоги Кредитора шляхом підписання 01.09.09 договору задоволення вимог іпотекодержателя.
Стосовно набуття права власності на вбудовано-прибудовані приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила, що кКоли закінчився строк позик, а саме 25.09.2011, які вона надала ОСОБА_18 , 25.09.08 за договором позики №14923 від 25.09.2008, вона вислала вимогу щодо повернення коштів, а потім подала позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. В 2013 році вона отримала рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси про стягнення вбудовано-прибудованого приміщення в будинку АДРЕСА_2 , які були предметом забезпечення зобов'язань за договором позики (іпотечний договір №14937). Вказане рішення суду вступило в законну силу і має преюдиціальне значення. До зазначеного рішення суду вона була Іпотекодержателем приміщення з моменту надання позики та оформлення іпотечного договору з 25.09.08 в нотаріальному порядку.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 надав аналогічні пояснення.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 повідомив, що він знайомий з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 1991 року, на протязі тривалого часу вони підтримували дружні відносини.
В 2008 році він звернувся до ОСОБА_7 з проханням надати фінансову допомогу, на що останній відповів, що може надати грошову позику в сумі 1 000 000 гривень під заставу земельних ділянок, які належали його сину ОСОБА_18 . В подальшому, 25.08.2008 було юридично оформлено передачу йому в позику грошових коштів в сумі 1 000 000 гривень, а також оформлено договір застави земельних ділянок у нотаріуса.
Через деякий час, розпочалася світова фінансова криза 2008-2009 років, що призвело до проблем в бізнесі, а саме в кредитних спілках «Благо» та «Рушник», у зв'язку з масовим неповерненням грошових коштів кредиторами. У зв'язку з чим, він знову звернувся до ОСОБА_7 за фінансовою допомогою, це було в кінці вересня 2008. В подальшому ОСОБА_7 надав йому грошову позику в сумі 2 700 000 гривень, під заставу офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало його сину ОСОБА_18 на праві власності, договори також документально було укладено з ОСОБА_5 . Відсотки по позиках він спочатку сплачував, а потім вони лише нараховувались.
В подальшому, в травні 2009 року, ОСОБА_7 запропонував йому ще одну фінансову допомогу в сумі 500 000 доларів США, але при умові передачі в заставу будинку, який належав йому на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому ОСОБА_7 повідомив, що 01.09.2009 йому потрібно буде приїхати до нотаріуса ОСОБА_22 для оформлення договорів. У зв'язку з чим були надруковані та написані власноручно розписки та обов'язки стосовно переданого майна під заставу.
01.09.2009 він прибув до нотаріуса ОСОБА_22 , де вже були ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , представники «Кредобанку». Підготовкою документів займалися представники «Кредобанку» та Кононенки. Планувалось підписати договір грошової позики, а саме 500 000 доларів США, які ОСОБА_5 йому надасть під 5 відсотків в місяць, в забезпечення позики він надасть у заставу домоволодіння по АДРЕСА_1 . Але у зв'язку з тим, що домоволодіння по АДРЕСА_1 перебувало в іпотеці в «Кредобанку», тому договори позики та застави не укладались, а були написані розписки та договори-зобов'язання, на яких стояли підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , що підтверджує їхню справжність. В договорі-зобов'язанні він зобов'язувався передати їм в заставу домоволодіння по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зобов'язуються надати йому позику в сумі 500 000 доларів США. Також ним було підписано пакет документів, які були підготовлені представниками «Кредобанку», але які саме, не пам'ятає, оскільки їх не читав, але йому сказали їх підписати, що він і зробив, згідно яких іпотекодержателем домоволодіння стала ОСОБА_5 . Також в цей же день ОСОБА_5 погасила його заборгованість перед банком в сумі 27 000 доларів США плюс пеня та відсотки в сумі близько 50 000 доларів США, а представник банку передав їй документи на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_7 повідомив про те, що на даний час в нього відсутні грошові кошти в сумі 500 000 доларів США, у зв'язку з тим, що дані кошти знаходяться на депозитному рахунку в банку «АВАЛЬ», також він вказав, що він зобов'язується їх передати після 12.09.2009 року, по закінченню терміну депозитного вкладу.
Але у зв'язку з тим, що вони вже знаходилися в нотаріуса, то ОСОБА_7 було запропоновано підписати всі документи 01.09.2009, а грошові кошти він передасть 12.09.2009 року. Так як він підтримував дружні відносини з ОСОБА_7 протягом тривалого часу, а саме близько 20 років, він йому повірив та було прийнято рішення про підписання документів.
Але 12.09.2009 року ОСОБА_7 не передав йому грошові кошти в сумі 500 000 доларів США та на неодноразові дзвінки не відповідав. В подальшому він зустрівся з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в місті та під час розмови останні йому повідомили, що у зв'язку з тим, що він винен їм грошові кошти в сумі близько 3 700 000 гривень, вони не будуть йому передавати грошові кошти в сумі 500 000 доларів США по договору від 01.09.2009 року.
З боку родини ОСОБА_10 погроз насильством щодо нього або членів його сім'ї, погроз знищення майна, інших погроз, щодо примушування до переходу права власності на вищевказане нерухоме майно, не було.
На даний час в нього чи членів його сім'ї ніяких зобов'язань перед ОСОБА_10 не існує, з тих причин, що в рахунок погашення зобов'язань Кононенкам було передано його майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 та офіс за адресою АДРЕСА_2 .
Він оскаржував в судовому порядку перехід права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до родини ОСОБА_10 , але рішенням апеляційного суду Черкаської області у задоволенні його вимог було відмовлено.
Встановлено, що згідно свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 від 14.10.09 ОСОБА_23 змінив своє прізвище на ОСОБА_16 .
Допитана в якості свідка приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_24 повідомила, що нею 01.09.2009 було посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_5 та ОСОБА_16 , згідно якого право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій знаходився зазначений будинок, перейшли від ОСОБА_16 до ОСОБА_5 , оскільки остання набула прав іпотекодержателя у зв'язку з виконанням нею кредитних зобов'язань ОСОБА_16 перед банком «Кредобанк» як поручителем. ОСОБА_5 було надано пакет документів, які були передані їй за описом з банку, в тому числі оригінал іпотечного договору, та інші платіжні документи про виконання нею заборгованості ОСОБА_16 . Даний договір не є самостійною угодою по відчуженню майна, а є способом позасудового регулювання між іпотекодержателем та іпотекодавцем. Оскільки до ОСОБА_5 перейшли, на підставі ст.556 ЦКУ, права кредитора не тільки по кредитному договору, а також по договорам, які забезпечували виконання основного боргу та сторони підтвердили свою домовленість обрати позасудовий шлях врегулювання іпотечних відносин, тому даний договір нею і був посвідчений. Під час посвідчення 01.09.2009 договору про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_5 та ОСОБА_16 розмов між сторонами правочину, що стосуються їх відносин за межами правочину, який вони укладали, в тому числі які б мали характер погроз або примусу, не велося. Погроз ОСОБА_16 з боку ОСОБА_5 , її чоловіка ОСОБА_7 , або інших осіб, вчинити які-небудь дії, які б загрожували його життю, здоров'ю, майну, родичам, у разі, якщо він не погодиться укласти вказаний договір, не було. В поведінці ОСОБА_16 вона не відмітила проявів неадекватності або чогось такого, щоб було ознакою небажання укласти договір, або нерозуміння своїх дій, або примушеної волі до укладання правочину.
Щодо набуття права власності на об'єкти нерухомості, зазначені ОСОБА_9 в звернення, під час досудового розслідування встановлено наступне.
Право власності на вбудовано-прибудоване приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III, загальною площею 158,4 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , набула 14.03.2007 ОСОБА_20 за договором купівлі-продажу за суму 1 867 500 грн. Відповідно нотаріальної справи, є завірена нотаріусом заява за №1306, в якій продавець ОСОБА_25 засвідчує, що кошти передала йому ОСОБА_20 за місцем його проживання.
В свою чергу, 22.09.2008 ОСОБА_18 набув право власності на ці приміщення відповідно до договору дарування від ОСОБА_13 . Таким чином, право власності на вказані приміщення ніколи не належали ОСОБА_8 , а отже він не укладав щодо них жодної угоди, внаслідок якої змінились чи припинились цивільні права та обов'язки відносно незаконних коштів, що виключає факт легалізації. Крім цього, кошти на придбання приміщення були надані до 14.03.2007, в свою чергу ОСОБА_8 почав працювати в КС «Благо» лише з 20.03.07, а КС «Рушник» на час оформлення ОСОБА_20 права власності ще навіть не почала свою роботу, що спростовує доводи заявника ОСОБА_9 що ОСОБА_8 заволодів грошовими коштами КС «Благо» та КС «Рушник» та легалізував їх в цей період, надавши їх ОСОБА_20 на придбання зазначеного приміщення та в подальшому переоформив на свого сина ОСОБА_18 .
В подальшому, 25.09.08 між ОСОБА_5 та ОСОБА_18 , від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_8 , укладений договір позики №14923, відповідно до якого ОСОБА_5 передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2 700 000 грн. (в еквіваленті 540 тис дол. США за курсом 5,05 на момент надання позички), під заставу майна, з кінцевим терміном повернення позики 25.09.2011. В забезпечення вказаного зобов'язання, 25.09.08 між ОСОБА_5 та ОСОБА_18 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки №14937, відповідно в іпотеку було передано вбудовано-прибудоване приміщення 1-го поверху з №2-1 по № 2-14 та приміщення підвалу І,II,III, загальною площею 158,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до суду щодо стягнення предмета іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25.09.2008. Відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.02.2013 позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені, в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 25.09.2008, звернено стягнення на вказане вище вбудовано-прибудоване приміщення.
15.12.2005 ОСОБА_8 набув право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 16.12.2005 між ОСОБА_8 та ВАТ «КРЕДОБАНК» укладено кредитний договір №356/2005 та договір іпотеки №356/20051, відповідно до якого ОСОБА_8 передав будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в іпотеку ВАТ «КРЕДОБАНК».
В подальшому, 27.08.2009 між ОСОБА_8 , ВАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до якого остання виступила поручителем за кредитний договір №356/2005.
Відповідно до додаткового договору від 01.09.09, до Кредитного Договору №356/2005 від 16.12.05, укладеного між ОСОБА_8 та ВАТ «КРЕДОБАНК», ОСОБА_8 погоджує з банком: «що предметом іпотеки є жилий будинок з прибудовою і мансардою, гараж, гараж-сарай, літня кухня, погріб, огорожа, водоколонка та земельна ділянка кадастровий № 7110136700-02-008-0006, на якій розташований вищевказаний жилий будинок.»; «Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору…»; «Заставна вартість Предмету іпотеки визначається сторонами в сумі 502 240 (п'ятьсот дві тисячі двісті сорок гривень».
В зв'язку із невиконанням ОСОБА_8 кредитного договору №356/2005, ОСОБА_5 було сплачено кошти за вказаним договором та 01.09.2009 нотаріально було посвідчено договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , згідно якого право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, на якій знаходився зазначений будинок, перейшли до ОСОБА_5 , оскільки остання набула прав іпотекодержателя у зв'язку з виконанням нею кредитних зобов'язань ОСОБА_8 перед банком «Кредобанк» як поручителем.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та вбудовані прибудовані приміщення з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до санкції ч.3 ст.209 КК України передбачене покарання у вигляді конфіскації майна.
Враховуючи викладене, прокурор вважає, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою конфіскації майна як виду покарання.
Приймаючи вищевикладене, з метою повного, всебічного досудового розслідування, для збереження речового доказу і недопущеннч передачі іншим особам прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та вбудовані прибудовані приміщення з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 , які на праві власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною їх відчуження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про накладення арешту на майно підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання власник/володілець майна ОСОБА_5 не з'явилася, однак 14.11.2025 надіслала на адресу заяву про розгляд клопотання про накладення арешту без її участі, також додала письмові заперечення та просила відмовити в задоволенні клопотання в зв'язку з відсутність підстав для накладення арешту на належне їй майно.
Заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання та письмові заперечення власника майна ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
В судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019251010002651, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.355, ч.4 ст.28, ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.1 ст.388 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудове розслідування здійснюється за заявою ОСОБА_6 про те, що протягом 2009-2013 років ОСОБА_5 та ОСОБА_7 шахрайським шляхом заволоділи нерухомим майном ОСОБА_8 , а саме домоволодінням по АДРЕСА_1 та вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_2 , здобутого останнім злочинним шляхом, в результаті чого було спричинено шкоди вкладникам КС «Благо» та «Рушник», а також на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.07.2019, якою службових осіб СУ ГУНП в Черкаській області зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_9 від 02.07.2019 за фактом заволодіння подружжям ОСОБА_10 нерухомим майном ОСОБА_8 , шляхом примушування до виконання цивільно-правових обов'язків.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що: будинок за адресою: АДРЕСА_1 та вбудовані прибудовані приміщення з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з вимогами ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Нормами ч.2 ст.170 КПК України передбачений виключні правові підстави для арешту майна, а саме:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Норми ст.98 КПК України передбачають, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що в клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 та вбудовані прибудовані приміщення з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метоюзбереження як речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
Разом з цим, підтверджуючих даних (постанови), що майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та вбудовані прибудовані приміщення з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 , які належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнане речовими доказами у кримінальному провадженні №12019251010002651, слідчому судді не надано.
Одночасно з матеріалів клопотання про накладення арешту на майно вбачається, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженню №12019251010002651, ОСОБА_5 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 КК України, не повідомлялося.
За таких обставин, у слідчого судді відсутні правові підстави для арешту майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та вбудованих прибудованих приміщеннь з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження як речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та вбудовані прибудовані приміщення з підвалом за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1