Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6166/25
Провадження № 2/711/2850/25
25 листопада 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.,
при секретарі Півень С.А.,
за участю
позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 Години» про розірвання трудового договору, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати (припинити) трудовий договір, який укладений 02.11.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Новини 24 Години», шляхом звільнення позивачки з посади редактора вхідного групи вхідних редакторів департаменту інформаційного мовлення за власним бажанням відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 23.05.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що на теперішній час вона не має можливості оформити у встановленому законом порядку розірвання трудових відносин з відповідачем, оскільки фактичне місцезнаходження відповідача та його посадових осіб невідомо. 08.05.2025 позивачкою засобами поштового зв'язку направлено на юридичну адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням, але поштове відправлення повернулося без вручення через відсутність адресата. Відсутність реакції з боку відповідача на заяву позивачки про звільнення перешкоджає позивачці працевлаштуватися на інше місце роботи на законних підставах. Оскільки в позасудовому порядку позивачка не має можливості належним чином оформити припинення трудових відносин з відповідачем, то вона вимушена звертатись до суду з даним позовом.
Від відповідача на адресу суду не надходило заперечень проти позову.
17.07.2025 судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Пояснила, що діяльність ТОВ «Новини 24 Години» фактично припинена, що унеможливлює оформлення її звільнення. Зазначила, що з травня 2019 року вона перебувала у декретній відпустці, а на підставі рішення РНБО України від 02.02.2021 відносно відповідача застосовані персональні спеціальні економічні санкції та інші обмежувальні заходи. Зауважила, що з того часу вона не мала ніяких зв'язків з відповідачем і мала бажання звільнитися, проте дотепер вона вважається офіційно працевлаштованою у відповідача, що заважає їй реалізувати своє право на працю, оскільки трудовий договір не вважається припиненим.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
17.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Позивачка - ОСОБА_1 , 18.10.1993, - згідно записів трудової книжки 02.11.2015 була працевлаштована до ТОВ «Новини 24 Години» на посаду редактора літературного на підставі наказу відповідача №136 від 30.10.2015. 01.01.2019 позивачка була переведена на посаду редактора вхідного групи вхідних редакторів департаменту інформаційного мовлення на підставі наказу відповідача №21 від 31.12.2018 /а.с. 8-11/. Записи про звільнення позивачки з ТОВ «Новини 24 Години» у трудовій книжці відсутні.
08.05.2025 позивачка направила засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням з 23.05.2025. Проте відповідна заява повернулася без вручення адресату /а.с. 12-15/.
Починаючи з листопада 2019 року відомості про отримання позивачкою доходів від відповідача, а також про сплату відповідачем страхових внесків за позивачку, в Реєстрі застрахованих осіб відсутні, що підтверджується довідкою ПФУ за формою ОК-7 /а.с. 63-64/.
За таких обставин позивачка стверджує про наявність в неї перешкод для реалізації права на розірвання з відповідачем безстрокового трудового договору, які обумовлені бездіяльністю відповідача щодо належного оформлення припинення трудових відносин з позивачкою, внаслідок чого вона звернулась до суду з даним позовом.
Таким чином, в даному випадку спір виник з трудових правовідносин і стосується порядку регулювання оформлення припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем, що регулюється нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України, серед яких такі як угода сторін, закінчення строку такого договору, його розірвання з ініціативи працівника або з ініціативи власника тощо. Позивач просив припинити трудові правовідносини з товариством на підставі частини першої статті 38 КЗпП України - з ініціативи працівника.
Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку.
Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку.
Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов'язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов'язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов'язки та не продовжує дії трудового договору.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 12 квітня 2018 року у справі 61-678св17 та від 25 березня 2020 року у справі № 295/14595/17.
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника роботодавець може звільнити працівника в день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення. Визначення працівником дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб'єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що позивачка направила відповідачу 08.05.2025 письмову заяву про звільнення, в якій просила звільнити її за власним бажанням з 23.05.2025. Натомість дотепер відповідачем не вжито заходів для звільнення позивачки, що порушує її права та законні інтереси, оскільки відповідна бездіяльність відповідача є порушенням норм трудового законодавства щодо реалізації волевиявлення працівника на звільнення. Законні права та інтереси позивачки можуть бути захищені шляхом ухвалення судом рішення про припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки такий спосіб захисту відповідає критеріям ефективності та узгоджується з правовою позицію, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №201/1384/16-ц.
При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачкою вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду в сумі 1211,20 грн. /а.с. 1/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялось вимог про відшкодування судових витрат, то на підставі ст.13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новини 24 Години» про розірвання трудового договору - задовольнити.
Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» (код ЄДРПОУ 33786517; юридична адреса: вул. Польова, буд.21, м. Київ) та ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у зв'язку із звільненням її з посади редактора вхідного групи вхідних редакторів департаменту інформаційного мовлення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 23 травня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: В.М. Скляренко