Справа № 303/5611/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/881/25 Доповідач: ОСОБА_2
18 листопада 2025 року у м.Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарях ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора ОСОБА_7 та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2023 року відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_10
захисників-адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9
встановила:
вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2023 року ОСОБА_10 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1, ч.2 ст. 365 КК України, та виправдано за цим обвинуваченням. Цим же вироком ОСОБА_11 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 1, ч.2 ст. 365 КК України та виправдано за цим обвинуваченням.
Згідно з вироком, органом досудового розслідування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачувались у тому, що вони, будучи працівниками правоохоронного органу, при цьому ОСОБА_10 , обіймаючи посаду т.в.о заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області - начальника сектору кримінальної поліції, та ОСОБА_11 , обіймаючи посаду заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, здійснюючи функції представників влади, у порушення вимог ст.ст. 3, 7, 18, 29, 43, 44, 64 Закону України «Про Національну поліцію», положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їх наслідки та бажаючи їх настання, керуючись мотивом зверхнього ставлення до свого підлеглого працівника поліції та бажанням догодити своєму керівництву, діючи групою осіб без попередньої змови між собою, не маючи на це законних підстав, передбачених ст. 43, ст. 44 та ст. 45 Закону, перевищили надані їм службові повноваження, передбачені вказаними статтями Закону, а саме безпідставно, без попередження, за відсутності такої необхідності, з інтенсивністю, яка явно не відповідала ситуації та вимогам пропорційності, застосували до ОСОБА_8 фізичну силу, тобто вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, які супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, за наступних обставин. Так, 10.04.2020 року о другій половині дня (точний час невідомий) т.в.о. начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_10 усну доповідь про те, що дільничний офіцер поліції сектору превенції Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 вимагає у громадянина ОСОБА_15 неправомірну вигоду за сприяння у поверненні останньому його власних документів. У зв'язку із цим, ОСОБА_14 надав заступнику начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вказівку запросити ОСОБА_8 до кабінету начальника відділу поліції.
В ході виконання вказівки ОСОБА_14 , 10.04.2020 року близько 17 год. 55 хв. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перебуваючи біля входу до адміністративної будівлі Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, що за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Ярослава Мудрого, 8, помітивши ОСОБА_16 , який повертався на роботу, не пропонуючи останньому самостійно з'явитись до т.в.о. начальника відділу поліції ОСОБА_14 , перевищуючи свої службові повноваження, без будь-яких на те підстав, передбачених ст. 43, ст. 44 та ст. 45 Закону України «Про національну поліцію», без попередження про застосування фізичної сили, без попередньої змови групою осіб, застосували до ОСОБА_8 фізичну силу, а саме схопили останнього за руки та в примусовому порядку проти його волі повели до приміщення Мукачівського відділу поліції. При цьому, ОСОБА_11 безпідставно, за відсутності підстав, передбачених Законом, силоміць вихопив у ОСОБА_8 його мобільний телефон марки «Iphone 6S».
Будучи в приміщенні Мукачівського відділу поліції, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , продовжуючи перевищувати свої службові повноваження, закрутили ОСОБА_8 руки за спину та почали вести його на другий поверх даного відділу поліції і на площадці між двома поверхами ОСОБА_11 наніс удар ОСОБА_8 в праву сторону потиличної частини голови та в праву частину шиї. Піднявшись на другий поверх, ОСОБА_8 зміг вирватись від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та почав тікати на перший поверх, після чого на площадці між поверхами його наздогнали ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та знову протиправно, без законних на це підстав, передбачених ст. 44 та ст. 45 Закону України «Про національну поліції», схопили ОСОБА_8 за руки та скрутили їх за спину, а ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_8 у ліве плече. Після цього, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ведучи ОСОБА_8 , взяли своїми руками останнього під ребра та довели на другий поверх до кабінету керівника відділу поліції, де припинили свої протиправні дії, переконавшись, що ОСОБА_8 зайшов у приймальню.
Протиправними діями ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які діяли у групі без попередньої змови, які супроводжувались насильством, та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, які однак не містять ознак катування, потерпілому ОСОБА_8 завдано тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин тулуба, голови (наявні підшкірні гематоми шиї, лівого плеча, наявна гематома потилиці праворуч), які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, а також фізичного болю.
Таким чином ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.28, ч. 2 ст.365 КК України, а саме у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчиненому групою осіб без попередньої змови.
Не погоджуючись з цим вироком прокурор ОСОБА_7 та представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, на те що вирок підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Просить суд, оскаржуваний вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «майор поліції».
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10 від призначення покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання «майор поліції».
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_17 від призначення покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Також просить дослідити у ході апеляційного розгляду дані, що характеризують особи обвинувачених, які наявні при матеріалах кримінального провадження, а також досліджені в ході судового розгляду докази.
Апеляційні вимоги мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що полягає у тому що: суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки (зокрема показання потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , матеріали відеозапису подій біля входу до Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області 10.04.2020); висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду (зокрема висновки щодо того, що до ОСОБА_8 не застосовувалось насильство; наявність підстав для визнання показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 необ'єктивними); за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші (зокрема у вироку не вказано, чому судом взято до уваги показання допитаних свідків лише в частині, а в іншій відкинуто; судом визнано сумнівними показання потерпілого, водночас незважаючи на істотні суперечності у показання обвинувачених з іншими доказами, суд цьому оцінку не надав); висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності (зокрема судом визнано наявність тілесних ушкоджень у потерпілого, однак незважаючи на досліджені докази відкинуто версію їх нанесення обвинуваченими; судом визнано допустимим відеозапис, однак не взято його до уваги фактично з підстав, тотожних недопустимості доказу).
В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_9 просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України, та призначити їм покарання в межах санкції ч.2 ст.365 КК України відповідно до пропозиції сторони обвинувачення.
Апеляційні доводи мотивовані тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що покази свідків містять суперечності та різняться. Такий висновок спростовується самими показами свідків, які зафіксовані в судовому засіданні.
Звертає увагу, що в порушення вимог ст. 89 КПК України, суд першої інстанції, визнавши допустимим такий доказ, як відеозапис на флеш накопичувані «Transcend» Micro SD на 16 GB з № Е758481203 на якому зображено вхід до адмінбудівлі Мукачівського ВП ГУНП, не взяв його до уваги через те, що такий був змінений 26.05.2020 року, однак, не зазначає в чому саме полягають такі зміни. Стверджує, що дата, 26.05.2020, яку суд вважає датою зміни відеозапису є датою копіювання відеозапису із носія представника потерпілого на носій слідчого ДБР, який відбувся у день допиту ОСОБА_8 в якості потерпілого у приміщенні ДБР у місті Львів.
Також вважає, що судом неправильно оцінено доказ - висновок судово-медичної експертизи № 285 від 13.07.2020 року, згідно з яким у ОСОБА_8 виявлено легкі тілесні ушкодження.
В запереченнях на апеляційні скарги адвокат ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_11 та адвокат ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_10 заперечили вимоги та доводи апеляційних скарг, вказуючи на їх необґрунтованість, тому просять суд, залишити без задоволення подані апеляційні скарги.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор, потерпілий та його представник підтримали подані апеляційні скарги, з наведених у них мотивів, та просили такі задоволити.
Обвинувачені та їх захисники заперечили апеляційні вимоги сторони обвинувачення, з огляду на безпідставність таких, та просили залишити без змін оскаржуваний вирок суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходить до таких висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянти ставлять питання про скасування виправдувального вироку та необхідність визнання ОСОБА_11 та ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, із призначенням їм відповідного покарання.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Колегія суддів звертає увагу на положення ст. azakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_194/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#194" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996">62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України, якими передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. А також положення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно яких кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які отримані незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Пункт 2 статті 6 Конвенції з прав людини проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.
Принцип «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» передбачає, зокрема, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версією захисту.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Як вбачається зі змісту положень ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених КПК випадках - на потерпілого.
Згідно ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.
Положення ст.ст. 370, 373 КПК України регламентують, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що місцевим судом у повній мірі дотримано наведені вимоги закону при ухваленні вироку щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Визнавши ОСОБА_10 , ОСОБА_11 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28,ч.2 ст.365 КК України, суд першої інстанції з достатньою повнотою мотивував своє рішення та вказав, що вина обвинувачених у пред'явленому їм обвинувачені не доведена стороною обвинувачення.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_10 , ОСОБА_11 кваліфіковано за ч.1 ст.28,ч.2 ст.365 КК України, а саме як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування, вчиненому групою осіб без попередньої змови.
У судовому засіданні місцевого суду обвинувачений ОСОБА_11 заперечив свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначивши, що в квітні 2020 року працював заступником начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області. 10 квітня 2020 року, це була п'ятниця, біля 18 години йому зателефонував начальник Мукачівського міськвідділу поліції ОСОБА_14 та сказав, що у разі якщо він побачить ОСОБА_20 , то щоб він покликав його до нього (начальника) в кабінет. Він вийшов на вулицю через центральний вхід відділу поліції, до нього підійшов заступник начальника відділу поліції ОСОБА_10 і сказав, що начальник кличе до себе в кабінет ОСОБА_8 , йому начальник теж таке казав. Не пройшло і однієї хвилини як з боку із-за кафе «Білочка» вийшов ОСОБА_21 , якого вони покликали до себе та повідомили, що його кличе до себе начальник відділу. Ільїн запитав: «навіщо ?», на що він відповів: «є якісь до тебе питання». Після чого вони втрьох направилися до центрального входу у відділ поліції, хто за ким йшов на даний час не пам'ятає, мабуть, першим ішов ОСОБА_21 , до кабінету начальника ОСОБА_14 першим зайшов ОСОБА_21 , який йшов добровільно, його за руки ніхто не тримав. Також за час коли вони з ОСОБА_21 піднімалися сходами на другий поверх, він бачив начальника слідчого відділу ОСОБА_22 , який йшов по сходах вниз з папками в руках, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 у той час не бачив, а ОСОБА_25 знаходився у своєму робочому кабінеті і в коридор не виходив. У кабінеті ОСОБА_14 сказав: «Залиште нас удвох, мені треба з ним поговорити», що вони з ОСОБА_10 і зробили, тому, що відбувалося далі не знає. Близько 01 години 11 квітня 2020 року він бачив біля входу до міськвідділу поліції за кущами, якщо виходити з дверей - з правого боку, що в бік вул.Я.Мудрого, Ільїна Гліба, який стояв разом із старшим чоловіком і, здається, адвокатом, бачив як старший чоловік замахнувся рукою і вдарив ОСОБА_21 у потилицю (дав «запотиличника»). Підстав у ОСОБА_21 для його обмови не було, але деякі непорозуміння може й були, зокрема, з начальником відділу превенції ОСОБА_26 були деякі конфліктні ситуації, а ОСОБА_21 з ОСОБА_27 здружилися. У ОСОБА_18 з ОСОБА_10 був конфлікт, а ОСОБА_28 , ОСОБА_29 є товаришами ОСОБА_21 . Під час розподілу на патрулювання ОСОБА_21 просив ставити його разом з військовослужбовцем національної гвардії Дружинським, отже також був з ним у товариських відносинах. Обставини, які є на відеозаписі не відповідають дійсності. Громадянина ОСОБА_30 він не знає, заяву останнього на дії ОСОБА_20 не бачив. У той вечір - 10 квітня 2020 року у Мукачівський відділ поліції у зв'язку із надходженням заяви ОСОБА_30 прибули заступник начальника ГУНП в Закарпатській області, працівники управління внутрішньої безпеки та ДБР, які спілкувалися з ОСОБА_21 , який мав можливість поскаржитися їм на їх з ОСОБА_31 дії, але цього не зробив, що вказує на те, що то його вигадка, можливо, за чиєю-небудь порадою.
Також не визнав своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенню і обвинувачений ОСОБА_10 , який в судовому засіданні першої інстанції зазначив, що в квітні 2020 року працював на посаді т.в.о. заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області - начальника сектору кримінальної поліції. 10 квітня 2020 року в п'ятницю приблизно в 18 годин т.в.о. начальника Мукачівського міськвідділу поліції ОСОБА_14 у своєму кабінеті сказав йому щоб він зконтактував із ОСОБА_11 , щоб вони повідомили працівника відділу поліції ОСОБА_20 , щоб той зайшов до нього (начальника) в кабінет. Після цього разом із ОСОБА_11 вони вийшли із відділу поліції на вулицю, де з лівого боку біля кафе «Білочка» ОСОБА_11 першим побачив ОСОБА_20 та повідомив про це його ( ОСОБА_10 ), вони разом підійшли до ОСОБА_21 та повідомили його, що ОСОБА_14 сказав зайти до нього у кабінет, бо є якась інформація, що він ( ОСОБА_21 ) займається справами, які не стосуються роботи, а пов'язані з корупцією. ОСОБА_32 став нервуватися, але пішов із ними. Вони пройшли через вхідні двері будівлі відділу поліції, хто зайшов першим не пам'ятає, ОСОБА_21 зайшов або першим або останнім, у ОСОБА_21 був у руці мобільний телефон, він ( ОСОБА_10 ) той телефон від нього не забирав, чи забирав ОСОБА_11 не знає. Вони спокійно пройшли у приймальню через відкриті двері в кабінет начальника ОСОБА_14 , який знаходився на другому поверсі, сказали йому, що за його вказівкою прибув ОСОБА_21 , на що ОСОБА_14 сказав, що можете бути вільні, тобто дав їм з ОСОБА_11 зрозуміти, щоб вони залишили його із ОСОБА_21 на самоті. ОСОБА_32 закрив за собою двері, а він та ОСОБА_11 пішли по своїм робочим справам, після цього у той день він з ОСОБА_21 більше не бачився. Чи у той, чи у наступний день він дізнався від колег, що до відділу поліції звернулася особа на прізвище ОСОБА_33 та повідомив, що ОСОБА_21 вимагав від нього кошти за не притягнення його до адміністративної відповідальності та за повернення документів. Дії, які полягали у тому, що вони привели ОСОБА_21 до кабінету начальника Мукачівського міськвідділу поліції були законними. Свідок ОСОБА_18 у час цих подій, наскільки йому відомо, був відсутній у відділі поліції, в усякому разі він його не бачив, незадовго до цього між ним і ОСОБА_25 мав місце конфлікт у службових питаннях, ОСОБА_25 недбало відносився до роботи, в результаті чого він був звільнений з поліції, тому той має до нього неприязні відносини, тому обмовив його. Свідків ОСОБА_28 і ОСОБА_29 у той час у відділі поліції не бачив, їх налякали працівники ДБР або управління внутрішньої безпеки, тому вони дали такі свідчення. У коридорі був лише ОСОБА_22 у той час коли із ОСОБА_21 проходили до кабінету начальника. Думає, що тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 не було, це все видумано, він та ОСОБА_11 не застосовували відносно ОСОБА_20 жодних насильницьких дій.
При апеляційному розгляді справи обвинувачені підтримали наведені показання.
У судовому засіданні місцевого суду безпосередньо було допитано також потерпілого ОСОБА_8 та ряд свідків.
Так, свідок ОСОБА_28 в суді місцевого суду показав, що точної дати не пам'ятає, у квітні 2020 року приблизно о 17 год. 30 хв., тоді ще працюючи слідчим слідчого відділу Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, знаходився у своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі Мукачівського ВП, що по вул.Я.Мудрого, 8 в м.Мукачево, вийшов у коридор та направився до кабінету № 42 начальника слідчого відділу ОСОБА_22 . По дорозі у коридорі чув дивні звуки, шум біля приймальні кабінету начальника, це було за кутом, оскільки коридор розташований літерою «Г», а коли наблизився до цього місця побачив ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які тримали за руки ОСОБА_20 , ОСОБА_11 і ОСОБА_10 просто тримали його руки, а ОСОБА_21 хотів їх вирвати від них, біля них також стояли черговий ОСОБА_29 і оперуповноважений ОСОБА_34 , вказані працівники поліції ніяких зауважень з цього приводу не робили. Коли ОСОБА_10 побачив його, то сказав йому: «підійди, допоможи», та у цю мить ОСОБА_32 вирвався і почав тікати на перший поверх, а ОСОБА_11 побіг за ним і на площадці між 1-м та 2-м поверхами наздогнав його, обхопив двома руками ОСОБА_21 ззаду і повів наверх на 2-й поверх у приймальну начальника ОСОБА_35 , куди зайшли всі інші. Його особисто на допит ОСОБА_21 не кликали, з кабінету ударів він не чув та не бачив у ОСОБА_8 видимих тілесних ушкоджень та той на допомогу нікого не кликав. Пізніше від колег дізнався, що з боку ОСОБА_21 мала місце корупційна схема.
Свідок ОСОБА_29 в суді першої інстанції показав, що 10 квітня 2020 року заступив, як старший інспектор чергової частини Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, на чергування. Близько о 17 год. 55 хв. повз чергову частину у будівлю відділу поліції зайшли ОСОБА_10 із ОСОБА_11 , які завели за руки ОСОБА_8 , при цьому не заламували йому руки, а просто тримали. Між першим та другим поверхами ОСОБА_10 присів і тримався за ногу, ніби його боліла нога і крикнув: «затримуй ОСОБА_21 ». ОСОБА_8 вирвав руки, стояв і махав руками, після чого ОСОБА_11 обхватив його руками за тулуб, йому ще допомагали військовослужбовці національної гвардії, а також знаходився ОСОБА_34 , який просто стояв і дивився. Т.в.о. начальника ОСОБА_14 приблизно через годину приніс йому в чергову частину заяву ОСОБА_15 про вчинення злочину ОСОБА_8 . Близько о 00 годині 30 хвилин 11 квітня 2020 року ОСОБА_32 вийшов самостійно з відділу поліції без жодних видимих тілесних ушкоджень чи побоїв.
Свідок ОСОБА_36 показав, що він працює на посаді експерта-криміналіста Мукачівського РУП (на час події - ВП). З 20 по 21 квітня 2020 року був у добовому наряді в кабінеті № 1 Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області. Черговий ОСОБА_29 зателефонував йому і сказав: «візьми відеокамеру і піднімися в кабінет начальника ОСОБА_35 ». Він взяв відеокамеру, піднявся сходами на другий поверх, зайшов у кабінет, в якому знаходилися начальник ОСОБА_14 , двоє цивільних понятих, два працівника з ГУНП в Закарпатській області, прізвищ яких не пам'ятає, був присутнім потерпілий ОСОБА_8 . Обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 при цьому не було. Хтось із вищевказаних осіб попросив, щоб він включив камеру, під час відеозйомки ОСОБА_8 вийняв з кишень свої речі, які саме не пам'ятає, чи був серед тих речей телефон не пам'ятає, при цьому ОСОБА_8 не говорив, що його хтось бив, слідів від ударів у нього він не бачив та в якому статусі ОСОБА_8 знаходився не знає, відеозйомка проводилася десь після 21 години.
Свідок ОСОБА_18 показав, що весною 2020 року працював оперуповноваженим ВП ГУНП України в Закарпатській області. У той день, у післяобідній час знаходився у кабінеті № 25 на другому поверсі адміністративної будівлі відділу поліції та чув сильні крики. Вийшов у коридор, де біля кабінету № 34, що знаходиться біля дошки пошани, побачив ОСОБА_8 , який лежав на підлозі, біля якого стояли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , який стояв зліва і тримав руку, а ОСОБА_10 кричав до ОСОБА_8 : «давай руку». Інших дій з боку обвинувачених до ОСОБА_8 не бачив. Чи наносили йому удари також не бачив, він пробув у коридорі близько п'яти секунд і щоб уникнути конфлікту повернувся до себе у кабінет. З ОСОБА_10 у них були взаємно неприязні відносини, оскільки ця людина працювала оперуповноваженим в Ужгородському відділі поліції, незрозуміло яким чином, за які заслуги його призначили в Мукачівський відділ поліції т.в.о. заступника начальника, він ставив перед працівниками поліції завдання, які було неможливо виконати.
Свідок ОСОБА_34 показав, що в квітні 2020 року працював старшим оперуповноваженим СКР Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області. Приблизно о 18 годині в один з днів квітня 2020 року він знаходився у себе в кабінеті № 28. Коли вийшов із цього кабінету, який знаходиться на другому поверсі відділу поліції, у коридорі побачив обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , чергового відділу поліції ОСОБА_29 , військовослужбовця Національної гвардії та ОСОБА_8 , який стояв біля входу в приймальну начальника Мукачівського відділу поліції. Особисто не бачив, чи наносили обвинувачені потерпілому тілесні ушкодження. Кабінет № 25 по коридору знаходиться далі від входу до приймальні начальника, ніж кабінет № 25, в якому працював ОСОБА_18 .
Свідок ОСОБА_22 показав, що у квітні 2020 року займав посаду т.в.о. заступника начальника - начальника слідчого відділу Мукачівського відділу поліції ГУНП України в Закарпатській області. В один з днів квітня 2020 року, точної дати та години не пам'ятає, знаходився на робочому місці у адміністративній будівлі поліції. Спускаючись по сходах з другого на перший поверх, побачив ОСОБА_8 , який йшов йому назустріч наверх по сходах, а позаду близько за півметра від нього йшли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , інших осіб біля них не було. Оскільки він в ході роботи постійно спілкується з керівництвом відділу поліції, він чув, що була вказівка, щоб ОСОБА_8 зайшов до начальника через якесь непорозуміння, а саме за вимагання ОСОБА_8 хабарів від якихось осіб, які написали на нього заяву про це. Коли він піднявся наверх по сходах, на другому поверсі у коридорі нікого не було, ОСОБА_32 знаходився у кабінеті в.о. начальника, куди згодом приїхав слідчий ДБР. ОСОБА_32 не мав тілесних ушкоджень, останньому особисто зателефонував ОСОБА_11 , який на той час займав посаду заступника начальника відділу, та попросив зайти до начальника ОСОБА_35 , оскільки ОСОБА_21 був працівником відділу поліції, він не міг не виконати вказівку начальника і самостійно не прийти до кабінету начальника, тому потреби у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 застосовувати відносно ОСОБА_8 будь-якого фізичного впливу не було. Коли саме потерпілий ОСОБА_21 покинув відділ поліції йому не відомо. Те, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 застосовувати до ОСОБА_8 фізичну силу та наносили йому побої є вигадкою.
Свідок ОСОБА_37 показав, що у квітні 2020 року він працював слідчим відділу ДБР, який розташований у м.Львові. У передвечірній час він приїхав з міста Львова додому в м.Ужгород, йому зателефонував заступник начальника відділу ДБР ОСОБА_38 та повідомив його, що надійшла заява, що якийсь працівник поліції в м.Мукачево отримав неправомірну вигоду, тому отримав вказівку від ОСОБА_39 , що оскільки територіально він знаходиться тут, йому необхідно поїхати у м.Мукачево, щоб провести з цього приводу невідкладні слідчі дії. Виконуючи вказівку свого керівника, він у вечірній час в один з днів квітня 2020 року, точної дати і часу не пам'ятає, він прибув у місто Мукачево і зайшов у відділ поліції. Там його спрямували у кабінет чи начальника або заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області. У кабінеті начальника (чи заступника) за столом сидів ОСОБА_32 , а також були начальник відділу та начальник слідчого відділу, хто ще знаходився в кабінеті не пам'ятає. Він провів невідкладний обшук у кабінеті начальника Мукачівського ВП, обшук був поверхневий, шафи в кабінеті він не відкривав. Коли розпочався обшук, ОСОБА_21 вийняв грошові кошти приблизно 600-700 гривень, які були в нього в трусах, та мобільний телефон, що саме говорив ОСОБА_21 - дослівно не пам'ятає, той сумбурно розповідав, що отримав ці кошти від якоїсь особи, під час цієї слідчої дії проводився відеозапис, тому там все детально відображено. Обшук проводився близько двох годин, під час якого ОСОБА_21 не повідомляв про застосування відносно нього фізичного насильства, той не був побитий та вів себе досить спокійно. Наскільки йому стало відомо зі слів присутніх там працівників поліції, начальник відділу поліції викликав ОСОБА_21 з приводу вимагання ним хабара від особи, прізвище якого не пам'ятає, за повернення ОСОБА_21 цій особі документів.
Свідок ОСОБА_19 показав, що весною 2020 року він проходив строкову військову службу у підрозділі національної гвардії в АДРЕСА_1 . Приблизно у березні або квітні 2020 року, точної дати не пам'ятає, він був залучений до патрулювання в м.Мукачеві, десь 2-3 рази патрулював місто разом з ОСОБА_21 . ОСОБА_11 розподіляв наряди національної гвардії (2 військові та 1 поліцейський). Приблизно о 18-20 годин він знаходився в лівому крилі в актовому залі на другому поверсі Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, у той день ОСОБА_11 запізнився, а він ходив до туалету, який знаходиться у лівому крилі будівлі відділу поліції. Вийшовши з лівого крила, він побачив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які знаходилися в правому крилі на 2-му поверсі та обхватили за спину руки потерпілого ОСОБА_20 , який вирвався та побіг на площадку, яка знаходиться між першим і другим поверхами. ОСОБА_11 сказав йому (свідку), щоб він завів ОСОБА_21 до кабінету начальника відділу поліції. Він запитав у ОСОБА_20 : «чи все добре», на що той нічого не відповів, підійшовши до нього, він взяв ОСОБА_21 під руку і без застосування сили завів до кабінету начальника Мукачівського відділу поліції, при цьому хтось один допоміг потерпілого завести, а інший стояв позаду, ОСОБА_32 не пручався. У кабінеті знаходились точно не пам'ятає хто саме, але був начальник, який сказав йому вийти, тому пробувши близько 20 секунд він вийшов із кабінету, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ще були позаду нього. Вони крутили ОСОБА_20 , а хтось із них наніс один удар потерпілому у спину і в плече, по голові. Він пішов у вбиральню, а після цього у актовий зал. З виду він не бачив тілесних ушкоджень у ОСОБА_20 , останній лише крикнув: «відпустіть». Чому саме склалася вказана ситуація йому не відомо. Він не впевнений, що то був ОСОБА_10 , бо він не знає його, знає на вигляд лише ОСОБА_11 у зв'язку з тим, що той розподіляв наряди для патрулювання.
Відповідно до матеріалів справи, встановлені місцевим судом розбіжності у показаннях свідків, наданих під час судового засідання, відображені в судовому рішенні, з висновком якого суд апеляційної інстанції цілковито погоджується.
Крім цього, місцевим судом було з належною повнотою досліджено і такі надані стороною обвинувачення докази: витяг із наказу т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_40 від 01.02.2018 року №22 о/с; витяг із наказу начальника ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_41 від 14.02.2020 року №40; витяг із наказу начальника ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_42 від 17.03.2020 року №65 о/с; витяг із наказу начальника ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_42 від 27.03.2020 року №65; витяг із наказу начальника ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_42 «По особовому складу» від 27.04.2020 року №95; рапорт ОСОБА_8 від 10.04.2020 року начальнику ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_43 про звільнення його зі служби поліції України за власним бажанням з 10.04.2020 року; інформаціі, яка є зазначеною у листі т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_44 «Про надання інформації» від 19.08.2020 року; наказу від 10.04.2020 року №85; посадову інструкцію заступника начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, майора поліції ОСОБА_11 ; службову характеристику, виданою начальником Мукачівського ВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області відносно ОСОБА_11 ; службової характеристики, виданою т.в.о. начальника Ужгородського ВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області відносно ОСОБА_10 ; інформації про проходження ОСОБА_11 періодичного психіатричного та профілактичного наркологічного оглядів в центрі психіатричної допомоги та професійного психофізіологічного відбору ДУ «ТМО МВС України по Закарпатській області», який станом на 30.05.2019 року мав діагноз: психічно здоровий; інформації, зазначеної у заяві про вчинення кримінального правопорушення від 11.04.2020 року та рапорті старшого інспектора - чергового чергової частини СМ Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_45 від 11.03.2020 року №3931; наказ т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області «Про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування» від 17.04.2020 року №944; наказі т.в.о. начальника ГУНП в Закарпатській області «Про внесення змін до персонального складу дисциплінарної комісії» від 15.05.2020 року №1108; журнал обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Мукачівського відділу поліції за період з 10 по 11 квітня та 13 квітня 2020 року; заяву ОСОБА_8 від 13 квітня 2020 року про відкликання рапорту (заяви) про його звільнення від 10 квітня 2020 року, у зв'язку тим, що такий був написаний ним під психологічним тиском керівництва Мукачівського ВП ГУНП; рапорт ОСОБА_8 від 10.04.020 року з проханням звільнити його зі служби в НПУ за власним бажанням з 10.04.2020 року; наказ начальника ГУНП в Закарпатській області від 10.04.2020 року №85 о/с про звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_8 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Мукачівського ВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 10 квітня 2020 року (за власним бажанням); висновок «Про результати службового розслідування за фактом неправомірних дій ДОП СП Мукачівського ВП ГУНП» від 30 квітня 2020 року; штатний розпис, відповідно якого станом на 10.04.2020 року на чергування Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області заступили заступник начальника відділу поліції - начальник сектору кримінальної поліції ОСОБА_10 та заступник начальника відділу поліції ОСОБА_11 ; штатний розпис, відповідно якого станом на 20.07.2020 року на чергування Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області заступили заступник начальника відділу поліції ОСОБА_11 .
Аналізуючи наведені докази, суд першої інстанції правильно встановив, що такі містять інформацію загального характеру про проходження ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та іншими особами служби в органах поліції, відомості, які їх характеризують, але не підтверджують вчинення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стосовно ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 365 КК України.
Також місцевим судом було з належною повнотою досліджено наступні письмові докази надані стороною обвинувачення: протокол огляду документа від 04.08.2020 року; постанову Мукачівського міськрайонного суду від 30.03.2020 року про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_15 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення; заяву ОСОБА_15 від 10 квітня 2020 року, згідно якої, ОСОБА_15 звернувся до т.в.о. начальника Мукачівського ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_14 про прийняття мір до працівника Мукачівського ВП лейтенанта поліції дільничного офіцера поліції ОСОБА_8 , який вимагає від нього тисячу гривень за повернення його документів (паспорт, посвідчення, ідентифікаційний код, та інші) та не притягнення його до адміністративної відповідальності; витяг з ЄРДР за №62020140000000409 від 10.04.2020 року про те, що на гарячу лінію ТУ ДБР у м.Львові надійшло повідомлення про те, що дільничний офіцер поліції Мукачівського ВП ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 1000 гривень за повернення документів (правова кваліфікація ч. 1 ст. 368 КК України); копію ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 13.04.2020 року про надання дозволу на проведення обшуку у приміщенні Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, розташованого за адресою: вул.Я.Мудрого, 8 в м.Мукачево, Закарпатської області; копію ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 14.04.2020 року про накладення арешту на речі, які були вилучені під час проведення 11.04.2020 року обшуку приміщення Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, за адресою: вул.Я.Мудрого, 8 в м.Мукачево Закарпатської області; постанову про визнання речовими доказами грошових коштів в сумі 700 гривень, з яких: 1 купюра номіналом 200 гривень, серії УН 8487661 та 1 купюра номіналом 500 гривень, серії ФГ 0395565; мобільний телефон марки «IPONE 6s», з сім-карткою мобільного оператора зв'язку ПрАТ «Водафон» - НОМЕР_1 у кримінальному провадженні № 62020140000000409 від 10.04.2020 року, висновок «Про результати службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень колишнім дільничним офіцером поліції сектору превенції Мукачівського ВП ГУНП ОСОБА_8 » від 15.05.2020 року
Аналізуючи наведені докази, суд першої інстанції правильно встановив, що такі не містять жодних даних про причетність обвинуваченого ОСОБА_10 та ОСОБА_8 до вчинення будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_8 .
Також, судом досліджено наступні письмові та відео докази :
- протокол огляду від 19.06.2020 року, відповідно до якого відкривши на службовому персональному комп'ютері Lenovo «ThinkCentre» флеш накопичувач «Transcend» Micro SD на 16 GB з №Е75848_1203 встановлено наявність 1 відео файлу: «10.04.2020». Після відкриття відео файлу «10.04.2020» встановлено, що відеозапис містить в собі 8 год. 29 хв. та 12 сек. відеозйомки. З наявного змісту відео видно, що дана відео камера знімає центральний вхід до Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області. Так, в ході огляді даного відеозапису виявлено, що на 2 год. 26 хв. 2 сек. видно, як двоє чоловіків ведуть третього чоловіка тримаючи по під руки. При цьому, один із двох чоловіків, що вели третього чоловіка, при вході до Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області забрав в останнього щось, схоже на мобільний телефон. Більше відомостей, що мають значення для кримінального провадження на даному відеозаписі не встановлено. Тобто вказаним протоколом не ідентифіковано чоловіків, які відображені на відеозаписі.
Відкриттям і переглядом в судовому засіданні вказаного флеш накопичувача встановлено, що його вміст був змінений 26.05.2020 року о 13 год. 21 хв., тобто вже після направлення носія інформації Управлінням муніципальної інспекції виконавчого комітету Мукачівської міської адвокату ОСОБА_9 . Крім цього, у супровідному листі Управління муніципальної інспекції № 551/14-14 від 13.04.2020 року не вказано на якому саме носії інформації міститься відеозапис.
- протокол слідчого експерименту, проведеного 17.07.2020 за участю потерпілого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , інших осіб: ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , а також понятих: ОСОБА_48 , ОСОБА_49 відповідно до протоколу та додатку до нього (відеозапису), потерпілий ОСОБА_8 надав показання щодо обставин подій, які відбулись 10 квітня 2019 року близько 17 год. 55 хв. біля Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, що за адресою: м.Мукачево, вул.Ярослава Мудрого, 8, та переглянуто відеозапис вказаної слідчої дії, ймовірно, у тексті протоколу допущена помилка щодо зазначення року, коли мали місце описані у ньому події обставини (вказано 2019 рік). Незважаючи на це суд вважає вказаний слідчий експеримент належним і допустимим доказом вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у той же час суд піддає сумніву правдивість показань потерпілого ОСОБА_8 , оскільки його показання суперечать багатьом іншим доказам у вказаному кримінальному провадженні.
- копія протоколу обшуку від 10 квітня 2020 року, відповідно до якого, слідчим першого відділу (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_37 проведено обшук в службовому кабінеті Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області за адресою: Мукачево, вул.Я.Мудрого, 8, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 700 гривень, з яких: 1 купюра номіналом 200 гривень, серії УН 8487661 та 1 купюра номіналом 500 гривень, серії ФГ 0395565; мобільний телефон марки «IPONE 6s», з карткою мобільного оператора зв'язку ПрАТ «Водафон» - НОМЕР_2 , які добровільно видав ОСОБА_8
- протокол огляду документа від 02.07.2020 року, відповідно до якого від 02.07.2020 року, предметом огляду є оригінали матеріалів кримінального провадження № 62020140000000409 від 10.04.2020 року та флеш накопичувач, на якому міститься відеозапис обшуку у Мукачівському ВП ГУНП в Закарпатській області 10.04.2020 року.
- протокол огляду носія інформації від 02.07.2020 року, відповідно до якого від 02.07.2020 року, оглянуто відеозапис, який є на флеш накопичувачі, на якому міститься відеозапис обшуку в в службовому кабінеті начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області 10.04.2020 року. Згідно вказаного протоколу, вказана слідча дія проводилася слідчим першого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_50 за участю старшого оперуповноваженого в ОВС Закарпатського управління ДВБ НП України ОСОБА_51 , ТВО начальника Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_14 , ОСОБА_8 та у присутності понятих. Відеозапис здійснював криміналіст Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_52 . В ході перегляду вказаного відеозапису встановлено, що у ОСОБА_8 наявні червоні плями на шиї, ззовні схожі на сліди від пальців рук.
Переглядом відеозапису судом встановлено, що 10.04.2020 року ОСОБА_8 не повідомляв слідчого ТУ ДБР ОСОБА_53 та старшого оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_51 , які є службовими особами правоохоронних органів, які не є підпорядкованими начальнику Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , перевищуючи свої службові повноваження, застосовували до нього насильницькі дії.
- висновок судовою-медичної експертизи, відповідно якої № 285 від 13.07.2020 року на момент судово-медичного обстеження на тілі громадянина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з врахуванням даних консультації спеціалістів, тілесні ушкодження чи їх наслідки не виявлено. Згідно консультації спеціалістів в нього виявлено: забій м'яких тканин тулуба, голови (наявні підшкірні гематоми шиї, лівого плеча, наявна гематома потилиці праворуч), які могли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії або ударяння об такі. По давності виникнення вищевказаних тілесних ушкоджень, згідно консультації спеціалістів, можуть вкладатися в час пригоди, яка відбулася 10 квітня 2020 року. Дані тілесні ушкодження мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 днів, і по цій ознаці згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Як правильно зазначив місцевий суд висновок судово-медичної експертизи № 285 від 13.07.2020 року відповідно до якої у ОСОБА_8 виявлені легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я, є допустимим доказом, однак це доводить лише наявність таких тілесних ушкоджень, а не обставини їх отримання.
При цьому, жоден із свідків не вказав, що після опівночі з 10 на 11.04.2020 року ОСОБА_8 , виходячи з адміністративної будівлі Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, мав видимі тілесні ушкодження, а згідно висновку експерта тілесне ушкодження було й на видимій частині тіла - голові.
Окрім того, суд звертає увагу, що експертиза розпочата 02.07.2020, завершена 13.07.2020, подія відбулася - 10.04.2020, а огляд потерпілого ОСОБА_8 експертом проводився майже через 84 дні після події.
Що стосується показів потерпілого ОСОБА_8 , то колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку, що вони є сумнівними, оскільки потерпілий вказав, що перебуваючи у кабінеті в.о. начальника ОСОБА_14 не повідомляв останньому про його побиття оскільки вважав, що в.о. начальника ОСОБА_54 заодно із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , і не бачив сенсу в цьому, оскільки той вимагав признатися в тому, що він не скоїв.
При цьому, допитаний судом свідок ОСОБА_37 , окрім іншого, пояснив, шо він проводив невідкладний обшук у кабінеті начальника Мукачівського ВП. Обшук був поверхневий, коли він розпочався, то ОСОБА_21 вийняв грошові кошти приблизно 600-700 гривень, які були в нього в трусах та мобільний телефон. Що саме говорив ОСОБА_21 - дослівно не пам'ятає, казав, що взяв кошти від якої особи. Під час слідчої дії проводився відеозапис, тому там все детально відображено, по часу обшук проводився близько 2 годин, під час якого ОСОБА_21 не повідомляв про застосування щодо нього фізичного насильства, він не був побитий та вів себе спокійно під час слідчої дії. Наскільки йому стало відомо ОСОБА_21 викликали з приводу вимагання ним хабара від особи, прізвище якого не пам'ятає, за повернення ОСОБА_21 цій особі документів.
Окрім того, з переглянутого судом відеозапису встановлено, що 10 квітня 2020 року ОСОБА_8 не повідомляв слідчого ТУ ДБР ОСОБА_53 та старшого оперуповноваженого в ОВС ОСОБА_51 , які є службовими особами правоохоронних органів, та які не є підпорядкованими начальнику Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області, про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перевищуючи свої службові повноваження, застосували до нього насильницькі дії.
Таким чином, твердження про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 10.04.2020 року в приміщенні Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області спростовується показаннями свідка ОСОБА_53 та відеозаписом проведення обшуку, проведеного 10.04.2020 року в кабінеті начальника Мукачівського ВП, де зафіксовано, що ОСОБА_8 не висловлює скарг про застосування до нього з боку кого-небудь насильницьких дій.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд ретельно перевірив наявні у кримінальному провадженні докази, з дотриманням вимог ст. 94 КПК України оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності та правильно дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України,ухваливши виправдувальних вирок.
Підстав для повторного дослідження доказів у справі, згідно клопотання прокурора, колегія суддів не вбачає, оскільки такі судом першої інстанції досліджено повно та із дотриманням вимог закону. Підстави для надання цим доказам іншої оцінки, відмінної від оцінки, наданої судом першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Згідно ст. 7 КПК України, загальними засадами кримінального провадження, крім інших, є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до положень ст.129 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.
Апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд при розгляді даної справи не допустив таких порушень вимог кримінального процесуального законодавства України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.
Ураховуючи наведене вище, рішення місцевого суду про визнання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 невинуватими та виправдання їх за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, колегією суддів визнається законним, обґрунтованим та вмотивованим. В оскаржуваному вироку наведено належні та достатні мотиви і підстави для його ухвалення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ухвалення відносно них обвинувального вироку.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційні скарги прокурора ОСОБА_7 та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 грудня 2023 року відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: