Іменем України
25 листопада 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1140/24(927/889/25)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашер"
код ЄДРПОУ 14236924, вул. Борисенка, буд. 47, м. Чернігів, 14037
відповідач: ОСОБА_1
РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, код ЄДРПОУ 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000
про визнання недійсним договору
в межах справи
за заявою кредитора: Головного управління ДПС у Чернігівській області
код ЄДРПОУ 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашер"
код ЄДРПОУ 14236924, вул. Борисенка, буд. 47, м. Чернігів, 14037
про відкриття провадження у справі про банкрутство
учасники справи:
ліквідатор: арбітражна керуюча Вихор Юлія Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_2 ; вул. Ковальська, 17-Б; м. Прилуки Чернігівської області, 17507
без повідомлення (виклику) сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашер" звернулось до Господарського суду Чернігівської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечного договору від 22.01.2021, укладеного між ТОВ «Ашер» (код ЄДРПОУ 14236924) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинською Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №93.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вказаний правочин суперечить п.6 ч.1, ч.3 ст.13, ч.3. ст.238, ч.1 ст.203 ЦК України.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашер" звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 08.09.2025, з урахуванням ухвали суду від 12.09.2025, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашер" від 04.09.2025 про забезпечення позову задоволено повністю, постановлено: вжити заходи забезпечення позову у справі № 927/1140/24(927/889/25), а саме накласти арешт на нежитлові будівлі: овочесховище площею 1580,0 кв. м, з прибудовою площею 53,5 кв. м, з прибудовою площею 100,2 кв.м., з прибудовою площею 126,1 кв.м., рампа, три тамбури загальною площею 1866,7 кв.м, гараж площею 134,8 кв.м з оглядовою ямою, вагова 38,5 кв.м, овочесховище площею 662,8 кв.м, навіс; убиральня; огорожа №1, ворота №2, ворота №3, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер: 2048480474104.
Ухвалою суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №927/1140/24 про банкрутство ТОВ "Ашер" та відкрито провадження у справі №927/1140/24(927/889/25); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000). Відповідно до ст.165,166,167,168 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання заяв по суті справи.
17.09.2025, у встановлений судом строк, від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.
30.09.2025, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, що сформований в Електронному суді 26.09.2025. У відзиві відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 09.10.2025 суд постановив відмовити у задоволенні клопотання від 26.09.2025 ОСОБА_1 про витребування доказів.
15.10.2025 до суду від ТОВ "Ашер" надійшло клопотання від 14.10.2025, у якому просить суд поновити позивачу строк на подачу клопотання про витребування доказів та витребувати докази.
Ухвалою суду від 28.10.2025 суд постановив:
- задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашер" від 14.10.2025 про поновлення строку на подання клопотання та про витребування доказів;
- Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Чернігівська область м. Чернігів, вул. Василя Терновського, 15, 14013) надати суду у строк до 07.11.2025 копії актових записів щодо укладання (розірвання) шлюбу між громадянами ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також щодо народження громадян ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_5 ).
13.11.2025 до суду, на виконання вимог ухвали від 28.10.2025, від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла відповідь та копії актових записів.
Відповідно до приписів ст.7 КУзПБ заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку "розумності строку" розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З огляду на зазначені вище обставини, враховуючи тривалі повітряні тривоги у місті Чернігові та відключення електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернігівської області, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ашер».
Ухвалою суду від 21.01.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ашер" (код ЄДРПОУ 14236924); визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 44094124) у сумі 4 636 648,99грн, з якої 4 534 368,99грн грн - податковий борг, 30 280,00грн - витрати зі сплати судового збору та 72 000,00 грн - витрати на авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражну керуючу Вихор Ю.С.; зобов'язано розпорядника майна надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів до 28.02.2025; встановлено строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна встановити до 21.03.2025; попереднє засідання суду призначено на 04.03.2025 о 09:00.
21.01.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність №75067.
Ухвалою суду від 18.03.2025, за результатами розгляду справи у попередньому засіданні, зобов'язано розпорядника майна боржника провести збори кредиторів відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства з урахуванням п. 16 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства; призначено дату проведення зборів кредиторів та комітету на 28.03.2025 та підсумкове засідання суду - на 06.05.2025 о 09:00.
Ухвалою суду від 15.04.2025 визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка" (код 31597869, вул. Котляревського, 38, м. Чернігів, 14005) до боржника в сумі 563 384,98грн, з якої 557 328,98грн основного боргу та 6 056,00грн. судових витрат.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 06.05.2025, серед іншого, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашер", відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Вихор Ю.С.
06.05.2025 оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури за №75986.
В ході здійснення визначених законом повноважень ліквідатор ТОВ "Ашер" арбітражна керуюча Вихор Ю.С. на свій офіційний запит листом від приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинської Т.В. № 242/01-16 від 13.08.2025 отримано копії документів щодо укладання ТОВ "Ашер" та ОСОБА_1 іпотечного договору №93 від 22.01.2021.
Так, 22.01.2021 між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашер» в особі директора ОСОБА_5 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинською Т.В. та зареєстрований в реєстрі за № 93 (надалі - Договір, спірний правочин).
Згідно з п.1 Договору цей Договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з:
- Договору позики від 07.02.2018, укладеного між ОСОБА_1 , як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договору позики від 26.09.2018, укладеного між ОСОБА_1 , як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договору позики від 18.01.2021, укладеного між ОСОБА_1 , як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договору про відступлення права вимоги від 31.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , згідно умов якого ОСОБА_1 одержала право вимоги повернення позики грошових коштів на підставі Договору позики від 05.03.2019, укладеного між ОСОБА_5 як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договорів про відступлення права вимоги від 31.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , згідно умов якого ОСОБА_1 одержала право вимоги повернення позики грошових коштів на підставі Договору позики від 26.04.2019 та Договору позики від 12.05.2020, укладених між ОСОБА_6 як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договорів про відступлення права вимоги від 31.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно умов якого ОСОБА_1 одержала право вимоги повернення позики грошових коштів на підставі Договору позики від 12.12.2018, Договору позики від 31.03.2020, Договору позики від 22.05.2020, Договору позики від 25.05.2020, укладених між ОСОБА_3 як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
а також усіх додаткових угод до них, які будуть укладені в майбутньому, інших договорів про внесення змін, які є невід'ємною частиною Договорів позики, укладених між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, на підставі яких Іпотекодержатель надав Іпотекодавцю грошові кошти в національній валюті для поточної діяльності та повернення обігових коштів ТОВ «Ашер» в порядку та на умовах, визначених у Договорах позики, та його невід'ємними частинами.
Загальний розмір заборгованості Іпотекодавця 4 535 738,33грн (п.1.1.1 Договору).
Строк повернення позики за Договором встановлено до 31.01.2021 (п.1.1.2 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору в забезпечення виконань Іпотекодавця за Договорами позики з усіма Додатковими угодами до них, Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме:
1.2.1. нежитлові будівлі: овочесховище, зазначене на плані літ. «А», площею 1580,0 кв. м, з прибудовою, зазначеною на плані літ. «А1», площею 53,5 кв. м, з прибудовою, зазначеною на плані літ. «А2», площею 100,2 кв.м., з прибудовою, зазначеною на плані літ. «А3», площею 126,1 кв.м., рампа, зазначена на плані літ. «а», тамбур, зазначений на плані літ. «а1», тамбур, зазначений на плані літ. «а2», тамбур, зазначений на плані літ. «а3», загальною площею 1866,7 кв.м, гараж, зазначений на плані літ. «Б», площею 134,8 кв.м з оглядовою ямою, зазначеною на плані літ. «б», вагова, зазначена на плані літ. «В», 38,5 кв.м, овочесховище, зазначене на плані літ. «Д», площею 662,8 кв.м, навіс, зазначений на плані літ. « 1»; убиральня, зазначена на плані літ. «У»; огорожа №1, ворота №2, ворота №3, всього загальною площею 2702,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
1.2.2. Вищевказані нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці. Загальною площею 1,3065 га, кадастровий номер земельної ділянки: 7410400000:01:020:0018, реєстраційний номер: 2048480474104.
Відповідно до п.8.1, 8.3 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Даний договір діє до повного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за Договорами позики та/або до припинення права іпотеки у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством України.
Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ довідки 431547124 від 16.06.2025) щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлові будівлі: овочесховище, зазначене на плані літ. «А», площею 1580,0 кв. м, з прибудовою, зазначеною на плані літ. «А1», площею 53,5 кв. м, з прибудовою, зазначеною на плані літ. «А2», площею 100,2 кв.м., з прибудовою, зазначеною на плані літ. «А3», площею 126,1 кв.м., рампа, зазначена на плані літ. «а», тамбур, зазначений на плані літ. «а1», тамбур, зазначений на плані літ. «а2», тамбур, зазначений на плані літ. «а3», загальною площею 1866,7 кв.м, гараж, зазначений на плані літ. «Б», площею 134,8 кв.м з оглядовою ямою, зазначеною на плані літ. «б», вагова, зазначена на плані літ. «В», 38,5 кв.м, овочесховище, зазначене на плані літ. «Д», площею 662,8 кв.м, навіс, зазначений на плані літ. « 1»; убиральня, зазначена на плані літ. «У»; огорожа №1, ворота №2, ворота №3, всього загальною площею 2702,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 наявна наступна інформація:
- про речове право, № відомостей: 43689466; дата державної реєстрації: 26.08.2021; державний реєстратор: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Коваленко В.В.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 60063906 від 30.08.2021; документи, подані для державної реєстрації, зокрема, іпотечний договір №93 від 22.01.2021; власники: ОСОБА_1 ;
- про державну реєстрацію іпотеки, № запису: 40223118; дата державної реєстрації: 22.01.2021; державний реєстратор: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинська Т.В.; документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір №93 від 22.01.2021; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56264608 від 22.01.2021; Іпотекодавець: ТОВ «Ашер»; Іпотекодержатель: ОСОБА_1 ;
- про державну реєстрацію обтяжень:
- № запису: 40637027; дата державної реєстрації: 19.02.2021; державний реєстратор: Прус Т.В.; документи, подані для державної реєстрації: акт опису майна №1/13-02-23 від 18.02.2021 ГУ ДПС у Чернігівській області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56709048 від 19.02.2021; вид обтяження: податкова застава; можливості відчуження: заборона відчужувати; обтяжувач: ГУ ДПС у Чернігівській області; боржник: ТОВ «Ашер»;
- № запису: 40222294; дата державної реєстрації: 22.01.2021; державний реєстратор: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинська Т.В.; документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір №93 від 22.01.2021; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56263951 від 22.01.2021; вид обтяження: заборона на нерухоме майно; обтяжувач: ОСОБА_1 .
На думку ліквідатора, обставини укладання іпотечного договору №93 від 22.01.2021 не відповідають вимогам закону, свідчать про недобросовісну поведінку на шкоду інтересам боржника та кредиторів; іпотечний договір від 21.01.2021 суперечить п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 238, ч. 1 ст. 203 ЦК України, тому підлягає визнанню судом недійсним.
Ліквідатор зазначає, що оспорюваний правочин був укладений між заінтересованими особами членами подружжя: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Також укладений директором ТОВ «Ашер» ОСОБА_5 всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України у власних інтересах для оформлення заставних зобов'язань ТОВ «Ашер» перед його дружиною ОСОБА_1 для забезпечення виконання неіснуючих грошових вимог за наступними договорами, що додаються: договором позики від 26.09.2018 (надходження позики у сумі 540000 грн. не підтверджується випискою по рахунку), договором позики від 18.01.2021 (надходження позики у сумі 1250000 грн. не підтверджується випискою по рахунку), договором позики від 05.03.2019 (надходження позики у сумі 244905 грн. не підтверджується випискою по рахунку), договором позики від 12.12.2018 (надходження позики у сумі 520000 грн. не підтверджується випискою по рахунку), договором позики від 22.05.2020 (надходження позики у сумі 190000 грн. не підтверджується випискою по рахунку), договором позики від 25.05.2020 (надходження позики у сумі 60000 грн. не підтверджується випискою по рахунку).
Також ліквідатор зазначив, що директор ТОВ «Ашер» ОСОБА_5 для створення умов для укладання оспорюваного правочину, діючи всупереч інтересам підприємства ТОВ «Ашер», уклав з особами, які перебувають з ним в родинних відносинах (заінтересованими особами) додаткові угоди до забезпечених іпотекою договорів позики, зменшивши за всіма договорами позики строк повернення позик «до 31.01.2021», хоча строки повернення позик були встановлені «до 31.03.2023» (договір позики від 07.02.2018), «до 30.06.2023» (договір позики від 26.09.2018), «до 30.06.2023» (договір позики від 05.03.2019), «до 31.03.2023» (договір позики від 26.04.2019), «до 12.05.2025» (договір позики від 12.05.2020), «до 31.12.2022» (договір позики від 12.12.2018), «до 31.03.2023» (договір позики від 31.03.2020), «до 21.05.2024» (договір позики від 22.05.2020), «до 24.05.2023» (договір позики від 25.05.2020), «до 27.09.2023» (договір позики від 28.09.2020).
Крім того, зазначає, що забезпечені іпотекою договори про відступлення права вимоги за договорами позики, зазначені у п. 1.1. спірного правочину, були укладені між особами, які перебувають у родинних відносинах (заінтересованими особами), були вчинені безоплатно, тобто без отримання будь-якої оплати чи зустрічної послуги від цесіонарія, тобто такі договори за своєю суттю фактично є договорами дарування та не відповідають формі договору про відступлення права вимоги, а відповідно є правочинами, які вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Крім того, зауважує, що відповідачкою 26.08.2021 було вчинено звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії накладеної 19.02.2021 податкової застави, і в свою чергу внаслідок чого кредиторські вимоги ГУ ДПС України в Чернігівській області залишаються до цього часу не погашеними у загальній сумі 4 636 648,99 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом до суду.
У відзиві на заяву відповідач не визнає позовні вимоги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень посилається на наступне.
Станом на 22.01.2021 у позивача TOB «АШЕР» перед відповідачем ОСОБА_1 існували грошові зобов'язання на загальну суму 3 535 738,33грн, яка фактично передана ТОВ «Ашер» за наступними правочинами: договір позики від 07.02.2018 передано суму 400 000,00грн, договір позики від 26.09.2018 - 540 000,00грн, договір позики від 18.01.2021 - 500 000,00грн; договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 244 905,00грн, договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 420 000,00грн, договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 500 000,00грн, договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 520 000,00грн, договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 140 000,00грн, договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 190 000,00грн, договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 60 000,00грн, договір про відступлення права вимоги від 31.12.2020 - 20 833,33грн.
Загальна сума грошових зобов'язань ТОВ «Ашер» перед ОСОБА_1 згідно наведених вище договорів становить 4 535 738,33грн.
Відповідач зазначає, що грошові кошти в якості позики вносилися позикодавцями на поточні рахунки ТОВ «Ашер» в банківських установах, зокрема, в АТ КБ «Приватбанк» та у готівковій формі безпосередньо до каси ТОВ «Ашер» та надає платіжні документи на підтвердження здійснення операцій з перерахунку сум позики. Також зазначає, що відповідачем втрачено платіжні документи, що підтверджують сплату позики на рахунок ТОВ «Ашер»: ОСОБА_1 у сумі 540 000,00грн, ОСОБА_3 у сумі 520 000,00грн, ОСОБА_5 у сумі 244 905,00грн, у зв'язку з чим адвокатом відповідача направлено відповідні запити до банківських установ.
На думку відповідача, оскільки недійсність наведених вище договорів позики та відступлення права вимоги прямо не передбачено законом і на даний час в судовому порядку жодного з цих договорів не визнано недійсним, усі ці договори є правомірними й такими, що створюють для їх сторін вказані у них права та обов'язки.
Відповідач вважає, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи твердження позивача про укладання оспорюваного правочину для забезпечення виконання неіснуючих грошових вимог, оскільки вказаний у спірному правочині розмір грошових зобов'язань ТОВ «АШЕР» перед ОСОБА_1 у сумі 4 535 738,33 грн. підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідач стверджує, що ОСОБА_5 , укладаючи спірний правочин, діяв на підставі протоколу № 20/01 загальних зборів учасників ТОВ «АШЕР» від 20.01.2021, тобто він укладав цей договір саме в інтересах товариства, а не у власних інтересах.
Також відповідач зазначає, що станом на 21.01.2021, тобто на момент укладення спірного правочину, право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було належним чином зареєстровано за TOB «АШЕР». Реєстрація в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна такого обтяження, як «податкова застава» відбулося 18.02.2021.
ГУ ДПС у Чернігівській області у поясненнях зазначає, що є Ініціюючим кредитором у справі про банкрутство TOB "Ашер", сума кредиторських вимог якого до TOB "Ашер" становить 4 636 648,99 грн. На момент вчинення оспорюваного правочину TOB «Ашер» мало непогашений податковий борг, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі акта опису майна № 1/13-02-23 від 18.02.2021 на нежитлові будівлі (овочесховище площею 1580,0 кв.м, з прибудовою площею 53,5 кв.м, з прибудовою площею 100,2 кв.м., з прибудовою площею 126,1 кв.м., рампа, три тамбури загальною площею 1866,7 кв.м, гараж площею 134,8 кв.м з оглядовою ямою, вагова 38,5 кв.м, овочесховище площею 662,8 кв.м, навіс; убиральня; огорожа №1, ворота №2, ворота №3), що розташовані у АДРЕСА_2 , було накладено обтяження у вигляді податкової застави з забороною відчужувати на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 56709048 від 19.02.2021.
Третя особа вважає, що за наслідками укладання оспорюваного правочину відповідачкою ОСОБА_1 26.08.2021 було вчинено звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії накладеної 19.02.2021 податкової застави, і в свою чергу внаслідок чого кредиторські вимоги ГУ ДПС України в Чернігівській області залишаються до цього часу не погашеними у загальній сумі 4 636 648,99 грн., тобто оспорюваний правочин був вчинений для виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях.
На думку третьої особи, обставини укладення спірного правочину свідчать про недобросовісну поведінку на шкоду інтересам боржника та кредиторів, тому іпотечний договір від 21.01.2021 підлягає визнанню недійсним.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки сформовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).
Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування:
1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів;
2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб;
3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б (910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий, перш за все, є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для створення преференції у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог кредиторів, а також з метою незаконного виведення майна боржника поза межами легальної судової процедури. Боржник у даному випадку діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно інших кредиторів, вимоги яких існували на дату його укладення, а також по відношенню до тих чиї вимоги виникли одразу після вчинення оскарженого правочину, що призвело до подальшого нездійснення господарської діяльності. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що названа стаття підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 КУзПБ, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.
Іпотечний договір №93 укладено 22.01.2021, тобто більше ніж за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Ашер» (21.01.2025), тому суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для поширення на спірні правовідносини у цій справі положень статті 42 КУзПБ.
Водночас, укладення договору боржника поза межами "підозрілого періоду" не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, а відповідний спосіб захисту гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав (постанова ВС від 02.06.2021 №904/7905/16).
Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.
Частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч.2 ст. 16 ЦК України).
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України встановлено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Частина 1 ст. 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що 22.01.2021 між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ашер» в особі директора ОСОБА_5 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір зареєстрований в реєстрі за № 93.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом;
іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;
іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.
Відповідно до ст. 3 даного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.1 ст.18 Закону України «Про іпотеку»).
Так, спірний правочин підписаний зі сторони Іпотекодержателя - ОСОБА_1 , зі сторони Іпотекодавця - директором ТОВ Ашер» ОСОБА_5 , скріплений печаткою товариства, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинською Т.В. Державна реєстрація іпотеки відбулась 22.01.2021 № запису 40223118.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного правочину, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ст. 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Згідно з ч. 1-3 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженого та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 дійсно перебуває з у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , запис акта про укладення шлюбу №342 від 07.04.1979.
На момент укладення оспорюваного правочину ОСОБА_5 обіймав посаду директора TOB «АШЕР», але не був учасником TOB «АШЕР», часткою у його статутному капіталі не володів.
Учасниками ТОВ «АШЕР» були:
- ОСОБА_7 (50% голосів), громадянин Сполучених Штатів Америки, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт типу НОМЕР_6 , код країни и5А, орган видачі Державний департамент США, дата видачі 04.01.2016 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ;
- ОСОБА_3 (50% голосів), громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий 20 червня 1996 р. Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Відповідно до рішення загальних зборів учасників TOB «АШЕР» від 20.01.2021, яке оформлене протоколом № 20/01, уповноважено директора ТОВ «АШЕР» ОСОБА_5 від імені ТОВ «АШЕР» укласти з ОСОБА_1 відповідний іпотечний договір, визначивши на свій розсуд його умови, який нотаріально посвідчити.
Вказане рішення загальних зборів учасників TOB «АШЕР» не оспорювалось, на даний час є чинним.
Отже, що спірний правочин було укладено на підставі рішення загальних зборів учасників TOB «АШЕР», що свідчить про те, що ОСОБА_5 , укладаючи спірний правочин, діяв в інтересах TOB «АШЕР», а не у власних інтересах.
Відповідно до спірного правочину Іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі: овочесховище, зазначене на плані літ. «А», площею 1580,0 кв. м з прибудовою, зазначеною на плані літ. «AI», площею 53,5 кв.м, з прибудовою, зазначеною на плані літ. «А2», площею 100,2 кв.м, з прибудовою, зазначеною на плані літ. «A3», площею 126,1 кв.м, рампа, зазначена на плані літ. «а», тамбур, зазначений на плані літ. «аі», тамбур, зазначений на плані літ. «а2», тамбур, зазначений на плані літ. «аЗ», загальною площею 1866,7 кв.м; гараж, зазначений на плані літ. «Б», площею 134,8 кв. м з оглядовою ямою, зазначеною на плані літ. «б»; вагова, зазначена на плані літ. «В», площею 38,5 кв. м; овочесховище, зазначене на плані літ. «Д» площею 662,8 кв. м; навіс, зазначений на плані літ. «Г»; убиральня, зазначена на плані літ. «У»; огорожа №1; ворота №2, ворота №3, загальною площею 2702,8 кв. м, що знаходяться за адресою : АДРЕСА_2 і належать Іпотекодавцю на право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4 березня 2020 року Литвин Ю.О. , Державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області, номер запису про право власності: 35829942, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2048480474104, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22.01.2021, номер інформаційної довідки: 24139729.
Як встановлено судом вище, спірний правочин забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з:
- Договору позики від 07.02.2018, укладеного між ОСОБА_1 , як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договору позики від 26.09.2018, укладеного між ОСОБА_1 , як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договору позики від 18.01.2021, укладеного між ОСОБА_1 , як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договору про відступлення права вимоги від 31.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , згідно умов якого ОСОБА_1 одержала право вимоги повернення позики грошових коштів на підставі Договору позики від 05.03.2019, укладеного між ОСОБА_5 як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договорів про відступлення права вимоги від 31.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , згідно умов якого ОСОБА_1 одержала право вимоги повернення позики грошових коштів на підставі Договору позики від 26.04.2019 та Договору позики від 12.05.2020, укладених між ОСОБА_6 як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
- Договорів про відступлення права вимоги від 31.12.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно умов якого ОСОБА_1 одержала право вимоги повернення позики грошових коштів на підставі Договору позики від 12.12.2018, Договору позики від 31.03.2020, Договору позики від 22.05.2020, Договору позики від 25.05.2020, укладених між ОСОБА_3 як Позикодавцем та ТОВ «Ашер» як Позичальником, в тому числі додаткових угод до цього Договору позики;
а також усіх додаткових угод до них, які будуть укладені в майбутньому, інших договорів про внесення змін, які є невід'ємною частиною Договорів позики.
Судом досліджені договори позики та договори відступлення права вимоги, в забезпечення яких укладено спірний правочин.
Судом встановлено, що за спірним правочином загальний розмір заборгованості Іпотекодавця становить 4 535 738,33 грн; загальна сума грошових коштів, які фактично були передані ТОВ «АШЕР» в якості позики становить 3 535 738,33грн.
Відповідачем на підтвердження надання позики в сумі 2 130 833,33грн надано суду копії платіжних інструкцій, меморіальних ордерів. В частині позики в сумі 1 304 905,00грн відповідачем зазначено, що втрачено платіжні документи, але направлено адвокатські запити до відповідних банківських установ.
Водночас договори позики та договори відступлення права вимоги станом на день прийняття рішення не оскаржувалися, в судовому порядку не визнавались недійсними, що свідчить про їх чинність.
Отже, твердження позивача про те, що забезпечені іпотекою договори були вчинені безоплатно, не відповідає дійсності.
Також суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що спірний правочин, договори позики та договори відступлення права вимоги суперечать вимогам ЦК України, так як укладені між особами, які перебувають у родинних відносинах (заінтересованими особами), оскільки Цивільний кодекс України не містить таких норм, як заборона укладати договори між особами, які перебувають у родинних відносинах.
Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем вчинено звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії податкової застави, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом вище:
- державна реєстрація обтяження спірного нерухомого майна іпотекою зареєстрована приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинською Т.В. 22.01.2021, № запису: 40222294.
- державна реєстрація обтяження рухомого майна як податкова застава зареєстрована державним реєстратором Управління адміністративних послуг ЧМР Прус Т.В. 19.02.2021; № запису: 40637027;
- право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Коваленком В.В. 26.08.2021, № відомостей про речове право: 43689466.
Відповідно до витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна №70942784, за спірним майном реєстратором ГУ ДПС у Чернігівській області Удовиченко І.В. публічне обтяження - податкова застава зареєстрована 18.02.2021 за №28568119 згідно акта опису майна від 18.02.2021 №1/13-02-23.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №245135176, за спірним майном реєстратором Управління адміністративних послуг ЧМР Прус Т.В. податкова застава зареєстрована 19.02.2021, № запису: 40637027.
Тобто, станом на момент укладення спірного правочину (22.01.2021), будь-яких обтяжень на спірне майно ні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ні у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано не було.
Отже, на момент укладення іпотечного договору право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було належним чином зареєстровано за ТОВ «АШЕР».
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна (далі - Закон).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону до публічних обтяжень належить податкова застава.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 даного Закону пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 12 даного Закону на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Враховуючи, що обтяження вказаного вище нерухомого майна іпотекою було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.01.2021, а обтяження «податкова застава» було зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 18.02.2021, відповідно обтяження майна іпотекою мало пріоритет над його обтяженням податковою заставою.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 37 даного Закону в редакції, яка діяла на момент укладення оспорюваного правочину, Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Іпотечний договір від 22.01.2021 має пункт щодо позасудового врегулювання (іпотечне застереження) (п.5.4), відповідно до якого сторони дійшло згоди, що Іпотекодержатель має право самостійно прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.
З огляду на наведене, звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, у зв'язку із тривалим порушенням з боку TOB «АШЕР» строку повернення позик у грошовій формі, відповідає нормам чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не надано доказів щодо того, що боржник, укладаючи спірний правочин, діяв недобросовісно та зловживав правами.
Наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що спірний правочин має правову та фактичну мету, яка є правомірною та добросовісною, спрямованою на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання недійсним спірного правочину.
Наявності інших підстав для визнання правочину недійсним судом встановлено не було.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) під час розгляду справ неодноразово звертав увагу, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.06.2006 усправі "Miholapa v. Latvia" (Михолапа проти Латвії), від 31.05.2007 у справі "Andrejeva v. Latvia" (Андрєєва проти Латвії), від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України").
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відтак, звертаючись до суду з заявою сторона, в силу приписів ст. 74 ГПК України, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У даному випадку тягар доказування наявності підстав для визнання спірного правочину недійсним покладено на позивача.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, на підставі аналізу сукупності норм законодавства та наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що обставини, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було, тому суд не приймає доводи позивача.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених Цивільним Кодексом України, для визнання спірного правочину недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Відповідно до ч.1 ст.145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч.9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Враховуючи, що ухвалою суду від 08.09.2025 у справі було вжито заходи забезпечення позову, а судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову повністю, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 08.09.2025.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор