17 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 911/2316/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінто"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025
(головуючий - Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Шапран В.В.)
та ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2025
(суддя - Рябцева О.О.)
у справі №911/2316/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Кінто", що діє від імені та в інтересах: 1) Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія клаб"; 2) Непідприємницького товариства "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 6 980 932,78 грн,
Історія справи
1. Рішенням господарського суду Київської області від 23.11.2023 р. у справі № 911/2316/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго", боржник) на користь Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія клаб" (далі - ПАТ "Синергія клаб", стягувач) 5 227 608,67 грн боргу, 1 324 804,94 грн пені за договором купівлі-продажу цінних паперів № 62СК та 78 628,96 грн судового збору; стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь Непідприємницького товариства "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт" (далі - НТ "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт", стягувач - 2) 341 878,68 грн боргу, 86 640,49 грн пені за договором купівлі-продажу цінних паперів № 83НПФ та 5142,23 грн судового збору.
2. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 09.01.2024 стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ПрАТ "Кінто" 17 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023 залишено без змін.
4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ПрАТ "Кінто" 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
5. 01.08.2024 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.11.2023, додаткового рішення Господарського суду Київської області від 09.01.2024, постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024, видано відповідні накази.
6. 23.10.2024 до Господарського суду Київської області від представника ПрАТ "Кінто" надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця, в якій заявник просив (з урахуванням додаткових пояснень):
- визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Вероніки Самвелівни щодо зупинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_4 постановами від 13.09.2024, та бездіяльність щодо ненакладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника в межах загальної суми стягнення та невчинення інших дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 01.08.2024 у справі №911/2316/23, передбачених Законом України "Про виконавче провадження";
- зобов'язати державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути допущене порушення (поновити порушене право ПрАТ "Кінто", ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія Клаб" та НТ "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт"), шляхом поновлення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_4 та вчинення дій по примусовому виконанню наказів Господарського суду Київської області від 01.08.2024, передбачених Законом України "Про виконавче провадження";
- накласти арешт на грошові кошти ПАТ "Центренерго" у національній і іноземній валютах, інші цінності на рахунках ПАТ "Центренерго" у банках та інших фінансових установах в межах загальної суми стягнення 7 090 203,97 грн.
7. У скарзі ПрАТ "Кінто" посилається на те, що дії (бездіяльність) Головного державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Вероніки Самвелівни (далі - ВДВС, державний виконавець) щодо ненакладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника та зупинення виконавчих дій, на підставі норми п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", яка є неконституційною, є незаконними і такими, що порушують права стягувачів, спрямованими на ухилення від виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
В обґрунтування тверджень про бездіяльності державного виконавця скаржник зазначає, що стягувачи у заявах про відкриття виконавчих проваджень та у заяві про накладення арешту, звернення стягнення на грошові кошти ПАТ "Центренерго", просили невідкладно під час відкриття виконавчого провадження накласти арешт на грошові кошти на рахунках боржника в межах загальної суми стягнення та зазначили реквізити відомого їм рахунку боржника, однак державним виконавцем не було вчинено дії з накладення арешту на грошові кошти боржника.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
8. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025, у задоволенні скарги ПрАТ "Кінто" на дії та бездіяльність державного виконавця відмовлено повністю.
9. Судові рішення мотивовано тим, що боржник є господарським товариством, 78,289 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності, отже, з урахуванням положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає зупиненню, а тому є правомірними дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження. Крім того, державним виконавцем не пропущений строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" на вчинення виконавчих дій щодо накладення арешту на грошові кошти боржника, зважаючи на те, що на час відкриття виконавчого провадження, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, з урахуванням п. 4 абз. 3 п. 10-2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
10. Стягувач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення про задоволення скарги стягувача на дії та бездіяльність державного виконавця.
11. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги на дії ВДВС, застосували п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 24.06.2024 у справі №335/1961/23, від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14, від 24.04.2024 у cправі № 910/10733/22.
12. Крім того скаржник зазначає, що судами застосовано положення ч. 6 ст. 327 ГПК, ст. 137-140 ГПК України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 40/5005/7101/2011, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 15.05.2024 у справі №908/1276/21 (908/921/22).
13. Крім того скаржник зазначає про необхідність відступу від правового висновку щодо застосування норми права (пункт 12 ч.1 ст. 34, ч. 7 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження") у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №911/862/22 та від 27.11.2023 у справі №911/223/22, застосованого судом в оскаржуваних судових рішеннях: "приватизація ПАТ "Центренерго" триває;… державним виконавцем правомірно та із дотриманням вимог положень Закону України "Про виконавче провадження" та за наявності відповідних підстав і необхідних повноважень винесено постанову про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".
Підставами відступу, скаржником визначено, зміни законодавства, неефективність, нечіткість закону (невідповідність критерію "якість закону"), що призводить до різного тлумачення норм права судами (палатами, колегіями Верховного Суду), винесення рішень ЄСПЛ, висновки яких мають бути враховані національними судами.
Позиція інших учасників справи
14. Боржник у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас, вказуючи на законність і обґрунтованість судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.
Позиція Верховного Суду
15. Перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
16. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
17. Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
18. Так, порядок здійснення примусового виконання судового рішення встановлено, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".
19. Законом України "Про виконавче провадження" визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
20. За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (зараз і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
22. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
23. Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
24. Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
25. За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (частина перша).
26. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. (частина третя статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
27. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята ст. 26 цього закону).
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. (частина сьома ст. 26 цього закону).
28. Згідно зі статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
29. Верховний Суд у постанові від 18.12.2024 у справі №7/191-04 зазначив, що в силу приписів вищезазначених положень законодавства, що регулює порядок вчинення виконавчих дій державним виконавцем, останній повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
30. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця (такий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 23.06.2025 у справі № 922/3840/21).
31. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації; (п.12 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження").
32. У випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації. (ч.7 ст.35 Закону "Про виконавче провадження").
33. У питанні застосування п.12 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження" суд касаційної інстанції враховує позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, згідно з якою:
- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства, до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанова від 22.04.2024 у справі №906/547/23);
- положеннями Закону "Про виконавче провадження" передбачено обов'язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанова від 22.03.2024 у cправі №910/17385/19);
- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (постанови від 24.05.2023 у справі №904/11045/15, від 17.01.2023 у справі №904/1182/20, від 22.03.2024 у cправі №910/17385/19, від 15.05.2024 у справ №906/136/23);
- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника - державного підприємства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідність зупинення виконання таких дій на період відповідного включення, а п.12 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження" передбачає загальне правило щодо зупинення усіх виконавчих дій без розмежування окремих видів стягнення (постанови від 11.09.2020 у справі №905/183/18, від 23.02.2023 у справі №924/705/20).
34. Отже, п.12 ч.1 ст.34 Закону "Про виконавче провадження" покладає на виконавця обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій; до того ж, ця норма не містить жодного розмежування виконавчих проваджень, які мають бути зупинені, як і не визначає суті виконавчих дій (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №7/191-04).
35. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами ПрАТ "Кінто" звернулось до господарського суду із скаргою на дії та бездіяльність ВДВС за виконавчими провадженнями ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_4. У скарзі стягувач вважає неправомірними дії державного виконавця щодо зупинення виконавчих дій за постановами від 13.09.2024 щодо виконавчих проваджень ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_4, та бездіяльність щодо ненакладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника в межах загальної суми стягнення та невчинення інших дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 01.08.2024 у справі №911/2316/23. Стягувач вказував на необхідності зобов'язання державного виконавця усунути порушення прав стягувачів, шляхом поновлення виконавчих дій за виконавчими провадженнями ВП НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2, ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_4 та вчинення дій по примусовому виконанню наказів Господарського суду Київської області від 01.08.2024, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", та накладення арешту на грошові кошти ПАТ "Центренерго" у національній і іноземній валютах, інші цінності на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, в межах загальної суми стягнення 7 .090 .203,97 грн.
36. Розглядаючи скаргу на дії ВДВС судами встановлено, що:
- постановою ВДВС від 13.09.2024 було відкрито виконавче провадження № 76044131 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2316/23 від 01.08.2024 про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ПАТ "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Синергія клаб" 6 631 042,57 грн;
- постановою ВДВС від 13.09.2024 було відкрито виконавче провадження № 76045133 з виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/2316/23 від 01.08.2024 про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь Непідприємницького товариства "Відкритий пенсійний фонд "Соціальний стандарт" 433 661,40 грн;
- постановами ВДВС від 13.09.2024 відкрито виконавчі провадження № 76044722 та № 76044555 з виконання наказів Господарського суду Київської області № 911/2316/23 від 01.08.2024 про стягнення з ПАТ "Центренерго" на користь ПрАТ "Кінто" 17 500,00 грн та 8 000,00 грн відповідно;
- водночас, розпорядженням від 10.05.2018 р. № 358-р Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році" затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році, згідно з додатком, серед яких визначено ПАТ "Центренерго", 78,289 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України;
- розпорядженням від 16.01.2019 № 36-р Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності" затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності (перелік) згідно з додатком, серед яких визначено ПАТ "Центренерго", 78,289 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України;
- наказом № 1275 від 23.07.2021 "Про прийняття рішення про приватизацію державного пакета акцій Публічного акціонерного товариства "Центренерго" Фонду державного майна України наказано прийняти рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 78,289 % статутного капіталу ПАТ "Центренерго", що становить 289 205 117 штук акцій; приватизувати державний пакет акцій ПАТ "Центренерго" шляхом продажу на аукціоні з умовами; затвердити план розміщення акцій ПАТ "Центренерго" згідно з додатком; тощо;
- отже, ПАТ "Центренерго" є господарським товариством, 78,289 % акцій у статутному капіталі якого належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, і яке включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності;
- на час відкриття виконавчих проваджень від 13.09.2024 № 76044131, № 76045133, № 76044722 та № 76044555 від 01.08.2024 з виконання наказів Господарського суду Київської області № 911/2316/23 від 01.08.2024 ПАТ "Центренерго" вже було включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності. Доказів завершення або припинення приватизації ПАТ "Центренерго" матеріали справи не містять;
- постановами від 13.09.2024 державним виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказів Господарського суду Київської області № 911/2316/23 від 01.08.2024 у виконавчих провадженнях № 76044131, № 76045133, № 76044722 та № 76044555, постанови ВДВС прийняті з посиланням на п. 12 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 р. № 36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності" затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності згідно з додатком, до якого входить ПАТ "Центренерго". Згідно офіційного видання Фонду державного майна України, а саме газети "Відомості приватизації" № 2 від 12.01.2022 р., ПАТ "Центренерго" включено до Переліку об'єктів великої приватизації державної власності на 2022 рік.
37. Встановивши, вищезазначені обставини суди зробили висновок, що у статутному капіталі ПАТ "Центренерго" 78,289 % акцій належить Державі Україна в особі Фонду державного майна України, на час відкриття виконавчих проваджень триває процедура приватизації, відомостей щодо закінчення такої процедури суду не надано, отже, державним виконавцем правомірно було зупинено вчинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". Щодо своєчасного ненакладення арешту на грошові кошти боржника, суди, з урахуванням п. 4 абз. 3 п. 10-2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", вказали на необґрунтованість скарги оскільки, встановлений законом строк для вчинення вказаних дій виконавцем не пропущений.
38. Суд касаційної інстанції вважає правильними вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій.
39. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди застосували п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.06.2024 у справі №335/1961/23, від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14, від 24.04.2024 у cправі № 910/10733/22. Крім того скаржник зазначає, що судами застосовано положення ч. 6 ст. 327 ГПК, ст. 137-140 ГПК України без урахування правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 40/5005/7101/2011, від 11.12.2023 у справі №904/1934/23, від 15.05.2024 у справі №908/1276/21 (908/921/22).
40. Як вбачається із змісту судових рішень у справі № 355/1961/23 предметом спору у справі є вимоги про стягнення заробітної плати та належних сум у зв'язку зі звільненням, у справі № 905/3773/14-908/5138/14 предметом спору є вимоги про стягнення заборгованість зі сплати лізингових платежів згідно з договором фінансового лізингу, у справі № 910/10733/22 предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості по дивідендах, пеня, інфляційні втрати, 3 % річних.
41. Касаційний суд вважає хибними посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах із справ № № 355/1961/23, № 905/3773/14-908/5138/14, № 910/10733/22, оскільки вказані справи прийнято за інших процесуальних обставин, та інших обставин виконавчого провадження, що відповідно вплинуло на правозастосування.
42. Правові висновки Верховного Суду у постановах із справ № 40/5005/7101/2011, №904/1934/23, №908/1276/21 (908/921/22) більше стосувались вжиття заходів забезпечення позову, в порядку ст.ст. 136-137 та 327 ГПК України, та були викладені за інших процесуальних обставин, ніж у справі, що розглядається Верховним Судом, а тому безпідставним є посилання скаржника на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах із справ № 40/5005/7101/2011, №904/1934/23, №908/1276/21 (908/921/22).
43. Крім того скаржник зазначає про необхідність відступу від правового висновку щодо застосування норми права (пункт 12 ч.1 ст. 34, ч. 7 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження") у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №911/862/22 та 27.11.2023 у справі №911/223/22, застосованого судом в оскаржуваних судових рішеннях.
44. Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
45. Отже, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
46. У цьому аспекті Суд зауважує, що відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм.
47. Крім того, Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
48. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі№ 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
49. Водночас, необхідно зазначити, що правовий висновок - це відповідне тлумачення конкретної норми права щодо її застосування, сформований Верховним Судом з метою правильного та справедливого вирішення спору.
50. Як вказувалось скаржник просить відступити від правового висновку щодо застосування норми права (пункт 12 ч.1 ст. 34, ч. 7 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження") у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №911/862/22 та 27.11.2023 у справі №911/223/22, застосованого судом в оскаржуваних судових рішеннях.
Підставами відступу, скаржником визначено, зміни законодавства, неефективність, нечіткість закону (невідповідність критерію "якість закону"), що призводить до різного тлумачення норм права судами (палатами, колегіями Верховного Суду), винесення рішень ЄСПЛ, висновки яких мають бути враховані національними судами.
51. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, касаційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.
52. Як вбачається з судових рішень у справах №911/862/22, №911/223/22 предметом спору у вказаних справах були вимоги про стягнення заборгованості з ПАТ "Центренерго". Розглядаючи спір у справах №911/862/22, №911/223/22 касаційний суд, з урахуванням встановлених обставин судами, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, про те, що приватизація ПАТ "Центренерго" триває, а тому державний виконавець мав підстави та повноваження на зупинення виконавчого провадження підставі пункту 12 частини першої статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".
53. Водночас, за своїм змістом доводи скаржника в обґрунтування підстав касаційного оскарження передбачених приписами пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України є загальними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій державного виконавця у виконавчому провадженні, отже, доводи скаржника про наявність підстав для відступу від правових висновків Верховного Суду у справах №911/862/22, №911/223/22, є необґрунтованими і безпідставними.
54. Крім того, як слідує із доводів касаційної скарги, заявник вважає, що тривале невиконання рішення суду про стягнення заборгованості є порушенням прав стягувача на виконання судового рішення, що свідчить про порушення судами та виконавцем положень ст. 42 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Касаційний суд відхиляє такі доводи з урахуванням наступного.
55. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
56. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим Законом "Про виконавче провадження", з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна для прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації. При цьому стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення тоді, коли приватизація завершиться (постанови Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №906/136/23, від 22.03.2024 у справі №910/17385/19, від 24.05.2023 у справі №904/11045/15, від 17.01.2023 у справі №904/1182/20).
57. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №908/1525/16 Велика Палата у питанні вирішенні виключної правової проблеми "Про правомірність зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (пункт 12 частини першої статті 34 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження")" вказувала на те, що за змістом статті 1 Закону № 1404-VIII державний виконавець має вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням цього Закону, але й інших законів, виконання яких є обов'язковим під час виконавчого провадження. Тому за наявності передбаченої законом заборони вчинення виконавчих дій на час приватизації майна державного підприємства мала виникнути певна затримка щодо виконання судового рішення на користь скаржника. Позивач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення від відповідача тоді, коли приватизація завершиться. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням позивач може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).
58. Отже, ураховуючи вищевказане правове регулювання спірних правовідносин у розрізі актуальної судової практики, зокрема щодо застосування пункту 12 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження», зважаючи, що відносно боржника у справі триває процедура приватизації відповідно до норм Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а також з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій зробили заснований на правильному застосуванні норм права висновок про відсутність підстав для задоволення скарги про визнання протиправною бездіяльності/дії, незаконними постанов державного виконавця, та відповідно зобов'язання державного виконавця вчинити дії з примусового виконання судового рішення.
59. Тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
60. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги на дії /бездіяльність державного виконавця, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
61. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
62. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
63. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кінто" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 та ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2025 у справі №911/2316/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О.М. Баранець
О.О. Мамалуй