19 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 645/6185/25
провадження № 22-ц/818/5314/25
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого Тичкової О.Ю.
Суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 ,
треті особи: Орган опіки та піклування Харківської міської ради, Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нетішинської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційні скарги Щербяк Юлії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та Власенка Сергія Тофіковича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2025 року у складі судді Сілантьєвої Е.Є.,-
У вересні 2025 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась з позовом до суду, про визначення місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою, до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони малолітній доньці ОСОБА_4 у супроводі матері ОСОБА_2 або будь-якої іншої особи, виїжджати за межі державного кордону України без згоди батька ОСОБА_1 до закінчення судового розгляду; вжити заходи забезпечення позову, шляхом встановлення наступного порядку зустрічей ОСОБА_5 з донькою. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов'язати відповідачку. ОСОБА_2 , забезпечувати з її сторони виконання такого порядку зустрічей: щодня онлайн через месенджери «Viber», «WhatsApp» або «Telegram» протягом однієї години у проміжку з 17:00 до 21:00 год.; кожну суботу та неділю другого та четвертого тижня місяця безперервно за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері; з 14 по 30 червня безперервно за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері; з 1 по 21 серпня безперервно за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері; з 24 грудня по 07 січня безперервно за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері.
В обґрунтування клопотання зазначено, що предметом спору по даній справі є визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є спільною дитиною сторін, разом з батьком. Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 не повідомивши позивача вивезла доньку ОСОБА_4 за державний кордон України, не відповідала на дзвінки, тим самим повністю унеможливила його спілкування з донькою. Після вимушеного переїзду до м. Рівне через загрозу життю він втратив будь- який зв'язок з донькою - мати дитини відмовлялась виходити на контакт, не давала можливості ні побачити, ні почути дитину, чим грубо порушувала право позивача на участь у її вихованні. Водночас, він домовився з людьми, щоб вони подбали про житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . У вересні 2023 року відповідачка з'явилася за вказаною адресою створила конфлікт із цими особами і, не пояснивши мети свого візиту, залишила територію. Маючи підстави вважати, що відповідачка разом із дитиною повернулась в Україну, позивач негайно вирушив на залізничну станцію «Старий Кривин». Відповідачка прибула, проте без дитини. На запитання щодо можливості зустрітись із донькою вона зчинила галас і викликала поліцію, якій заявила, що він вчиняє щодо неї домашнє насильство. За результатами цієї ситуації Славутським міськрайонним судом Хмельницької області 18 жовтня 2023 року у справі №682/2583/23 винесена постанова, в якій встановлена відсутність складу адміністративного правопорушення. Це свідчить лише про те, що Відповідачка навмисно використовує всі можливі засоби, аби обмежити його спілкування із донькою.
Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербяк Ю.В. про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову, шляхом встановлення наступного порядку зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_2 , забезпечувати з її сторони виконання такого порядку зустрічей: - щодня онлайн через месенджери «Viber», «WhatsApp» або «Telegram» протягом однієї години у проміжку з 17:00 до 21:00 год.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Ухвала обґрунтована тим, що виходячи з предмету спору та найкращих інтересів дитини, суд може забезпечити позов шляхом встановлепння порядку участиі дитини з батьком онлайн через месенджери протягом години з 17:00 до 21:00. В іншій частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки сам заявник повідомив суду , що дитина проживає в Польщі.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору. Забезпечення позову безпосередньо вирішує питання про інтереси, як відповідача по справі так і неповнолітньої дитини, при цьому оцінка інтересам дитини судом не надана. Відповідач та дитина до участі у справі залучені не були, думка дитини не з'ясована, у справі відсутній висновок органу опіки та піклування, що призвело до вирішення спору по суті під виглядом заходів забезпечення позову.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 також звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просила ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкового висновку по відмову у забезпечені позову у запропонований позивачем спосіб. Відповідачка вчиняє дії для унеможливлення спілкування батька з дитиною. У заяві про забезпечення позову, як і у позові, вказано, що місце проживання дитини зареєстроване у м. Харків, однак фактично наразі вона проживає у м. Нетішин, тому як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Нетішинської міської ради. У тексті заяви була лише згадка про те, що з початком повномасштабної війни відповідачка з донькою переїхала з Харкова до Нетішина, а потім без відома батька вивезла дитину за межі України, ймовірно до Польщі, хоча класному керівнику дитини повідомила, що вони в Албанії. Проте згодом вона повернулася з донькою в Україну і наразі вони проживають у м. Нетішин. На додаток до цього, в матеріалах справи наявна відповідь Державної прикордонної служби, де вказано усю інформацію про виїзд та в'їзд до України відповідачки. Від місця проживання позивача це не далека відстань, тому запропоновані позивачем заходи забезпечення позову будуть ефективними задля забезпечення майбутнього виконання рішення суду. Отже, такий висновок суду не відповідає обставинам справи. Судом порушено принцип рівності сторін і справедливого судового розгляду, оскільки суд фактично став на бік матері, яка порушує права дитини, не надавши батькові рівних процесуальних можливостей для здійснення свого батьківського права. Це є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 13 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга Власенка Сергія Тофіковича, який діє в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржена ухвала вказаним нормам цивільного процесуального права відповідає.
Згідно матеріалів справи предметом позову по справі є визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що мати свідомо чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Як вбачається з матеріалів справи поновлення права позивача у разі не вжиття заходів забезпечення позову буде або неможливо, або істотно ускладнено тим, що дитина втратить емоційний та психологічний зв'язок із батьком. При цьому, вважає обраний позивачем захід забезпечення позову є адекватним та ефективним.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 року введено воєнний стан. Указом Президента України №49/24 від 05.02.2024 року, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року №2119-IX, Указом від 18.04.2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року №2212-IX, Указом від 17.05.2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року №2263-IX, Указом від 12.08.2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року №2500-IX, Указом від 07.11.2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року №2738-IX, Указом від 06.02.2023 року №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 року №2915-IX, Указом від 01.05.2023 року №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 року №3057-IX, Указом від 26.07.2023 року №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року №3275-IX, та Указом від 06.11.2023 року №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 року №3429-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 року строком на 90 діб, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №3564-IX від 06.02.2024 року
Частиною 3 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Частиною 2 статті 10 Конвенції про права дитини визначає, що дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення праві законних інтересів інших осіб.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня
2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Отже, батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 04 вересня 2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14) вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Проте між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що будь хто з батьків, який на час вирішення справи проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з дитиною, а інший з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їх спілкуванню та приймати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування забезпечення позову, судом встановлені місце проживання батька, місце тимчасового проживання матері та дитини, вік дитини та зроблено помилковий висновок що забезпечити побачення дитини з батьком за місцем його проживання неможливо оскільки дитина перебуває за кордоном. Проте зазначена помилка не вплинула на правильність висновку про відмову у застосуванні запропонованих позивачем засобів забезпечення позову.
Запропонований позивачем вид забезпечення позову у вигляді періодичних побачень та перебування на канікулах за місцем його проживання є неспівмірним з заявленими позовними вимогами, оскільки між сторонами наразі не існує спору про порядок участі батька у вихованні дитини. У межах дійсного спору про визначення місця проживання дитини з батьком достатніми заходами для забезпечення регулярного контакту батька з дитиною, що направлене на відновлення відносин між донькою та батьком та підтримання сталого емоційного зв'язку буде покладення на відповідачку обов'язку забезпечити спілкування дитини з батьком шляхом відео зв'язку ( у разі неможливості - телефонного зв'язку) в тому числі, використанням месенджерів ( Telegram,Viber, WhatsApp) та/або программ Zoom, Skype.
Люльченко- ОСОБА_7 заперечувала проти обраного судом засобу забезпечення позову у запропонованому позивачем графіку, посилаючись на небажання дитини спілкуватись з батьком та надмірний час такого спілкування.
Судова колегія частково погоджується з доводами відповідачки, оскільки враховуючи вік дитини, її потребу у навчанні, розвитку та дозвіллі, достатнім буде спілкування доньки з батьком тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування має відбуватись у період часу з 19:00 до 20:00 годин за київським часом.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками суду про задоволення заяви про забезпечення позову частково, проте вважає, що застосований судом спосіб забезпечення позову потребує уточнення шляхом зміни формулювання резолютивної частини, а саме викладення її у редакції що забезпечить її майбутнє примусове виконання зі скороченням часу у межах якого має відбуватися таке спілкування.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційна скарга Власенка Сергія Тофіковича, який діє в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст. 251, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Щербяк Юлії Василівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу Власенка Сергія Тофіковича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Немишлянського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2025 року - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини цього рішення у такій редакції:
«Зобов'язати матір дитини ОСОБА_8 забезпечити щоденне спілкування доньки ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 шляхом відеозв'язку ( у разі неможливості - телефоного зв'язку) в тому числі, використанням месенджерів ( Telegram,Viber, WhatsApp) та/або программ Zoom, Skype, тривалістю у межах 1 години. За відсутності домовленості батьків про інше спілкування має відбуватись у період часу з 19:00 до 20:00 годин за київським часом».
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2025 року
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна