18 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 643/11971/24
провадження № 22-ц/818/3897/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах Харківської міської ради
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року у складі судді Довготько Т.М.,-
У жовтні 2024 року Керівник Салтівської окружної прокуратури м.Харкова Харківської області в інтересах Харківської міської ради звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права Харківської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності шляхом визнання за Харківською територіальною громадою в особі Харківської міської ради, як за власником земельної ділянки, права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: №2001650663101); визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №1, 2 в літ. «В-1», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 30.01.2020 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю за №282. Судові витрати по справі покласти на відповідачів (Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.10.2024).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова вивчаються обставини, пов'язані з законністю та правомірністю використання земельних ділянок територіальної громади міста Харкова. Зокрема, встановлено порушення прав територіальної громади при самовільній забудові земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Так, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовим Станіславом Давидовичем (далі - реєстратор) 28.12.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №50534339, об'єкту нерухомого майна №2001650663101 (номер запису про право власності №34930325), а саме: нежитлових приміщень №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 (код НОМЕР_1 ). Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: інформаційної довідки №397393596 від 01.10.2024, підставою виникнення права власності був технічний паспорт № НОМЕР_2 , виданий 16.12.2019 ТОВ «ЛІМІНГТОН» та довідка №13595, видана 17.12.2019 ТОВ «ЛІМІНГТОН». Разом з тим, належним документом, який би підтверджував присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «ЛІМІНГТОН». Таким чином, документи, надані ОСОБА_3 державному реєстратору не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно. Факт надання ОСОБА_3 державному реєстратору технічного паспорту та довідки на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 не є законною підставою для державної реєстрації такого майна, а сам факт проведеної реєстрації не є ототожненням факту набуття останньою права власності на спірне майно. Тож, діями державного реєстратора, спрямованими на реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно, порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зазначила, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку під нежитловими приміщеннями №1, 2 в літ. «В-1», розташованій по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Аналогічно, відсутня інформація щодо направлення ОСОБА_3 до органів Державної інспекції архітектури та містобудування України відповідного повідомлення (декларації) про будівництво спірної споруди. Крім того, процедуру вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом на території міста Харкова регулює Порядок вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, затверджений рішенням Харківської міської ради від 17.08.2011 №390/11 «Про затвердження Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом», зі змінами. Відповідно до п. 3.1 вищевказаного Порядку для збереження об'єкту самочинного будівництва забудовником подається клопотання на ім'я міського голови за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку та документами визначеними п. 3.1. Однак, будь-яка інформація щодо наявності клопотань, поданих на ім'я міського голови стосовно збереження об'єкту самочинного будівництва за вказаною адресою відсутня. Також встановлено, що в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, відсутня інформація стосовно декларативно-дозвільних документів щодо вищезазначеного об'єкта по АДРЕСА_1 . Таким чином, нежитлові приміщення №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є об'єктом самочинного будівництва, так як збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Крім того, 30.01.2020 ОСОБА_3 по 1/2 нежитлових приміщень №1, 2 в нежитловій будівлі літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №282 від 30.01.2020 продано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказаний договір зареєстровано рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Куксіна С.Ю. №50890075 від 30.01.2020. На теперішній час, саме за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до даних Державного реєстру речових прав. Листом №5211/0/225-24 від 30.07.2024 Департамент земельних відносин Харківської міської ради зазначив, що більш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів міської ради у даній справі є вимога про визнання за територіальною громадою права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна. Таким чином, виходячи із законодавчих положень та судової практики, враховуючи позицію власника земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - Харківської міської ради, яка бажає визнання за територіальною громадою права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, то належним способом захисту є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання за територіальною громадою міста Харкова, як за власником земельної ділянки, права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України. Крім того особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності згідно з нормами статей 376 та 325 ЦК України і відповідно не може бути предметом цивільно-правових договорів. Оскільки нежитлові приміщення №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом і реєстрація права власності на них здійснена у спосіб, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує право територіальної громади міста Харкова на належне володіння та користування земельною ділянкою, подальші правочини, здійснені відносно зазначеного об'єкту самочинного будівництва, а саме продаж нежитлових приміщень №1, 2 в літ. «В-1» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №282 від 30.01.2020 підлягає визнанню недійсним у судовому порядку..
Заочним рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року позовні вимоги залишені без задоволення.
Рішення мотивовано тим, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу не можуть бути задоволені, оскільки позивачем в цій частині обрано неефективний спосіб захисту. Щодо вимог про усунення перешкод шляхом визнання права власності то судом зазначено, що технічний паспорт, який міститься в матеріалах справи не є документом дозвільного характеру на підставі якого розпочинається будівництво чи вводиться об'єкт в експлуатацію, а такий є лише результатом комплексу робіт щодо обмірювання уже збудованого об'єкта нерухомого майна з визначення його складу. Виходячи зі змісту статей 331, 375, 376, 380 ЦК України, правовою підставою визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини п'ятої статті 376 ЦК України може бути не лише відсутність порушення прав інших осіб таким визнанням, а й встановлення судом відповідності такого об'єкта архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам , проте зазначених доказів позивачем не надано.
Не погодившись з рішенням суду Харківською обласною прокуратурою поданоапеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати в частині залишення без задоволення вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до вимог закону « Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлена можливість прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів, на які визнано право власності за рішенням суду. Тому після ухвалення рішення суду про визнання за територіальною громадою права власності на самочинно збудований об'єкт він може бути зданий в експлуатацію. При цьому, розглядаючи подібні спори, суд не замінює органи, які здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль на об'єктах будівництва, з'ясовуючи технічні характеристики майна, а лише вирішує спір про право власності на самочинно збудоване майно. Враховуючи викладене, судом безпідставно відхилено доводи прокурора про те, що для забезпечення територіальній громаді м. Харкова реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки, яка, як встановлено судом, незаконно перебуває в користуванні та на якій здійснено самочинне будівництво, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги викладених судом висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині відмови у задоволені позову про визнання договору купівлі - продажу недійсним рішення суду не оскаржувалось та не перевірялось.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. прийнято рішення про державну реєстрацію, індексний номер: №50534339, об'єкту нерухомого майна №2001650663101 (номер запису про право власності №34930325), а саме: нежитлових приміщень №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 .
Підставою для прийняття вищевказаного вказаного рішення державним реєстратором стали наступні документи: технічний паспорт № НОМЕР_2 , виданий 16.12.2019 ТОВ «ЛІМІНГТОН» та довідка №13595, видана 17.12.2019 ТОВ «ЛІМІНГТОН».
Відповідно до зазначеної довідки №13595, виданої 17.12.2019 ТОВ «ЛІМІНГТОН», нежитлові приміщення №1, 2 у м.Харкові по вул. Іскринська , 17 відповідають таким Характеристикам: матеріал стін - цегла, загальна площа 98,1 кв.м., поврехність - В-1 , рік будови - не вказано.
30.01.2020 року, ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю., зареєстрованого в Реєстрі за № 282, відчужила по 1/2 частині нежитлових приміщень №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2
28.02.2024 Салтівська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Харківської міської ради з листом щодо обрання способу захисту порушених прав Харківської міської ради шляхом реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення №1,2 в будівлі літ. «В-1» по АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відповіді Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 29.08.2024, розглянуто лист Салтівської окружної прокуратури міста Харкова від 28.02.2024 щодо обрання способу захисту порушених прав Харківської міської ради шляхом реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення №1,2 в будівлі літ. «В-1» по АДРЕСА_1 , та зазначено, що для можливості визначення більш ефективного способу захисту порушених прав та інтересів міської ради необхідно надати до Департаменту інформацію, яка надасть змогу ідентифікувати вищевказаний об'єкт будівництва та його місце розташування (фото, план-схема розміщення тощо).
27.06.2024 Салтівська окружна прокуратура міста Харкова повторно звернулась до Харківської міської ради з листом та направила карто-схему та фото для ідентифікації об'єкта нерухомого майна.
Згідно відповіді Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 30.07.2024, визначено більш ефективним способом захисту порушених права та інтересів у спірних правовідносинах визнання за територіальною громадою права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна. При цьому, як вбачається зі згаданого листа, Харківською міською радою самостійно заходи цивільно-правового характеру не вживались. Також зазначено, що Департамент, за необхідності, надасть до суду всі процесуальні документи передбачені ЦПК України.
Листом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова від 09.10.2024 повідомлено Харківську міську раду про прийняття прокуратурою рішення про здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання за Харківською територіальною громадою в особі Харківської міської ради, як за власником земельної ділянки, права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна, визнання недійсним договору.
Земельна ділянка під розташованим на цій ділянці самочинно збудованим об'єктом - нежитловими приміщеннями №1,2 в будівлі літ. «В-1» по АДРЕСА_1 є комунальною власністю за ознакою її належності до меж населеного пункту (м. Харкова), тобто на підставі норми Закону (ч.2 ст.83 ЗК України).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва. Зокрема, за частиною другою цієї статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.
Так, частинами третьою-п'ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 ЗК України).
Не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
Судовим рішенням про знесення спірного об'єкта нерухомості суд вирішує подальшу юридичну долю самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості). Якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Визнання права власності в такому випаду можливе лише на майно, яке відповідає Державним будівельним нормам України.
Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2024 у справі № 201/8007/21.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, звертаючись до суду із цим позовом, керівник прокуратури просив, зокрема, визнати за Харківською міською радою право власності на об'єкт нерухомого майна - права власності на самочинно побудований об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення №1, 2 в літ. «В-1», загальною площею 98,1 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , проте доказів на підтвердження того що зазначене майно відповідає Державним будівельним нормам України суду не надали.
З огляду на зазначене судова колегія погоджується з висновком суду, про те що позивачем не спростовано, що у разі визнання права власності на вищезазначене майно не буде існувати небезпека для третіх осіб.
Помилкове зазначення судом, що таке визнання порушує права компетентних органів щодо контролювання та проведення перевірок відповідності виконання підготовчих та будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам рішенням не впливає на правильно зроблений судом висновок про відмову у задоволені позову через не доведеність позову.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2025 року
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук