печерський районний суд міста києва
Справа № 757/57686/25-к
24 листопада 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Київської міської прокуратури, ОСОБА_3 про арешт майна,
19.11.2025 прокурор відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Київської міської прокуратури, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на речові докази у кримінальному провадженні № 62025100120000752 від 16.11.2025, які було вилучено під час огляду місця події 16.11.2025 у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що вилучене в ході обшуку майно є речовим доказом відповідно до постанови слідчого, а також мотивовано необхідністю призначення відповідних судових експертиз із вилученим майном у вигляді згортків із невідомою речовиною.
Прокурор подав на адресу суду заяву, у якій просив здійснювати розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Власник майна, на яке слідчий просить накласти арешт, у судове засідання не викликалися на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Вивчивши в нарадчій кімнаті клопотання слідчого та дослідивши долучені до нього матеріали кримінального провадження, доходжу наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025100120000752 від 16.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що інспектор відділу режиму і охорони ДУ «Київський СІЗО» ОСОБА_4 , будучи працівником органу, що виконує правоохоронні функції в розумінні ст. 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, використовуючи службове становище, з метою збуту вчинив неправомірні дії, а саме: намагався пронести на режимну територію згортки з невідомою речовиною.
16.11.2025 cлідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_5 , в порядку ст. 237 КПК України проведено огляд місця події в приміщенні службового кабінету № 38, який знаходиться в адміністративній будівлі ДУ «Київський СІЗО» на другому поверсі, за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, за результатом якого виявлено та вилучено: згорток №1 білого кольору продовгуватої форми довжиною 5,5 см.; згорток №2 білого кольору продовгуватої форми довжиною 10,5 см.; згорток №3 продовгуватої форми з таблетками всередині довжиною 7 см.; згорток №4 чорного кольору продовгуватої форми довжиною 6 см.; згорток №5 білого кольору продовгуватої форми (по формі схожий на мобільний телефон) зі штрих-кодом та написом 0-45-100pcs під прозорою плівкою довжиною 15см.
Цього ж дня, постановою слідчого вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62025100120000752 від 16.11.2025.
Прокурор вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження, а також з метою збереження речових доказів виникла необхідність у вжитті заходу забезпечення цього провадження, такого як арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
У наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на ймовірне вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучені в ході обшуку речі можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також може мати суттєве значення для розслідування кримінального провадження, відтак наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Таким чином, прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, з урахуванням розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Керуючись ст. 98, 170-173, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час огляду місця події 16.11.2025 у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор», яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, щодо яких наявні розумні підстави вважати, що вони перебували у володінні та розпорядженні ОСОБА_4 , а саме:
- згорток № 1 білого кольору продовгуватої форми довжиною 5,5 см.;
- згорток № 2 білого кольору продовгуватої форми довжиною 10,5 см.;
- згорток № 3 продовгуватої форми з таблетками всередині довжиною 7 см.;
- згорток № 4 чорного кольору продовгуватої форми довжиною 6 см.;
- згорток № 5 білого кольору продовгуватої форми (по формі схожий на мобільний телефон) зі штрих-кодом та написом 0-45-100pcs під прозорою плівкою довжиною 15см.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1