14 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/5338/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григораша В.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубова Н.Л.,
представника позивача Бобик Й.Б.,
представників відповідача Агатій В.В., Ткаченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (відповідач) з такими позовними вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 364179,36 грн, в тому числі 344932,46 грн - основний платіж, 19246,90 грн - штрафні (фінансові) санкції;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4657/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 30347,83 грн, з яких 28743,92 грн - основний платіж, 1603,91 грн - штрафні (фінансові) санкції;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4665/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 134685,00 грн, в тому числі 107748,00 грн - основний платіж, 26937,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;
визнати протиправним та скасувати вимогу від 07.05.2024 №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 332245,64 грн;
визнати протиправним та скасувати рішення від 07.05.2024 №00000/4663/Ж10/24-13-24-04 щодо застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в розмірі 16540,86 грн.
В обґрунтування поданого позову вказував, що оскаржувані рішення були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки ґрунтуються на помилкових судженнях відповідача, що викладені в акті перевірки, щодо недотримання позивачем чинного податкового законодавства. Також, вказував, що контролюючим органом безпідставно не було віднесено до складу витрат, які враховуються при обчислені чистого оподаткованого доходу, витрати по придбанню дизпалива, які документально підтверджені та пов'язані з його господарською діяльністю.
Окрім того, вказував, що під час податкової перевірки надав контролюючому органу відповідні первинні документи, які підтверджують правомірність формування даних його податкового обліку, однак документи, які підтверджували фактичні витрати не були враховані.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.11.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на 10:00 год. 27.12.2025.
Головне управління ДПС у Чернівецькій області, не погоджуючись із позовними вимогами, також подало до суду відзив, в якому вказувало, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами виявлених під час здійснення перевірки порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Так, за результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення пп. 1.164.1.1, пп. 164.1.3 п.164.1 ст 164, п.177.1 п.177.2, пп. 177.4.1 177.4.2, пп. 177.4.4, п.174.4 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 344932,46 грн. Дане заниження виникло у зв'язку із невірним визначенням платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 сум одержаних доходів та сум понесених витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, чим порушено п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України - невірне визначення суми чистого (оподатковуваного) доходу за період з 01.07.2019 по 31.03.2022. Таким чином, податковий орган діяв обґрунтовано, у межах повноважень та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття об'єктивного рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для визнання протиправними оскаржуваних рішень відсутні.
У судовому засіданні, призначеному на 27.12.2024 оголошено перерву до 09:00 год 21.01.2024.
Ухвалою суду від 21.01.2024 заяву Головного управління ДПС у Чернівецькій області про залишення позову без розгляду, - задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвалою суду від 20.02.2025 клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, - задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та поновлено строк звернення до адміністративного суду. В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовлено. Продовжено розгляд справи та призначено підготовче засідання по справі на 10:30 год. 04.03.2025.
У судовому засіданні, призначеному на 04.03.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 10:00 год 25.03 .2025.
В судовому засіданні, призначеному на 04.03.2025, усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10:00 год 25.03 .2025.
25.03 .2025 відкладено судове засідання за клопотанням сторін на 10:00 год 01.04.2025.
01.04.2025 судове засідання відкладено на 11:00 год 22.04.2025.
22.04.2025 судове засідання відкладено на 11:00 год 20.05.2025.
20.05.2025 оголошено перерву до 10:00 год 10.06.2025.
10.06.2025 судове засідання відкладено на 10:00 год 19.06.2025.
19.06.2025 оголошено перерву на 10:00 год 15.07.2025.
15.07.2025 судове засідання відкладено на 09:30 год 30.09.2025.
30.09.2025 оголошено перерву до 10:00 14.10.2025.
14.10.2025 оголошено перерву до 14:00 04.11.2025.
У вступній промові представники позивача просили суд задовольнити позовні вимоги з посиланням на обставини, що викладені заявах по суті справи.
Представники відповідача у вступній промові заперечували проти задоволення позовних вимог з посиланням на обставини, що викладені у заявах по суті справи.
В судовому засіданні призначеному на 04.11.2025, після виступу із вступними промовами, дослідивши наявні у справі докази, після судових дебатів, суд ухвалив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, зважаючи на складність справи, повідомлено про те, що вступна та резолютивна частини рішення буде проголошена 14.11.2025 о 10:00 год.
Заслухавши вступні промови учасників справи, що прибули в судове засідання, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності згідно КВЕД 49.39: інший пасажирський наземний транспорт.
На підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82, п.п. 69.35 п. 69 підрозділу 10 XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 13, п.9-23 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області №302-п від 28.02.2024, направлень №712/Ж3/24-13-24-04, №713/Ж3/24-13-24-04 та №714/Ж3/24-13-24-04 від 12.03.2024 виданих ГУ ДПС у Чернівецькій області, посадовими особами відповідача, відповідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2024 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних, товарів за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2022, за результатами якої 08.04.2024 складено акт перевірки №3741/Ж5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 .
Під час перевірки виявлені наступні порушення, в тому числі:
- пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст 164, п.177.1 п.177.2, пп.177.4.1, 177.4.2, пп.177.4.4, п.174.4 ст.177 Податкового кодексу України за результатами документальної планової виїзної перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 344932,46 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 занижено у сумі 76987,58 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено у сумі 101386,06 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 занижено у сумі 157 946,03 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 занижено у сумі 8612,79 грн;
- пп.1.2, 1.4 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом №71-111 Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 не нараховано та не утримано військовий збір за результатами річного декларування з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 на загальну суму 28743,92 грн, а саме за періоди з 01.07.2019 по 31.12.2019 у сумі 6415,63 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у сумі 8448,84 грн, з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 13161,72 грн та з 01.01.2022 по 31.03.2022 у сумі 717,73 грн;
- п.2 ст.7 розділу III Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 , занижено єдиний внесок за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 в загальній сумі 332245,64 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 в сумі 32901,72 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 в сумі 116399,10 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 у сумі 175927,00 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 у сумі 7017,82 грн. Внаслідок чого донараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 в сумі 332245,64 грн;
- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.189.1 ст.189 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено: заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 107748,00 грн, в тому числі: за квітень 2021 року 330,00 грн; за жовтень 2021 року 1030,00 грн; за лютий 2022 року 40525,00 гр; за березень 2022 року 65863,00 грн;
- п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, а саме: платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не в повному обсязі представлено для проведення перевірки первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, про що складено акт від 26.03.2024 №243/Ж6/24-13-24-04/2888307270;
- п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.177.8 ст.І77, пп.176.2.а) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не перераховано до бюджету військовий збір в загальній сумі 18709,30 грн.
22.04.2024 позивач подав заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області факти наведені в запереченні визнано такими, що не спростовують висновків перевірки, а відтак акт перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі виявлених порушень, відповідачем 07.05.2024 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
№00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 364179,36 грн, в тому числі за основним платежем на суму 344932,46 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 19246,90 грн;
№00000/4657/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 30347,83 грн, в тому числі за основним платежем 28743,92 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 1603,91 грн;
№00000/4665/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 134685,00 грн, в тому числі за основниим платежем 107748,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 26937,00 грн;
вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 на загальну суму 332245,64 грн;
рішення №00000/4663/Ж10/24-13-24-04 щодо застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16540,86 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Розглянувши вказану скаргу, Державна податкова служба України 01.08.2024 прийняла рішення №23445/6/99-00-06-01-03-06, яким залишила без змін податкові повідомлення рішення від 07.05.2024, а скаргу без задоволення.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).
Згідно пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до пп.62.1.2 п.62.2 ст.62 ПК України.
Податковий контроль відповідно до пп.62.1.3 п.62.2 ст.62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За змістом абз.1 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом встановлено, що контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних, товарів за період з 01.01.2017 по 31.12.2022 з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2022, за результатами якої 08.04.2024 складено акт перевірки №3741/Ж5/24-13-24-04/2888307270.
Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.
За результатами документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2, пп.177.4.1, п.п.177.4.2, пп.177.4.4, п.174.4 ст.177 ПК України та встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 344932,46 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 занижено у сумі 76987,58 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено у сумі 101386,06 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 занижено у сумі 157946,03 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 занижено у сумі 8612,79 грн.
Перевіркою встановлено, що позивачем занижено показники у колонці 4 додатку Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 "сума одержаного доходу" всього на загальну суму 1511518,07 грн, в тому числі за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 занижено на 166586,07 грн та за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 занижено на 1344932,00 грн.
Так перевіркою правильності визначення суми загального оподатковуваного доходу за період з 01.07.2019 по 31.03.2022, відображеного ОСОБА_1 в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2020 рік та 2022 рік, з даними про суми загального оподатковуваного доходу встановленими в ході перевірки, встановлено його заниження за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 166586,07 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 на суму 1344932,00 грн.
Також в акті перевірки зафіксовано, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених витрат, з даними про суми витрат, визначених в ході перевірки, встановлено розбіжність задекларованих показників додатку ф2 Декларацій про майновий стан та доходи за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 на загальну суму в розмірі 404743,37 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 завищено на 427708,77 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 завищено на 396669,82 грн, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 завищено на 877447,97 грн та за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 занижено на суму 1297083,19 грн.
Таким чином, зазначене вище призвело до завищений витрат за період з 01.07.2019 по 31.12.2021 на загальну суму в розмірі 1701856,56 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 завищено на 427708,77 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 завищено на 396699,82 грн та за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 завищено на суму 877447,97 грн, а також до заниження витрат за період з 01.01.2022 по 31.03.2022 у загальній сумі 1297083,19 грн.
Відповідно до п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є:
- 163.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
- 163.1.3 іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Кодексом.
Згідно з п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Пунктом 164.3 ст.164 ПК України визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Порядок нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено статтею 168 ПК України.
Так, згідно з п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Так, судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період з 01.07.2019 по 31.03.2022 господарську діяльність здійснював на загальній системі оподаткування.
Як свідчать обставини справи, за період 01.07.2019 по 31.03.2022 позивач отримував дохід від здійснення наступних видів діяльності: 49.39 інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у та 49.31 пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.
Позивачем в порядку п.п.179.1 ст.179 ПК України подано податкові декларації про майновий стан та доходи, в яких задекларовано дохід за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 у сумі 26155707,07 грн.
Так, відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
За правилом п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, визначено п.177.4 ст.177 ПК України.
Так, представники відповідача вказували, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 у загальній сумі 18400905,79 грн на підставі таких документів: показники, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи платника податків фізичної особи, інформація про рух коштів на розрахункових рахунках, дані обліку платника, видаткові/прибуткові накладні, тощо встановлено завищення задекларованих платником податків-фізичною особою ОСОБА_2 показників у колонці 5 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи "вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" у періоді з 01.07.2019 по 31.12.2021 на загальну суму 1574170,84 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 завищено на 399948,16 грн, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 завищено на 296774,71 грн та за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 завищено на суму 877447,97 грн.
За період з 01.01.2022 по 31.03.2022 встановлено заниження задекларованих платником податків-фізичною особою ОСОБА_2 показників у колонці 5 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи "вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції" у сумі 624041,22 грн.
Відповідно до пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, в тому числі витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст.44 ПК України).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно приписів ч.ч.1, 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд враховує, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою дизельного палива, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне придбання та використання палива у своїй господарській діяльності.
Відповідно до пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами", розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Таким чином, законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти готівкою або з використанням талонів, платіжних карток та смарт-карток (паливних карток) та з обов'язковою видачею споживачеві розрахункового документа, що підтверджує факт купівлі товару.
Судом встановлено, що позивач задекларував до складу витрат за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 операції з придбання палива дизельного, автомобільних аксесуарів (шини, акумулятори, гальмівну рідину тощо) на загальну суму 18400905,07 грн.
Відповідачем у складі витрат позивача не враховано вартість дизельного палива, яке було отримано позивачем на території російської федерації при виконанні рейсу Чернівці-Краснодар за період ІІ півріччя 2019 року, І кварталу 2020 року, червень - грудень 2021 року та І кварталу 2022 року, яке придбано позивачем за договором №ІК5229 від 08.08.2019 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (далі - Компанія).
За березень 2022 року не взято до уваги також вартість дизпалива придбаного на заправках ОККО на суму 119494,61 грн, розрахунки за які проводились карткою-ключем до розрахункового рахунку та вартість дизпалива придбаного в ТОВ "Лівайн торг" (код ЄДРПОУ 41449359) на суму 92430,00 грн.
Як встановлено з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеркард" (далі - Компанія), 08.08.2019 укладено договір №ІК 5229.
Відповідно до 2 розділу Договору (предмет договору) Компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок Клієнта, за винагороду придбаває в Торгових точках Товари для забезпечення обслуговування автотранспортних засобів Клієнта за межами митної території України. Місце поставки Товарів знаходиться за межами митної території України. Поставка Товарів за Договором здійснюється через мережу Торгових точок на умовах EXW - Торгова точка (за умови інтерпретації термінів відповідно до міжнародних правил "Інкотермс-2010"). Компанія не здійснює жодних дій (або бездіяльності), пов'язаних із переходом прав власності на Товари від їх власників до Компанії. Право власності на Товари переходить до Клієнтів (Користувачів Карток) безпосередньо в момент здійснення операції з використанням Картки в Торговій точці. Товари, придбані Компанією за дорученням і за рахунок Клієнта за межами митної території України, Клієнт отримує та споживає за межами митної території України. Клієнт отримує Товари в Торгових точках відповідно до умов цього Договору й Додатків до нього з використанням Карток, що активовані Компанією Клієнту, а також оплачує Товари та послуги (п. 1 Додатку № 1) в порядку і на умовах, передбачених цим Договором та Додатками до нього.
Клієнт перераховує на банківський рахунок Компанії кошти за Товари та послуги (п. 1 Додатку № 1) у розмірі та на умовах, викладених в цьому розділі Договору та в Додатку № 1 до цього Договору. Датою платежу Клієнта за Договором є дата зарахування коштів на банківський рахунок Компанії (п. 3.1 Договору).
Пунктами 3.2 та 3.3. визначено, що валюта Договору - українська гривня; валюта платежу - українська гривня. Усі розрахунки за Товари, отримані за межами митної території України, Клієнт здійснює за цінами, встановленими контрагентами (постачальниками) Компанії. Ціни на Товари визначаються у валюті Договору з відповідним контрагентом і включають збори та інші нарахування його торгової мережі. Перерахунок ціни Товару у валюту Договору (українську гривню) здійснюється за курсом купівлі Компанією відповідної валюти (з урахуванням усіх витрат, що виникають при купівлі валюти та перерахуванні її контрагенту) на дату оплати Компанією цих Товарів.
Вартість отриманих Клієнтом Товарів обліковується Компанією на підставі отриманої від Торгових точок документальної та технологічної (Блоковані суми, п. 1.13. цього Договору) інформації.
Первинними документами за цим Договором є Звіт комісіонера та акт (п. 3.5. цього Договору). Сторони щомісяця здійснюють приймання-передачу Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків з підписанням відповідного акту в наступному порядку:
Компанія до десятого числа кожного місяця, наступного за Звітним, надає Клієнту акт приймання-передачі Товарів і послуг і Звіт комісіонера.
Клієнт зобов'язаний підписати і повернути Компанії один підписаний оригінал акту приймання-передачі Товарів і послуг до двадцятого числа місяця, наступного за звітним (п. 3.4 та 3.5 Договору).
Окрім того, до вказаного договору сторонами укладено наступні додаткові угоди, які є невід'ємними частинами договору №ІК 5229 від 08.08.2019, а саме:
- угоду про вартість послуг компанії та умови платежів від 08.08.2019;
- угоду про активацію "партнерських" карток від 08.08.2019;
- угоду про активацію "партнерських" карток від 28.08.2019.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ "Інтеркард" на виконання умов вказаного договору активувало відповідачу паливні картки, за якими здійснювалась заправка автобусів в Торгових точках (заправках) на території російської федерації. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду Актами приймання-передачі "партнерських карток" і послуг з їх персоналізації від 08.08.2019 та угодою про активацію "партнерських" карток від 08.08.2019 та від 28.08.2019.
Під час дослідження матеріалів справи, а саме щомісячних звітів ТОВ "Інтеркард", складених на виконання вищевказаного договору судом встановлено, що дизельне паливо придбавалося в Торгових точках (заправках) на території російської федерації із зазначенням інформації про чеки на придбання дизпалива, дати операції, адреси Торгової точки, кількості дизпалива, ціни в національній валюті України та загальної суми по чеку.
Розрахунки проводилися із ТОВ "Інтеркард" відповідно до умов вищевказаного договору в валюті України на підставі рахунків - фактур та щомісячних звітів.
Суд звертає увагу, що інформація яка міститься у щомісячних звітах складена на підставі карток, які активовані відповідно до умов додаткових угод укладених відповідачем, а саме угод про активацію "партнерських" карток від 08.08.2019 та від 28.08.2019.
Окрім того, в судовому засіданні дослідженні чеки, які видані АЗС на території російської федерації, в яких вказана кількість придбаного дизельного палива, партнерські картки та рахунки фактури, які наявні в матеріалах справи.
Представниками позивача в судовому засіданні вказувалось, що останнього числа місяця між ТОВ "Інтеркард" та позивачем складалися акти приймання-передач Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків за Договором №ІК 5229 від 08.08.2019, та в подальшому ТОВ "Інтеркард" надавався звіт комісіонера за договором за місяць. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні актами приймання - передач Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків за Договором №ІК 5229 від 08.08.2019 та наявними звітами комісіонера.
Оплата за дизпаливо проведено позивачем, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Інтеркард" згідно рахунків на оплату. Перерахування коштів, підтверджується дослідженими в судовому засіданні виписками по розрахунковому рахунку позивача за 2019-2021 роки та перший квартал 2022 року, в якій наведено інформацію про платіжні доручення.
В матеріалах справи, також наявні платіжні доручення, які підтверджують, що позивачем здійснено оплату за придбане на заправках ОККО та ТОВ "Лівайн торг" дизельне паливо.
Суд враховує, що вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами у розумінні статей 73-76 КАС України.
Також суд зауважує, що податковим органом фактично не ставиться під сумнів ні реальність господарських операцій позивача з придбання паливно - мастильних матеріалів, ні реальність його господарських операцій по здійсненню перевезень, як в межах надання позивачем транспортних послуг, в тому числі з міжнародного перевезення.
Отже, фізична особа - підприємець має право включити до складу витрат вартість використаних пально-мастильних матеріалів, безпосередньо пов'язаних з отриманим доходом від здійснення пасажирських перевезень, які документально підтверджено первинними документами, зокрема, укладеними угодами, щомісячними звітами, актами приймання - передач Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків, звітами комісіонера та розрахунковими документами.
Окрім того, з наявного в матеріалах справи висновку експерта, який складений за результатами проведення судово-економічної експертизи від 23.07.2025 №42, судом встановлено, що відповідно до наданих первинних документів (чека АЗС на території росії, шляхові листи на кожен рейс, чеки (сліп) зазначені в звітах комісіонера, звіти комісіонера, акти прийому - передачі, рахунки на оплату, платіжні доручення на перерахування коштів за отримане дизпаливо) позивачем всього придбано 179404,17 л палива на загальну суму 3295815,04 грн, а саме:
- за серпень-грудень 2019 року - 60925,58 л дизельного палива на загальну суму 1087311,62 грн;
- за січень-березень 2020 року - 31575,82 л дизельного палива на загальну суму 582724,80 грн;
- за червень-грудень 2021 року - 67924,08 л дизельного палива на загальну сму 1253357,81 грн;
- за січень-лютий 2022 року - 18978,69 л дизельного палива на загальну суму 372420,81 грн.
Відповідно до Акту приймання-передачі Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків за договором №ІК 5229 від 08.08.2019 від 31.01.2020, ТОВ "Інтеркард" передало, а ФОП ОСОБА_1 отримав дизельне паливо в кількості 12612,9 л на суму 237242,3 грн, в тому числі дизельне пальне в кількості 11782,93 л на суму 221477,68 грн та дизельне пальне зимове в кількості 829,97 л на суму 15764,62грн. Кількість та вартість дизельного пального зазначених в акті відповідають чекам з АЗС на території росії та обліковим чекам ТОВ "Інтеркард".
Заборгованість станом на 01.01.2020 перед ТОВ "Інтеркард", згідно акту становила 70692,12грн, перераховано в січні 275017,76 грн. Також, ТОВ "Інтеркард" надано звіт комісіонера за січень 2020 року від 31.01.2020 відповідно до умов Договору.
Платіжні доручення про оплату дизельного палива ТОВ "Інтеркард" та інформація про рахунки:
- №263 від 08.01.2020 - 70663,80 грн згідно рахунку №ІК-0003269 від 03.01.2020 (дизельне пальне отримане в грудні 2019 року);
- №267 від 09.01.2020 - 39358,35 грн згідно рахунку №ІК - 0003304 від 08.01.2020;
- №267 від 09.01.2020 - 10920,26 грн згідно рахунку №ІК-0003288 від 09.01.2020;
- №282 від 15.01.2020 - 41634,34 грн згідно рахунку №ІК-0003321 від 13.01.2020;
- №289 від 17.01.2020 - 41634,34 грн згідно рахунку №ІК-0003368 від 16.01.2020;
- №289 від 17.01.2020 - 6398,00 грн згідно рахунку №ІК-0003368 від 16.01.2020;
- №293 від 22.01.2020 - 54706,05 грн згідно рахунку №ІК-0003395 від 20.01.2020;
- №295 від 24.01.2020 - 11983,74 грн згідно рахунку №ІК-0003436 від 23.01.2020;
- №300 від 28.01.2020 - 39353,22 грн згідно рахунку №ІК-0003490 від 27.01.2020.
В лютому 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 сплачено за дизельне пальне отримане в січні 2020 року платіжними дорученнями:
- №303 від 04.02.2020 - 18605,28 грн згідно рахунку №ІК-0003510 від 30.01.2020;
- №304 від 04.02.2020 - 36674,42 грн згідно рахунку №ІК-0003549 від 03.02.2020.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду справи у суді.
Розглядаючи вказану справу, суд визнає висновок судово-економічної експертизи в межах, які стосуються спеціальних знань належним та допустимим доказом протиправності дій відповідача та оцінює його разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України.
Окрім того, в акті перевірки, зазначено, що перевіркою показників, відображених у колонці 6 додатків Ф2 до Декларацій про майновий стан та доходи "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 встановлено що позивачем задекларовано "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" у загальній сумі 3478699,76 грн, встановлено, що позивач у здійсненні господарської діяльності використовував працю найманих осіб та здійснював нарахування заробітної плати за відповідні періоди.
Проведеною перевіркою відображених у колонці 6 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плачу" за період з 01.07.2019 по 31.03.2022 на підставі табелів робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати, які перевірені суспільним порядком, встановлено завищення задекларованих ОСОБА_2 показників у колонці 6 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" у періоді з 01.07.2019 по 31.12.2021 на загальну суму 127655,72 грн, в тому числі за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 завищено на 27760,61 грн та за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 завищено на 99895,11 грн. У період з 01.01.2022 по 31.03.2022 встановлено заниження задекларованих ОСОБА_2 показників у колонці 6 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи "витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату" у сумі 215541,97 грн.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, в тому числі: витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт177.4.2 пункту 177.4 статті 177 ПК України).
Судом встановлено, що сума нарахованої заробітної плати за липень-грудень 2019 року становить 521193,21 грн та за 2020 рік на суму 1080031,25 грн. Дані суми нарахувань відповідають даним, які зазначенні в 1ДФ за вказані періоди та коригувань за 2020 рік. Сума нарахувань з ЄСВ та сплачених до бюджету становить за липень-червень 2019 року 120534,04 грн та 2020 рік в сумі 247755,11 грн. Відповідно витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату становлять 641727,25 грн, за липень-червень 2019 року 1327786,36 грн.
Проведеною перевіркою відображеного показника у колонці 7 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" за період з 01.07.2019 по 31.12.2022 у загальній сумі 2359118,13 грн, на підставі інформації про рух коштів на розрахункових рахунках, накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), розрахункових квитанцій, встановлено заниження задекларованих позивачем показників у колонці 7 додатків Ф2 Декларацій про майновий стан та доходи "інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг" у періоді з 01.01.2022 по 31.03.2022 у сумі 457500,00 грн.
Згідно із пункту 177.4 пункту 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, в тому числі інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п.177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Так, судом встановлено, що згідно актів виконаних робіт та банківських виписок, позивач оплатив на рахунок ТОВ "Джемікл" абонплату за користування сервісом з GPS моніторингу на загальну суму 142539,16 грн, а саме: за липень-грудень 2019 року в сумі 24174,00 грн, за 2020 рік в сумі 43240,16 грн, за 2021 рік в сумі 65885,00 грн та за перший квартал 2022 року в сумі 9240,00 грн.
Згідно платіжних доручень підтверджується оплата позивачем з ТОВ "ЧОЕК" за електроенергію на загальну суму 93329,95 грн., в тому числі: за 2021 рік в сумі 55542,63 грн; за перший квартал 2022 року в сумі 37787,32 грн.
Суд зауважує, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв'язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов'язані з отриманням такого доходу.
Згідно до пункту 3, 4, 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727), акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).
В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Згідно до підпункту 2 пункт 4 розділу III Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:
викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;
викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом'якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;
зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;
у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;
у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;
у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.
Таким чином, у випадку встановлення в ході проведення документальної перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контролюючий орган повинен скласти акт перевірки, у якому чітко описати виявлені порушення з посиланням на первинні документи, які його підтверджують.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Текст акта документальної перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.
Описова частина акта документальної перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акта документальної перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.
Разом з тим, з огляду на обставини встановлені контролюючим органом та, відповідно, зафіксовані ним в акті перевірки та правопорушення, покладені в основу спірних рішень, суд дійшов висновку, що складений за результатами перевірки господарської діяльності позивача акт від 08.04.2024 №3741/Ж5/24-13-24-04/2888307270 не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку № 727, так як виявлені відповідачем порушення податкового та іншого законодавства викладені нечітко, необ'єктивно та в не повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Водночас, суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань, та такі висновки не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Зокрема, з акту перевірки неможливо встановлено за результатами дослідження яких саме первинних бухгалтерських та податкових документів перевіряючі дійшли висновку про завищення позивачем задекларованих витрат у 2019-2022 роках. Як вбачається зі змісту акта перевірки відповідач робить висновок про порушення податкового законодавства лише на даних річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2019-2022 роки.
Однак, податкова декларація про майновий стан і доходи є податковою звітністю, яка узагальнює інформацію з регістрів податкового обліку, а тому не містить вичерпної інформації про зміст господарських операцій, а відтак, не може бути самостійною підставою для висновків про завищення витрати, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.
Таким чином, відповідачем не було доведено обґрунтованість висновків про завищенням позивачем задекларованих витрат, заниження чистого оподатковуваного доходу та відповідно заниження податкових зобов'язань з податку на доходи за результатами річного декларування.
Враховуючі наведені положення законодавства та обставин справи, суд вважає, що вищевказані витрати, які понесені позивачем під час здійснення господарської діяльності є такими, що пов'язані з наданням послуг, які спрямовані на отримання доходу у межах підприємницької діяльності позивача, а відтак відносяться до складу витрат підприємця.
Відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право під час проведення перевірок запитувати та вивчати первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Пунктом 85.2 ст.85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, і цей обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Під час судового розгляду, судом встановлено, що фактично висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів під час проведення перевірки, однак, як встановлено судом первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивачем, у відповідності до приписів чинного законодавства було надано представниками позивача, як під час подання заперечення на акт перевірки, та і під час судового розгляду справи.
Згідно з абзацом другим пункту 44.6 статті 44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Так, судом встановлено, що позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст.56 ПК України, звернувся в порядку досудового адміністративного оскарження до ГУ ДПС у Чернівецькій області із запереченнями на акт перевірки від 08.04.2024 №3741/Ж5/24-13-24-04/2888307270 та надав наступні документи, а саме: копія договору з ТОВ "Інтеркард" на 8-ми аркушах, копії розрахунків-фактур ТОВ "Інеркард" на 75-ти аркушах, копії загальних звітів на 49-ти аркушах, реєстр документів щодо придбання дизпалива та розрахунків із ТОВ "Інтеркард" на 26-ти аркушах, виписка з журналу по ТОВ "Інтеркард" на 21 аркуші, виписка по розрахунковому рахунку в ТАСКОМБАНК за 2019 рік на 36-ти аркушах; виписка по розрахунковому рахунку в ТАСКОМБАНК за 2020 рік на 46-ти аркушах; виписка по розрахунковому рахунку в ТАСКОМБАНК за 2021 рік на 90 аркушах; виписка по розрахунковому рахунку в ТАСКОМБАНК за перший квартал 2022 року на 20-ти аркушах, копії актів приймання-передачі Товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків та звітів комісіонера за 2019 рік на 10-ти аркушах, копії чеків на заправку автобусів на території росії на 3-х аркушах, копії наказів "Про перезатвердження норм витрат палива" та додатків "Транспортні засоби" на 5-х аркушах, копії розрахунків списання дизпалива за 2019 на 6-ти аркушах, виписки з журналів актів списання та реєстр актів списання матеріалів за 2019р. на 3-х аркушах, розділ головної книги по рахунку 203 за 2019 рік та виписки з журналів авансових звітів по придбанню дизпалива на 5-ти аркушах, схеми рахунку 661 за друге півріччя 2019 року та 2020 рік на 3-х аркушах, копії актів ТОВ "Джемікл" за 2019 рік на 13-ти аркушах.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що надані документи не були надані позивачем до заперечення на акт перевірки, оскільки доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення документів платника податку, які надані ним із запереченнями на акт перевірки, зокрема у постановах від 24.02.2022 у справі №560/8920/20, від 15.01.2021 у справі №824/563/19-а.
У постановах від 08.08.2019 у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 у справі №640/637/19 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов'язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.
Разом з тим, представники позивача в судовому засіданні не надали доказів, що ними було досліджено первинні документи, які надані позивачем до заперечення на акт перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що визначені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суми витрат та доходів, є обґрунтованими та належним чином підтвердженими, як первинними документами, на відміну від даних відповідача, зазначених в акті перевірки, які окрім як загальної викладки показників та сум відхилення, не мають логічного та достатнього обґрунтування виявлених сум завищення витрат та заниження об'єкта оподаткування.
Враховуючи наведене вище в сукпності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 364179,36 грн, в тому числі 344932,46 грн - основний платіж 19246,90 грн - штрафні (фінансові) санкції, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4657/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 30347,83 грн, з яких 28743,92 грн - основний платіж, 1603,91 грн - штрафні (фінансові) санкції, суд зазначає наступне.
За приписами п.16.1, підрозділу 10, розділу XX ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 ПК України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об'єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.
Оскільки суд визнав протиправним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в розмірі 364179,36 грн згідно винесеного податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4657/Ж10/24-13-24-04, то відповідно нарахування позивачу суми військового збору є також безпідставними.
Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 08.02.2022 у справі №822/2249/17 та від 15.11.2022 у справі №810/1334/16.
Щодо позовних вимог в частині скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2024 №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 332245,64 грн та рішення від 07.05.2024 №00000/4663/Ж10/24-13-24-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 16540,86 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Оскільки, єдиний соціальний внесок сплачується, виходячи із суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, заниження такого доходу спричиняє не сплату єдиного соціального внеску до бюджету у встановленому розмірі.
Частина перша статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає, що Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки про заниження єдиного соціального внеску зроблені відповідачем, зокрема, внаслідок висновків про заниження оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, описаних вище.
Враховуючи встановлення судом дотримання позивачем вимог в частині визначення сум оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, тому суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення від 07.05.2024 №00000/4663/Ж10/24-13-24-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 16540,86 грн за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та оскаржувана вимога від 07.05.2024 №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 332245,64 грн також є протиправними та підлягають до скасування, як похідні позовні вимоги.
Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4665/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 134685,00 грн, в тому числі 107748,00 грн - основний платіж, 26937,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Так в акті перевірки, зафіксовано, що внаслідок порушень п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п. 189.1 ст.189 та п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України перевіркою встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету у сумі 107748 грн, в тому числі: за квітень 2021 року 330 грн; за жовтень 2021 року 1030 грн ; за лютий 2022 року 40525 грн; за березень 2022 року 65863 грн.
Пунктом 36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей визначених цим пунктом.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.203.1 ст.203 ПК України).
Відповідно до п.п.1 п.180.1 ст.180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Позивач був зареєстрований платником ПДВ згідно ст.180 розділу V ПК України в період з 01.07.2019 по 31.03.2022, з 01.04.2022 призупинено реєстрацію ПДВ для платників єдиного податку 3 групи 2% на період воєнного, надзвичайного стану.
За результатами перевірки правильності визначення сум податкових зобов'язань:
- за квітень 2021 року встановлено, що при реєстрації в ЄРПН податкових з загальним обсягом постачання, що оподатковується за ставкою 20%, на загальну суму 386612 грн, загальна сума ПДВ з якого становить 77322 грн, платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 в порушення вимог п. 187.1 ст.187 Кодексу у Податковій декларації з податку на додану вартість №9130331070 від 18.05.2021 за квітень 2021 року задекларовано обсяги постачання, які оподатковуються за ставкою 20%, в сумі 384958 гри. (рядок 1.1А) та ПДВ з них в сумі 76992 грн (рядок 1.1Б), сума заниження податкового зобов'язання ПДВ становить 330 грн;
- за жовтень 2021 року встановлено, що при реєстрації в ЄРПН податкових з загальним обсягом постачання, що оподатковується за ставкою 20%, на загальну суму 439415 грн, загальна сума ПДВ з якого становить 87883 грн, платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 в порушення вимог п. 187.1 ст.187 Кодексу у Податковій декларації з податку па додану вартість №9348550882 від 16.11.2021. за жовтень 2021 року задекларовано обсяги постачання, які оподатковуються за ставкою 20%, в сумі 434265 грн (рядок 1.1А) та ПДВ з них в сумі 86853 грн (рядок 1.1 Б), сума заниження податкового зобов'язання ПДВ становить 1030 грн;
- за лютий 2022 року встановлено, що при реєстрації в ЄРПН податкових з загальним обсягом постачання, що оподатковується за ставкою 20%, на загальну суму 202623 грн, загальна сума ПДВ з якого становить 40525 грн, платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 в порушення вимог п.187.1 ст.187 Кодексу за лютий 2022 року задекларовано обсяги постачання, які оподатковуються за ставкою 20%, в сумі 0 грн та ПДВ з них в сумі 0 грн, сума заниження податкового зобов'язання ПДВ становить 40525 грн.
- за березень 2022 року встановлено, що при реєстрації в ЄРПН податкових з загальним обсягом постачання, що оподатковується за ставкою 20%, на загальну суму 329316 грн, загальна сума ПДВ з якого становить 65863 грн, платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 в порушення вимог п.187.1 ст.187 Кодексу за березень 2022 року задекларовано обсяги постачання, які оподатковуються за ставкою 20%, в сумі 0 грн (рядок 1.1А) та ПДВ з них в сумі 0 грн. (рядок 1.1 Б), сума заниження податкового зобов'язання ПДВ становить 65863 грн.
Так, за перевіряємий період позивачем здійснювались оподатковувані операції на митній території та інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, а саме здійснення міжнародних перевезень пасажирів на митній території України (по маршрутах: м. Чернівці -м. Херсон; м. Чернівці - м. Каланчак; м.Чернівці - м. Краснодар (росія); м. Чернівці - м. Ростов-на-дону (росія).
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає па податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Пунктом 201.1 статті 201 Кодексу встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Під час дослідження задекларованих позивачем податкових зобов'язань у Податкових деклараціях з податку на додану вартість, судом встановлено:
за квітень 2021 року задекларовано усього податкових зобов'язань у сумі 76992,00 грн, а згідно даних з ЄРПН обсяг податкових зобов'язань становить 77322,00 грн, що свідчить про відхилення на 330,00 грн;
за жовтень 2021 року задекларовано усього податкових зобов'язань у сумі 86853,00 грн, а згідно даних перевірки з ЄРПН обсяг податкових зобов'язань становить 87883,00 грн, що свідчить про відхилення на 1030,00 грн;
за лютий 2022 року фактично податкова декларація неподана податкові зобов'язання не декларувалися, а згідно даних перевірки з ЄРПН обсяг податкових зобов'язань становить 40525,00 грн, що свідчить про відхилення 40525, грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не подавалася податкова декларація за березень 2022 року. Так, згідно даних з ЄРПН обсяг податкових зобов'язань становить 65863,00 грн, що свідчить про відхилення 65863,00 грн.
Під час судового засідання представниками позивача не заперечувався факт того, що ними не декларувалися податкові зобов'язання з ПДВ на суми зареєстрованих податкових накладних.
Щодо тверджень представників позивача, що податковими органами протиправно не враховано податковий кредит за лютий та березень 2022 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, в судовому засіданні представник позивача вказував, що позивачем подавалися Декларації за лютий, березень 2022 року - 18.10.2023, але не були прийняті, оскільки позивачем подано заяву про скасування платника ПДВ та перехід на спрощену систему оподаткування з 01.10.2023.
Відповідно до п.184.2 ст.184 ПК України анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі, визначеній у підпунктах "б-з" пункту 184.1 статті 184 ПК України, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.
В судовому засіданні представники позивача не вказали причини не подання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий, березень 2022 року до моменту переходу його на спрощену систему оподаткування, за власною заявою з 01.10.2023.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень 2022 року відбулося внаслідок пасивної поведінки позивача, оскільки під час розгляду справи не доведено наявність форс-мажорних обставин, які перешкодили йому виконати цей податковий обов'язок.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4665/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 134685,00 грн, в тому числі 107748,00 грн - основний платіж, 26937,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до положень, закріплених ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи зазначене вище в сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки, позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи приписи ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 6955,70 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4652/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 364179,36 грн, в тому числі 344932,46 грн - основний платіж, 19246,90 грн - штрафні (фінансові) санкції.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2024 №00000/4657/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на суму 30347,83 грн, з яких 28743,92 грн - основний платіж, 1603,91 грн - штрафні (фінансові) санкції.
4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 07.05.2024 №Ф-00000/4661/Ж10/24-13-24-04 щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 332245,64 грн.
5. Визнати протиправним та скасувати рішення від 07.05.2024 №00000/4663/Ж10/24-13-24-04 щодо застосування штрафних санкцій по єдиному внеску в розмірі 16540,86 грн.
6. У задоволенні іншої частини позову, - відмовити.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6955,70 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 24 листопада 2025 р.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58006, код ЄДРПОУ 44057187).
Суддя В.О. Григораш