про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
21 листопада 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4898/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сіжук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Міністерства молоді та спорту України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Міністерства молоді та спорту України про визнання протиправним та скасування наказу № 1181 від 27.02.2025 в частині позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» з карате; зобов'язання відновити записи у відповідних реєстрах про присвоєння спортивного звання «Майстер спорту України» з карате.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.10.2025 позовну заяву було залишено без руху
Ухвалою судді від 24.10.2025 відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 05.11.2025 позовну заяву залишено без руху.
В строки, визначені ухвалою суду, представник позивача надала позовну заяву з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 1181 від 27.02.2025 в частині позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» з карате;
- зобов'язати поновити спортивне звання «Майстер спорту України» з карате.
Ухвалою суду від 10.11.2025 продовжено розгляд справи.
Міністерством молоді та спорту України подано до суду заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Вказана заява обґрунтована тим, що 21.01.2025 в соціальних мережах та новинних спортивних сайтах було опубліковано статті та допис стосовно прийнятого протокольного рішення Президії всеукраїнської громадської організації «Українська федерація карате» від 07.01.2025 №209 щодо виключення ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 з членів Української Федерації карате, Національної та Молодіжної збірної України з карате.
В подальшому в період з 23.01.2025 по 27.01.2025 в різних соціальних мережах та спортивних новинних сайтах були оприлюднені статті із коментарями позивача та її чоловіка стосовно їх неповернення в Україну після спортивних змагань та виключення їх зі складу національної збірної команди з карате та виключення з федерації, крім того, 04.03.2025 на сайті спортивних новин у відповідній публікації було зазначено про видачу Міністерством молоді та спорту України наказу про позбавлення спортивних звань 20 осіб, у тому числі позивача.
Представник відповідача вважає, що застосування федерацією з карате заходів згідно з протокольним рішенням від 07.01.2025 №209 позначилися на спортивній діяльності та кар'єрі позивача, що не могло залишатися поза її увагою, та вказує на усвідомлення нею наслідків застосування таких заходів.
Також представник відповідача зазначає, що 03.03.2025 на офіційному веб-сайті Міністерства молоді та спорту України оприлюднено оскаржуваний наказ, що свідчить про забезпечення доступності інформації, в тому числі й для позивача у порядку та відповідно до вимог, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації».
За таких обставин, представник відповідача вважає, що отримання відповіді на адвокатський запит (лист від 29.09.2025 №10344/9.2) не змінює момент, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач чи її представник почали вчиняти дії щодо реалізації права особи і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Крім того, представник відповідача вказує на те, що в принаймні в січні 2025 року позивачу було відомо про виключення її з федерації карате, у зв'язку з чим 10.02.2025 вона звернулась до суду з позовом про визнання незаконним відповідного рішення федерації.
Вказане, на думку заявника, свідчить про відсутність будь-яких перешкод, труднощів, непереборних обставин для вчинення процесуальної дії позивачем на звернення до суду.
Також на обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що представник позивача неодноразово зверталася до Міністерства молоді та спорту України із запитами, зокрема, 24.01.2025 та від 27.01.2025 з питаннями чи була позбавлена позивач всіх почесних звань та просила видати відповідний наказ, на що листами відповідача була надана відповідь про відсутність прийнятого наказу.
Листом від 29.05.2025 адвокат просила повідомити її щодо підстав позбавлення позивача усіх спортивних звань, оскільки оскаржуваний наказ не витребовувався, то на поставлені питання листом відповідача від 04.06.2025 було повідомлено про позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» з карате відповідно до наказу від 27.02.2025 №1181.
Представник відповідача вважає, що оприлюднення на офіційному сайті Мінмолодьспорту 03.03.2025 оскаржуваного наказу вказує на достатній ступінь ймовірності ознайомлення позивача з його змістом з дати опублікування. А тому останнім днем на звернення з позовом до суду є 04.09.2025.
За таких обставин вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду, просить позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України залишити без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 частин першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід зазначити, що запровадження строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03) Європейський Суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.».
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення та поновлення.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
З'ясовуючи, чи подано цей позов у строк, установлений законом, суд виходить з наступного.
Так, предметом спору у цій справі є вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача 27.02.2025 №1181 в частині позбавлення ОСОБА_1 спортивного звання «Майстер спорту України» з карате, а також похідна вимога про зобов'язання відповідача поновити позивачу спортивне звання.
Як слідує із матеріалів справи, протокольним рішенням Президії Всеукраїнської громадської організації «Українська федерація карате» від 07.01.2025 №209 ОСОБА_1 виключено з членів федерації, анульовано її ID-картку учасника федерації та вирішено порушити клопотання перед Міністерством молоді та спорту України щодо її виключення зі складу Національної збірної та Молодіжної збірної команди України з карате та позбавлення всіх почесних звань, в тому числі майстра спорту.
В подальшому 27.01.2025 представник позивача адвокат Бабійчук А.С. звернулась до Міністерства молоді та спорту України із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію чи задоволено клопотання Всеукраїнської громадської організації «Українська федерація карате» про виключення ОСОБА_1 зі складу Національної збірної та Молодіжної збірної команди України з карате та позбавлення всіх почесних звань; у разі задоволення вказаного клопотання надати відповідне рішення (наказ) Міністерства молоді та спорту.
Листом відповідача від 30.01.2025 представника позивача було повідомлено про те, що станом на день надання відповіді не прийнято рішення щодо позбавлення спортивного звання «Майстер спорту України» ОСОБА_1
29.05.2025 представник позивача повторно звернулась до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію, чи позбавлено ОСОБА_1 усіх спортивних звань; про підстави позбавлення ОСОБА_1 усіх спортивних звань.
Листом Міністерства молоді та спорту України від 04.06.2025 представнику позивача була надана відповідь про те, що на підставі рішення комісії з питань присвоєння спортивних звань від 19.02.2025 (протокол №1) наказом від 27.02.2025 №1181 ОСОБА_1 позбавлено спортивного звання «Майстер спорту України» з карате; клопотання щодо позбавлення спортивного звання порушила громадська організація «Українська федерація карате» (лист від 27.12.2024 №27/12-01) у зв'язку з довічною спортивною дискваліфікацією спортсменки.
Також 26.09.2025 представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом, в якому просила надати копію наказу Міністерства молоді та спорту України від 27.02.2025 №1181.
Листом відповідача від 29.09.2025 представнику позивача було надано копію оскаржуваного наказу.
Проаналізувавши вказані докази та доводи сторони відповідача, суд зазначає таке.
Так, суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду доказів надіслання (вручення) оскаржуваного у цій справі наказу позивачу чи її представнику до надіслання його 29.09.2025 у відповідь на адвокатський запит.
Поряд з цим позивач та її представник після прийняття Президією Всеукраїнської громадської організації «Українська федерація карате» протокольного рішення від 07.01.2025 №209 проявляли зацікавленість у результатах прийнятого рішення і в межах розумних строків та з розумними інтервалами часу 27.01.2025 та 29.05.2025 почали вживати дії щодо можливості знати про стан прав позивача, які оцінюються судом такими, що відповідають принципам добросовісності та розсудливості.
При цьому лише 04.06.2025, отримавши відповідь на адвокатський запит від 29.05.2025, позивачу та її представнику стало відомо про прийняття відповідачем оскаржуваного у даній справі наказу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що встановлений доказами день, коли позивачу стало відомо про прийняття оскаржуваного у даній справі рішення є саме 04.06.2025, при цьому з даним позовом позивач звернулась до суду 13.10.2025, тобто в межах встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Суд не приймає до уваги доводів сторони відповідача про те, що строк звернення до суду потрібно обчислювати з 03.03.2025, коли на офіційному веб-сайті Міністерства молоді та спорту України оприлюднено оскаржуваний наказ, оскільки представником відповідача не надано нормативного обґрунтування можливості доведення акта індивідуальної дії до особи, прав, свобод та інтересів якої цей акт стосується, шляхом оприлюднення його на офіційному сайті суб'єкта владних повноважень.
Водночас суд звертає увагу на те, що Закон України «Про доступ до публічної інформації», на який посилається представник відповідача, визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, однак, він не регулює питань можливості доведення актів індивідуальної дії шляхом їх офіційного оприлюднення до осіб, яких такі стосуються.
Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що звернення позивача до суду 10.02.2025 із позовом про визнання незаконним рішення федерації від 07.01.2025 №209, про яке їй було відомо в січні 2025 року, не перешкоджало для вчинення процесуальної дії позивачем на звернення до суду, оскільки на момент прийняття цього рішення та звернення до суду 10.02.2025 оскаржуваний у цій справі наказ від 27.02.2025 №1181 не був прийнятий, при цьому 27.01.2025 представник позивача вживала заходів з метою отримання інформації про наслідки протокольного рішення федерації шляхом звернення до відповідача із відповідним адвокатським запитом.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду дотримання позивачем строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що звернення до суду втілює в собі право на суд, яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на розгляд спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» , заява N 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-II). Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Виходячи із доводів представника відповідача, системного аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про залишення позову без розгляду є необґрунтованою, у зв'язку з чим у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 240, 241, 243, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви представника Міністерства молоді та спорту України про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна