про повернення позовної заяви
24 листопада 2025 року Київ № 320/38668/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду звернувся ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Семенюк Ольги Григорівни з позовом (зареєстрований 31.07.2025) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 на підставі довідки № 13/1211 від 12.01.2024 з ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача - Головне Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №13/1211 від 12.01.2024 з ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплатити пенсію з урахуванням вже сплачених сум коштів відповідного періоду.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 18.08.2025 позовну заяву залишив без руху з наданням позивачеві десятиденного строку для усунення її недоліків. В ухвалі судом зазначені недоліки позовної заяви та запропоновані способи їх усунення шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.
Через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява від 22.08.2025 (зареєстрована 27.08.2025) про усунення недоліків, в якій вважає, що строк звернення до суду не пропущений, тож просила відкрити провадження у справі.
Розглядаючи вказану заяву, суд виходив із такого.
Так, на обґрунтування доводів заяви, із посиланням на статтю 51 Закону № 2262-ХІІ зазначили, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Крім того, просили суд взяти до уваги, що справа не є типовою, але згідно із частиною п'ятою статті 242 Кодексу належить застосовувати висновки Верховного Суду у рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19 (набрало законної сили 24.06.2020), в якому зазначено, що з набранням 05.03.2019 законної сили рішенням суду у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку з 01.04.2019 пенсій, призначених згідно із Законом №2262, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення. Разом із цим, до моменту отримання належної довідки від відповідача у пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Стверджують, що строк позовної давності має рахуватися з 16.06.2025, оскільки позивач на момент виплати йому пенсії з 01.04.2019 не знав про те, що вона має бути у значно більшому розмірі. Він отримує пенсію як військовий пенсіонер і її розмір часто змінюється в залежності від зміни грошового забезпечення військовослужбовців.
Позивачу була надіслана нова довідка про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з ІНФОРМАЦІЯ_1 № 13/1211 від 12.01.2024 - для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії, за посадою, яка є відповідною (аналогічною) останній його штатній посаді.
Цю довідку було направлено і до відповідача.
На переконання позивача, відповідач повинен був самостійно здійснити перерахунок пенсії позивачу за новою довідкою про розмір грошового забезпечення, однак оскільки відповідач тривалий час цього не робив, позивач звернувся з відповідною заявою. На цю заяву позивач отримав листа від 16.06.2025 про відмову в перерахунку пенсії.
Зазначає, що позивач спочатку звернувся саме до відповідача, а не до суду, оскільки при зверненні до суду необхідно надавати докази того, що спір не вдалося врегулювати в позасудовому порядку.
Зазначають, що відповідач повинен був самостійно, без жодних заяв позивача здійснити перерахунок пенсії на підставі нової довідки. Але відповідач цього самостійно не зробив, і, у червні 2025 року відмовив і позивачу на його заяву.
Таким чином уважають, що шестимісячний строк звернення до суду має рахуватися саме з 16.06.2026, коли відповідач повідомив позивачу про відмову в перерахунку пенсії.
Дослідивши доводи наведені в заяві, судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів установлено, що позивач звернувся до відповідача зі зверненням (зареєстроване від 21.05.2025) про здійснення перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12.01.2024 № 13/1211.
Із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.06.2025 убачається, що відмовлено було у перерахунку на підставі вказаної довідки.
Залишаючи позов без руху, суд констатував, що з позовної заяви та доданих до неї матеріалів судом не встановлено поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду із цим позовом), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд констатує, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежовувати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатись про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Як стверджує позивач у позовній заяві, про порушення своїх прав він дізнався з листа-відповіді відповідача від 16.06.2025.
При цьому суд констатує, що отримання позивачем листа відповідача не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку, оскільки між датою видачі довідки (12.01.2024), зверненням до відповідача (21.05.2025) та в подальшому до суду (04.07.2025) пройшов один рік і п'ять місяців.
Як зазначалось, нова довідка про розмір грошового забезпечення позивача уповноваженим органом виготовлена 12.01.2024 та надіслана відповідачу.
Таким чином перебіг строку звернення до суду у позивача розпочався з 13.01.2024 та закінчився зі спливом шестимісячного строку.
Крім того жодних обґрунтувань неможливості звернутися до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду з дня отримання відповідачем довідки про розмір грошового забезпечення та не здійснення такого перерахунку, заява про усунення недоліків взагалі не містить, а звернення позивача із заявою до відповідача та отримання відповіді не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду та свідчить про штучну пролонгацію строків звернення до суду.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом, а повідомлені у заяві обставини пропуску цього строку суд повторно не визнає поважними.
Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Разом із тим не є слушними доводи представника про звернення до відповідача із заявою з метою досудового врегулювання спору, оскільки така процедура у спірних правовідносинах не є обов'язковою.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Як зазначалось, строк звернення до суду у позивача сплинув по закінченню шестимісячного строку звернення до суду з наступного дня після виготовлення довідки від 12.01.2024, а звернення до відповідача та отримання відмови у перерахунку пенсії згідно з листом від 16.06.2025, суд розцінює як штучну пролонгацію строків звернення до суду.
Інших обґрунтувань з відповідними доказами поважності пропуску вказаного строку заява не містить.
У той же час, звернення позивача до відповідача та отримання ним відповіді від 16.06.2025 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, ураховуючи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду зазначила, що «вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.».
Крім того суд відхиляє повідомлені представником позивача обставини, що адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, оскільки у силу вимог статті 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
При цьому буквальний зміст цієї норми пенсійного законодавства імперативно визначає, що саме перерахунок пенсії провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Суд зазначає, що саме нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, а не строки звернення до суду.
Доказів того, що позивачеві була нарахована відповідачем сума пенсії на підставі довідки від 12.01.2024, та не виплачена з вини відповідача позивачу, матеріали справи не містять взагалі.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу, суд ураховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, згідно з якою для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Пенсія і доплати до неї є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отримуючи щомісячно пенсію, позивач повинен був знати, що вона виплачується у меншому розмірі.
За висновком Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується з принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
У силу вимог частини другої статті 123 Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява та заява не містять належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Відтак, суд доходить висновку, що позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду не містять поважних причин пропуску вказаного строку.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 18.08.2025 позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 18.08.2025 у частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, а із позовної заяви та заяви про усунення недоліків не встановлено достатніх підстав поважності його пропуску, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачеві без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.