про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 листопада 2025 року Київ № 320/56180/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 (1762,00 грн), при визначенні та обрахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) та премії, що зазначені у довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 25.09.2025 № 15/12952/25 станом на 01.01.2023, виготовленої на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 в адміністративній справі № 320/13077/25;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти, з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) та премії у середніх розмірах, виплачених у січні 2023 року за відповідною посадою, обчислених з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.
За правилами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, яке набрало законної сили 11.09.2025 у справі № 320/13077/25, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку розміру його пенсії з 01.02.2023.
Підставою звернення до суду із цим позовом позивач указує те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 320/13077/25, відповідачем виготовлено нову довідку про розмір грошового забезпечення від 25.09.2025 № 15/12952/с станом на 01.01.2023, але не у відповідності до названого рішення суду із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, а із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Позивач зазначив, що погоджується зі складовими довідки про розмір грошового забезпечення та їх відсотковим значенням, але вважає неправомірним визначення відповідачем розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень) та премії, виходячи із розміру, обчисленого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 07.12.2017 № 2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 (1762,00 грн), а не обраховані із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн.
У зв'язку із цим позивач стверджує, що його права порушені.
При цьому матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивача до органів примусового виконання рішень щодо примусового виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, яке набрало законної сили 11.09.2025 у справі № 320/13077/25.
Суд констатує, що фактично зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач їх обґрунтовує, зводиться до незгоди позивача з діями відповідача на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 320/13077/25.
Тобто оскаржувані позивачем дії фактично пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) відповідачем судового рішення в адміністративній справі № 320/13077/25, оскільки вважає, що відповідачем виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення від 25.09.2025 № 15/12952/с не станом на 01.01.2023, а станом на 01.01.2018.
Відтак, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 320/16385/21.
Фактично при розгляді позову суд має дослідити і перевірити порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, що набрало законної сили 11.09.2025 у справі № 320/13077/25.
У той же час, як убачається з довідки про розмір грошового забезпечення від 25.09.2025 № 15/12952/с, виготовлено на виконання рішення суду у справі № 320/13077/25, у ній міститься інформація, що довідку складено з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Отже позовні вимоги зводяться до оскарження дій відповідача щодо невиконання названого рішення суду.
Оцінюючі доводи позивача, суд виходив із такого.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що зазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Із аналізу предмета спору у цій справі суд доходить висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 320/13077/25.
Суд зауважує, що саме невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 320/13077/25 покладено позивачем в основу підстави цього позову, у зв'язку із чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цього судового рішення.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дії відповідача, вчинені або не вчинені на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Відтак спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач уважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання названого судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку із цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.
Ураховуючи наведене суд уважає, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Скрипка І.М.