24 листопада 2025 року м. Київ справа №320/2455/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту також відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та несплати на суму грошового забезпечення позивача за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати на суму грошового забезпечення позивача за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сплатити його на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів по застраховані особі - ОСОБА_1 за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 ;
- зобов'язати відповідача подати до відповідного органу доходів і зборів за місцем обліку по застрахованій особі - ОСОБА_1 за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою законом формою.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні відповідача та, відповідно, здійснювала нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення. Проте, в порушення законодавчо встановлених вимог, відповідачем відносно позивача не подавались до органу доходів і зборів звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29.10.2014 по 22.12.2015.
Позивач наголошує на тому, що про оскаржувану бездіяльність дізнався 06.12.2024 під час формування довідки за формою ОК-7.
Бездіяльність відповідача щодо ненарахування та несплати на суму грошового забезпечення позивача за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також щодо неподання до органу доходів і зборів звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слугувала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві, поданому до суду через систему «Електронний суд» 25.02.2025, зазначив, що під час збирання витребуваних судом доказів виявлено, що ОСОБА_1 ніколи не проходив військову службу за контрактом, строкову військову службу чи службу по мобілізації у ВЧ НОМЕР_1 , а тому відповідачем не порушувались права та інтереси позивача в межах спірних відносин.
У відзиві, поданому до суду через систему «Електронний суд» 12.03.2025, відповідач зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 за спірний період нараховувала та сплачувала страхові внески з грошового забезпечення, отриманого позивачем. При цьому, звітність в електронній формі щодо сплачених страхових внесків з грошового забезпечення військовослужбовців до контролюючого органу не подавалась, оскільки на той час не була передбачена. Така звітність започаткована з травня 2016 року. На переконання відповідача, за означених обставин у позивача можуть бути відсутні відомості щодо сплаченого ЄСВ в електронному кабінеті Пенсійного фонду України.
Відповідач стверджує, що до травня 2016 року контролюючі органи, такі як орган пенсійного забезпечення та орган податкової (фіскальної) служби, здійснювали перевірку сплаченого ВЧ НОМЕР_1 єдиного соціального внеску з грошового забезпечення військовослужбовців та заробітної плати працівників безпосередньо за місцезнаходженням платника на підставі первинних документів та за результатами проведених перевірок відсутні будь-які порушення щодо несплати чи сплати не у повному обсязі єдиного внеску.
Відповідач вважає, що для підтвердження інформації щодо сплати ЄСВ за спірний період йому потрібно звернутись до органу пенсійного забезпечення за місцем реєстрації.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідачем подано до суду через систему «Електронний суд» заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач просить суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог, мотивовану тим, що позивач отримував грошове забезпечення щомісяця, був обізнаний з його розміром та мав можливість поцікавитись про сплату податків та зборів, передбачених законодавством.
На переконання відповідача, отримання позивачем у вересні 2024 року відповіді на звернення не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування податків і зборів.
Розглянувши означену заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
За приписами статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідач, стверджуючи про пропуск позивачем строків звернення до суду з означеними позовними вимогами, зазначив, що позивач отримував грошове забезпечення кожного місяці, тобто був обізнаний із його розміром, мав можливість поцікавитись про сплату всіх податків і зборів, передбачених законодавством, а тому вважається особою, що повинна була дізнатися про порушення своїх право, свобод та законних інтересів.
Проте, суд критично оцінює означені доводи відповідача з огляду на те, що предметом позову не є розмір чи порядок нарахування чи виплати грошового забезпечення позивачу, щодо якого він був обізнаний щомісяця. Предметом позову є ненарахування та несплата відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період до органу доходів і зборів за місцем обліку, а також щодо неподання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою законом формою. При цьому, у позивача були відсутні підстави для сумнівів щодо оскаржуваної бездіяльності відповідача та, відповідно, були відсутні підстави для здійснення щомісячної перевірки нарахування та сплати ним єдиного внеску до органу доходів і зборів за місцем обліку, а також перевірки подання відповідачем звітів за спірний період.
Позивач стверджує, що про порушення своїх прав дізнався 06.12.2024, отримавши довідку, сформовану за допомогою засобів автоматичних систем Пенсійного фонду України довідку за формою ОК-7 (індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Матеріалами справи підтверджено формування позивачем 06.12.2024 Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-7, з якої вбачається про відсутність інформації щодо сплати страхових внесків за 2014-2015 роки.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів обізнаності позивача щодо спірної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та несплати на суму грошового забезпечення позивача за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо неподачі звітів, суд дійшов висновку про своєчасне звернення ним до суду з цим позовом.
Враховуючи означені обставини, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про застосування до спірних відносин наслідків пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України від 05.10.2018 № НОМЕР_3 .
З наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-7 вбачається про відсутність інформації щодо сплачених страхових внесків за 2014 та 2015 роки.
З листа ВЧ НОМЕР_1 від 07.09.2024 №6640 вбачається, що солдат ОСОБА_1 дійсно проходи військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка на той час знаходилася на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 та отримував належні йому суми забезпечення та інших додаткових видів.
Стосовно надання копій підтверджуючих документів щодо здійснення виплати позивачу сум грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації при проходженні ним військової служби у період з 29.10.2014 по 22.12.2015 включно, проінформовано про їх знищення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 07.05.2024 №07/1 підтверджено, що згідно історичної довідки військової частини польова пошта НОМЕР_2 за період з 16.10.2014 по 31.12.2015 дана частина знаходилась на фінансовому забезпеченні за весь період існування при ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за період з 29.10.2014 по 22.12.2015 ОСОБА_1 від 03.09.2024 №6466, позивачу виплачувалось грошове забезпечення за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року включно та з вересня 2015 року по листопад 2015 року включно. Інформація стосовно виплати грошового забезпечення за серпень 2015 року та грудень 2015 року відсутня у роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення.
Відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 11.03.2025 №1797, виданої ВЧ НОМЕР_1 , позивачу нараховувалось грошове забезпечення у період з січня 2014 року по серпень 2015 року включно та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року включно.
В означеній довідці відповідач в графі «Відомості про сплату СВ* (так/ні)» навпроти місяців січень 2014 - серпень 2015 року, жовтень - грудень 2015 року здійснив помітку «так», навпроти вересня 2015 року - «-».
В означеній довідці міститься інформація, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Довідка видана на підставі роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення генералам, адміралам, офіцерам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом ВЧ НОМЕР_4 в 2014-2015 роках.
Не погоджуючись з правомірністю ненарахування та несплати страхових внесків за спірний період, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (стаття 67 Конституції України).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі по тексту також - Закон №2464-VI, в редакції, чинній у спірний період).
За визначенням пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
За приписами статті 2 Закону №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 7 пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб як, зокрема, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.
За приписами частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі.
Статтею 7 Закону №2464-VI визначено базу нарахування єдиного внеску. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги або компенсації відповідно до законодавства.
Нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно частини п'ятої статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
За приписами частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до абзацу 5 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно з частинами дев'ятою, десятою та дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.
Днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Згідно з частинами першою та другою статті 20 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах першому і другому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про обов'язок страхувальників сплачувати у законодавчо визначені строки страхові внески та подавати звітність за встановленою формою.
Як вже зазначалося судом, статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
В свою чергу, Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту також - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 частини першої статті 14 Закону №1058-IV визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону.
За приписами частини першої статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.
Суд також зазначає, що на законодавчо закріпленому обов'язку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У період виникнення спірних відносин (протягом 2014 та 2015 років) такий обов'язок на страхувальників було покладено положеннями Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №454, який втратив чинність з 30.04.2015 (далі по тексту також - Порядок №454), а також Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі по тексту також - Порядок №435), прийнятих на виконання статті 6 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку №454 цей Порядок встановлює порядок, строки подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено суми єдиного внеску до органів доходів і зборів, та його форму.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №454 визначено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством; на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти.
Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим.
Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку №454 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду.
Звітним періодом є календарний місяць.
Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.
За приписами пункту 4.1 розділу IV Порядку №454 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
Розділом V Порядку №454 обумовлено порядок виправлення помилок у звітах, відповідно до положень якого у разі виявлення помилки у звіті страхувальник має право до закінчення терміну подання цього звіту повторно сформувати та подати звіт до органу доходів і зборів за місцем взяття на облік.
Чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.
У разі виявлення страхувальником самостійно недостовірних відомостей, які подані після закінчення звітного періоду та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу доходів і зборів необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними вірними відомостями на одну застраховану особу разом з пояснювальною запискою щодо зміни відомостей.
Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.
Якщо звіт подано помилково не за звітний період, а за попередній період, страхувальник повинен подати два звіти: звіт за попередній період та звіт за поточний період.
У разі отримання органом доходів і зборів від Пенсійного фонду України повідомлення про виявлення недостовірних відомостей про застрахованих осіб, які надійшли до баз даних персоніфікованого обліку, орган доходів і зборів протягом двох робочих днів повідомляє страхувальника про виявлення недостовірних даних. Страхувальник подає до відповідного органу доходів і зборів протягом наступних десяти робочих днів необхідні скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних даних про застраховану особу та одночасно початкові документи із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу.
Якщо страхувальником було допущено помилку в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, - подаються скасовуючі документи. Зміни в сумах нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускаються.
Якщо в таблиці 5 додатка 4 до цього Порядку страхувальник не зазначив будь-якої дії щодо застрахованої особи, які передбачені пунктом 4.8 розділу IV цього Порядку, він подає разом зі звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: титульний аркуш (перелік таблиць звіту), дані на цю застраховану особу із зазначенням статусу таблиці 5 - додаткова.
Аналогічно подається таблиця 7 додатка 4 до цього Порядку.
У разі коли страхувальником були допущені помилки, зазначені в пункті 5.5 цього розділу, страхувальник повинен сформувати та подати разом зі звітом за поточний звітний період звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць звіту, відповідну таблицю зі статусом - скасовуюча - з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю зі статусом - початкова - із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб. Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку.
У разі якщо страхувальник подає за один і той самий звітний період таблиці зі статусами - скасовуюча та додаткова, вони подаються з окремими титульними аркушами (як два окремих звіти).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №435 цей Порядок встановлює порядок, строки подання Звіту до фіскальних органів та його форму.
Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №435 звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами розділу V «Виправлення помилок» Порядку №435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення терміну подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до фіскального органу за місцем обліку.
Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення термінів подання звітності, визначених цим Порядком.
Якщо страхувальником до закінчення терміну подання Звіту подаються лише окремі таблиці за поточний звітний період Звіту зі статусом «скасовуюча», «додаткова», цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався.
У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення звітного періоду помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить: перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю зі статусом «скасовуюча» з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю зі статусом «початкова» із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку повинна містити дані по кожній застрахованій особі окремо.
Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.
Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5 та 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.
Якщо страхувальником не подавався Звіт за попередній звітний період (періоди), то у поточному звітному місяці не допускається відображення сум нарахованого єдиного внеску застрахованим особам за попередній звітний період (періоди). У такому випадку страхувальник зобов'язаний подати Звіт за поточний звітний період та у разі потреби окремо за попередній період (періоди).
Якщо в таблиці 5 додатка 4 до цього Порядку страхувальник не зазначив будь-якої дії щодо застрахованої особи з тих, що передбачені пунктом 8 розділу IV цього Порядку, він подає Звіт за попередній період, який містить: титульний аркуш (перелік таблиць Звіту) з позначкою «додаткова» та таблицю 5 зі статусом «додаткова», яка містить дані на цю застраховану особу. Звіт з позначкою «додаткова» не повинен містити таблиць 1 - 4 додатка 4 до цього Порядку. Аналогічно подається таблиця 7 додатка 4 до цього Порядку.
Якщо страхувальником здійснюється донарахування (зменшення) єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх періодах, крім донарахування (зменшення) внаслідок збільшення (зменшення) класу професійного ризику виробництва, застосовуються коди типу нарахувань, передбачені пунктом 9 розділу IV цього Порядку.
У разі якщо страхувальник подає за один і той самий звітний період таблиці зі статусами «скасовуюча» та «додаткова», вони подаються з окремими титульними аркушами (як два окремих Звіти).
З наведених правових норм, які були чинними у період виникнення спірних відносин, вбачається про те, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягали, у тому числі, військовослужбовці. При цьому, на страхувальника покладено обов'язок нарахування і сплати страхових внесків, а також подання відповідних звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом 2014, 2015 років.
З наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-7 вбачається про відсутність інформації щодо сплати страхових внесків за нього у 2014 та 2015 роках.
З листа ВЧ НОМЕР_1 від 07.09.2024 №6640 вбачається, що солдат ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка на той час знаходилася на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 , та отримував належні йому суми забезпечення та інших додаткових видів.
Стосовно надання копій підтверджуючих документів щодо здійснення виплати позивачу сум грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації при проходженні ним військової служби у період з 29.10.2014 по 22.12.2015 включно, проінформовано про їх знищення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 07.05.2024 №07/1 підтверджено, що згідно історичної довідки військової частини польова пошта НОМЕР_2 за період з 16.10.2014 по 31.12.2015 дана частина знаходилась на фінансовому забезпеченні за весь період існування при ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за період з 29.10.2014 по 22.12.2015 ОСОБА_1 від 03.09.2024 №6466, позивачу виплачувалось грошове забезпечення за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року включно та з вересня 2015 року по листопад 2015 року включно. Інформація стосовно виплати грошового забезпечення за серпень 2015 року та грудень 2015 року відсутня у роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення.
Відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 11.03.2025 №1797, виданої ВЧ НОМЕР_1 , позивачу нараховувалось грошове забезпечення у період з січня 2014 року по серпень 2015 року включно та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року включно.
В означеній довідці відповідач в графі «Відомості про сплату СВ* (так/ні)» навпроти місяців січень 2014 - серпень 2015 року, жовтень - грудень 2015 року здійснив помітку «так», навпроти вересня 2015 року - «-».
В означеній довідці міститься інформація, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Довідка видана на підставі роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення генералам, адміралам, офіцерам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом ВЧ НОМЕР_4 в 2014-2015 роках.
Тобто, відповідач стверджує про нарахування та сплату страхових внесків за позивача у спірному періоді, та зазначив про відсутність підстав для подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів по застраховані особі - ОСОБА_1 за період його служби з 29.10.2014 по 22.12.2015 у Військовій частині НОМЕР_2 .
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою суду від 28.10.2025 було витребувано від відповідача копії звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2014 року - грудень 2015 року відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 , з доказами їх подання до органів доходів і зборів.
На виконання вимог ухвали суду від 28.10.2025 відповідачем подано через систему «Електронний суд» заяву, в якій зазначено, що надати витребувані документи не вбачається можливим, оскільки довідкою від 03.09.2024 №6466 позивача повідомлено про нарахування йому за спірний період грошового забезпечення ВЧ НОМЕР_1 . Також відповідно до довідки від 11.03.2025 №1797 ВЧ НОМЕР_1 за спірний період нараховано та сплачено страхові внески з грошового забезпечення, отриманого позивачем. Також відповідач зазначив, що звітність в електронній формі щодо сплачених страхових внесків з грошового забезпечення військовослужбовців до контролюючого органу не надавалась, оскільки на той час не була передбачена. За таких обставин у позивача можуть бути відсутні відомості щодо сплаченого ЄСВ в електронному кабінеті Пенсійного фонду України.
Проте, означені пояснення не є виконанням вимог ухвали як такі, що не містять додатками витребуваних судом копій звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2014 року - грудень 2015 року відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 , з доказами їх подання до органів доходів і зборів.
При цьому, судом відхиляються доводи відповідача щодо неподання ним в електронній формі звітності щодо сплачених сум єдиного внеску відносно позивача у спірному періоді з огляду на відсутність такого обов'язку, оскільки за вимогами Порядків №№454 та 435 встановлено, що звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством; на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. Тобто, вимогами порядків, які діяли на момент виникнення спірних відносин відповідачу як страхувальнику, надано альтернативу щодо подання звітності зі сплати страхових внесків, проте, не звільнено від обов'язку їх подання.
Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач вимоги ухвали суду не виконав витребувані докази суду не надав та про причини їх ненадання суду не повідомив. Наведене, у свою чергу, позбавляє суд можливість перевірити факт подання/неподання відповідачем звітності у спірному періоді.
Натомість Кодекс адміністративного судочинства України закріплює відповідні наслідки такої бездіяльності суб'єкта владних повноважень у вигляді невиконання без поважних причин вимог суду про надання доказів.
Так, згідно з частиною дев'ятою статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Керуючись вказаною нормою та приймаючи до уваги неподання відповідачем без поважних причин доказів, витребуваних судом ухвалою від 28.10.2025, суд вважає за можливе визнати підтвердженими ті обставини, на які посилається позивачем у своїй позовній заяві, а саме: неподання відповідачем як страхувальником звітів до органів доходів і зборів за спірний період.
Суд наголошує на тому, що незважаючи на посилання позивача на положення наказу Міністерства фінансів України від 28.12.2020 №814, який не набрав чинності станом на період виникнення спірних відносин, на відповідача як страхувальника було покладено обов'язок подачі звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно застрахованої особи - позивача за період з 29.10.2014 по 22.12.2015.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у спірний період з 29.10.2014 по 22.12.2015 позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , яка на той час знаходилася на фінансовому забезпеченні ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до сформованої позивачем банківської виписки Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» позивач у період з 19.12.2014 по 28.12.2015 отримував заробітну плату.
З долучених до матеріалів справи довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за період з 29.10.2014 по 22.12.2015 ОСОБА_1 від 03.09.2024 №6466 вбачається, що позивачу виплачувалось грошове забезпечення за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року включно та з вересня 2015 року по листопад 2015 року включно. Інформація стосовно виплати грошового забезпечення за серпень 2015 року та грудень 2015 року відсутня у роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення.
Відповідно до довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 11.03.2025 №1797, виданої ВЧ НОМЕР_1 , позивачу нараховувалось грошове забезпечення у період з січня 2014 року по серпень 2015 року включно та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року включно.
В означеній довідці відповідач в графі «Відомості про сплату СВ* (так/ні)» навпроти місяців січень 2014 - серпень 2015 року, жовтень - грудень 2015 року здійснив помітку «так», навпроти вересня 2015 року - «-». Також довідка містить інформацію, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок). Довідка видана на підставі роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення генералам, адміралам, офіцерам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом ВЧ НОМЕР_4 в 2014-2015 роках.
Водночас, відповідно до довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за період з 29.10.2014 по 22.12.2015 ОСОБА_1 від 03.09.2024 №6466, позивачу виплачувалось грошове забезпечення за період з жовтня 2014 року по липень 2015 року включно та з вересня 2015 року по листопад 2015 року включно. Інформація стосовно виплати грошового забезпечення за серпень 2015 року та грудень 2015 року відсутня у роздавальних відомостях на виплату грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 від відповідача витребувано, зокрема, докази сплати єдиного соціального внеску за позивача за період з 29.10.2014 по 22.12.2015; копії звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2014 року - грудень 2015 року з доказами їх подання контролюючому органу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про надання довідки від 11.03.2025 №1797 на підтвердження сплати єдиного соціального внеску за позивача.
Щодо надання копій звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованої особи та суми нарахованого ЄСВ за жовтень 2014 року - грудень 2015 року з доказами їх подання контролюючому органу, відповідач зазначив, що такі звіти не подавались до контролюючого органу, оскільки на той час подання звітів не передбачалось.
Проте, як вже зазначалося вище, суд критично оцінює означені доводи відповідача з огляду на законодавчо встановлений обов'язок формування та подання страхувальниками у спірному періоді звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановленою Порядком №454 і Порядком №435 формами.
Судом не приймається в якості достатнього доказу надана відповідачем довідка від 11.03.2025 №1797 на підтвердження сплати єдиного соціального внеску за позивача з огляду на те, що сплата відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не підтверджена іншими, зокрема платіжними документами чи звітами, а також спростована невідображенням таких відомостей у довідці за формою ОК-7, долученою позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати підтвердженими ті обставини, на які посилається позивачем у своїй позовній заяві, а саме: щодо ненарахування та несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період.
Оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження нарахування та сплати відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірний період, а також у зв'язку з визнанням відповідачем факту неподання за спірний період відносно позивача звітів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 в означеній частині шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення у період з 29.10.2014 по 22.12.2015;
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно застрахованої особи - позивача за період з 29.10.2014 по 22.12.2015.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що протиправна бездіяльність відповідача щодо ненарахування та несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення у період з 29.10.2014 по 22.12.2015, а також щодо неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно застрахованої особи - позивача за спірний період, призвела до порушення його прав.
Враховуючи викладене, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин у цій частині, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення у період з 29.10.2014 по 22.12.2015, а також зобов'язання відповідача подати звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно застрахованої особи - позивача до органів доходів і зборів за період з 29.10.2014 по 22.12.2015, що не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача з огляду на таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо з огляду на встановлені обставини відсутності доказів порушення позивачем правил військового обліку. У даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з29.10.2014 по 22.12.2015 з урахуванням нарахованих та виплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 29.10.2014 по 22.12.2015.
4. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неподання до контролюючих органів звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 за період з 29.10.2014 по 22.12.2015.
5. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до контролюючих органів звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно застрахованої особи - ОСОБА_1 до органів доходів і зборів за період з 29.10.2014 по 22.12.2015.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.