Справа № 569/9105/25
1-кс/569/8232/25
29 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
підозрюваного - ОСОБА_4
захисника підозрюваного адвоката- ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Рівне, жителя АДРЕСА_1 , працюючого фізичною особою підприємцем, громадянина України, українця, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України,-
Старший слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено в січні 2025 року, точного часу досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_4 будучи фізичною особою підприємцем із зареєстрованими КВЕД: 10.89 виробництво інших харчових продуктів; 82.92 пакування; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, діючи в умовах воєнного стану, перебуваючи у м. Рівне Рівненської області, діючи з корисливих мотивів та прямим умислом, володіючи організаторськими здібностями, розробив план протиправної діяльності яким передбачалося підготовка та вчинення злочинів щодо заволодіння грошовими коштами фізичних осіб шляхом обману.
В основу злочинного плану ОСОБА_4 покладено вчинення дій щодо заволодіння грошовими коштами потерпілих, шляхом виготовлення та збуту їм фальсифікованої продукції у вигляді мінеральних добрив у великих обсягах.
При цьому, розуміючи те, що самостійно вчиняти шахрайські дії не зможе, ОСОБА_4 , використовуючи свої лідерські здібності, маючи достатні матеріальні ресурси, вирішив утворити стійку групу до складу якої залучив у ролі виконавців злочинів осіб, котрим міг повністю довіряти, та котрі безумовно виконували його вказівки і доручення, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , котрі не мали постійних доходів та залежали від запропонованого організатором заробітку.
Залучення співучасників відбулося шляхом визначення їх грошової винагороди за виконання відведених їм обов'язків відповідно до розробленого організатором плану. Розмір грошової винагороди залежав від обсягу виконаної роботи та кількості реалізованої продукції.
ОСОБА_4 розробив та довів до кожного із залученого ним учасника групи план спільного вчинення злочинів, розподілив між ними виконання протиправних функцій задля досягнення єдиної злочинної мети нащо вони дали свою згоду.
З метою реалізації злочинного задуму ОСОБА_4 підшукав на умовах оренди складські приміщення, що розташовані по вул. Нижньодворецькій, 31 в м. Рівне та по вул. Київській, 108а в м. Рівне, де організував технологічний процес із виготовлення речовини на основі карбонату кальцію, яка за своїм зовнішнім виглядом схожа на мінеральне добриво нітроамофоска, однак згідно хімічного складу не є таким мінеральним добривом.
Також, ОСОБА_4 організовував закупівлю за готівкові кошти та отримання великих партій гранульованого вапна у ТОВ «АгроБіоніка» та ТОВ «Юга Трейдинг», котре було основним та єдиним дешевим наповнювачем речовини, що збувалася учасниками групи під виглядом мінерального добрива нітроамофоска. Для її виготовлення ОСОБА_4 забезпечив учасників групи необхідним засобами та обладнанням, а саме: фарбою, необхідною для надання вапну кольору схожого до нітроамофоски; бетонозмішувачем за допомогою якого здійснювався процес фарбування; лопатами; відрами; лійками; піддонами тощо.
З метою обману покупців та формування у них хибного уявлення про хімічний склад та якість продукції, після виготовлення фальсифікованої продукції учасники організованої ОСОБА_4 групи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , здійснювали її пакування за допомогою лійки у заздалегідь підготовлені організатором мішки із зображенням торгової марки «Суперагро» (добриво складне мінеральне), що відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1 належить ПАТ «Сумихімпром».
Після виконання цих дій, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 здійснювали публікації оголошень про продаж мінеральних добрив торгової марки «Суперагро» на інтернет ресурсі OLX, контактували з потерпілими та вели з ними переговори, формуючи впевненість у якості продукції, приймали замовлення від клієнтів, узгоджували обсяги, ціни та терміни поставки продукції. Інформація повідомлена ОСОБА_4 та ОСОБА_8 сприяла створенню у потерпілих хибного враження про те, що вони мають справу зі звичайним продавцем.
Згідно з планом злочинної діяльності ОСОБА_4 відвів собі роль організатора та керівника злочинної групи, ним розроблено план підготовки та вчинення злочинів, котрий реалізовувався під його керівництвом, в окремих випадках здійснював роль виконавця злочинів. ОСОБА_4 визначив склад учасників організованої групи у складі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , котрим міг повністю довіряти, та котрі безумовно виконували його вказівки і доручення, спрямував їхні зусилля на безпосереднє виконання діянь, що становлять об'єктивну сторону складу злочину, здійснював координацію та контроль за виконанням ними злочинних дій, визначав розмір винагороди кожного учасника організованої групи, котрий залежав від обсягу виконаної роботи та кількості реалізованої продукції, підшукав на умовах оренди складські приміщення, що розташовані по вул. Нижньодворецькій, 31 в м. Рівне та по вул. Київській, 108а в м. Рівне, де організував технологічний процес із виготовлення фальсифікованих речовин та забезпечив учасників групи необхідним для цього обладнанням, організовував закупівлю, транспортування та отримання великих партій гранульованого вапна у ТОВ «АгроБіоніка» та ТОВ «Юга Трейдинг», надавав вказівки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 здійснювати фарбування та розфасовки в мішки з позначенням торгової марки «Суперагро», фальсифікованої продукції, що імітував мінеральне добриво, розміщував оголошення про продаж мінеральних добрив торгової марки «Суперагро» на інтернет ресурсі OLX, контактував з потерпілими, яких вводив в оману шляхом повідомлення неправдивої інформації про склад і походження так званого мінерального добрива тощо.
ОСОБА_8 добровільно увійшов до організованої злочинної групи ОСОБА_4 у ролі виконавця злочинів, виконував вказівки та доручення організатора групи щодо публікації оголошень на інтернет ресурсі OLX про продаж мінерального добрива нітроамофоска виробництва ПАТ «Сумихімпром» під торговою маркою «Суперагро», завідомо знаючи, що речовина яка міститься у мішках не є таким мінеральним добривом, контактував з потерпілими та вів з ними переговори, формуючи впевненість у якості продукції, приймав замовлення від клієнтів, узгоджував обсяги, ціну та терміни поставки продукції, передавав дані для ОСОБА_4 , які необхідні для координації логістики та виробництва підробленої продукції. Дії ОСОБА_8 сприяли створенню хибного враження у потерпілих про те, що вони мають справу зі звичайним продавцем або представником агропідприємства, приховуючи справжню злочинну суть діяльності, отримував грошові кошти за виконану роботу у розмірі визначеному організатором групи.
ОСОБА_10 добровільно увійшов до організованої злочинної групи ОСОБА_4 у ролі виконавця злочинів, виконував вказівки та доручення організатора групи щодо виготовлення продукції схожої за зовнішніми ознаками до мінерального добрива нітроамофоска, упаковував її в мішки із зображенням торгової марки «Суперагро» виробника ПАТ «Сумихімпром», інформував ОСОБА_4 про залишки пустих мішків вказаного виробника, сировини та фарби необхідної для виготовлення цієї продукції, здійснював завантаження транспортних засобів фальсифікованою продукцією, отримував грошові кошти за виконану роботу у розмірі визначеному організатором групи.
ОСОБА_9 добровільно увійшов до організованої злочинної групи ОСОБА_4 у ролі виконавця злочинів, виконував вказівки та доручення організатора групи щодо виготовлення продукції схожої за зовнішніми ознаками до мінерального добрива нітроамофоска, упаковував її в мішки із зображенням торгової марки «Суперагро» виробника ПАТ «Сумихімпром», забезпечував процес завантаження та відправлення фальсифікованої продукції потерпілим, безпосередньо взаємодіяв із водіями вантажних автомобілів, отримував від потерпілих та водіїв грошові кошти за поставлений товар, які у подальшому передавав ОСОБА_4 , отримував грошові кошти за виконану роботу у розмірі визначеному організатором групи.
Своїми активними та цілеспрямованими діями кожен учасник організованої групи безпосередньо сприяв досягненню єдиного злочинного результату. Між ними існував чіткий розподіл функціональних ролей, а їхні узгоджені та взаємопов'язані дії були спрямовані на досягнення спільної мети щодо заволодіння чужим майном шляхом обману.
Таким чином, в результаті спільних дій організованої групи у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ,які тривали з січня 2025 року по червень 2025 року, тобто під час дії воєнного стану на території України, потерпілому ОСОБА_11 заподіяно майнової шкоди у великих розмірах в сумі 773500 грн., потерпілому ОСОБА_12 заподіянозначної майнової шкоди в сумі 348000 грн., потерпілому ОСОБА_13 заподіяно майнової шкоди в сумі 55 800 грн., потерпілому ОСОБА_14 заподіяно майнової шкоди в сумі 40000 грн., потерпілому ОСОБА_15 заподіяно майнової шкоди в сумі 44000 грн.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення -ч. ч 2, 3 ст. 27, ч. 5 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, організованою групою, як організатор та виконавець, що завдало значної шкоди потерпілому та вчинене у великих розмірах; ч. 1 ст. 229 КК України - незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об'єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення - обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 даних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, іншими здобутими в ході досудового розслідування доказами.
28.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України.
Посилання на один або декілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України - у ході досудового розслідування було встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, продовжити кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Виклад обставин щодо наявності одного або декількох ризиків:
- може переховуватись від органів досудового розслідування та може ухилитись від слідства, суду, а саме: підозрюваний усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, з моменту повідомлення йому про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів, розуміючи реальність покарання за вчинені злочини, санкція яких безальтернативно передбачає позбавлення волі, може вжити заходів, щоб переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності.
Крім цього, може вільно пересуватись територією України, у зв'язку із чим має змогу покидати своє місце проживання на довгий період часу та перебувати у будь-якому іншому місці, невідомому слідству, прокурора та суду. Тому задля уникнення відповідальності за вчинене діяння, може виїхати за межі свого місця проживання, що дає підстави побоюватися можливості переховування підозрюваного від правоохоронних органів та суду з метою перешкоджання кримінальному провадженню та уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
У зв'язку з цим, беручи також до уваги суспільну небезпеку вчиненого діяння, тяжкість злочину, застосування відносно нього запобіжного заходу - тримання під вартою, повністю відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та є необхідним для того, щоб запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- може незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки з моменту набуття статусу підозрюваного, має право ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження, а тому йому можуть стати відомі анкетні та контактні дані потерпілих та свідків а також місце їх проживання, а тому з метою побудови власної версії захисту, виправдання своїх дій, або ж помсти, може незаконно впливати на них, може чинити фізичний, психологічний тиск у цьому кримінальному провадженні з метою їх відмови від дачі показань або дачі завідомо неправдивих показань.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме користуючись відсутністю вжитого дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може вчинити інші дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а саме підозрюваний може продовжувати вчиняти аналогічні майнові злочини з метою отримання грошових коштів.
Вирішуючи клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права підозрюваного, але і високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів - застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, не зможе забезпечити своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини. Просив обрати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник заперечили з приводу задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши подані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза №12025181010000359 від 01.02.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 229 КК України.
04.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190 КК України.
08.07.2025 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів.
02.09.2025 підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів.
28.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Разом з тим частиною 4 ст. 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» та у справі «Харченко проти України»).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини: «При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів» (пункт 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу» (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»).
Право на свободу є одним із основоположних прав людини, яке має виняткову роль як засіб забезпечення інших прав і свобод людини. Це право гарантується статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 29 Конституції України.
Проголошуючи «право на свободу», стаття 5 Конвенції передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
ЄСПЛ відповідно до усталеної практики зазначив, що особиста свобода повинна бути правилом, а позбавлення свободи до рішення суду - суворим винятком.
Слідчий суддя бере до уваги, що відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 02.09.2025 року підозрюваному ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів.
Враховуючи те, що терміни продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не закінчився, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183-184,193-194, 196, 372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_16