Справа № 569/24634/24
1-кс/569/8380/25
17 листопада 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду
Рівненської області - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Рівне скаргу представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на постанову від 15.10.2025 року старшого дізнавача Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР №12023186010001122 від 07.08.2023 року,-
Представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на постанову від 15.10.2025 року старшого дізнавача Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР №12023186010001122 від 07.08.2023 року.
В обґрунтуванні постанови зазначив, що відповідно до оскаржуваної постанови, дізнавач ОСОБА_7 зазначила «Відтак, проведеним досудовим розслідуванням не встановлено у діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 безперечних доказів, які могли б бути підставою повідомлення їм про підозру, попри наявності у заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. А сама подія конфлікту стала наслідком неправомірних дій її учасників»
Крім того, дізнавач в оскаржуваній постанові зазначила «А також згідно з відеоматеріалів, які були долучені до кримінального провадження початку конфлікту між сусідами не зафіксовано, тому належним чином оцінити їх дії та встановити, хто ж був ініціатором конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень не представилось можливим».
Водночас, вказуючи на неможливість встановлення з відеозапису початку конфлікту та ініціатором нанесення тілесних ушкоджень, дізнавач приймає рішення про закриття кримінального провадження посилаючись на неправомірні дії потерпілих, а дії заподіювачів тілесних ушкоджень - не протиправним та в межах необхідної оборони. Такі висновки самі по собі є суперечливими, абсолютно не логічними, та такими, що вказують на помилковість зроблених висновків для закриття кримінального провадження.
Крім того, з показів як потерпілих так і свідків вбачається, що якогось «нападу» або ж дій, направлених на заподіяння тілесних ушкоджень подружжям ОСОБА_11 свідкам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - не було. Потерпілі займались господарською діяльністю на своєму подвір?ї, натомість активні дії почала саме свідок ОСОБА_8 , вважаючи «кулаки в руках» потерпілою - загрозою для неї. Її подальші покази є суперливими, оскільки дій відносно неї, які
Вона вказувала - не відображені на відеозаписі. Також відсутні і факти заподіяння коліном в груди її батька ОСОБА_9 тілесних ушкоджень на відеозаписі, що вказує на спробу перекласти вину даного конфлікту на потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
Таким чином, приймаючи незаконне рішення про закриття кримінального провадження, дізнавач не перевірила показання, надані свідками та потерпілими з відеозаписом, дослідженими під час проведення досудового розслідування, що вказує на не об?єктивність посадової особи, уповноваженої на здійснення досудового розслідування.
В скарзі просить ??? Рішення старшого дізнавача Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області у формі постанови від 15.10.2025р про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР N?12023186010001122 від 07.08.2023р - скасувати.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 вимоги скарги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.
Прокурор в судовому засіданні заперечила з приводу задоволення скарги. Пояснила, що скарга не обґрунтована та безпідставна. Зазначила, що винесена постанова від 15.10.2025 року законна та обгрунтована.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши факти, які викладені в скарзі, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Зі змісту ч.2 ст. 307 КПК України вбачається, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого чи прокурора;1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію;3) зобов'язання вчинити певну дію;4) відмову у задоволенні скарги.
Відповідно до ч.5 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні старшого дізнавача сектору дізнання Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023186010001122 від 07.08.2023 за ознаками кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України.
15 жовтня 2025 року старшим дізнавачем сектору дізнання Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , винесено постанову з якої вбачається, що кримінальний проступок, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023186010001122 від 07.08.2023 за ознаками кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України закрито у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
В обґрунтуванні свої постанови від 15 жовтня 2025 року дізнавач зазначила, що відповідно по факту нанесення тілесних ушкоджень 05.08.2023 ОСОБА_8 зареєстровано кримінальне провадження №12023186010001120 від 07.08.2023р. за ч. 1 ст. 125КК України, по факту нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 зареєстровано кримінальне провадження №12023186010001121 від 07.08.2023р. за ч. 1 ст. 125 КК України, та по факту нанесення тілесних ушкоджень Нечипорук Ксенії №12023186010001111 від 06.08.2023р., за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 125 КК України є кримінальним проступком.
Згідно ч. 1 ст. 477 КПК України, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених окремо визначених норм КК України. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст.477 КПК України, кримінальне провадження, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України здійснюється у формі приватного обвинувачення, а тому може бути розпочате дізнавачем лише на підставі заяви потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 26 КПК України, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Внесення відомостей до ЄРДР за заявою потерпілої особи є лише припущеннями потерпілої особи щодо вчинення відносно нього неправомірних дій, а наявність ознак кримінального правопорушення підлягає перевірці та доказуванню шляхом проведення досудового розслідування у спосіб, передбачений Законом. Причетність особи до вчинення інкримінованого йому кримінального проступку підтверджується протоколами її допиту, допиту свідків, протоколом слідчого експерименту, висновками судових експертиз та іншими матеріалами й доказами у кримінальному провадженні.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбачений КПК України спосіб, на підставі яких встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження ст. 84 КПК України). Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Водночас для настання відповідальності за тілесне умисне легке тілесне ушкодження необхідно, щоб воно було протиправним. Законодавством передбачені випадки правомірного заподіяння тілесних ушкоджень, які не підлягають покаранню. Так, не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди здоров'ю, зокрема, в стані необхідної оборони, якщо не були перевищені її межі.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У досліджуваних обставинах події правопорушення, заявники ОСОБА_10 та ОСОБА_4 вказують на особу правопорушників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що завдали їм тілесні ушкодження 05.08.2023 р.
Разом з тим, ОСОБА_8 надала пояснення про те, що завдання нею та її батьком тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та ОСОБА_4 є наслідком неправомірних дій останніх.
У кримінальному провадженні не можна провести одночасний допит осіб учасників конфлікту, задля спроби встановлення істини, оскільки не підлягає допиту як свідок особа (правопорушник) на яку вказує заявник. А отримання від такої особи свідчень є істотним порушенням КПК України. Також слід зазначити, що КПК України не передбачено іншого способу перевірки пояснення та показання осіб, що мають істотні розбіжності.
Попри це проведеним досудовим розслідуванням не встановлено очевидців події кримінального правопорушення, які дали б можливість об'єктивно оцінити поведінку кожного з осіб учасників конфлікту. А також згідно з відеоматеріалів, які були долучені до кримінального провадження початку конфлікту між сусідами не зафіксовано, тому належним чином оцінити їх дії та встановити, хто ж був ініціатором конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень не представилось можливим. На відеозаписах долучених до матеріалів кримінального провадження зафіксовано як нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та ОСОБА_4 своїм сусідам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , так і сусідами Пилипчукам.
За встановлених обставин підґрунтя даного конфлікту, воно є нікчемним. У даній ситуації жоден з учасників конфлікту не проявив толерантності, натомість проявив надмірну агресію. В цілому сучасна ситуація в суспільстві відзначає факт, що рівень толерантності населення знизився, натомість зріс конфліктний потенціал. Конституційні положення закріплюють право кожної людини на повагу - «Кожен має право на повагу до його гідності». Конституція України забороняє протиправні дії, які безпосередньо порушують права на людську гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відтак проведеним досудовим розслідуванням не встановлено у діях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 безперечних доказів, які могли б бути підставою повідомлення їм про підозру, попри наявності у заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. А сама подія конфлікту стала наслідком неправомірних дій її учасників.
Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, які закріплюють презумпцію невинуватості, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слідчий суддя вважає, що висновки дізнавача стосовно необхідності закрити кримінальне провадження, на підставі ст. 284 КПК України, відповідають вимогам закону та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно ч.3 ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим кодексом.
Оскаржувана постанова, відповідає зазначеним вимогам, а також вимогам ст.110 КПК України.
Твердження заявника про однобічність розслідування є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах кримінально-процесуального законодавства України.
В ході вивчення матеріалів кримінального провадження, встановлено, що органом досудового розслідування проведено повне та об'єктивне досудове розслідування та доводи заявника перевірені в повному обсязі.
Враховуючи вище наведене, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінального провадження слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 303,307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги представника потерпілого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на постанову від 15.10.2025 року старшого дізнавача Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР №12023186010001122 від 07.08.2023 року - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів до Рівненського апеляційного суду.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_12