Справа № 569/23199/25
1-кс/569/8693/25
17 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
в особі слідчого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
перекладача - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ),
адвоката ОСОБА_7 захисника підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_7 захисника підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,
Адвоката ОСОБА_7 захисника підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ),звернувся в суд із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування клопотання вказує, що слідчими СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025180000000401 від 27.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), 27 жовтня 2025 року, приблизно о 12 годині 20 хвилин, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у світлу пору доби, керуючи автомобілем марки «FIAT FJL», реєстраційний номер НОМЕР_1 (реєстрація Республіки Польща), рухаючись правою смугою руху проїзної частини автодороги Устилуг - Луцьк - Рівне, зі сторони м. Рівне у напрямку м. Луцьк, на 153 км + 150 м вищевказаної автодороги, що в межах Рівненського району, Рівненської області, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, підпункту ґ) пункту 8.7.3, пунктів 8.10 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, виїхав на заборонений жовтий сигнал світлофору на регульоване перехрестя, де рух організовано по колу, автодороги Устилуг-Луцьк-Рівне та вулиці Барона Штейнгеля, с. Городок, Рівненського району, Рівненської області, де допустив зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який виїхав на перехрестя на дозволений сигнал світлофора.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від отриманих травм померла на місці події, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Водій автомобіля марки «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , госпіталізований 27.10.2025 до КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, де 03.11.2025 від отриманих травм останній помер.
ОСОБА_6 27.10.2025 о 18 год 00 хв затримано в порядку ст. 208 КПК України.
В подальшому, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Лідс, Королівства Велика Британія (Leeds, GreatBritain), громадянину Великої Британії, британцю, 28.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчим суддею Рівненського міського суду 30.10.2025 підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 год 00 хв 26.12.2025 та одночасно визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. У зв'язку із внесенням застави 30.10.2025 підозрюваного ОСОБА_6 звільнено із ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
27.10.2025 водія автомобіля марки «ЗАЗ SENS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_8 госпіталізовано до комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, де 03.11.2025останній помер.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_8 , 05.11.2025 слідчим винесено постанову про перекваліфікацію у кримінальному провадженні № 12025180000000401 від 27.10.2025 з ч. 2 ст. 286 КК України на ч. 3 ст. 286 КК України.
В подальшому, 10.11.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.
Водночас, Посольством Великої Британії в Україні скеровано ноту № 411/25 від 28.10.2025, ноту № 416/25 від 30.10.2025, ноту № 424/25 від 09.11.2025, ноту № 437/25 від 15.11.2025 у яких зазначено, що громадянин Великої Британії ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовослужбовцем Збройних Сил Великої Британії та на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився в Україні офіційно надаючи захист та охорону представникам Уряду Його Величності в Україні.
Перебування ОСОБА_6 в Україні було спрямоване на забезпечення спроможності Уряду Його Величності надавати безпосередню допомогу Збройним Силам України та Уряду України. Вказаний військовослужбовець знаходиться на території України згідно Посвідчення про відрядження НАТО.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_11 є військовослужбовцем, то зобов'язаний виконувати накази та інші обов'язки військової служби, забезпечувати охорону та безпеку працівників посольства Великобританії, місце знаходження якого є: м. Київ, вул. Десятинна, 9.
Отже, покладення на нього обов'язку перебувати в м. Рівне унеможливлює виконання ним його професійних обов'язків.
В судовому засіданні підозрюваний та його захисник клопотання підтримали, просили суд врахувати обставини, наведені у ньому та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення клопотання.
Заслухавши підозрюваного, його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали і доводи клопотання в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчими СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025180000000401 від 27.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
ОСОБА_6 27.10.2025 о 18 год 00 хв затримано в порядку ст. 208 КПК України.
В подальшому, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м. Лідс, Королівства Велика Британія (Leeds, GreatBritain), громадянину Великої Британії, британцю, 28.10.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчим суддею Рівненського міського суду 30.10.2025 підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 год 00 хв 26.12.2025 та одночасно визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. У зв'язку із внесенням застави 30.10.2025 підозрюваного ОСОБА_6 звільнено із ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».
В подальшому, 10.11.2025 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох осіб.
Згідно ч. 1ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать, про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ч.5 ст.201 КПК України, слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту та ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу, скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, чи у зміні способу виконання цих обов'язків.
Отже, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров'я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.
Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування.
Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.(пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 №1-р/2017)
Так, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного (обвинуваченого) має бути застосований такий запобіжний захід, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом.(пунктом «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У той же час, ЄСПЛ зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
КПК України, покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести Суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Зважаючи на висновки ЄСПЛ, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:
при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
при ризику перешкоджання з боку підозрюваного, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Отже, Суд повинен перевірити та надати оцінку обґрунтованості підозри та пред'явленого обвинувачення, оскільки, досудове розслідування по даному кримінальному провадженнюще не завершено, а прокурором у судовому засіданні не було надано всіх достатніх доказів, які підтверджують обґрунтованість підозри.
Європейським судом 15.12.2016 прийнято рішення «Ігнатов проти України»(заява №40583/15), де констатував порушення ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість). Зокрема, зазначив про те, що під час процедури розгляду питання про продовження запобіжного заходу «суддя не вказав у чому полягають конкретні ризики щодо кожного обвинуваченого, а отже, рішення було свавільним та не відповідає вимозі «законності»; впродовж всього періоду заявник тримався під вартою на підставі припущень щодо можливого тиску на свідків та перешкоджання слідству та суду. В той час як згідно ст.5 Конвенції органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків.
Отже, визнаючи порушення п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду зазначеної справи Європейський суд вкотре повторив позицію щодо того, що відсутність мотивації в судовому рішенні щодо продовження зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, є несумісне з принципом захисту від свавілля, що передбачається п.1 ст.5 Конвенції.
Згідно Постанови N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).
Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі "Ніколова проти Болгарії"). Відповідно до рішення ЄСПЛ по справі "Ноймайстер проти Австрії" позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров'я особи. Коли підозрюваний, обвинувачений тяжко хворий і в умовах слідчого ізолятора не має можливості здійснювати необхідне лікування, до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.
Як зазначено в Постанові N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» врахування стану здоров'я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв'язку з тяжкими хронічними захворюваннями.
Слід звернути увагу і на практику ЄСПЛ з цього питання. Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв'язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.
Відповідно, до п.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, що Посольством Великої Британії в Україні скеровано ноту № 411/25 від 28.10.2025, ноту № 416/25 від 30.10.2025, ноту № 424/25 від 09.11.2025, ноту № 437/25 від 15.11.2025 у яких зазначено, що громадянин Великої Британії ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовослужбовцем Збройних Сил Великої Британії та на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився в Україні офіційно надаючи захист та охорону представникам Уряду Його Величності в Україні.
Перебування ОСОБА_6 в Україні було спрямоване на забезпечення спроможності Уряду Його Величності надавати безпосередню допомогу Збройним Силам України та Уряду України. Вказаний військовослужбовець знаходиться на території України згідно Посвідчення про відрядження НАТО.
Відповідно до Статті VII Угоди між сторонами Північноатлантичного договору стосовно статусу їхніх збройних сил, ратифікованої Україною 26.05.2000, військові органи влади Держави, що направляє, мають право здійснювати в Державі, що приймає, будь-яку карну й дисциплінарну юрисдикцію, надану їм відповідно до законодавства Держави, що направляє, над усіма особами, що підпорядковуються військовому праву цієї Держави. Органи влади Держави, що приймає, поширюють юрисдикцію на всіх членів збройних сил або цивільного компонента, а також членів їхніх сімей у разі вчинення ними правопорушень на території Держави, що приймає, за які передбачено покарання законодавством цієї Держави.
Підпунктом а. іі пункту 3 Статті VII Угоди передбачено, що у разі збігу прав на юрисдикцію застосовуються такі правила: військові органи Держави, що направляє, мають пріоритет у здійсненні юрисдикції над членом збройних сил або цивільного компонента стосовно правопорушень, які випливають з будь-яких дій або бездіяльності, що мали місце під час виконання посадових обов'язків.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_11 є військовослужбовцем, то зобов'язаний виконувати накази та інші обов'язки військової служби, забезпечувати охорону та безпеку працівників посольства Великобританії, місце знаходження якого є: м. Київ, вул. Десятинна, 9.
Отже, покладення на нього обов'язку перебувати в м. Рівне унеможливлює виконання ним його професійних обов'язків.
Врахувавши дані обставини у їх сукупності слідчий суддя вважає за можливе змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання , а тому до нього не варто застосовувати такий запобіжний захід.
Згідно ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК, слідчий суддя зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність у нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, його майновий стан тощо.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_7 захисника підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193-194, 201,205, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_7 захисника підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), про зміну запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України - задоволити.
Змінити міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Лідс, Королівства Велика Британія (Leeds, Great Britain), місце проживання не встановлене, громадянина Королівства Велика Британія, британця, місце роботи не встановлене, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, з тримання під вартою на особисте зобов"язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
з'являтись за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_12