"19" листопада 2025 р. Справа № 363/5507/24
19 листопада 2025 року колегія суддів Вишгородського районного суду Київської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , законного представника ОСОБА_8 , законного представника потерпілої ОСОБА_9 , представника потерпілої ОСОБА_10 , розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальне провадження № 12024111150000793 щодо ОСОБА_7 обвинуваченого за ч. 2 ст. 156, ч. 2 ст. 15 ч. 6 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України,
встановила:
прокурор в суді заявила клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, посилаючись на сплив строків цього запобіжного заходу та неможливість завершення розгляду справи, де продовжують існувати ризики для судового провадження, передбачені ст. 177 КПК України, з огляду на особливу тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів проти статевої свободи малолітньої потерпілої, існування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, недопущення незаконного впливу на малолітню потерпілу, а також малолітніх та неповнолітніх свідків, коли менш суворі запобіжні заходи від настання вказаних ризиків та ризику ухилення обвинуваченого від суду не убезпечать, а обвинувачений матиме можливість здійснювати вплив на малолітніх учасників справи, перебуваючи на свободі.
Законний представник потерпілої та її представник прокурора підтримали, наполягали на продовженні триманні під вартою обвинуваченого.
Захисник проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечив. Такий строк у справі вважав надмірним, а тому за його збігом обвинувачений вже має право на довіру. При цьому це клопотання прокурора ідентичне попереднім, де використано аналогічні доводи на користь подальшого тримання особи під вартою. З огляду на презумпцію невинуватості, те, що обвинувачений не зможе впливати на інших учасників справи, коли стороною обвинувачення затягується допит свідків, чим штучно продовжується існування ризику впливу на свідків, коли доказів винуватості обвинуваченого у справі не здобуто, а обвинувачений не має наміру ухилитися від суду шляхом проходження військової служби й лише виконував вимоги законодавства щодо оновлення облікових даних у відповідному районному ТЦК, вважав можливим обрати менш суворий запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Законний представник обвинуваченого підтримала захисника, посилалась на необхідність допомоги її сина в побуті.
Обвинувачений, підтримуючи захисника, запевняв суд у неможливості вплинути на будь-кого з учасників справи та відсутності ризиків для судового провадження.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши справу, колегія суддів дійшла до такого.
До закінчення строку тримання обвинуваченого під вартою судове провадження завершеним бути не може.
Колегія суддів, не вирішуючи наперед питання оцінки доказів та доведення винуватості особи поза розумним сумнівом, зазначає, що вагомість вже досліджених в суді доказів є достатньою для висновку про певну причетність обвинуваченого до інкримінованого йому злочину і небезпідставність висунутого обвинувачення для мети вирішення питань порушених у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, стадію судового слідства, в якому обвинувачений виявив бажання давати показання наприкінці судового розгляду, враховуючи особливу тяжкість інкримінованого злочину проти статевої свободи й недоторканості малолітньої особи, за яким передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, враховуючи його різноскладові обставини, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні, те, що потерпілою в ньому є малолітня особа 2013 року народження, а інкримінована подія кримінальних правопорушень мала місце в побуті, за місцем проживання обвинуваченого та потерпілої, які мешкають на одній вулиці в одному селі, коли за твердженням законного представника потерпілої в суді саме повторна спроба продовження здійснення насильницьких дій з боку обвинуваченого до потерпілої після тривалої перерви до цього й стала вирішальною для прийняття нею рішення про її звернення до правоохоронних органів, з метою забезпечення інтересів дитини й поваги до приватного життя, запобігання негативному впливу на психічне здоров'я дитини, убезпечення від травматизації, а також з огляду на те, що можливість перебування на цілодобовому домашньому арешті, на думку колегії суддів на даний час не може переважати наявні ризики ухилення обвинуваченого від суду, перешкоджання судовому провадженню, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, унеможливлення будь-якого тиску на малолітню потерпілу, в тому числі з використанням вільно доступних, сучасних засобів зв'язку, клопотання прокурора слід задовольнити та строк тримання під вартою обвинуваченого продовжити на два місяці.
В цьому зв'язку колегія суддів також зважає на зміст показань допитаних в суді свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 про існування в обвинуваченого наміру й послідовного вчинення ряду дій спрямованих на вступ до військової служби за контрактом, а також на лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.09.2024 року про ці обставини, коли зазначене під час дії воєнного стану в Україні за певних умов може негативно вплинути на своєчасність судового розгляду.
Також у суді свідок ОСОБА_14 повідомила про погрози вчинення насильницького впливу з боку ОСОБА_15 .
Не може на даний час колегія суддів відкинути й послідовні наполегливі твердження законного представника потерпілої, від яких та не відмовляється, про існування великої вірогідності продовження тиску на її малолітню доньку з боку обвинуваченого в разі звільнення з-під варти, коли інкриміновані особі насильницькі діяння мали місце на ґрунті домашніх й сусідських відносин. При цьому потерпіла сторона в суді послідовно наполягає на існуванні значного ризику повторної травматизації, ризику впливу на малолітню потерпілу, яка лишається вразливою, не може не побоюватися продовження насильства з боку обвинуваченого, який проживає поряд з ними, на тій самій вулиці.
Зазначені ризики з урахуванням конкретних обставин справи, та з огляду на ускладненні взаємовідносини між родинами обвинуваченого та потерпілої, колегія суддів вбачає достатніми та наявними в цій справі, з огляду на конкретні її обставини, малолітній вік свідків та потерпілої, чутливість до будь-якого впливу останніх, як і складність допиту й оцінки їхніх показань.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що на даний час необхідність дотримання прав малолітніх дітей та інтересів правосуддя в контексті обставин цієї справи не поставить під загрозу права обвинуваченого на вільне пересування.
Всі ці обставини продовжують існувати і не можуть бути не врахованими судом.
Саме тільки запевнення обвинуваченого в суді про те, що згадані вище ризики не настануть, а його мати потребує його допомоги в побуті в селі, з огляду на викладені обставини й складні особливості розгляду цієї справи, підставою для обрання менш суворого запобіжного заходу бути не можуть.
Що стосується незабезпечення прокурором своєчасного допиту всіх заявлених свідків, у тому числі малолітніх, як покликання на штучне продовження існування ризику впливу на останніх, то зазначений ризик серед інших на думку колегії суддів, попри його існування, не є ключовим та вирішальним для продовження строку дії запобіжного заходу, з огляду на викладене вище.
При цьому судом зобов'язано прокурора вжити дієві заходи до забезпечення участі таких свідків (3-х недопитаних згідно поданого письмового клопотання) та/або надання документального підтвердження й встановлення неможливості їх допиту в судовому засіданні.
З огляду на викладене вище, враховуючи показання допитаних у суді свідків, спеціалістів психологів, а також законних представників обвинуваченого та потерпілої, досліджений допит малолітньої потерпілої, продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на даний час не є значним в розумінні встановлення балансу інтересів судового розгляду й обмежень прав особи на вільне пересування. Такий строк тримання під вартою, в цій справі колегія суддів вважає прийнятним і виправданим для втручання в права і свободи обвинуваченого.
За таких обставин на даний час підстав для обрання альтернативного запобіжного заходу та визначення розміру застави згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, попри сплив часу тримання особи під вартою в цій справі з 21 червня 2024 року, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 372, 376, 492 КПК України,
ухвалила:
клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 19 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Головуючий-суддя
Судді