Дата документу 20.11.2025
Справа № 334/7905/25
Провадження № 2/334/4175/25
20 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Коломаренко К.А., при секретарі судового засідання Цілінко А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
22 вересня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК, сформована в системі «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Гурським Г.Ю. (діє на підставі Договору №б/н від 12.02.2025 р.), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3512903593-618388 від 16.02.2022 року в розмірі 17 025,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та 10000,00 гривень витрат на правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначається, що 16 лютого 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 3512903593-618388 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Товариством кредитні кошти відповідачу на платіжну карту перераховані, однак відповідачем борг Товариству не сплачений, відповідно до умов Договору. Станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача складає 17 025,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, заборгованість за відсотками 12 025,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.
Ухвалою суду від 25.09.2025 по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або на ім'я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи).
24.10.2025 року від АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» надійшли витребувані ухвалою суду матеріали.
Представник позивача, який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому просить дану цивільну справу розглянути за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують повністю, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 , який про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу суду 05.11.2025 року, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.
За заявою позивача суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку відповідно дост. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 16 лютого 2022 року між ТОВ «Кошельок» та відповідачем укладено електронний договір № 3512903593-618388 про надання споживчого кредиту у загальному розмірі 5000 грн, строком на 17 днів.
Договір укладено в електронному вигляді, через ідентифікацію клієнта за допомогою технології BankID, а саме на офіційному веб-сайті ТОВ «КОШЕЛЬОК (https://koshelok.ua/ru/yuridicheskayainformacziya/) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «КОШЕЛЬОК», розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примирний договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів (діючи на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність.
Крім того на веб-сайті ТОВ «КОШЕЛЬОК» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.
Відповідачу було надано наступний одноразовий ідентифікатор 3463, для підписання Кредитного договору від 16 лютого 2022 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Пунктом 1.4.2. зазначеного Договору визначено, що проценти за користування кредитом складають 2 125,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.4.3. Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 2.50 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом на строк лояльного періоду. (п.1.4.3.1 Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору кредит надається строком на 17 днів (Лояльний період), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.
Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Відповідно до графіку розрахунків визначено дату видачі кредиту 16.02.2022, дату платежу 04.03.2022, реальну річну процентну ставку 912,5%, загальну вартість кредиту 7125,00 грн.
Відповідно до довідки про рух грошових коштів від 22.10.2025 р. АТ «Універсал Банк», відповідач 16.02.2022р. отримав на свій картковий рахунок суму у розмірі 5000,00 гривень.
На момент подання даної позовної заяви (22.09.2025) у позичальника виникла заборгованість, що підлягає стягненню за договором № 3512903593-618388 від 16.02.2022, станом на дату подання позову до суду становить 17 025,00 грн, яка складається з:
- заборгованість за сумою кредиту: 5000,00 грн.;
- заборгованість за відсотками за користування позикою: 12 025,00 грн.
Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Так, відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.628,629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205,207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі N732/670/19, від 23.03.2020 року у справі N404/502/18, від 07.10.2020 року N127/33824/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч. 6ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір кредитування відповідачем укладено через офіційний сайт фінансової установи, за допомогою електронного підпису, отриманого одноразового ідентифікатора.
Відповідач самостійно вніс до інформаційно-телекомунікаційних систем Кредиторів номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит та після отримання одноразового ідентифікатора для підписання Кредитного договору, підписав його та після цього отримав кошти на рахунок , що підтверджується платіжними дорученнями.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з оплати послуг банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, та повернення кредиту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт(наданих послуг), виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 2 ч. 3ст.141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Частиною 8ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2025 року між ТОВ «Кошельок» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги.
У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
12.02.2025 між Адвокатським бюро ««Герман Гурський та партнери» та ТОВ «Кошельок» укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до умов договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро бере на себе зобов'язання надавати необхідну Клієнту правничу (правову) допомогу, зокрема, але не виключно представляти та захищати інтереси Клієнта в місцевих та апеляційних (цивільних, господарських, адміністративних) судах, у справах позовного, окремого та наказного провадження, тощо (п. 1.1 Договору).
У Додатку від 12.02.2025 року до вищевказаного договору вказано, що Замовник доручає Виконавцю стягнути з боржника ОСОБА_1 в судовому порядку суму боргу за кредитним договором № 3512903593-618388 від 16.02.2022, а також суму будь-яких витрат, що будуть понесені Замовником та/або Виконавцем і які є необхідними з метою стягнення Суми боргу з Боржника в примусовому порядку, для чого Виконавець зобов'язується надати Замовнику наступну правову (правничу) допомогу: 1. Оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) 30 хвилин 1000 грн.; 2. Збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору 1 година 2000 грн.; 3. Складання позовної заяви 2 години 4000 грн.; 4. Формування додатків (доказів) до позовної заяви 1 година 2000 грн.; 5. Відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі 30 хвилин 1000 грн. Всього: 10000 грн. Розмір гонорару (винагороди) Виконавця підлягає сплаті Замовником Виконавцю не пізніше 10 (десяти) банківських днів від дати винесення судом рішення, але не раніше повідомлення адвокатом про даний факт.
Суд, не оцінюючи рівня кваліфікації адвоката, з огляду на визначені сторонами тарифи визначає, що об'єктивна тривалість та складність роботи по складенню подібної типової позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості за одним договором, виходячи з погоджених сторонами тарифів, а також виходячи з ціни позову та значення справи для сторін, має складати 4000 грн. При цьому ця ціна, з огляду на невисоку складність справи та невеликий обсяг документів, має включати і оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги, і збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору, і формування додатків (доказів) до позовної заяви, і відправку позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє.
Враховуючи дотримання принципів обґрунтованості, пропорційності (співмірності) витрат на оплату послуг адвоката, предмет спору, складність справи, значення справи для сторін, встановлений обсяг наданих адвокатським об'єднанням послуг та виконаних робіт, в порядку ч.3 ст.141 ЦПК України вартість правової допомоги позивачу у цій справі оцінюється судом в загальному розмірі 4000 грн.
Відповідно дост.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 коп., сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
Керуючись ст. ст.4,5,12,81,141,259,263-265,268,281-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором № 3512903593-618388 від 16.02.2022 року в розмірі 17 025,00 гривень (сімнадцять тисяч двадцять п'ять гривень 00 коп.), з яких: 5 000,00 гривень - заборгованість за сумою кредиту; 12 250,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування позикою.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (ЄДРПОУ 40842831) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 коп).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Коломаренко К. А.