Дата документу 20.11.2025
Справа № 334/7973/25
Провадження № 2/334/4212/25
20 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Коломаренко К.А.,
за участю секретаря судових засідань Цілінко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24.09.2025 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя надійшла вказана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», сформована в системі «Електронний суд» представником позивача - Мохир Я.В. (діє на підставі Довіреності №2705/25-15), до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Кредитним Договором №19.07.2024-100000732 від 19.07.2024 року у розмірі 41 340,00 гривень, а також судові витрати.
В обґрунтування поданого позову позивач вказує, що 19.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 19.07.2024-100000732. Відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 16000 грн., а отже акцептовано умови Договору. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 41 340 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 100 грн., по процентам в розмірі 17 360 грн., по комісії 2 880 грн., неустойка 8 000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 26.09.2025 провадження у справі відкрито та призначено розгляд у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином та завчасно повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Позовна заява містить клопотання про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр». Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась. Представник відповідача - адвокат Мухіна Л.С. подала до суду заяву про часткове визнання позову: просила суд не стягувати з відповідачки нараховану неустойку в сумі 8000 грн. Просила також розстрочити виконання рішення на один рік, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 19.07.2025-100000732 від 19.07.2024 року.
Відповідно до умов Договору, позичальнику надано кредит у розмірі 16000 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.09.2025 № 104-1809 (а.с. 25).
Згідно пропозиції про укладення договору (оферта) від 19.07.2024, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті Кредитодавця, заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. Технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: Кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту). Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті. Позичальник в особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження Кредитодавця на обрані Позичальником умови Кредитодавець у особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця направляє Позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, підписані кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання Позичальником. Також для підписання Позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний Позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку.
Згідно п. 4.1 Договору, кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5457-08ХХ-ХХХХ-7854.
Зазначена оферта підписана позичальником одноразовим ідентифікатором Е369 (а.с. 10-13).
Із заявки на отримання кредиту слідує, що датою надання/видачі кредиту є 19.07.2024; сума Кредиту: 16000 грн. 00 коп., строк, на який надається Кредит 124 дні з дати його надання.; дата повернення (виплати) кредиту 19.11.2025.
Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.7). Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. (п.8). Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені в процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,47%=(29120/16000)/124х100. (п.9). Комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 1 440 грн. 00 коп. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. (п.11) Неустойка: 160 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п.17) (а.с. 13-14).
Заявка підписана позичальником одноразовим ідентифікатором Е369.
Із довідки-розрахунку заборгованості слідує, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором в сумі 41 340 грн., що складається з: основного боргу 13100 грн., проценти 17360 грн., 2880 грн. комісія, 8000 грн. неустойка (а.с. 26).
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину (позиція Верховного Суду у постанові № 524/5556/19 від 12.01.2021, у постанові №127/33824/19 від 07.10.2020).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем фактично отримано кредитні кошти, які ним не повернуто. Отримані відповідачем кредитні кошти відображені в розрахунку заборгованості.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, з відповідача слід стягнути на користь позивача нараховану заборгованість по кредитному договору, а саме: основного боргу 13 100 грн., проценти 17 360 грн.
Щодо стягнення з відповідача комісії у загальному розмірі 2 880,00 гривень за надання кредиту та його обслуговування, суд дійшов до таких висновків.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов'язком банку (фінансової установи), виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як плата за надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Так, вищезазначений кредитний договір, укладений між сторонами, не містить опису послуг з надання кредиту та обґрунтованого розрахунку вартості таких послуг, що зумовлювало б стягнення комісії, а матеріали справи доказів надання послуг з обслуговування кредитної заборгованості, консультаційних послуг, інформаційної підтримки тощо, як періодичності, так і чіткого переліку.
Згідно з ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. За приписами ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, кредитодавцю забороняється встановлювати у кредитному договорі будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону. Така умова в договорі є нікчемною. Відповідну постанову по справі № 666/4957/15-ц Верховний Суд прийняв 20.02.2019, вона є застосовною в даних правовідносинах у відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України.
Суд враховує, що споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування"). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (ч.1,2 ст.11 Закону України "Про споживче кредитування"). Проте, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування").
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.11.2021 у справі № 740/3852/19, пр. 61-7745св21, зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".
Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, пр. 14-44цс21 Велика Палата дійшла висновку, що обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, вимоги сторони позивача в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 2 880 гривень є необґрунтованими, відповідно, не підлягають задоволенню
Щодо стягнення неустойки в розмірі 8000 грн., суд зважає на таке.
Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки неустойка за невиконання зобов'язання за договором нарахована за період воєнного стану, позивачу в стягненні неустойки в сумі 8000 грн слід відмовити.
Щодо заяви відповідачки про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 не має можливості сплатити всю суму боргу одноразовим платежем. Вона є самотньою літньою жінкою, пенсіонеркою за віком, отримує пенсію в розмірі 3889 грн. щомісячно. Інших доходів не має. У власності ОСОБА_1 фактично немає майна, на яке може бути звернуто стягнення. Так, їй на праві власності належить 1/8 частка в праві власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , де вона зареєстрована та проживала до виїзду за кордон у зв'язку з воєнними діями (натепер перебуває в Німеччині). Загальна житлова площа будинку за адресою АДРЕСА_1 складає 97,8 кв.м, тобто частка ОСОБА_1 складає всього 12,225 кв.м і не може бути виділена в натурі. Також їй на праві власності належать земельні ділянки кадастрові номери 6522987000:03:040:0001 (2/3 частки), 6522987000:03:040:0002, 6522987000:03:040:0003. 6522987000:03:001: 0851. Всі зазначені земельні ділянки знаходяться на території колишнього Іванівського району Херсонської області. Цей район ще з 2022 року є тимчасово окупованою територією, тому будь-яких доходів від цих земельних ділянок на теперішнійчас ОСОБА_1 не має і не може мати з об'єктивних причин. Розстрочення виконання рішення на один рік надасть можливість відповідачці погасити весь борг з урахуванням судових витрат шляхом перерахування з її пенсії суми 3000 грн. щомісячно.
Згідно з п. 2 ч. 7 ст.265ЦПКУкраїни у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ст.267ЦПКУкраїни суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 5 ст.435ЦПКУкраїни розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи наведені відповідачем обставини в обґрунтування неможливості сплати боргу одним платежем та завдання справедливого вирішення даної справи на засадах добросовісності, розумності та пропорційності, суд вважає за можливе розстрочити виконання даного рішення на 10 місяців зі сплатою відповідачем по 3 046 грн. щомісячно з можливістю погашення заборгованості достроково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позов заявлено на суму 41 340 грн., позов задоволено на суму 30 460 грн., тобто 73,68 %, таким чином з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 1 784,82 грн. (2422,40 х 73,68%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 1048, 1054 ЦК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 130, 223, 263-265, 274, 352-355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 19.07.2024-100000732 від 19.07.2024 року у розмірі 30 460,00 грн. (тридцять тисяч чотириста шістдесят гривень 00 коп.), що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 100 грн., по процентам в розмірі 17 360 грн..
Розстрочити виконання цього рішення, строком на 10 (десять) місяців, шляхом стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 19.07.2024-100000732 від 19.07.2024 року в розмірі 30 460,00 грн. за наступним графіком оплати:
1) 3 046,00 грн. в період до 01 січня 2026 року;
2) 3 046,00 грн. в період до 01 лютого 2026 року;
3) 3 046,00 грн. в період до 01 березня 2026 року;
4) 3 046,00 грн. в період до 01 квітня 2026 року;
5) 3 046,00 грн. в період до 01 травня 2026 року;
6) 3 046,00 грн. в період до 01 червня 2026 року;
7) 3 046,00 грн. в період до 01 липня 2026 року;
8) 3 046,00 грн. в період до 01 серпня 2026 року;
9) 3 046,00 грн. в період до 01 вересня 2026 року;
10) 3 046,00 грн. в період до 01 жовтня 2026 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833) в розмірі 1 784,82 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири гривні 82 копійки) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: Коломаренко К. А.