Справа № 344/9428/25
Провадження № 2/344/3583/25
19 листопада 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.,
секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
Позивач у травні 2025р. звернувся до суду з даною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка мотивована тим, що 21.05.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений договір кредитної лінії № 845969960, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 23800,00 грн. Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі. В подальшому, 17.12.2024 Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/13.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов'язань, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і складає 33624.83 грн, з них: заборгованість по кредиту - 10439.08 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 23185.75. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5000грн., а також 2422.40 грн. сплаченого судового збору.
04.08.2025 року представник відповідача подав суду відзив в якому вимоги позову визнав частково в сумі 24949.32грн, з яких 10439.08грн. заборгованість по кредиту та 14 510.24 грн. - проценти за користування кредитом за 296 днів (21.05.2024-13.03.2025р.р.), а також судовий збір у сумі 1797.42 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3710 грн., а також просив стягнути судові витрати з позивача, понесені відповідачем.
06.08.2025 року представник позивача надав суду відповідь на відзив в якому просив позов задовольнити в повному обсязі, оскільки проценти нараховувались поетапно, в межах строку користування кредитом. Протягом перших 120 днів (з 24.12.2023р. по 22.04.2024р.) -2.5%, а протягом наступних 120 днів (з 23.04.2024р. по 20.08.2024р.)-1.5%. В задоволенні клопотання відповідача про стягнення судових витрат на його користь, просив відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в позвній заяві та відзиві просив, розгляд справи проводити за його відсутності.
Представник відповідача просив позов задовольнити частково, розгляд справи проводити без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21.05.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 845969960, у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 23800,00 грн., строком до 20.06.2029 року та сплатою відсотків у розмірі 1,5% в день.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором. Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору.
17.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/13.
За даним Договором Факторингу ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс».
Загальна сума заборгованості відповідно до розрахунку наданого позивачем за кредитним договором становить 33624.83 грн, з них: заборгованість по кредиту - 10439.08 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 23185.75 грн. за період з 21.05.2024 року по 13.03.2025 року (за розрахунком первісного кредитора)
Таким чином позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача, оскільки строки укладених договорів факторингу 17.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи. Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс», а відтак позивач, як правонаступник кредитора, набув право вимоги за кредитним договором №845969960 від 21.05.2024 року.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами вказаних договорів (позики та кредитних договорів) було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Заперечуюси позовні вимоги в частині стягнення відсотків, представник відповідача визнав їх частково, а саме в сумі 14510,24 грн за вказаний період, оскільки з 21.08.2024 року розмір денної процентної ставки за ч.4 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1% в день.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір, та, взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договорами факторингу, суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 24949.32 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 10439.08 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками - 14510,24 грн., так як представником відповідачем доведено факт неправомірності нарахування відсотків за користування споживчим кредитом кредитом в період саме з 18.11.2024 року по 13.03.2025 року.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо судових витрат, то слід зазначити наступне.
Судом також встановлено, що позивачем за звернення до суду з даною позовною заявою сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Дані судові витрати у розмірі 1797,42 грн. підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в зв'язку із задоволенням частково позовних вимог у відповідності до частки.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024 року, додаткову угоду №564 від 30.12.2024 року до вказаного договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт прийому-передачі наданих послуг від 30.12.2024 року.
Як встановлено судом, 02.12.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та адвокатським об?єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», в особі директора Патіюка Віталія Вікторовича, укладено договір надання правничої допомоги №5, за умовами якого Адвокатське об?єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п.4.1 вказаного договору, правова допомога, що надається адвокатським об?єднанням, клієнтом оплачується в розмірі та обсязі погодженому в додатках до цього договору (Додаткових угодах та/або Реєстрах), в гривнях шляхом переказу коштів на рахунок адвокатського об?єднання та може бути здійснена в будь який час за надані послуги та в тому числі авансом за надані послуги у майбутньому.
Згідно з Додатковою угодою №564 від 30.12.2024 до договору про надання правничої допомоги №5 від 02.12.2024 року, сторони погодили порядок оплати послуг адвокатського об?єднання за надання правової допомоги у справі клієнта ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №845969960 від 21.05.2024 року.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, адвокатським об?єнанням на виконання договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 5 000 грн., з них: 1000 грн. - підготовка до розгляду справи (4 години); 500 грн. - підготовка та направлення досудової вимоги (2 години); 3500 грн. - підготовка позовної заяви (10 годин).
Отже судовий збір у сумі 1797,42 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 000 грн. підлягають стягненню із відповідача відповідно до задоволених вимог, що складає 3710 грн. (74,20%).
Зокрема, сторона відповідача, також просила вирішити питання стягнення витрат за професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідача у сумі 3000 грн., а з врахуванням відмови в частині позовних вимог стягнути 25,8% понесених відповідачем, тобто - 774 грн.
Так, представником відповідача надано договір №574 про надання правової допомоги від 28.06.2025 року, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) по договору №574 про надання правової допомоги від 28.06.2025 року, квитанцію №456246 від 28.07.2025 року на суму 3000 грн. Однак, враховуючи те, що судом частково стягнено з відповідача витрати на правову допомогу в користь позивача, з урахуванням задоволених вимог, суд, приходить до висновку про відмову у вимогах відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, оскільки саме із-за бездіяльності відповідача по погашенню боргу, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (місцезнаходження: м. Київ вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №845969960 від 21.05.2024 року в розмірі 24 949,32 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять гривень 32 копійки) з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10439,08 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками (за період з 21.05.2024 року по 13.03.2025 року) - 14510.24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (місцезнаходження: м. Київ вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1797,39 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто сім гривень 39 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3710 грн. (три тичсячі сімсот десять гривень).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 24 листопада 2025 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА