21 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 920/1471/24(920/1321/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. - головуючого, Бенедисюка І. М., Васьковського О. В., Вронської Г. О., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.05.2025 (суддя Соп'яненко О. Ю.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 (головуючий - Пантелієнко В. О., судді Козир Т. П., Станік С. Р.) у справі
за заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 5 679 603 грн 88 коп.,
Короткий зміст позовних вимог і заяви про заміну сторони її правонаступником
1. У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Компанія, стягувач, позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - АТ "Сумське машинобудівне НВО", Товариство, боржник, відповідач) про стягнення 5 679 603,88 грн, з яких: 4 330 685,24 грн основного боргу; 955 343,94 грн пені; 119 870,27 грн інфляційних втрат у сумі, 3 % річних у сумі 198 601,47 грн; 75 102,96 грн збитків за квітень 2019 року, посилаючись на положення статей 16, 526, 530, 549, 610- 612, 623, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 20, 173, 193, 216, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, чинного до 27.08.2025 (далі - ГК України).
Позовна заява аргументована простроченням виконання Товариством зобов'язання з оплати вартості спожитого природного газу за укладеним між сторонами договором постачання природного газу від 01.11.2018 № 6703/18-КП-29.
2. 20.02.2025 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Сумської області із заявою про заміну сторони її правонаступником, в якій (заяві) просило замінити сторону виконавчого провадження № 70370090 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 30.06.2021 у справі № 920/1321/20 - боржника з АТ "Сумське машинобудівне НВО" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельня північного промислового вузла" (далі - ТОВ "Котельня північного промислового вузла", Котельня) та постановити ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява обґрунтовується посиланням на норми частин 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", а також на ті обставини, що: 1) відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Котельня північного промислового вузла" з 04.07.2022 є власником нерухомого майна "інше будівлі та споруди майнового комплексу котельні Північного промвузла", розташованого за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 6, а згідно з розпорядженнями Сумської обласної державної адміністрації від 06.10.2021 № 633-ОД і № 634-ОД було видано ТОВ "Котельня північного промислового вузла" ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання та виробництва теплової енергії на необмежений строк; 2) ТОВ "Котельня північного промислового вузла" є активним користувачем цілісного майнового комплексу (далі - ЦМК) з вироблення теплової енергії, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 6, який раніше знаходився в користуванні боржника, який, крім того, відступив на користь Котельні право вимоги за зобов'язаннями з оплати фізичними особами вартості спожитих послуг із централізованого опалення та постачання теплової енергії.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. 30.09.2020 у порядку задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 07.12.2012 Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" набуло право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою м. Суми, вул. Ковпака, 6.
4. 04.10.2021 між АТ "Перший український міжнародний банк" (продавець) і АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 04/10-2021К.
04.10.2021 зареєстровано за АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" право власності на відповідне нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта 33873059101, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 278024047 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5. 29.11.2021 між АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" (первісний кредитор) і ТОВ "Котельня північного промислового вузла" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 8/2100036, за умовами пунктів 1.1, 1.2 яких первісний кредитор відступив право вимоги у фізичних осіб (боржники), що проживають у м. Сумах, грошових коштів за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії, надані АТ "Сумське машинобудівне НВО" (виконавець) боржникам, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Новий кредитор одержав право вимагати від боржників належного виконання обов'язку з оплати грошових коштів за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за основними договорами на загальну суму 46 445 755,47 грн.
6. 04.07.2022 між АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" (продавець) та ТОВ "Котельня північного промислового вузла" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - 97/100 часток будівель та споруд майнового комплексу котельні Північного промвузла, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В.
04.07.2022 зареєстровано за ТОВ "Котельня північного промислового вузла" право власності на відповідне нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта 33873059101, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності № 304164354 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
7. Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.07.2022 убачається, що на підставі договору оренди земельної ділянки було зареєстровано право оренди ТОВ "Котельня північного промислового вузла" земельної ділянки, на якій розташований ЦМК.
8. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ТОВ "Котельня північного промислового вузла" є АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг", а кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_1 . Засновниками боржника є акціонери у кількості 36193 осіб, кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.03.2021 (суддя Котельницька В. Л.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 (головуючий - Владимиренко С. В., судді - Демидова А. М., Ходаківська І. П.), позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Сумське машинобудівне НВО" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 4 330 685,24 грн основного боргу, 477 671,97 грн пені, 119 870,27 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 198 601,47 грн, 75 102,96 грн збитків за квітень 2019 року. В решті позовних вимог відмовлено.
30.06.2021 Господарський суд Сумської області видав наказ на примусове виконання зазначених рішення та постанови.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2021 (головуючий - Кролевець О. А., судді Губенко Н. М., Студенець В. І.), постановленою на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 09.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 у справі № 920/1321/20 закрито.
10. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.03.2025 (суддя Соп'яненко О. Ю.) відкрито провадження у справі № 920/1471/24 про банкрутство АТ "Сумське машинобудівне НВО" та введено процедуру розпорядження майном боржника.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.03.2025 (суддя Котельницька В. Л.) передано матеріали справи № 920/1321/20 та заяву про заміну сторони її правонаступником від 20.02.2025 для розгляду в межах справи № 920/1471/24 про банкрутство Товариства.
11. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.05.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025, у задоволенні заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про заміну сторони її правонаступником від 20.02.2025 (вх. № 822) відмовлено.
Ухвала та постанова мотивовані ненаданням позивачем як доказів на підтвердження того, що ТОВ "Котельня північного промислового вузла" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених у цій справі позовних вимог і в конкретних сумах відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та статей 513, 520, 521 ЦК України, так і доказів щодо визнання відповідних боргових зобов'язань новим власником ЦМК з вироблення теплової енергії, отримання (прийняття) їх (боргових зобов'язань) за відповідними договорами відступлення права вимоги та обліковування в бухгалтерському обліку Котельні відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не передбачено іншого способу переходу прав та обов'язків у матеріальному правонаступництві, ніж шляхом укладення відповідного правочину з переведення боргу за погодженням з кредитором, які є загальними при регулюванні сингулярного правонаступництва окремих прав та обов'язків між юридичними особами та урегульовані ЦК України. Водночас кінцевий бенефіціарний власник АТ "Сумське машинобудівне НВО" і ТОВ "Котельня північного промислового вузла" Лук'яненко Володимир Матвійович не має прямого вирішального впливу.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
12. АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, а справу з розгляду заяви про заміну сторони її правонаступником від 20.02.2025 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", статей 74, 236 ГПК України, наголошуючи на тому, що:
1) суди не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладених у постановах від 20.01.2022 у справі № 908/3459/19, від 07.06.2023 у справі № 640/7864/21, від 26.02.2025 у справі № 909/786/23;
2) суди залишили поза увагою ті обставини, що передбачений частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" перелік підстав для виникнення права користування ЦМК з вироблення теплової енергії не є вичерпним та не обмежується вказаними видами договорів (оренда, концесія, управління тощо), про що свідчить вживання законодавцем сполучника "тощо". Водночас Конституційний Суд України в абзаці 1 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 09.11.2011 № 14-рп/2011 зазначив, що зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд;
3) на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" правонаступництво за борговими зобов'язаннями виникає в обов'язковому порядку безпосередньо на підставі зазначеної норми закону незалежно від згоди нового суб'єкта господарювання, який користується ЦМК з виробництва теплової енергії;
4) ТОВ "Котельня північного промислового вузла" наразі є не лише власником, а й активним користувачем відповідного ЦМК з вироблення теплової енергії, який попередньо знаходився в користуванні боржника, тому є правонаступником спірних у цій справі зобов'язань.
При цьому скаржник вважає релевантними щодо правовідносин у цій справі висновки Верховного Суду, викладені саме в постановах від 20.01.2022 у справі № 908/3459/19, від 26.02.2025 у справі № 909/786/23, оскільки боржник і Котельня пов'язані з одним кінцевим власником. Натомість у постановах Верховного Суду в справах № 910/5082/18, № 910/7715/18, № 910/5095/18, № 910/5080/18, на відміну від цієї справи, вирішувалося питання заміни боржника з суб'єкта господарювання приватної форми власності на суб'єкта господарювання комунальної форми власності, які не пов'язані між собою єдиним бенефіціаром.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
13. АТ "Сумське машинобудівне НВО" і ТОВ "Котельня північного промислового вузла" не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2025 (головуючий - Картере В. І., судді Огороднік К. М., Пєсков В. Г.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.05.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 у справі № 920/1471/24(920/1321/20) та постановлено здійснити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2025 (головуючий - Картере В. І., судді Огороднік К. М., Пєсков В. Г.) справу № 920/1471/24(920/1321/20) передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата) в зв'язку з необхідністю відступлення від висновків щодо застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладених у пунктах 6.4, 6.5 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 904/3870/23 (колегія суддів іншої судової палати в складі: головуючий - Студенець В. І., судді Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.).
Підстави для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
15. Ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2025 у справі № 920/1471/24(920/1321/20) аргументована необхідністю відступлення від викладених у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 904/3870/23 таких висновків (шляхом їх уточнення): 1) приписами Закону України "Про теплопостачання", зокрема статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" не передбачено спеціального (особливого) порядку переходу окремих зобов'язань від однієї юридичної особи до іншої, а відтак на такі правовідносини розповсюджується дія норм ЦК України, які регулюють загальний порядок заміни сторони/боржника у зобов'язанні; 2) частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не передбачено іншого способу переходу прав та обов'язків у матеріальному правонаступництві, ніж шляхом укладення відповідного правочину з переведення боргу за погодженням з кредитором, які є загальними при регулюванні сингулярного правонаступництва окремих прав та обов'язків між юридичними особами та урегульовані ЦК України.
Зокрема, постановляючи зазначену ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що аналіз частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема використання конструкції "стає правонаступником" надає підстави для висновку, що законодавець передбачив у разі настання передбачених указаною нормою обставин безпосереднє набуття суб'єктом господарювання, якому надано в користування ЦМК з вироблення теплової енергії, правового статусу правонаступника за відповідними борговими зобов'язаннями попереднього користувача (володільця) такого майна. При цьому за змістом вказаної норми перехід зазначених зобов'язань не зумовлений необхідністю вчинення учасниками певних додаткових дій (укладення договорів відступлення, надання згоди, визнання боргових зобов'язань новим користувачем (володільцем) відповідного майна та/або кредитором тощо). Таким чином, сингулярне правонаступництво у відповідному правовідношенні відбувається безпосередньо на підставі акта цивільного законодавства (частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання"), як це передбачено частиною 3 статті 11 ЦК України.
Крім того, колегія суддів на обґрунтування підстав для відступу від зазначених вище висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається для прикладу (з метою порівняння) на сформульований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в пункті 43 постанови від 07.06.2023 у справі № 640/7864/21 висновок про те, що передбачена частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" норма є імперативною, тобто передбачає правонаступництво нового користувача ЦМК з вироблення теплової енергії за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно, в обов'язковому порядку безпосередньо на підставі норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс.
Водночас, погоджуючись із наведеним висновком, колегія суддів Касаційного господарського суду вбачає, що інше тлумачення зазначеної норми Закону України "Про теплопостачання" призвело би по суті до нівелювання закріплених у ній вимог, адже перехід боргових зобов'язань за спожиті енергоносії до нового користувача (володільця) ЦМК з вироблення теплової енергії залежав би виключно від волевиявлення усіх учасників відповідного правовідношення, вираженого в передбаченій статтею 513 ЦК України формі. Тобто за відсутності волевиявлення орган, що прийняв рішення про передачу теплогенеруючого обладнання, та новий користувач (володілець) мали би можливість ухилитися від переходу боргових зобов'язань за спожиті енергоносії разом з відповідним цілісним майновим комплексом. З огляду на таке мета частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не була би досягнута, не було би вирішено проблемне питання, яке викликало необхідність доповнення цього Закону зазначеною нормою. Адже в разі наявності волевиявлення сторін, вираженого у відповідній формі, зміна боржника у зобов'язанні здійснюється відповідно до положень статей 513, 520, 521 ЦК України та не потребує наявності спеціальної норми закону.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 22.09.2025 наголошує на тому, що можливе незастосування норми частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до правовідносин між певними особами (зважаючи на особливості переходу прав на теплогенеруюче обладнання, наявність між ними взаємозв'язку (при існуванні спільного кінцевого власника)) та заміна боржника у їх зобов'язанні (в разі сингулярного правонаступництва) може бути здійснена виключно в порядку, передбаченому статтями 513, 520, 521 ЦК України, не спростовує того, що частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва (без вчинення окремого правочину з переведення боргу) в тих матеріальних правовідношеннях, які підпадають під регулювання вказаної норми.
Підстави повернення справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду
16. Перевіривши доводи, наведені колегією суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 22.09.2025, об'єднана палата дійшла висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для прийняття справи № 920/1471/24(920/1321/20) до касаційного розгляду об'єднаною палатою з огляду на таке.
17. Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Згідно з частиною 4 статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах 1- 4 статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах 5 або 6 статті 302 цього Кодексу.
Таким чином, частина 4 статті 303 ГПК України вимагає, щоби в ухвалі про передачу справи на розгляд об'єднаної палати суд викладав мотиви необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
18. За змістом положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Водночас згідно з положеннями частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
19. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
20. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункти 43- 45), від 05.12.2018 у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43- 44) і № 818/1688/16 (пункти 44- 45), від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44- 45), від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 (пункти 58- 59), від 29.09.2020 у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 (пункт 29); від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 7.19), від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (пункт 34), від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18 (пункт 90), від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (пункт 49), від 08.06.2022 у справі № 362/643/21 (пункт 45)).
21. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
22. Принагідно можна покликатися на практику об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема на висновки, зроблені в ухвалі від 09.12.2019 у справі № 756/2765/15-ц щодо тлумачення наведеної норми процесуального права (йдеться про статтю 403 Цивільного процесуального кодексу України, яка є аналогічною за змістом зі статтею 302 ГПК України), згідно з якими на розгляд об'єднаної палати може бути передано справу, якщо в аналогічній (подібній) справі викладено інший правовий висновок щодо застосування норми права. Подібність правовідносин в іншій (аналогічній) справі визначається їхніми елементами: суб'єктами, об'єктами та змістом (правами та обов'язками суб'єктів правовідносин).
23. З огляду на положення статей 302, 303 ГПК України визначальними обставинами щодо передання справи на розгляд об'єднаної палати є, по-перше, саме наявність висновку щодо застосування норми права в постанові (постановах) Верховного Суду в подібних правовідносинах, а також те, що такий висновок зроблений колегією суддів з іншої палати цього суду або іншою палатою цього суду чи самою об'єднаною палатою.
По-друге, в ухвалі про передачу справи має бути наведено обґрунтування колегією суддів, яка передає справу на об'єднану палату, про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права в іншій справі.
24. Крім того, важливе питання, яке має вирішуватися об'єднаною палатою під час прийняття справи до розгляду, полягає в тому, чи зроблений такий висновок у подібних правовідносинах. Питання подібності правовідносин неодноразово досліджувалося Верховним Судом і можна послатися на відповідні правові позиції.
25. Так, у пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб'єктним і об'єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
26. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов'язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб'єктами спірних правовідносин (такий висновок викладено в пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
27. Ураховуючи викладене, об'єднана палата дійшла висновку про невідповідність переданої на її розгляд справи визначеним вище критеріям, що може мати наслідком повернення об'єднаною палатою цієї справи відповідній колегії суддів для розгляду.
28. Дійсно, статтею 22 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції, чинній з 08.04.2012) регулюються умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання.
Так, згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам.
29. Водночас, частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", якою врегульовано особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання, передбачено, що в разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
30. Таким чином, частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає особливий вид правонаступництва, однією з обов'язкових умов якого є надання суб'єкту господарювання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії.
Отже, ця норма встановлює випадок правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно саме в користування, зокрема, на правовому титулі оренди, концесії, управління тощо.
31. Цілком очевидно, що вжите законодавцем слово "тощо" в дужках (де перераховуються титули користування ЦМК) не може тлумачитися як "набуття у власність".
32. У зв'язку з наведеним об'єднана палата констатує, що в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не йдеться про правонаступництво за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання в разі відчуження цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії власником на користь іншого суб'єкта господарювання, зокрема на підставі правочинів купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
33. Відтак, відносини відчуження зазначених об'єктів з вироблення теплової енергії не є предметом регулювання положеннями частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
Адже за змістом частини 1 статті 317 та частини 1 статті 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
34. Натомість, на відміну від власника, орендарю, концесіонеру та управителю, які лише володіють і користуються майном власника, вочевидь не належать всі три невід'ємні складові елементи права власності - правомочності володіння, користування та розпорядження майном.
35. За змістом статті 52 ГПК України процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідне підтвердження факту вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
36. Об'єднана палата наголошує на тому, що відносини сингулярного правонаступництва (за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання) в разі набуття цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії суб'єктом господарювання у власність підлягають загальному правовому регулюванню, а саме статтями 513, 520, 521 ЦК України.
Так, виходячи зі змісту норм статей 520, 521 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Форма правочину щодо заміни боржника визначається відповідно до положень статті 513 ЦК України (у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання).
37. З наведеним вище повністю узгоджується викладений в ухвалі від 22.09.2025 висновок колегії суддів про те, що частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва (без вчинення окремого правочину з переведення боргу) саме в тих матеріальних правовідношеннях, які підпадають під регулювання вказаної норми.
38. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Котельня північного промислового вузла" набуло у власність спірний ЦМК з вироблення теплової енергії на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна - 97/100 часток будівель та споруд майнового комплексу котельні Північного промвузла, укладеного з АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг", яке, в свою чергу, раніше придбало зазначене майно в АТ "Перший український міжнародний банк" за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.10.2021 № 04/10-2021К, а зазначений банк до того (30.09.2020) звернув стягнення на вказаний ЦМК у порядку задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 07.12.2012, що свідчить якраз про неодноразове відчуження спірного майна, але аж ніяк не про надання його в користування (оренду, концесію, управління тощо) суб'єкту господарювання.
При цьому на час переходу права власності на спірний ЦМК як до АТ "Перший український міжнародний банк" (іпотекодержателя), так і до АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжиніринг" позивачем (стягувачем) не порушувалося питання щодо заміни сторони виконавчого провадження (боржника) на кожного нового власника як правонаступника.
39. Ураховуючи такі обставини, апеляційний суд, ухвалюючи постанову в цій справі, відхилив як недоречні посилання стягувача (АТ "НАК "Нафтогаз України") на те, що ТОВ "Котельня північного промислового вузла" є в розумінні частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" активним користувачем ЦМК з вироблення теплової енергії, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 6, оскільки Котельня придбала вказане нерухоме майно на підставі оплатного договору купівлі-продажу, тобто є його власником, а не користувачем.
Проте, колегія суддів Касаційного господарського суду, постановляючи ухвалу від 22.09.2025, залишила наведені фактичні обставини поза увагою.
40. З огляду на викладене об'єднана палата не може погодитися з доводами колегії суддів Касаційного господарського суду щодо подібності правовідносин у справах № 920/1471/24(920/1321/20) і № 904/3870/23 незалежно від того, кінцевими власниками юридичних осіб (попереднього та наступного користувачів майна з вироблення теплової енергії) є різні особи чи одна й та сама особа, оскільки в спірному випадку неподібність правовідносин полягає зовсім в іншому - їх неоднаковому правовому регулюванні, зумовленому різними фактичними обставинами.
Так, поширення норми частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні правовідносини в справі № 904/3870/23 пов'язане з обставинами дострокового припинення дії концесійного договору від 08.09.2020, укладеного між територіальною громадою м. Кам'янське, КП "Кам'янська теплопостачальна компанія" та ТОВ "Кам'янська теплогенеруюча компанія", шляхом його розірвання в лютому 2023 року, що оформлено рішенням Кам'янської міської ради від 24.02.2023, з подальшим поверненням об'єкта концесії Кам'янській міській територіальній громаді.
41. Натомість у цій справі (№ 920/1471/24(920/1321/20)) відносини правонаступництва регулюються положеннями статей 513, 520, 521 ЦК України, які визначають загальний порядок заміни сторони (боржника) у зобов'язанні, що зумовлено передусім фактом набуття ТОВ "Котельня північного промислового вузла" у власність (на підставі договору купівлі-продажу) ЦМК з вироблення теплової енергії, а не в зв'язку з його наданням зазначеному товариству в користування (оренду, концесію, управління тощо).
42. Наведене переконливо свідчить про те, що висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.02.2025 у справі № 904/3870/23, було зроблено за інших, ніж у цій справі фактичних обставин, на які посилалися сторони та були встановлені судами попередніх інстанцій, а також за умов різного правового регулювання спірних правовідносин, що не дає підстав вважати правовідносини в зазначених справах подібними саме за змістовним критерієм.
Ураховуючи викладене, об'єднана палата дійшла висновку про невідповідність переданої на її розгляд справи визначеним вище критеріям може мати наслідком повернення об'єднаною палатою цієї справи відповідній колегії суддів для розгляду.
43. Водночас об'єднана палата не погоджується з посиланням колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 22.09.2025 на обґрунтування підстав для відступу від зазначеного висновку Верховного Суду, наприклад (з метою порівняння), на сформульований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в пункті 43 постанови від 07.06.2023 у справі № 640/7864/21 (предмет позову - визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 № 218) висновок про те, що передбачена частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" норма є імперативною, тобто передбачає правонаступництво нового користувача ЦМК з вироблення теплової енергії за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно, в обов'язковому порядку безпосередньо на підставі норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс, оскільки, по-перше, суть викладеного в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 904/3870/23 висновку полягає зовсім не в необхідності отримання згоди нового користувача (набувача) цілісного майнового комплексу на перехід відповідних боргових зобов'язань, а в тому, що частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не передбачено іншого способу переходу прав та обов'язків у матеріальному правонаступництві, ніж шляхом укладення відповідного правочину з переведення боргу за погодженням з кредитором, що, в свою чергу свідчить про те, що вказані правові висновки не суперечать один одному.
По-друге, висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду жодним чином не спростовує наведеного в постанові від 26.02.2025 у справі № 904/3870/23 висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про непоширення дії норми частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на відносини сингулярного правонаступництва (за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання) в разі відчуження цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії, які підлягають загальному правовому регулюванню, а саме статтями 513, 520, 521 ЦК України.
44. Крім того, об'єднана палата не бере до уваги посилання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 22.09.2025 на викладену в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 909/786/23 правову позицію про те, що вилучення міською радою об'єкта централізованого теплопостачання в одного комунального підприємства та передача цього майна іншому комунальному підприємству тягне за собою правонаступництво нового балансоутримувача за зобов'язаннями попереднього балансоутримувача цього майна, і таке правонаступництво визначається в силу вимог спеціального закону (без зазначення про необхідність вчинення зазначеними суб'єктами господарювання певних правочинів тощо), оскільки: 1) у справі № 909/786/23 суди попередніх інстанцій, з якими погодився Верховний Суд, виходили з обставин передачі ЦМК з вироблення теплової енергії із користування одного комунального підприємства в користування іншого комунального підприємства (як нового балансоутримувача), тобто не відбулося набуття відповідного об'єкта іншим суб'єктом господарювання у власність; 2) кінцевий власник обох комунальних підприємств залишився незмінним, у зв'язку з чим колегія суддів навіть визнала неподібність правовідносин у справі № 909/786/23 у співвідношенні зі справою № 904/3870/23, в якій кінцевими власниками юридичних осіб попереднього та наступного користувачів майна з вироблення теплової енергії були різні особи (див. пункт 42 зазначеної ухвали); 3) насправді постанова Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 909/786/23 не містить уточнюючого висновку в тій частині, що передбачене частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" особливе правонаступництво визначається в силу вимог спеціального закону (без зазначення про необхідність вчинення зазначеними суб'єктами господарювання певних правочинів тощо).
45. Підсумовуючи наведене вище, об'єднана палата констатує відсутність одного з трьох обов'язкових критеріїв (має постати питання відступлення не від будь-якого висновку Верховного Суду, а саме від висновку Верховного Суду щодо застосування конкретної норми (норм) матеріального або процесуального права; висновок Верховного Суду має бути сформульовано в справі зі спору, що виник із подібних правовідносин; необхідність відступлення від правового висновку Верховного Суду має бути належним чином обґрунтована), наявність яких у сукупності могла би стати достатньою підставою для прийняття об'єднаною палатою справи № 920/1471/24(920/1321/20) до розгляду.
46. Ураховуючи викладене, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність передбачених частиною 2 статті 302 ГПК України підстав для передачі справи № 920/1471/24(920/1321/20) на розгляд об'єднаної палати, а тому ця справа разом з касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.05.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 підлягає поверненню відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Справу № 920/1471/24(920/1321/20) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.05.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді І. М. Бенедисюк
О. В. Васьковський
Г. О. Вронська
Т. Б. Дроботова
О. Р. Кібенко
Т. М. Малашенкова
В. Г. Пєсков
Л. І. Рогач
З окремою думкою судді Кібенко О. Р.