8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3412/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (61038, м. Харків, вул. Глобинська, 23; код ЄДРПОУ: 0291010825) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766)
про стягнення безпідставно збережених коштів
без виклику учасників справи
22.09.2025 Салтівська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укртелеком", в якій просить стягнути з Акціонерного товариства «Укртелеком» на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508, загальною площею 0,3642 га, розташованої за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 66, за період з 01.04.2021 по 28.02.2022 у сумі 127 208,57 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позову позивач посилається на несплату відповідачем за період з 01.04.2021 по 28.02.2022 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508 за адресою: м. Харків, просп. Ювілейному, 66, площею 0,3642 га, яка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2025 прийнято позовну заяву Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Садівничого товариства «ВОЛГА» про стягнення безпідставно збережених коштів до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3412/25. Вирішено розгляд справи №922/3412/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
14.10.2025 через кабінет Електронного суду надійшла відповідь на відзив представника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Купріянова В.Б. (вх.№23811 від 14.10.2025).
У відповіді на відзив (вх.№23811 від 14.10.2025) представник заявника зазначив, що представником відповідача до суду через систему «Електронний суд» подано відзив на позов прокурора у даній справі, який надіслано сторонам 08.10.2025. Однак до Господарського суду Харківської області через систему Електронний суд станом на 14.10.2025 від Акціонерного товариства "Укртелеком" відзиву на позовну заяву не надходило.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 Зобов'язано Акціонерне товариство "Укртелеком" повторно подати до Господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву, про який зазначено у відповідь на відзив представника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Купріянова В.Б. (вх.№23811 від 14.10.2025).
20.10.2025 через кабінет Електронного суду надійшло заперечення представника Акціонерного товариства "Укртелеком" Полегенько К.А. (вх.№24339 від 20.10.2025).
21.10.2025 через кабінет Електронного суду надійшов відзив представника Акціонерного товариства "Укртелеком" Полегенько К.А. (вх.№24500 від 21.10.2025), в якому представник заявника просив поновити АТ «Укртелеком» пропущений 15-ти денний строк на подання відзиву на позовну заяву та долучити до матеріалів справи даний відзив та додані до цього документи у зв'язку з частими відключенням електроенергії, відсутності інтернету в м. Чернігові.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 поновлено позивачу строк на подання до суду відзиву на позовну заяву. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив представника Акціонерного товариства "Укртелеком" Полегенько К.А. (вх.№24500 від 21.10.2025) на позовну заяву. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив представника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Купріянова В.Б. (вх.№23811 від 14.10.2025). Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заперечення представника Акціонерного товариства "Укртелеком" Полегенько К.А. (вх.№24339 від 20.10.2025).
11.11.2025 через кабінет Електронного суду надійшли письмові пояснення представника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Купріянова В.Б. (вх.№26130 від 11.11.2025).
Вказані письмові пояснення суд приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що дійсно АТ «Укртелеком» є власником нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. «А-4» площею 2 826,70 м.кв., літ. «Б-1» площею 165,4 м.кв.; літ. «В-1» площею 11,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, буд. 66, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстру права власності. Перераховане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, за адресою: м. Харків, просп. Ювілейному, 66, площею 0,3642 га, яка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, якій присвоєно кадастровий номер 6310137500:06:011:0508 (дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.02.2017). На даній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - захисна споруда цивільного захисту № 76696, площею 122,9 кв.м., яка розміщена окремо від інших споруд, та належить Державі, в особі Фонду державного майна України, на підтвердження додаємо перелік державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ВАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі площею, облікову картку та паспорт сховища.
Також до відзиву на позовну заяву представник відповідача додав Акт обстеження земельної ділянки №1823/20 від 17.11.2020, складений головним спеціалістом сектору обстеження земельних ділянок Інспекції з контролю за використання та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Німець Я.А., в якому також зазначено про розміщення захисної споруди на спірній земельній ділянці. Незважаючи на те, що балансоутримувачем даної захисної споруди являється Харківська філія АТ «Укртелеком», зобов'язань щодо сплати земельного податку за частину земельної ділянки, на якій розташована дана захисна споруда у відповідача немає.
В свою чергу прокурор у відповіді на відзив зазначив, що у рішеннях по справах №922/2734/19 та №922/2411/21 судом беззаперечно встановлено факт безпідставного збереження коштів Акціонерним товариством "Укртелеком" у зв'язку з користуванням вказаною земельною ділянкою, що належить територіальній громаді міста Харкова, саме відповідачем як власником нерухомого майна, розташованого на ній, без оформлення будь-яких речових прав на неї. До того ж, під час розгляду судових справ №922/2734/19 та №922/2411/21 з аналогічною підставою позову щодо безпідставного збереження коштів ПАТ «Укртелеком» останнє не оспорювало факт користування всією земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, у період з 01.08.2016 по 31.03.2021, жодного разу не заявляло клопотань до суду про необхідність розподілу безпідставно збережених коштів, що підлягають стягненню на користь ХМР, між Товариством та Державою як власником захисної споруди цивільного захисту №76696, яка знаходиться у межах цієї ж земельної ділянки принаймні з 06.11.2012, що підтверджується технічним паспортом на цю споруду. Таким чином, факт безпідставного користування 100% земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 саме відповідачем встановлено судом, попри наявність на вказаній ділянці захисної споруди цивільного захисту, що не перебуває у власності Відповідача.
Разом з цим, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб'єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено п.8 ст.32 КЦЗ України та п.9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку. Балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №76696 по пр. Ювілейному, 66, у м. Харкові, є АТ «Укртелеком», що підтверджується актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №76696 від 28.11.2019, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 29.08.2023 №10-08-03479 та актом №72 перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло в процесі приватизації до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» (змінено тип акціонерного товариства у АТ «Укртелеком») та обліковується на балансі його Харківської Філії. У зв'язку з вищенаведеним обов'язок з утримання майна та обов'язок зі сплати коштів, пов'язаних з його експлуатацією, має нести саме АТ «Укртелеком» як балансоутримувач вказаного майна. Відповідно до облікової картки сховища, розташованого по пр. Ювілейному, 66, у м. Харкові, останнє має використовуватися для укриття працівників та службовців АТС-62/63. Згідно з Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Укртелеком» по Харківській дирекції, станом на 01.07.1999, АТ «Укртелеком» у власність отримало будову АТС-62/63/60, розташовану в м. Харкові, по пр. 50 річчя ВЛКСМ, 66. Тож, у мирний час сховища можуть використовуватися в інтересах підприємств, установ і організацій, а також для обслуговування населення. Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, на балансі яких є захисні споруди цивільного захисту, забезпечують схоронність конструкцій і обладнання, а також утримання їх у стані, який забезпечує приведення в готовність до використання за призначенням в термін до 12 годин. Відповідно до паспорта сховища №76696 організацією, яка експлуатує сховище у мирний час з дати прийняття його в експлуатацію (05 липня 1983 року), є Харківська філія ПАТ «Укртелеком». Таким чином, фактичним користувачем вказаної захисної споруди цивільного захисту в період з 01.04.2021 по 28.02.2022 є саме АТ «Укртелеком».
У запереченні представник відповідача зазначив, що прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів того, що Харківська міська рада не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом до відповідача у цій справі, а сама по собі обставина не звернення із позовом, не свідчить про неможливість виконання функцій із захисту інтересів. Прокурором не доведено, що земельною ділянкою за адресою: м. Харків, проспект Ювілейний, 66, площею 0,3642 га, яка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, якій присвоєно кадастровий номер 6310137500:06:011:0508 користується лише один власник нерухомого майна - АТ «Укртелеком», оскільки на спірній земельній ділянці розташована захисна споруда цивільного захисту, власником якого є Держава, в особі Фонду державного майна України.
В письмових поясненнях прокурор зазначив, що позивачем не вжито заходів до усунення порушень інтересів держави, зокрема, не пред'явлено до суду позову про стягнення із відповідача грошових коштів (безпідставно збережених) до місцевого бюджету. Тож, у зв'язку з бездіяльністю Харківської міської ради Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вжито заходів реагування у вигляді пред'явлення до суду позовної заяви до АТ «Укртелеком» про стягнення безпідставно збережених коштів до місцевого бюджету в межах реалізації функції представництва інтересів держави в суді, про що належним чином повідомлено уповноваженого суб'єкта перед таким зверненням до суду.
Також прокурор наполягає на тому, що обов'язок з утримання майна та обов'язок зі сплати коштів, пов'язаних з його експлуатацією, має нести саме АТ «Укртелеком» як балансоутримувач вказаного майна.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова виявлено факт порушення земельного законодавства в частині безоплатного використання земельної ділянки, яка розташована на території Салтівського району міста Харкова, що призводить до ненадходження коштів до бюджету територіальної громади міста Харкова.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 18.10.2019 №НВ-6311396412019 за адресою: м. Харків, просп. Ювілейному, 66 сформовано земельну ділянку площею 0,3642 га, яка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, якій присвоєно кадастровий номер 6310137500:06:011:0508 (дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.02.2017).
Вказана земельна ділянка має цільове призначення: для експлуатації та обслуговування АТС-62/63 та допоміжних будівель і споруд.
За даними витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4664 від 03.07.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508 становить 9268383,00 грн.
У відповідності до положень п.«а» ч.2 ст.83 ЗК України земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності, проте перебуває у фактичному володінні і користуванні Акціонерного товариства "Укртелеком".
Так, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508 по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі літ. «А-4» загальною площею 2826,7 кв.м., літ. «Б-1» загальною площею 165,4 кв. м., літ. «В-1» загальною площею 11,4 кв.м., право власності на які зареєстровано з 09.02.2016 за Акціонерним товариством "Укртелеком" на підставі наказів Державного комітету зв'язку та інформації України від 21.12.1999 №155, від 22.11.2003 №227.
Відомості про наявність об'єктів нерухомого майна, які належать іншим особам, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508 відсутні.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради договори оренди землі щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508, розташованою за адресою: м. Харків, Ювілейному, 66 між Харківською міською радою і будь-якими фізичними та/або юридичними особами не укладались.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2019 у справі №922/2734/19 з ПАТ "Укртелеком" на користь Харківської міської ради стягнуто 338585,58 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання у період з 01.08.2016 по 31.07.2019 земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 у справі №922/2411/21 з ПАТ "Укртелеком" на користь Харківської міської ради стягнуто 210533,45 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання, у період з 01.08.2019 по 31.03.2021, земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові.
Як стверджує прокурор, АТ "Укртелеком", будучи власником нерухомого майна, що розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, з 2016 року не зареєструвало у встановленому законом порядку право власності чи право користування на вказану земельну ділянку та до Харківської міської ради з приводу цього не зверталося. У зв'язку з наведеним АТ "Укртелеком" з 09.02.2016 по теперішній час протиправно та безпідставно використовує вказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, площею 0,3642 га, по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-4» загальною площею 2826,7 кв.м., літ. «Б-1» загальною площею 165,4 кв. м., літ. «В-1» загальною площею 11,4 кв.м., без документів, що посвідчують його право власності (користування) земельною ділянкою, та без державної реєстрації прав на неї, а також без здійснення плати за користування зазначеною земельною ділянкою у формі та розмірах, встановлених чинним законодавством України та відповідними актами Харківської міської ради. Враховуючи викладене, АТ "Укртелеком" як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, площею 0,3642 га, на якій розміщений належний йому на праві власності об'єкт нерухомості, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти у вигляді орендної плати, які мало сплатити за користування нею, зобов'язане повернути ці кошти власнику на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Отже, як зазначив прокурор, АТ "Укртелеком" з 09.02.2016 використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, площею 0,3642 га, по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав (без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав), а Харківська міська рада як власник земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання земельної ділянки в більшому розмірі, ніж отримала, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом. Факт не укладення договорів оренди землі між ХМР та власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, площею 0,3642 га, по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові, свідчить про безпідставність використання земельної ділянки та збереження коштів, пов'язаних із відсутністю укладених договорів та, як наслідок, не сплатою орендної плати у встановленому законодавчими актами розмірі. Внаслідок використання АТ "Укртелеком" вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 1 статті 24 Закону України “Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (ч.7 ст.24 Закону України “Про прокуратуру»).
Відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суд.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
В даному випадку, як зазначив прокурор у позовній заяві, користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів не лише спричинило втрати місцевого бюджету, а є і дискримінацією інших землекористувачів, які опиняються у гіршому економічному становищі поряд із суб'єктами, які ухиляються від належного оформлення відносин у земельній сфері та сплати орендної плати. Ненадходження вчасно та/або у повному обсязі платежів за використання землі, яка перебуває у комунальній власності, призводить до невиконання прибуткової частини місцевого бюджету, чим порушуються інтереси держави в особі територіальної громади.
Як стверджує прокурор, у разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, Харківської територіальної громади, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.
Згідно з ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (зі змінами та доповненнями) визначено статус сільських, селищних, міських рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.ч. 1, 9 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Сільські, селищні, міські ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
За ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада м. Харкова як власник спірної земельної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, Харківська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах.
Підставою для представництва інтересів держави у даному випадку є нездійснення уповноваженим органом - Харківською міською радою, захисту інтересів держави, а саме щодо стягнення з Акціонерного товариства "Укртелеком" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати та відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред'являвся.
Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова 15.08.2025 повідомлено Харківську міську раду про наявність порушень її прав у вигляді безпідставного використання земель комунальної власності на території Салтівського району міста Харкова, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, площею 0,3642 га, розташована за адресою: м. Харків, Салтівський район, просп. Ювілейний, 66, без сплати коштів за її використання, та запропоновано ХМР звернутися до суду із відповідною позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Жодних заходів на захист інтересів територіальної громади за даним фактом порушення законодавства України з боку АТ "Укртелеком" міською радою не вжито.
До того ж, Харківською міською радою листом №7840/0/225-25 від 21.08.2025 повідомлено прокуратуру про відсутність наміру звертатися до суду з відповідним позовом.
Відтак, прокурором здійснені всі можливі заходи щодо повідомлення уповноваженого органу про виявлені порушення законодавства та можливості захистити інтереси територіальної громади в судовому порядку.
За таких умов, бездіяльність уповноваженого державного органу щодо звернення до суду з позовом вказує на нездійснення цим органом захисту інтересів держави та є підставою для представництва прокурором в суді інтересів держави в даному випадку.
У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду, надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави тощо), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З огляду на зазначене, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді та визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі продажу права оренди земельної ділянки.
В силу ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, право власності на нежитлові будівлі по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові літ. «А-4» загальною площею 2826,7 кв.м., літ. «Б-1» загальною площею 165,4 кв. м., літ. «В-1» загальною площею 11,4 кв.м. зареєстровано з 09.02.2016 за АТ «Укртелеком» на підставі наказів Державного комітету зв'язку та інформації України від 21.12.1999 №155, від 22.11.2003 №227.
Вказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508 по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлові будівлі), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю)).
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).
При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч.6 ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю)).
Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.
Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем на сьогоднішній день належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому на праві власності будівлі, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
У постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Відтак, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Разом з цим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:
1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;
4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання
Так, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитлові будівлі літ. «А-4» загальною площею 2826,7 кв.м., літ. «Б-1» загальною площею 165,4 кв. м., літ. «В-1» загальною площею 11,4 кв.м., розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508 за адресою: просп. Ювілейний, 66, м. Харків, зобов'язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Норми статей 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.
Судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач у період з 01.04.2021 по 28.02.2022 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508, площею 0,3642 га, за адресою: просп. Ювілейний, 66, м. Харків, на якій розташовані нежитлові будівлі літ. «А-4», літ. «Б-1» та літ. «В-1», належні йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки.
Суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).
Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.
Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об'єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).
Разом з цим, відповідно до п.14 ч.1 ст.2 КЦЗ України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Відповідно до ч.1 ст.32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належать: 1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; 2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 6 КЦЗ України суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації.
Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, відповідно до ч. 5 ст. 32 цього Кодексу, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 розділу VІІІ Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України від № 579 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту» (далі - Вимоги), балансоутримувач відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ.
Відповідно до ч. 8 ст. 32 КЦЗ України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.
Відповідно до п.п. 9, 10 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.
Отже, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб'єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено п.8 ст.32 КЦЗ України та п.9 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку.
Балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту №76696 по пр. Ювілейному, 66, у м. Харкові, є АТ «Укртелеком», що підтверджується актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №76696 від 28.11.2019, листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 29.08.2023 №10-08-03479 та актом №72 перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло в процесі приватизації до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком» (змінено тип акціонерного товариства у АТ «Укртелеком») та обліковується на балансі його Харківської Філії.
У зв'язку з вищенаведеним обов'язок з утримання майна та обов'язок зі сплати коштів, пов'язаних з його експлуатацією, має нести саме АТ «Укртелеком» як балансоутримувач вказаного майна.
Більш того, факт користування земельною ділянкою площею 0,3642 га з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові саме відповідачем та безпідставне збереження коштів у розмірі орендної плати за використання такої земельної ділянки, зокрема, у період з 01.08.2016 по 31.03.2021 встановлено судом у рішеннях від 20.11.2019 у справі №922/2734/19 та від 20.09.2021 у справі №922/2411/21. Встановлено, що збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові.
Так, судом у цій справі встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508, площею 0,3642 га, по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові, сформована як об'єкт цивільних прав.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Розрахунок розміру безпідставно збережених Акціонерним товариством "Укртелеком" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508, площею 0,3642 га, по просп. Ювілейному, 66 у м. Харкові та з урахуванням коефіцієнту індексації.
Так, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.04.2021 по 31.12.2021 складає:
Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнтів індексації, грн - 9 268 383 Ставка річної орендної плати (%) - 3,00%
Коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1 Коефіцієнт розміру земельної ділянки - 1
Розмір безпідставно збережених коштів за місяць, грн - 23 170,96
Розмір безпідставно збережених коштів за рік, грн - 278 051,49
Розмір безпідставно збережених коштів за 9 місяців, грн - 208 538,64
Крім того, міською радою при здійсненні розрахунків враховано, що відповідно до інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС АТ "Укртелеком" зареєстровано платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508, площею 0,3642 гектарів (інформація Головного управління ДПС у Харківській області, викладена в листі від 25.07.2025 № 16128/5/20- 40-04-07-12).
Згідно з інтегрованою карткою платника за 2021 рік Товариством задекларовано до сплати та сплачено земельного податку в розмірі 139 025,75 грн.
Таким чином, у зв'язку з частковою сплатою Відповідачем плати за землю, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 25.07.2025 № 16128/5/20-40- 04-07-12, та з урахуванням наведених вище положень Податкового кодексу України розмір безпідставно збережених АТ "Укртелеком" коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить:
208 538,64 грн - 104 269,31 грн = 104 269,33 грн.
Розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає:
Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнтів індексації, грн - 9 268 383 Ставка річної орендної плати (%) - 3,00%
Коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1
Коефіцієнт розміру земельної ділянки - 0,95
Розмір безпідставно збережених коштів за місяць, грн - 24 213,65
Розмір безпідставно збережених коштів за рік, грн - 290 563,81
Розмір безпідставно збережених коштів за 2 місяці, грн - 48 427,30
Аналогічно за січень-лютий 2022 року Товариством задекларовано до сплати та сплачено земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:06:001:0508 в розмірі 25 488,06 грн.
У зв'язку з частковою сплатою Товариством плати за землю, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 25.07.2025 № 16128/5/20-40-04-07-12, розмір безпідставно збережених Відповідачем коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить:
48 427,30 грн - 25 488,06 грн = 22 939,24 грн.
Отже, загальна сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без належним чином оформленого права власності чи права користування за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 становить 127 208,57 грн (104 269,33_+22 939,24).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача на суму 127 208,57 грн. судом встановлено, що відповідний розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.04.2021 по 28.02.2022 позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача у сумі 127 208,57 грн., а відповідачем наявність вказаної заборгованості не спростовано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнта 0,8).
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:06:011:0508, загальною площею 0,3642 га, розташованої за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 66, за період з 01.04.2021 по 28.02.2022 у сумі 127 208 (сто двадцять сім тисяч двісті вісім) грн. 57 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18; код ЄДРПОУ: 21560766) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ: 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму витрат із сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "24" листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко