24.11.2025 року м.Дніпро Справа № 912/274/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Тимошевська В.В.) від 03.04.2025 р. у справі № 912/274/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Удода Олега Віталійовича, АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор", вул. Шевченка, 6/2, Кропивницький, 25006
про стягнення 196 366,63 грн, -
У лютому 2025 р. Фізична особа-підприємець Удод Олег Віталійович звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" про стягнення заборгованості у розмірі 196 366,63 грн, з якої: 185 042,88 грн основного боргу, 87,42 грн штрафної санкції, передбаченої п. 8.2. Договору, 9 597,21 грн інфляційних втрат та 1 639,12 грн 3 % річних, з покладенням на відповідача судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 09/24 від 02.09.2024 щодо оплати виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 р. у справі № 912/274/25:
- позовні вимоги задоволено повністю;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" на користь Фізичної особи-підприємця Удода Олега Віталійовича заборгованість в розмірі 196 366,63 грн, з якої: 185 042,88 грн основного боргу, 87,42 грн штрафної санкції, передбаченої п. 8.2. Договору, 9 597,21 грн інфляційних втрат та 1 639,12 грн 3 % річних, а також 3 028,00 грн судового збору та 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 р. у справі № 912/274/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- відповідач заперечує проти позовних вимог та поставив під сумнів достовірність копій письмових доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, під час розгляду справи в суді першої інстанції. За клопотанням відповідача оригінали документів було витребувано судом першої інстанції та оглянуто в судовому засіданні за відсутності відповідача. Відповідач наголошує, що суд не володіє спеціальними знаннями, необхідними для проведення почеркознавчої експертизи рукописного підпису та вважає передчасними висновки суду першої інстанції щодо відсутності сумніву з приводу поданих позивачем доказів;
- стверджує, що висновок суду першої інстанції щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку розміру пені не відповідає обставинам справи;
- вважає заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на правничу допомогу не співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим адвокатом часом, а висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позивачем розміру витрат на правничу допомогу вважає таким, що не відповідає обставинам справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 р. у справі № 912/274/25 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Представником Фізичної особи-підприємця Удода Олега Віталійовича подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 р. у справі № 912/274/25 - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає наступне:
- щодо доводів відповідача про поставлення ним під сумнів достовірності копій письмових доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивач вказує на те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується безумовний акцепт відповідачем пропозицій позивача. Позивачем були подані до суду першої інстанції оригінали цих документів, які оглянуті судом в судовому засіданні та прийняті в якості доказів по справі. Водночас позивач наголошує, що Господарський процесуальний кодекс України не вимагає обов'язкового проведення почеркознавчої експертизи у кожній справі, де фігурує рукописний підпис;
- відзначає, що розмір пені за договором становить 0,16 %, що є меншим від розміру подвійної облікової ставки НБУ, а тому вважає такими, що не відповідають дійсності, заперечення відповідача про невідповідність розрахунку пені умовам договору;
- вважає заявлений ним до стягнення з відповідача розмір витрат на правничу допомогу обґрунтованим з урахуванням складності цієї справи та витраченого адвокатом часу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.09.2024 між ТОВ "Новомиргородський цукор" (Замовник) та ФОП Удод О.В. (Виконавець) укладено договір № 09/24 (далі - Договір), за умовами якого Виконавець зобов'язався своїми силами по завданню Замовника в строки, встановлені Договором, виконати на об'єкті Замовника (місце виконання робіт) за адресою: вул. Промислова, 6, смт. Капітанівка, Новоукраїнський район, Кіровоградської області, комплекс послуг з очищення внутрішніх поверхонь трубок корпусів випарної станції гідродинамічним методом (а.с. 11-17).
Пунктом 1.3 Договору визначено, що детальний перелік і об'єм робіт визначається сторонами у додатках "Кошторисах" до даного Договору, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пунктів 3.1-3.2 Договору, ціна робіт за одну одиницю виміру визначена у додатках "Кошторисах" до даного Договору є твердою і зміні в сторону збільшення не підлягає. Загальна ціна (сума/вартість) договору та загальна вартість всіх робіт з матеріалами виконавця за даним договором складає: 532 709,76 грн з ПДВ.
Пунктом 4.2. Договору визначено порядок оплати за виконані роботи, а саме: Замовник на підставі рахунку Виконавця сплачує йому до початку виконання робіт грошові кошти, в якості попередньої оплати 50 % за роботи, що складає суму 366 354,88 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 44 392,48 грн; остаточний розрахунок за належно та якісно виконані роботи Замовник сплачує після виконання Виконавцем всього об'єму робіт за даним Договором, строк для оплати: протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання обома сторонами без зауважень Акту виконаних робіт.
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.2 Договору, виконавець приступає до виконання робіт за договором не пізніше 7 календарних днів з дати отримання попередньої оплати від Замовника згідно п. 4.2.1 договору. Строк виконання всього об'єму робіт за цим договором складає: 15 календарних днів з моменту оплати Замовником попередньої оплати згідно п. 4.2.1 даного договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, після виконання всього об'єму робіт за даним договором Виконавець зобов'язаний передати Замовнику всі виконані роботи в повному об'ємі на підставі Акту виконаних робіт. Виконавець по виконаному повному об'єму робіт складає та надає Замовнику Акт виконаних робіт, а також звіт про використані матеріали Замовника у разі якщо роботи виконувались з матеріалу Замовника. Строк для розгляду і підписання Замовником актів виконаних робіт або для відмови від їх підписання і надання письмових зауважень протягом 5 банківських днів після їх отримання.
Договір діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 13.1.).
До Договору між сторонами підписано Додаток № 1, а саме Кошторис-Специфікація, в якій погоджено перелік і об'єм робіт, їх ціну (а.с. 18). Всього вартість робіт складає 532 709,76 грн з умовами оплати - 50 % попередня оплата, 50 % на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання актів.
02.09.2024 позивач виставив для оплати рахунок № 13 на суму 266 354,88 грн, який оплачений відповідачем повністю згідно з платіжною інструкцією № 9476 від 02.09.2024 (а.с. 20, 21).
25.09.2024 між сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), за змістом якого Виконавець виконав роботи (послуги) на загальну суму 451 397,76 грн (а.с. 22).
Як зазначає позивач, відповідач за виконані роботи не розрахувався, чим порушив умови Договору та що стало підставою звернення до суду з позовом у даній справі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконання позивачем передбачених договором робіт підтверджено матеріалами справи, натомість відповідачем не надано доказів повної оплати прийнятих робіт, у зв'язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду, оскільки передбачає передачу результату за договором замовнику.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з положеннями частини 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Порядок оплати роботи регламентовано нормою ст. 854 ЦК України, частиною 1 якої встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 25.09.2024, відповідно до якого позивач виконав роботи згідно Договору № 05/24 від 02.09.2024 на загальну суму 451 397,76 грн.
Складення такого Акта відповідає умовам Договору щодо порядку прийому-передачі робіт за Договором.
Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 25.09.2024 підписано відповідачем без зауважень. За змістом Акту вказано, що Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідач у відзиві на позов, як і у апеляційній скарзі, поставив під сумнів первинні документи подані позивачем до суду в обґрунтування позову.
Судова колегія зауважує, що відповідно до статей 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач, на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України, подав до суду першої інстанції клопотання про витребування оригіналів документів: договору № 09/24 від 02.09.2024, додатку № 1 до договору № 09/24 від 02.09.2024, рахунку на оплату № 13 від 03.09.2024, платіжної інструкції № 9476, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 25.09.2024.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції ухвалою від 25.02.2025 за клопотанням відповідача витребував від позивача оригінали вказаних документів і оригінали документів було надано позивачем суду для огляду.
В судовому засіданні місцевим господарським судом було оглянуто оригінали доказів, а саме: договір № 09/24 від 02.09.2024, додаток № 1 до договору № 09/24 від 02.09.2024, рахунок на оплату № 13 від 03.09.2024, платіжна інструкція № 9476, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 25.09.2024, податкові накладні.
За результатами досліджених і оглянутих оригіналів письмових доказів у суду не виникло будь-якого сумніву щодо поданих позивачем доказів.
При цьому судом першої інстанції зазначено, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б поставили під сумнів докази, надані позивачем, чи спростували їх існування.
Своєю чергою, судова колегія звертає увагу, що відповідачем категорично не заперечується здійснення позивачем підрядних робіт на об'єкті відповідача та отримання ним результатів цих робіт, а лише висловлюються певні сумніви в належності поданих позивачем доказів, а саме в справжності підпису уповноваженої особи відповідача на наданих позивачем первинних документах.
При цьому судова колегія констатує, що відповідачем не надано суду ґрунтовних пояснень та жодних доказів, достатніх для висновку, що подані позивачем докази є неналежними.
Не призначення судом першої інстанції судової експертизи не свідчить про неправильність судового рішення, адже Господарський процесуальний кодекс України не зобов'язує суд її призначати, якщо у суду відсутні підстави ставити під сумнів надані сторонами докази.
Водночас судова колегія зауважує, що у разі наявності у відповідача реальних підстав ставити під сумнів справжність підпису уповноваженої особи відповідача на наданих позивачем первинних документах, відповідач не був позбавлений можливості заявити суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, чого ним зроблено не було.
Відсутність відповідача в судовому засіданні, в якому судом першої інстанції здійснювався огляд оригіналів документів, що були витребувані за клопотанням самого відповідача, також не є підставою для визнання цих доказів неналежними, а рішення суду неправомірним, адже відповідач самостійно не скористався своїм правом участі в судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано визнано доведеними наявність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог у позові, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на їх спростування відповідачем суду не надано.
За таких підстав є доведеним виконання позивачем робіт за Договором на загальну суму 451 397,76 грн, з яких відповідачем оплачено 266 354,88 грн. Залишок заборгованості становить 185 042,88 грн.
Виходячи з умов Договору та Кошторису-специфікації строк кінцевого розрахунку (10 банківських днів після підписання акта) є таким, що настав на дату звернення позивача до суду з позовом.
Відповідач не надав господарському суду доказів сплати заборгованості в сумі 185 042,88 грн.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за виконані роботи в сумі 185 042,88 грн підлягають задоволенню у повному обсягу.
Окрім основної суми боргу, позивачем були нараховані та заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційні втрати, які задоволені у повному обсягу судом першої інстанції, з приводу чого судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За вимогами ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ТОВ "Новомиргородський цукор" порушено зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт.
Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором, а також здійснення нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Пунктом 8.2. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення Замовником строків проведення розрахунків за виконані роботи (за виключенням попередньої оплати), Замовник спланує Виконавцю пеню у розмірі 0,16 %, але не більше ніж в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу за кожен день прострочення.
З підстав викладеного є правомірним нарахування позивачем пені за порушення розрахунку на суму простроченого зобов'язання 185 042,88 грн.
Згідно розрахунку, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за період з 10.10.2024 по 25.01.2025 у розмірі 87,42 грн.
Судом першої інстанції було встановлено, що заявлений позивачем розмір пені є меншим від розміру подвійної облікової ставки НБУ, а тому заперечення відповідача в цій частині відхилені судом, з чим погоджується і судова колегія, водночас відхиляючи тотожні доводи апеляційної скарги.
Так, при застосуванні подвійної облікової ставки НБУ розмір пені на суму боргу 185 042,88 грн за період з 10.10.2024 по 25.01.2025 становитиме 14 448,82 грн, тоді як позивач просить стягнути 87,42 грн штрафної санкції.
Також є правильним здійснений позивачем розрахунок:
3 % річних за період з 10.10.2024 по 25.01.2025 на суму боргу 185 042,88 грн, що становить 1 639,12 грн;
інфляційних втрат за період з жовтень-грудень 2024 на суму боргу 185 042,88 грн, що становить 9 597,21 грн.
На підставі викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ФОП Удод О.В. до ТОВ "Новомиргородський цукор" є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в сумі 196 366,63 грн, з яких: 185 042,88 грн основного боргу, 87,42 грн штрафної санкції, передбаченої п. 8.2. Договору, 9 597,21 грн інфляційних втрат та 1 639,12 грн 3 % річних.
Окрім зазначеного, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні здійснено розподіл судових витрат, з приводу чого судова колегія зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, позивачем було заявлено про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, які він просив стягнути з відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2025 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Шевчуком Дмитром Ігоровичем укладено договір про надання правничої допомоги № 02/25 (далі - Договір про надання правничої допомоги, а.с. 23).
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги у порядку та на умовах, що визначені договором, адвокат за завданням клієнта зобов'язується здійснювати захист, представництво або надавати інші види правової допомоги клієнту, що полягають у: представництві (діяти від імені та в інтересах клієнта) інтересів клієнта в органах державної влади та місцевого самоврядування, установах, організаціях та інших юридичних особах як приватного, так і публічного права, перед службовими особами, громадянами, іноземцями та особами без громадянства, правоохоронних органах, органах досудового розслідування та суду всіх рівнів, органах виконавчої служби; складанні заяв, запитів, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення; наданні клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; участі у слідчих діях, судових засіданнях з представництвом інтересів клієнта.
За умовами цього Договору клієнт надає право адвокату та уповноважує його бути представником (захисником) клієнта у всіх державних установах, організаціях та інших юридичних особах як приватного, так і публічного права, кооперативах і громадських організаціях, судах всіх рівнів, вести адміністративні, цивільні, господарські справи, кримінальні провадження із правами наданими заявнику, потерпілому, третій особі, позивачу, відповідачу, скаржнику, стягувачу, підозрюваному, обвинуваченому, в тому числі підпису від імені клієнта будь-яких заяв та документів, а також представляти інтереси клієнта для забезпечення захисту його прав, свобод та законних інтересів у кримінальному провадженні (п. 1.2 Договору про надання правничої допомоги).
Згідно з п. 1.3 Договору про надання правничої допомоги адвокат діє від імені та в інтересах клієнта на підставі даного договору та ордеру.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до виконання сторонами взятих на себе по ньому зобов'язань (п. 2.1 Договору про надання правничої допомоги).
У п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги сторони домовились про те, що вартість послуг щодо предмету даного договору є договірною та встановлюється в актах виконаних робіт і погоджується сторонами шляхом їх підписання.
Сторони мають право вносити зміни та доповнення до цього договору за взаємною згодою. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовому вигляді за підписами обох сторін (п. п. 7.1, 7.2 Договору про надання правничої допомоги).
25.01.2025 сторони Договору про надання правничої допомоги уклали додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги (а.с. 24), в якому домовились про обсяг послуг, які надаватимуться адвокатом клієнтові, а саме: 1. Адвокат надає клієнтові правову (правничу) допомогу у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Удода Олега Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" про стягнення заборгованості; 2. Вартість послуг адвоката становить 12 000,00 грн, які сплачуються у наступному розмірі: 100 % вартості послуг, що становить 12 000,00 грн, клієнт сплачує до моменту подання позовної заяви до суду; 3. Клієнт окремо сплачує вартість судового збору.
На виконання Договору про надання правничої допомоги та додатку № 1 до нього адвокатом Шевчуком Д.І. виставлено позивачу рахунок № 3 від 25.01.2025 на оплату 100 % за послуги у даній справі, що становить 12 000,00 грн, який оплачений позивачем, згідно з платіжною інструкцією № 802 від 28.01.2025 (а.с. 25).
Відповідно до Договору про надання правничої допомоги, додатку № 2 до нього та рахунку № 3 від 25.01.2025 сторонами складено Акт приймання-передачі, в якому засвідчено, що послуги, передбачені згаданим вище договором, надані адвокатом у повному обсязі та з дотриманням інших умов договору, а саме: послуги відповідно до договору № 02/25 про надання правничої допомоги від 25.01.2025 та додатку № 1 до договору у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Удода Олега Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" про стягнення заборгованості; послуги надані в повному обсязі; сторони не мають претензій одна до одної (а.с. 26).
Також у матеріалах справи міститься складений адвокатом Шевчуком Д.І. детальний опис наданих послуг та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі (а.с. 30): підготовка до розгляду справи: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій - 5 000 грн; складання процесуальних документів - 5 000 грн; представництво інтересів позивача у Господарському суді Кіровоградської області - 2 000 грн (всього 12 000,00 грн).
Крім того, матеріали справи містять копії свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10345/10 від 08.11.2021, виданого Шевчуку Д.І., ордера серії АІ № 1804768 від 28.01.2025 на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Шевчуком Д.І. (а.с. 27-28).
При цьому судом першої інстанції враховано, що саме Адвокатом Шевчуком Д.І. готувався та підписувався позов та інші заяви по суті спору, засвідчувались і подавались докази. Зазначений адвокат брав участь у судових засіданнях, що проводилось у цій справі.
Наведене підтверджує реальність надання Адвокатом правової допомоги позивачеві у справі № 912/274/25 та понесення останнім витрат на таку допомогу.
У розумінні положень частини 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Отже, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.
В обґрунтування підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач зазначив, що спір у цій справі є незначної складності, всі докази наявні у позивача, фактично адвокатом підготовлено лише позовну заяву, будь яких інших документів адвокатом позивача підготовлено не було.
Оцінюючи аргументи відповідача та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у даній справі, а також критерію розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов таких висновків.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Матеріалами справи підтверджено фактичне надання адвокатом Шевчуком Д.І. правової допомоги позивачу ФОП Удод О.В. у справі № 912/274/25 і вказане не заперечується відповідачем.
Судом взято до уваги, що обсяг наданих адвокатом у цій справі послуг полягав не лише у підготовці позовної заяви та доданих до неї матеріалів, а й у підготовці інших документів, а саме: відповіді на відзив; подання з поясненнями додаткових доказів; надсилання оригіналів документів до суду.
Також адвокат позивача брав участь в засіданнях суду з розгляду справи, які проводились у справі, зокрема за клопотанням відповідача. У таких засіданнях суду представник позивача наводив свої пояснення щодо позову, надавав відповіді на поставлені судом питання.
Також судом першої інстанції враховано належну підготовку представника позивача до участі в засіданні суду, проявлену обізнаність про фактичні правовідносини сторін та відсутність будь-яких дій щодо затягування судового процесу.
Наведене вище в сукупності свідчить про відповідність затраченого адвокатом часу і зусиль на підготовку та участь у справі зазначеній ним вартості наданих послуг.
З огляду на викладене та враховуючи зміст спірних правовідносин, який був предметом розгляду у справі, обсяг та ґрунтовність поданих до справи документів і затрачений адвокатом час на представництво інтересів у справі, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір судових витрат в сумі 12 000,00 грн відповідає критерію розумності і співмірності.
У відповідності до викладеного суд першої інстанції не встановив підстав для зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу за клопотанням відповідача, з чим погоджується і судова колегія, водночас відхиляючи відповідні доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо оскарження рішення суду першої інстанції в цій частині.
За таких обставин судова колегія констатує, що місцевим господарським судом, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, ухвалено законне і обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 р. у справі № 912/274/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.04.2025 р. у справі № 912/274/25 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд