24.11.2025 року м.Дніпро Справа № 912/335/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сервісінвест"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. (суддя Глушков М.С.) у справі № 912/335/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" (вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький, 25028)
до Приватного підприємства "Сервісінвест", (вул. Карпи Тараса, 66/44, м. Кропивницький, 25006)
про стягнення 42 000,00 грн, -
У лютому 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранторг" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Сервісінвест" про стягнення 42 000,00 грн безпідставно набутих коштів, з покладенням судових витрат на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним на виконання умов договору на розробку проектної документації № 29 від 29.06.2021 було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 42 000,00 грн авансового платежу, проте відповідач не приступив до виконання робіт за договором, що підтверджено господарським судом у справі № 912/119/23. Станом на дату звернення позивача з позовом до суду будь-які роботи відповідачем не виконувались, сплачені позивачем кошти відповідач на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" не повернув, у зв'язку з чим позивач вказував на наявність підстав для стягнення з відповідача суми сплачених коштів як безпідставно набутого майна.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 р. у справі № 912/335/24 р., яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024, в позові відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2024 р. у справі № 912/335/24 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" задоволено частково, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.04.2024 р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. у справі № 912/335/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "Сервісінвест" (вул. Карпи Тараса, 66/44, м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код 33254360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" (25028, м. Кропивницький, вул. Автолюбителів, 5, код ЄДРПОУ 37231986) 42 000,00 грн заборгованості та 3 028,00 грн судового збору.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Сервісінвест", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. у справі № 912/335/24 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:
- зауважує, що невиконання робіт у повному обсягу за договором на розробку проектної документації № 29 від 29.06.2021 сталося з вини позивача, що встановлено у справі № 912/119/23. На переконання апелянта, у цьому спорі з боку ТОВ "Гранторг" має місце одностороння відмова від договору з відшкодуванням ПП "Сервісінвест" частини роботи, яка за твердженням відповідача ним виконана, у вигляді сплаченого наперед авансового платежу у розмірі 42 000 грн. Отже відповідач вважає, що за таких умов положення ч. 4 ст. 849 ЦК України є дотриманими, а у справі № 912/335/24 відсутній предмет спору;
- вважає, що після отримання ТОВ "Гранторг" листа від ПП "Сервісінвест" від 03.08.2022 року за № 22 виконання своїх зобов'язань за договором сторонами стало неможливим з вини ТОВ "Гранторг", а відповідно строк дії договору припинився, водночас, зобов'язання за договором, відповідальність та обов'язок ТОВ "Гранторг" повної оплати за виконані проєктні роботи продовжують існувати в силу п.п. 11.2, 11.3 договору;
- зазначає, що ПП "Сервісінвест" жодної згоди на розірвання договору не надавало, а законодавчо встановлене ч. 4 ст. 849 ЦК України безумовне право на односторонню відмову замовника від договору у даному випадку обмежене самим договором, що відповідає принципу свободи договору;
- стверджує, що часткове виконання робіт за договором підтверджується Робочим проєктом "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький Кіровоградська область", який надавався під час розгляду справи № 912/119/23. Водночас стверджує, що саме позивач ухиляється від підписання двостороннього акту про фактичне виконання частини роботи;
- вважає, що правовими підставами для неповернення ПП "Сервісінвест" позивачу авансу є саме ч. 4 ст. 849 ЦК України та висновки Верховного Суду щодо її застосування у даних правовідносинах стосовно обов'язку замовника виплатити підряднику плату за виконану частину роботи;
- посилаючись на те, що позивач перерахував авансовий платіж по договору на користь ПП "Сервісінвест" на виконання зобов'язання, визначеного п. 2.2. договору, в період дії цього договору, апелянт вважає, що отримані ПП "Сервісінвест" кошти не можуть вважатися безпідставно отриманими на підставі ст. 1212 ЦК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 р. для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Дарміна М.О., суддів - Чус О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 р. заяву суддів Дарміна М.О., Чус О.В., Кощеєва І.М про самовідвід у справі № 912/335/24 - задоволено, справу передано для визначення складу суду, в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Сервісінвест" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. у справі № 912/335/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. у справі № 912/335/24 - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає наступне:
- з посиланням на те, що за договором на розробку проектної документації № 29 від 29.06.2021 позивачем відповідачеві завдання на проєктування та вихідні дані не передавалися, що встановлено судами у справі № 912/119/23, позивач стверджує, що будь-які роботи за завданням позивача відповідачем не виконувалися, результати робіт або їх частина відповідачем позивачеві не передавалися;
- враховуючи обставини цієї справи та існування такого, що набрало законної сили рішення суду у справі № 912/119/23 про відмову в задоволенні позову ТОВ "Гранторг" про розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, позивач вважає, що позовні вимоги про повернення підрядником передоплати як безпідставно набутого майна у порядку статті 1212 ЦК України обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.06.2021 між Приватним підприємством "Сервісінвест" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранторг" (Замовник) укладено договір № 29 на розробку проектної документації (далі - Договір) (т. 1 а.с. 7- 8).
За умовами п. 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання робіт з розробки робочого проекту: капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький, Кіровоградська область.
Результатом виконання робіт, визначених в п. 1.1 Договору є проектна документація, відповідно до завдання на проектування (Додаток 2).
Згідно з п. 1.3 Договору Замовник зобов'язується надати Виконавцю існуючі договір про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії.
Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Договору Замовник зобов'язується прийняти проектну документацію та оплатити її у відповідності до розділу 2 даного Договору. Виконавець зобов'язується виконати згідно будівельних норм та у вказаний строк роботи, визначені в п. 1.1 Договору. Строк виконання проектних робіт - 3 місяці з дати надання Замовником вихідних даних, передбачених п. 1.3 Договору.
Загальна вартість робіт по договору визначається на підставі протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1) і складає 84 000,00 грн.
Замовник протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Договору зобов'язується здійснити авансовий платіж у розмірі 42 000,00 грн, що складає 50 % від загальної вартості робіт (п. 2.1, 2.2 Договору).
Пунктом 4.8 договору визначено, що у випадку припинення робіт за вказівкою Замовника сторони повинні в 15-денний строк скласти двосторонній акт про фактичне виконання частини роботи станом на дату прийняття рішення про недоцільність продовження робіт. Акт про фактичне виконання частини роботи, підписаний представниками обох Сторін, є безумовною підставою для сплати Замовником фактично виконаних Виконавцем робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів із дня підписання зазначеного акту.
Позивачем перераховано на рахунок відповідача 42 000,00 грн авансу, що підтверджується платіжним дорученням № 226 від 08.07.2021. Відповідач не заперечує отримання цих коштів (т. 1 а. с. 9).
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі № 912/119/23, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Гранторг" до ТОВ "Сервісінвест" про розірвання договору № 29 від 29.06.2021 та стягнення 42 000,00 грн збитків (т. 1 а. с. 14-22).
Листом вих. № 292/01-24 від 23.01.2024 позивач повідомив відповідача про односторонню відмову ТОВ "Гранторг" від договору № 29 на розробку проектної документації від 29.06.2021 та розірвання даного договору в односторонньому порядку та повідомив про вимогу повернення сплачених у формі авансу коштів в сумі 42 000,00 грн (т. 1 а. с. 10).
Вказаний лист відповідачем залишено без відповіді.
Листом № 02 від 23.01.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією надати всі необхідні документи, визначені договором № 29 від 29.06.2021 для завершення робіт по ньому або прийняти виконане за актом приймання-передачі в строк не пізніше 7 днів від дати отримання цього листа (т. 1 а. с. 43).
Вказаний лист позивачем залишено без відповіді.
Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача зазначених коштів в судовому порядку.
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції врахував закінчення строку дії договору та відсутність зобов'язань за ним, оскільки позивачем фактично не було передано завдання відповідачу, а також відсутність факту використання авансу відповідачем та повернення позивачу зазначених коштів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позову.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів.
Правовою підставою позову позивач визначив положення частини четвертої статті 849 ЦК України, яка передбачає право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплату підрядникові плати за виконану частину роботи та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, а також статтю 1212 ЦК України, яка регулює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору від 29.06.2021 № 29 на розробку проектної документації, який є договором підряду на проектні та пошукові роботи, отже регулюються § 1, 4 глави 61 ЦК України.
Відносини, що виникли із договору підряду на проектні та пошукові роботи, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно з положеннями ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 ЦК України).
Як вже було зазначено вище, за умовами Договору позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання з виконання робіт з розробки робочого проекту: капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький, Кіровоградська область. Результатом виконання цих робіт за Договором мала стати проектна документація, відповідно до завдання на проектування.
В пункті 11.1. Договору сторони погодили термін його дії, визначивши його закінчення датою 31.12.2021 або подією - повним виконанням сторонами своїх зобов'язань.
Статтею 846 ЦК України унормовано, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання", які згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними.
Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання", "термін виконання зобов'язання" визначені у ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки за загальним правилом, закріпленим у ст. 599 ЦК України, такою підставою є виконання, проведене належним чином. Закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке залишилося невиконаним.
Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22.
Отже, договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
В пункті 1.5 Договору сторони визначили строк виконання проектних робіт - 3 місяці з дати надання Замовником вихідних даних, передбачених п. 1.3 Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору Замовник зобов'язувався надати Виконавцю існуючі договір про надання послуг питного водопостачання та договір на постачання електричної енергії.
До того ж, статтею 888 ЦК України унормовано, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.
Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.
Пунктом 3.1.3 Договору визначено обов'язок замовника передати виконавцю необхідні вихідні дані для виконання проектної документації.
Господарським судом Кіровоградської області розглядалася справа № 912/119/23 за позовом ТОВ "Гранторг" до ПП "Сервісінвест" про розірвання Договору № 29 на розробку проектної документації від 29.062021. Провадження у даній справі було відкрите 30.01.2023.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2023 у справі № 912/119/23, яке залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023, в задоволенні позову ТОВ "Гранторг" про розірвання договору та стягнення збитків відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що замовником (позивачем) завдання на проєктування не передано підряднику (відповідачу), а тому у підрядника не виникло обов'язку приступати до виконання робіт. Позивачем не виконано п. 1.3 договору № 29 від 21.06.2021 щодо передання відповідачеві необхідних даних для виконання проєктних робіт. У зв'язку із чим, суди дійшли висновку, що обставини несвоєчасного виконання підрядником обов'язків за договором не підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому у замовника не виникло право відмови від договору підряду та відшкодування збитків, передбачене ч. 2 ст. 849 ЦК України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням не доведення позивачем факту істотного порушення договору з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про розірвання договору № 29 від 29.06.2021 не підлягає задоволенню.
Отже, у справі № 912/119/23 судами було встановлено, що оскільки замовником завдання на проєктування не передано підряднику, у підрядника не виникло обов'язку приступати до виконання робіт.
За таких обставин, враховуючи непередання замовником підряднику завдання на проєктування та, як наслідок, відсутність обов'язку підрядника приступати до виконання робіт, судова колегія констатує, що строк дії договору закінчився 31.12.2021 і на цей момент у сторін не залишилося невиконаних зобов'язань за цим договором, а отже договір припинив свою дію у зазначену дату закінчення строку його дії.
Як вже зазначалося, однією з підстав позову позивач визначив положення частини четвертої статті 849 ЦК України, яка передбачає право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду.
Так, позивач вказує на те, що він листом вих. № 292/01-24 від 23.01.2024 повідомив відповідача про односторонню відмову ТОВ "Гранторг" від договору № 29 на розробку проектної документації від 29.06.2021 та розірвання даного договору в односторонньому порядку та повідомив про вимогу повернення сплачених у формі авансу коштів в сумі 42 000,00 грн.
Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
За змістом ч. 2-4 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.01.2022 у справі № 909/240/19, у ст. 849 ЦК України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду. Так, частинами другою - третьою вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника. Натомість ч. 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.
У цьому спорі відмова позивача від договору здійснена на підставі частини ч. 4 ст. 849 ЦК України, яка встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без жодних причин чи умов), але з обов'язком виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати збитки, завдані розірванням договору. Тобто, зазначена правова норма презюмує правомірність дій підрядника під час виконання договору, і тому в разі відмови від договору замовник зобов'язаний виплатити підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки.
Відмова позивача від договору є безумовним правом замовника, яке надає відповідачу потенційне право на отримання плати за виконану частину роботи та відшкодування збитків, за умови доведення відповідних обставин. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 910/10198/23.
У ст. 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Тобто одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 та ст. 509 ЦК України. Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 № 910/16750/18.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, аналізуючи застосування ст. 849 ЦК України в контексті можливості розірвання договору, строк дії якого закінчився, визначила, що безумовне право відмовитися від договору, передбачене ч. 4 цієї статті, виникає лише стосовно тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.
Отже, враховуючи попередній висновок у цій справі щодо припинення дії договору 31.12.2021 р., судова колегія зауважує, що станом на час звернення позивача до відповідача листом вих. № 292/01-24 від 23.01.2024 з повідомленням про односторонню відмову ТОВ "Гранторг" від договору № 29 на розробку проектної документації від 29.06.2021 та розірвання даного договору в односторонньому порядку, цей договір фактично вже був припиненим, а тому його розірвання на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України є фактично неможливим.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 2.1, 2.2 Договору, замовником сплачено підряднику 42 000 грн авансу.
Позивач вимагає від відповідача повернення йому вказаної суми, при цьому правовою підставою цієї вимоги визначає статтю 1212 ЦК України, яка регулює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідач, заперечуючи проти цих вимог, стверджує, що ним частково виконані роботи за договором, вважає, що позивач ці роботи має оплатити, і оцінює їх вартість в розмірі отриманого від позивача авансу - в сумі 42 000 грн.
На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на Робочий проєкт "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький Кіровоградська область", який, як стверджує відповідач, зроблений ним на виконання договору.
Однак, судова колегія критично ставиться до таких доводів відповідача та наданих ним доказів, з огляду на таке.
Передусім, судова колегія звертає увагу на факт непередання позивачем (замовником) відповідачу (підряднику) вихідних даних для виконання робіт за договором, що було встановлено судами у справі № 912/119/23, на чому наполягав сам відповідач під час розгляду справи № 912/119/23, і що не заперечувалось ним під час розгляду цієї справи.
З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що відповідач не тільки не мав обов'язку приступати до виконання робіт, а з урахуванням положень статті 888 ЦК України та умов договору, констатує, що він не мав права та можливості приступати до них без отримання від замовника вихідних даних та/або затвердження їх останнім.
Окрім цього, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Пунктами 4.2, 4.3 договору визначено, що після завершення робіт виконавець направляє замовнику акт виконаних робіт з додатком до нього двох комплектів проектної документації у паперовому вигляді та на електронних носіях. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня одержання зобов'язаний підписати акт виконаних робіт, при умові надання виконавцем всієї необхідної документації, і повернути його виконавцю або направити мотивовану відмову від прийому робіт.
Пунктом 4.8 договору передбачено, що у випадку припинення робіт за вказівкою замовника сторони повинні в 15-денний строк скласти двосторонній акт про фактичне виконання частини роботи станом на дату прийняття рішення про недоцільність продовження робіт. Акт про фактичне виконання частини роботи, підписаний представниками обох сторін, є безумовною підставою для сплати замовником фактично виконаних виконавцем робіт протягом 5 (п'яти) банківських днів із дня підписання зазначеного акту.
З наведених норм законодавства та положень договору вбачається обов'язок підрядника щодо передання виконаних робіт замовнику за актом виконаних робіт, який має бути складений підрядником і наданий замовнику для підписання. Хоча п. 4.8 договору прямо не вказує на обов'язок підрядника щодо складання акту виконаних робіт, однак з характеру правовідносин сторін та враховуючи, що тільки підрядник має можливість визначити в акті ту частину робіт, яку він виконав, можна дійти висновку, що у випадку припинення робіт обов'язок по складанню акту про фактичне виконання частини роботи покладений саме на підрядника.
Судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачеві акту про фактичне виконання частини робіт та результатів цих робіт під час дії договору, тобто до 31.12.2021 р.
З наявного в матеріалах справи листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранторг" № 298/05-24 від 28.05.2024 р., адресованого Приватному підприємству "Сервісінвест", вбачається, що акт виконаних робіт з "Робочим проектом" і "Пояснювальною запискою" був надісланий відповідачем позивачеві листом № 17 від 29.04.2024 р., тобто більш ніж через два місяці після відкриття провадження у справі № 912/335/24, що на думку колегії суддів свідчить про те, що вказані документи були підготовлені відповідачем не з метою виконання умов договору і не під час його дії, а для обґрунтування власної позиції зі спору.
За будь-яких обставин, з пояснень самого відповідача та наданого ним листування вбачається, що Приватне підприємство "Сервісінвест" виконало ці проєктні документи без отримання від замовника вихідних даних та/або погодження їх останнім, що суперечить положенням § 1, 4 глави 61 ЦК України та умовам договору, а тому судова колегія не приймає в якості доказу часткового виконання робіт за договором на розробку проектної документації № 29 від 29.06.2021 р. наданий відповідачем Робочий проєкт "Капітальний ремонт приміщень їдальні з заміною технологічного обладнання по вул. Автолюбителів, 5, м. Кропивницький Кіровоградська область".
Отже, враховуючи встановлені обставини цієї справи, судова колегія констатує відсутність у відповідача правових підстав для утримання одержаної від позивача суми авансу у розмірі 42 000 грн, а тому відповідач має повернути цю суму позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.
Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Судова колегія зауважує, що ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачає обов'язок особи повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, констатуючи наявність таких умов: набуття відповідачем грошових коштів за рахунок позивача та відсутність підстави для такого набуття у зв'язку з припиненням дії договору, а також відсутність законодавчо закріплених норм та положень договору, які б передбачали повернення суми авансу у спірних правовідносинах, судова колегія дійшла висновку про можливість застосування до правовідносин сторін у цій справі положення частини 1 статі 1212 ЦК України, як підставу для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно одержаного майна у вигляді грошових коштів у сумі 42 000 грн.
З огляду на викладене, враховуючи закінчення строку дії договору, відсутність зобов'язань за договором, оскільки позивачем фактично не були передані відповідачу вихідні дані для виконання робіт за договором, відсутність факту використання авансу відповідачем та повернення зазначених коштів позивачу, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Щодо зауваження апелянта про те, що за оскаржуваним рішенням суду першої інстанції кошти стягнуті з відповідача як борг, а не як безпідставно отримане майно, судова колегія зазначає, що наведене судом у резолютивній частині рішення формулювання не змінює суті правовідносин сторін та не є підставою для скасування рішення суду.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сервісінвест" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. у справі № 912/335/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 14.04.2025 р. у справі № 912/335/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне підприємство "Сервісінвест".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд