19 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/228/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Шутенко І.А.
при секретарі судового засідання Гаркуші О.Л.
за участі представників сторін:
боржника, заявник аапеляційної скарги - Хоссейн Емілі (в залі суду) - ордер серія АХ №1293514 від 01.10.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №000377 №2085 від 19.04.2017
інші представники сторін - не з»явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2101Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.09.2025
у справі №922/228/25 (суддя Прохоров С.А., ухвалу підписано 22.09.2025)
за заявою ОСОБА_1 , м. Харків,
про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 було закрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , визнано вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені господарським судом погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 у справі №922/228/25, припинено повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - арбітражного керуючого Лялюка Василя Михайловича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого №664 від 26.03.2013 року), припинено дію заходів для забезпечення вимог кредиторів, вжитих ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2025 по справі №922/228/25, в порядку ст.118 Кодексу України з процедур банкрутства у вигляді заборони ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .): укладати правочини (договори) щодо отримання позик; розпорядження нерухомим майном, наявним у власності; виїзду за кордон.
12.09.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою (вх.№21003) в якій просила суд роз'яснити ухвалу від 07.07.2025 по справі №922/228/25 про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 вх. №21003 від 12.09.2025 про роз'яснення ухвали Господарського суду Харківської області від 07.07.2025 про закриття провадження у справі №922/228/25.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області по справі №922/228/25 від 22.09.2025 про відмову в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення та прийняти нове рішення про її задоволення, яким роз'яснити резолютивну частину ухвали Господарського суду Харківської області про закриття провадження у справі №922/228/25 від 07.07.2025 в частині визнання вимог конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений строк або були відхилені господарським судом, погашеними, а виконавчих документів за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню, а саме: чи визнаються відповідно до ухвали Господарського суду Харківської області про закриття провадження у справі № 922/228/25 від 07.07.2025 виконавчі документи, за якими, зокрема, були відкриті виконавчі провадження №№: 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995 такими, що не підлягають виконанню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції передчасно та неповно з'ясував обставини, оскільки не врахував, що заявниця не може реалізувати наслідки закриття провадження у справі про неплатоспроможність через відсутність у резолютивній частині ухвали від 07.07.2025 конкретного переліку виконавчих документів та номерів виконавчих проваджень, які мають вважатися такими, що не підлягають виконанню;
- ухвала від 07.07.2025, на думку апелянта, є недостатньо визначеною, оскільки не містить конкретизації виконавчих документів, що унеможливлює зняття арештів державним виконавцем, який відмовив у вчиненні відповідних виконавчих дій через відсутність чітких вказівок у рішенні суду;
- суд першої інстанції не врахував практику Верховного Суду, відповідно до якої роз'яснення допускається тоді, коли відсутність ясності у рішенні ускладнює або робить неможливим його виконання, натомість заявниця, на її думку, звернулася саме через неможливість реалізувати наслідки ухвали про закриття провадження;
- місцевий суд помилково дійшов висновку, що заява про роз'яснення спрямована на зміну змісту ухвали, тоді як апелянт вважає, що зазначення конкретних виконавчих документів не змінює суті ухвали, а лише уточнює її застосування;
- в апеляційній скарзі ставиться питання, чи поширюється дія ухвали від 07.07.2025 на конкретно перелічені виконавчі провадження (№№ 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995), та чи мають відповідні виконавчі документи вважатися такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 витребувано матеріали справи №922/228/25 з Господарського суду Харківської області. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі №922/228/25 до надходження матеріалів справи.
09.10.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/228/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху, в зв'язку з відсутністю доказів направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на адресу кредитора - ОСОБА_2 .
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., Шутенко І.А., в зв»язку з відпусткою судді Стойки О.В.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; встановлено строк до 07.11.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 07.11.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 19.11.2025.
В судове засідання 19.11.2025 з'явилася представниця боржника - Хоссейн Емілі, яка підтримала свою правову позицію, наведену у апеляційній скарзі.
Інші сторони своїх представників для участі в судовому засіданні не направили попри вжиті судом заходи з належного повідомлення про день та час розгляду справи.
Кредитори не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що у справі №922/228/25 боржниця ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пунктів 2, 4 частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, зазначивши перелік кредиторів та наявні перед ними зобов'язання. Після офіційного оприлюднення оголошення судом було належним чином повідомлено всіх зазначених боржницею кредиторів про відкриття провадження у справі, однак у встановлений частиною першою статті 45 КУзПБ строк із заявами про грошові вимоги звернулося лише КП «Харківські теплові мережі». Вимоги цього кредитора були розглянуті, визнані та включені до реєстру вимог кредиторів; між боржницею та КП «Харківські теплові мережі» була укладена та ухвалою суду від 30.06.2025 затверджена мирова угода, обов'язки за якою боржниця повністю виконала.
Інші кредитори, включно з ОСОБА_2 , свої вимоги у встановлений законом строк не заявили, а подана ним позастроково заява була повернута ухвалою суду у зв'язку з неусуненням недоліків. Суд першої інстанції виходив із того, що за відсутності інших заявлених вимог у справі не існує правових передумов для подальшого руху провадження у процедурі неплатоспроможності фізичної особи. Керуючись пунктом 5 частини першої статті 90 КУзПБ, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з фактичним погашенням боржницею всіх визнаних вимог кредитора.
Ухвалою від 07.07.2025 суд також застосував правові наслідки, прямо передбачені частиною четвертою статті 90 КУзПБ, а саме - визнав вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені судом, погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами такими, що не підлягають виконанню. Суд зазначив, що норми Кодексу не передбачають обов'язку господарського суду досліджувати зміст або перелік виконавчих проваджень чи зазначати їх у резолютивній частині ухвали про закриття провадження у справі, оскільки правовий наслідок, передбачений статтею 90 КУзПБ, має загальний характер і застосовується до всіх незаявлених конкурсних вимог без індивідуалізації кожного виконавчого документа.
12.09.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 (вх.№21003) про роз'яснення ухвали від 07.07.2025 про закриття провадження у справі №922/228/25, в якій боржниця зазначила, що після закриття провадження та набрання ухвалою законної сили вона звернулася до органів державної виконавчої служби із клопотанням про зняття арештів з коштів, накладених у межах низки виконавчих проваджень, відкритих на підставі виконавчих листів судів загальної юрисдикції на користь ОСОБА_2 .
При цьому, як зазначила заявниця, державний виконавець відмовився вчиняти відповідні виконавчі дії, посилаючись на те, що в ухвалі про закриття провадження не наведено конкретного переліку виконавчих документів та номерів виконавчих проваджень, які визнаються такими, що не підлягають виконанню. У заяві ОСОБА_1 вказала, що станом на момент звернення вона значиться боржником у таких виконавчих провадженнях: №№ 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995, які об'єднані у зведене провадження №64646655. На думку заявниці, саме ці виконавчі документи підпадають під наслідки, визначені частиною четвертою статті 90 КУзПБ, та мають вважатися такими, що не підлягають виконанню у зв'язку із закриттям провадження у справі про неплатоспроможність.
У поданій заяві ОСОБА_1 просила суд роз'яснити резолютивну частину ухвали від 07.07.2025 у тій частині, де суд зазначив про визнання незаявлених конкурсних вимог погашеними та виконавчих документів за такими вимогами - такими, що не підлягають виконанню. Фактично заявниця наполягала на тому, щоб суд уточнив та конкретизував:
- які саме виконавчі документи, за якими відкриті зазначені виконавчі провадження, визнаються такими, що не підлягають виконанню;
- чи поширюється дія ухвали від 07.07.2025 на конкретно перелічені провадження;
- чи є вони такими, що підпадають під наслідки, передбачені частиною четвертою статті 90 КУзПБ.
Заявниця обґрунтовувала необхідність роз'яснення тим, що без прямої вказівки суду органи державної виконавчої служби нібито позбавлені можливості належно реалізувати ухвалу та зняти арешти, накладені в межах перелічених виконавчих проваджень. На цій підставі ОСОБА_1 дійшла висновку, що ухвала від 07.07.2025 містить неясність, яка унеможливлює її виконання, що й стало підставою для звернення із заявою про роз'яснення судового рішення.
Господарський суд Харківської області, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали від 07.07.2025, виходив із того, що положення статті 245 ГПК України передбачають можливість роз'яснення лише такого судового рішення, яке підлягає виконанню у порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження». Ухвала про закриття провадження у справі про неплатоспроможність не є виконавчим документом і не породжує обов'язку її примусового виконання, а відтак не може бути предметом роз'яснення у розумінні статті 245 ГПК України. Суд першої інстанції також зазначив, що ухвала від 07.07.2025 не містить жодних неясностей чи суперечностей, які потребували б додаткового тлумачення, оскільки її резолютивна частина чітко відтворює правові наслідки, прямо встановлені частиною четвертою статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому суд підкреслив, що норми КУзПБ не вимагають від господарського суду дослідження або індивідуалізації виконавчих документів, виданих у інших судових процесах, чи зазначення їх номерів у резолютивній частині ухвали про закриття провадження у справі.
Суд зауважив, що фактично заявниця просить не роз'яснити рішення, а доповнити його новими відомостями щодо конкретних виконавчих проваджень і таким чином змінити зміст ухвали, що суперечить вимогам статті 245 ГПК України. Питання щодо наявності чи відсутності підстав для припинення конкретних виконавчих проваджень та зняття арештів належать до повноважень органів державної виконавчої служби та судів, які видавали відповідні виконавчі документи, у межах судового контролю за виконанням судових рішень, а не до компетенції господарського суду, який розглядає справу про неплатоспроможність. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для роз'яснення ухвали від 07.07.2025 та відмовив у задоволенні поданої заяви.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції про відмову у роз'ясненні рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 245 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення, про що виноситься ухвала.
Отже, роз'яснення судового рішення спрямоване на його викладення у більш зрозумілій формі та здійснюється господарським судом без зміни його змісту та в межах тих питань, які були предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.11.2018 у справі №910/10916/16.
Суд може відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акту, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кілька варіантів тлумачення. Без відповідного роз'яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.
Подібний висновок про застосування процесуальних норм викладено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2018 у справі №911/2050/16, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №917/1400/16, від 17.12.2018 у справі №918/1377/16.
У постанові від 05.02.2018 у справі №910/28375/14 Верховний Суд зазначає, що надання консультацій і роз'яснень з правових питань та відповідно внесення до судового рішення нових даних не може бути підставою для роз'яснення ухвали суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала Господарського суду Харківської області від 22.09.2025, постановлена за результатами розгляду заяви про роз'яснення судового рішення, є процесуально послідовною, внутрішньо узгодженою та відповідає вимогам статей 233, 234 і 245 ГПК України. Місцевий суд чітко виклав правові підстави для відмови в задоволенні заяви, коректно визначив межі роз'яснення судового рішення та правильно виходив із того, що ухвала від 07.07.2025 не є виконавчим документом і не містить неясностей, які потребували б додаткового тлумачення.
Матеріали справи підтверджують, що заявниця, звертаючись із заявою про роз'яснення, насправді фактично просила доповнити резолютивну частину ухвали від 07.07.2025 новими відомостями - зокрема, конкретним переліком виконавчих документів та номерів виконавчих проваджень, відкритих у межах інших судових рішень. Такі вимоги фактично спрямовані на зміну змісту ухвали, формування додаткових юридичних наслідків та визначення порядку виконання інших судових рішень, що не охоплюється правовим регулюванням статті 245 ГПК України та не може бути предметом роз'яснення судового рішення.
Питання, які заявниця просила роз'яснити, стосуються не тлумачення резолютивної частини ухвали господарського суду, а встановлення способу та порядку виконання виконавчих документів, виданих судами загальної юрисдикції, і належать до компетенції органів державної виконавчої служби або судів, що видавали такі документи. Тому місцевий суд обґрунтовано відмовив у їх розгляді в межах процедури роз'яснення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи за змістом тотожні аргументам, викладеним у первісній заяві про роз'яснення, та не містять жодних нових обставин чи правових підстав, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Це дає підстави апеляційному суду перейти до їх правової оцінки в межах апеляційного перегляду.
Щодо доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Посилання апелянта на невизначеність чи неповноту резолютивної частини ухвали від 07.07.2025 є необґрунтованими. Ухвала про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи містить формулювання правових наслідків, прямо передбачених частиною четвертою статті 90 КУзПБ, і не вимагає індивідуалізації виконавчих документів або переліку виконавчих проваджень. Закон встановлює загальний режим наслідків для всіх конкурсних вимог, не заявлених у встановлений строк, а отже відсутність у резолютивній частині конкретних номерів виконавчих документів не свідчить про її неясність і не створює підстав для роз'яснення у розумінні статті 245 ГПК України.
Твердження апелянта, що відсутність у тексті ухвали конкретних виконавчих проваджень унеможливлює її виконання, не відповідає правовій природі ухвали про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Така ухвала не є виконавчим документом, не підлягає примусовому виконанню та не містить приписів, спрямованих на вчинення виконавцем конкретних дій. Застосування наслідків, передбачених статтею 90 КУзПБ, відбувається в силу закону, а не через примусове виконання ухвали. Тому неможливість органів державної виконавчої служби вчинити певні дії не зумовлена неясністю судового рішення, а неправильним розумінням порядку реалізації норм Закону України «Про виконавче провадження» та КУзПБ.
Колегія не приймає до уваги довід про те, що суд першої інстанції нібито не врахував практику Верховного Суду щодо роз'яснення рішень. Наведені апелянтом постанови ВС стосуються випадків, коли судові рішення підлягають виконанню, а незрозумілість резолютивної частини ускладнювала вчинення виконавчих дій. Натомість ухвала від 07.07.2025 не встановлює обов'язків для виконавця, не містить способу чи порядку виконання і не належить до рішення, яке виконується в силу виконавчого документа, а тому наведена практика не підлягає застосуванню.
Твердження апелянта про те, що перелік виконавчих документів не змінює змісту ухвали, суперечить самій природі процедури роз'яснення. Внесення до резолютивної частини нових даних - зокрема переліку виконавчих документів, їх реквізитів або номерів виконавчих проваджень - означало б доповнення ухвали новими елементами, які не досліджувалися судом та не входили до предмета судового розгляду. Це прямо заборонено статтею 245 ГПК України.
Апелянт помилково ототожнює правовий статус конкурсного кредитора в справі про неплатоспроможність із необхідністю зазначати номери виконавчих документів у резолютивній частині ухвали. Суд першої інстанції правильно встановив, що фактичне існування відповідних зобов'язань не означає обов'язку суду ідентифікувати кожний виконавчий документ у межах статті 90 КУзПБ, а наслідки їх непред'явлення в межах строку, визначеного статтею 45 Кодексу, настають автоматично, без додаткового підтвердження суду.
Вимога апелянта з'ясувати, чи поширюється дія ухвали від 07.07.2025 на конкретні виконавчі провадження (№№ 51457913, 58206395, 58206679, 51458306, 50922644, 51458180, 50922716, 49710660, 51458446, 49710995) не може бути задоволена в межах частини першої статті 245 ГПК України. Це не питання роз'яснення змісту ухвали, а питання застосування закону органом державної виконавчої служби, що вирішується виключно у межах судового контролю за виконанням рішень, але не в процедурі роз'яснення ухвали про закриття провадження у справі.
У зв'язку з наведеним колегія суддів не вбачає у доводах апеляційної скарги підстав, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування ним норм процесуального чи матеріального права.
Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі №922/228/25 постановлена при дотриманні норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 у справі №922/228/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 24.11.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя І.А. Шутенко