вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 910/15623/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Іжко О.В., Дрозд І.В., Зайцев І.Ю.;
від відповідача-1 - Дещенко А.С.;
від відповідача-2 - Богдан С.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у справі №910/15623/24 (суддя Полякова К.В., повне рішення складено - 19.05.2025) за позовом Фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"; 2) Фізичної особи-підприємця Миролюбової Олени Костянтинівни, про визнання договору недійсним та стягнення 1 476 137,00 грн.
встановив наступне.
Фізична особа-підприємець Іжко Олександр Вікторович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" та фізичної особи-підприємця Миролюбової Олени Костянтинівни про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.06.2023, укладеного між ФОП Миролюбовою О.К. та ТОВ "Нова Пошта" щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6; стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 1476137 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на протиправність укладення відповідачами договору оренди від 01.06.2023 під час дії іншого договору оренди № 0109/21 від 30.09.2021, укладеного між позивачем та відповідачем 2 та договору суборенди від 07.10.2021, укладеного між позивачем та відповідачем 1.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у справі №910/15623/24 у задоволенні позову відмовлено.
Так, відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність спірного договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.06.2023, укладеного між відповідачами.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивач зазначає про порушення своїх прав, як орендаря, шляхом передачі іншій особі у користування приміщення, яким він, за його висновками, користувався на підставі діючого договору.
Також, скаржник вказує про неправомірність відмови суду першої інстанції у задоволенні його заяви про зміну предмету позову.
В судовому засіданні представники апелянта - позивача у справі підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.
Представники відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
30.09.2021 між фізичною особою - підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Іжко Олександром Вікторовичем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0109/21, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець згідно з умовами даного Договору передає, а Орендар приймає, у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення (далі за текстом - Приміщення) загальною площею 251,4 м2.
Відповідно до пункту 1.2. договору приміщення розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 (Літера А), розміщене на першому поверсі.
Згідно з пунктом 1.5. договору приміщення, зазначене в п.1.1. Договору, належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, реєстраційний напис в реєстровій книзі №148П-40 за реєстровим №824 9-П 25 липня 2008 р., серія та номер: САВ №283185, виданий 17.07.2007 року.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх печатками (в разі наявності) і діє протягом двох років та шести місяців. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна із Сторін не виявить бажання, шляхом направлення відповідного письмового повідомлення іншій Стороні, припинити дію цього Договору, він буде вважатись автоматично пролонгованим на тих самих умовах на наступні 5 (п'ять) календарних місяців.
Згідно із пунктом 7.2. договору, договір та оренда приміщення за Договором припиняється в останній день строку дії Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору та/або чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 7.3. договору Орендар має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Орендодавця про розірвання цього Договору не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.
У пункті 7.4. договору погоджено, що Орендодавець має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Орендаря про розірвання цього Договору не менше ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до очікуваної дати розірвання, але не раніше 1 (одного) року з дати підписання АПП1.
Згідно з пунктами 11.2 та 11.3 договору оренди зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору, акти та будь-які інші документи, підписані обома сторонами відповідно до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (за наявності).
Крім того, 07.10.2021 між ФОП Іжко О.В. (Орендар) та ТОВ "Нова Пошта" (Суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 07/10, відповідно до п. 1.1. якого Орендар згідно умовами даного Договору передає, а суборендар приймає у строкове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 251,4 кв.м.
Відповідно пункту 1.2. договору приміщення в корпусі 6 (літера А) розташоване за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8, розміщене на першому поверсі.
Згідно із п. 1.3. договору приміщення передається Суборендарю для цілей розміщення-офісу/відділення та обробки відправлень та/або для здійснення іншої підприємницької діяльності, передбаченої Статутом Суборендаря.
Пунктом 1.6. Договору визначено, що приміщення зазначене в п. 1.1. договору належить Миролюбовій О.К., орендар користується приміщенням на підставі договору оренди № 0109/21 від 30.09.2021.
Відповідно до п. 3.1. договору передача приміщення Орендарем і його прийняття Суборендарем та прийняття його Орендарем здійснюється згідно АПП за формою, наведеною в Додатках до даного Договору.
Згідно п. 3.7. договору приміщення вважається повернутим Орендарю з моменту підписання Сторонами АПП2 або Акта про звільнення приміщення, складеного в порядку встановленому п. 3.8. договору.
У пункті 4.1. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України (гривні ) в безготівковій формі шляхом перерахування Суборендарем грошових коштів на поточний рахунок Орендаря на підставі наданих Орендарем рахунків для оплати та Акту виконання робіт (надання послуг) за попередній місяць.
Відповідно п. 4.2. договору за користування Приміщенням Суборендар щомісячно сплачує Орендареві орендну плату у розмірі 163 410, 00 грн. з врахуванням всіх передбачених законодавством податків. Сторони домовились, що розмір орендної плати за січень та лютий кожного року (на строк дії Договору) розраховуватиметься за формою: орендна плата помножена на коефіцієнт 0,9. Розмір розрахованої орендної плати з урахуванням коефіцієнту вважається погоджений Сторонами та не потребує підписання додаткової угоди до Договору.
Згідно із пунктом 4.4. договору орендна плата розпочинає нараховуватись із дати підписання Сторонами АПП 1 та сплачується Суборендарем по день фактичного повернення Приміщення Орендарю згідно АПП2 або акту звільнення приміщення, складеного в порядку, встановленому п. 3.8 Договору.
Відповідно до пункту 4.6. договору орендна плата за користування приміщенням за перший та останній місяць суборенди за договором нараховується пропорційно кількості днів фактичного користування Приміщенням.
Пунктом 7.1. договору сторони домовились, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками (в разі наявності) і діє протягом двох років і шести місяців.
Пунктом 7.3. договору визначено, що Суборендар має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Орендаря про розірвання цього договору не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до очікуваної дати розірвання.
Відповідно до п. 11.2. договору зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.
Згідно із пунктом 11.3. договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору, акти та будь-які інші документи підписані обома Сторонами відповідно до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені печатками.
Із матеріалів справи слідує, що 07.10.2021 Орендар передав, а Суборендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 251,4 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання -передачі приміщення.
01.06.2023 між ТОВ "Нова Пошта" (відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною (відповідач-2) укладено договір оренди нежитлових приміщень №б/н, за яким ФОП Миролюбова (орендодавець) передала, а ТОВ "Нова пошта" (орендар) прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 251,4 кв.м за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 8.
12.06.2023 між позивачем та ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною укладено додаткову угоду про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 року. Відповідно до протоколу створення та перевірки КЕП додаткова угода підписана ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, ФОП Іжко О.В. - 13.06.2023 року.
Також, 12.06.2023 між ними підписано акт прийому-передачі, за яким орендар передав, а орендодавець прийняв з строкового платного користування приміщення загальною площею 251,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корп. 6 (Літера А). Даний акт згідно з протоколом створення та перевірки КЕП підписаний ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, а ФОП Іжко О.В. - 13.06.2023 року.
Позивач, посилаючись на обставини укладення відповідачами договору оренди від 01.06.2023 під час дії іншого договору оренди № 0109/21 від 30.09.2021, укладеного між позивачем та відповідачем 2 та договору суборенди від 07.10.2021, укладеного між позивачем та відповідачем 1, звернувся до суду з даним позовом з вимогами про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.06.2023, укладеного між ФОП Миролюбовою О.К. та ТОВ "Нова Пошта" щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 та стягнення збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 1476137 грн.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність спірного договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.06.2023, укладеного між відповідачами, відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає обґрунтованими, викладені в рішенні суду першої інстанції висновки, враховуючи наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 906/521/20 ).
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно із ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Отже, матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.
Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред'явлення позову у особи виникає після порушення її права.
Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.
При вирішенні спору про визнання договору недійсним підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути встановлено не лише наявність підстав визнання недійсним правочину, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, з огляду на положення вказаних статтей підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
Позивач вбачає порушення своїх прав, як орендаря, у передачі іншій особі у користування приміщення, яким він, за його висновками, користувався на підставі діючого договору.
Як слідує з матеріалів справи, позивач на підставі укладеного з фізичною особою - підприємцем Миролюбовою Оленою Костянтинівною договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 користувався нежитловим приміщенням, загальною площею 251,4 м2, за адресою: м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6 (Літера А).
Дане нежитлове приміщення передано позивачем у суборенду ТОВ "Нова Пошта" згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 07.10.2021 №07/10.
Водночас, 01.06.2023 між ФОП Миролюбовою О.К. та ТОВ "Нова Пошта" укладено оспорюваний договір оренди, за яким відповідач-2 передав відповідачу-1 в оренду зазначені вище нежитлові приміщення.
При цьому, 12.06.2023 між позивачем та ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною укладено додаткову угоду про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 із актом прийому-передачі щодо повернення майна з оренди, що підписані за допомогою КЕП ФОП Миролюбовою О.К. - 12.06.2023, та ФОП Іжко О.В. - 13.06.2023 року.
Отже, позивач, підписавши додаткову угоду про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 та акт прийому-передачі щодо повернення майна з оренди, в добровільному порядку припинив орендні правовідносини з відповідачем 2.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закріплена у статті 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 922/3666/20, від 14.12.2022 у справі №906/750/21).
Матеріали справи не містять доказів визнання недійсною додаткової угоди від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021 року.
Позивач в суді першої інстанції зазначив, що не укладав додаткову угоду від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021 та не надавав згоду на підписання такої угоди. Натомість, використання його власного електронного цифрового підпису здійснено його співробітником без відома позивача.
Також, у нотаріально посвідченій заяві свідка від 12.02.2025 гр. Грищенко Юрій Федорович повідомив, що надає допомогу позивачу щодо ведення господарської діяльності, зокрема, має доступ до сейфу, де зберігаються документи та флеш-накопичувач із електронним підписом позивача. Після проведеної із ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною розмови, він самостійно прийняв рішення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 без погодження та дозволу позивача. При цьому, йому не було відомо про укладений на той час договір оренди на ці ж самі приміщення між ФОП Миролюбовою Оленою Костянтинівною та ТОВ "Нова Пошта".
Стосовно вказаних доводів суд першої інстанції обгрунтовано відзначив, що у матеріалах справи відсутні докази відкриття кримінального провадження за фактом вчинення шахрайських дій щодо використання електронного цифрового підпису позивача без його відома, зокрема, для підписання додаткової угоди від 12.06.2023 до договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021 року.
Колегією суддів враховується також те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича від 10.02.2025 про зміну предмету позову, в якій позивач просив змінити предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими вимогами, а саме: визнати недійсною додаткову угоду від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021 між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП Іжко О.В щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6; визнати недійсним акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 12.06.2023 відповідно договору оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30.09.2021, між ФОП Миролюбовою О.К. та ФОП Іжко О.В щодо нежитлового приміщення, що розташоване за адресою м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 8, корпус 6.
Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява позивача про зміну від 10.02.2025 предмету позову є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами, у той час як одночасна зміна і предмета, і підстав позову згідно зі статтею 46 ГПК України не допускається.
В апеляційній скарзі на рішення у даній справі апелянт навів свої заперечення на вказану ухвалу, пославшись на положення частини 3 ст. 255 ГПК України, якими передбачено, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Стосовно вказаного колегя суддів зазначає наступне.
Відмова у прийнятті заяви про зміну предмета позову зумовлює повернення такої заяви позивачу. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 908/702/23.
Водночас пунктом 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Таким чином, заява про зміну предмета позову є "заявою" в розумінні пункту 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №908/702/23, від 28.01.2025 у справі № 916/2079/23, від 19.12.2024 у справі №910/18641/23.
Крім цього, в постанові Верховного Суду від 15.08.2024 у справі №910/12648/23 Суд виснував, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про зміну предмета позову за своїм змістом та застосованими судом нормами процесуального законодавства фактично є ухвалою про повернення заяви про зміну предмета позову. Відтак, за висновком Верховного Суду, в цьому випадку предметом апеляційного оскарження була саме ухвала місцевого господарського суду про повернення заяви про зміну предмета позову.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 20.02.2025, якою відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича від 10.02.2025 про зміну предмету позову, підлягала апеляційному оскарженню.
Позивач правом на апеляційне оскарження наведеної ухвали не скористався.
Отже, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.02.2025, якою відмовлено в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича від 10.02.2025 про зміну предмету позову, набрала законної сили та є чинною.
Відповідно у колегії суддів відсутні підстави для оцінки доводів апеляційної скарги в частині заперечень апелянта проти відмови в задоволенні заяви про зміну предмету позову.
Отже, як вже було вказано матеріали справи не містять доказів визнання недійсною додаткової угоди від 12.06.2023 про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021 року.
Таким чином, позивач 12.06.2023 шляхом вільного волевиявлення припинив з відповідачем 2 правовідносини за договором оренди № 0109/21 від 30.09.2021.
Згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Наведене положення кореспондується із пунктом 3.4 оскаржуваного правочину, відповідно до якого приміщення вважається фактично переданим в оренду з моменту підписання Акту приймання - передачі.
Відповідачі вказують про обставини початку користування приміщенням ТОВ "Нова Пошта", за укладеним між ними договором, 13.06.2023, тобто після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №0109/21 від 30.09.2021 року.
Таким чином, Договір оренди нежитлового приміщення № 0109/21 від 30 вересня 2021 року припинив свою дію саме 12.06.2023.
В свою чергу, укладений Договір оренди між Відповідачами фактично розпочав свою дію 13.06.2023, з моменту фактичного передання приміщення у користування.
Отже, судом встановлено дії обох договорів не пересікалися у часі, тобто відсутнє одночасне користування об'єктом оренди позивачем та ТОВ "Нова Пошта" за договором з ФОП Миролюбовою О.К.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Так, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою позивач жодним чином не довів конкретних фактів порушення його майнових прав та інтересів та не підтвердив, що його права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені Договором оренди і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи будуть захищено та відновлено.
Також, не зазначено яким чином майнові права позивача буде відновлено, оскільки Договір оренди, який розпочав свою дію 13.06.2023 ніяким чином не зачіпає інтереси позивача та не вчинений на заподіяння шкоди позивачу.
Позивач добровільно припинив договірні відносини шляхом підписання з Відповідачем-2 відповідної додаткової угоди.
Користування за іншим договором розпочалося після припинення договору, укладеного між позивачем та відповідачем 2 і повернення майна орендодавцю.
Збитки у формі упущеної вигоди, про які позивач зазначає як одну з вимог в позовній заяві, ніяким чином не залежить від відповідача-1, оскільки позивач добровільно припинив договірні відносини з відповідачем-2 та відповідно втратив право на користування Приміщенням з можливістю передачі в суборенду та відповідно отримання доходу.
Доводи скаржника про неправомірність укладення договору оренди між відповідачами, з огляду на чинність іншого договору, укладеного між позивачем та відповідачем 2, є необґрунтованими, враховуючи наведені вище обставини.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Іжка Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.05.2025 у справі №910/15623/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова (враховуючи участь колегії суддів у підготовці для підтримання кваліфікації з 17.11.2025 по 21.11.2025) складена: 24.11.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко