вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 911/2342/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гаврин Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2025, повний текст якого складено та підписано 12.06.2025
у справі №911/2342/24 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД»
про стягнення 629 700,00 грн штрафу за договором №80.1-14/1-25 від 09.09.2014 та зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст позовних вимог
03.09.2025 Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» про стягнення 629 700,00 грн. штрафу за договором № 80.1-14/1-25 від 09.09.2014 р. та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором №80.1-14/1-25 від 09.09.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а саме - всупереч пп. 2.2.2 п. 2.2 договору відповідачем не надавалися довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, у зв'язку з чим позивач нараховує та просить стягнути з відповідача передбачений пунктом 4.3 договору штраф.
Правовою підставою позову позивач обрав положення статей 526, 530, 549, 610, 625, 629, 901 ЦК України, статті 230 ГК України.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що аеропорт з лютого 2022 року не функціонує, що є загальновідомим фактом, тому господарської/торгівельної діяльності відповідач в орендованому приміщенні не здійснює, а отже, доходу не отримує. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що вимога позивача щодо надання довідок про чистий дохід за відповідні періоди з показником "нуль", є суто формальною.
Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафу, в якому сторона просила у випадку задоволення позовних вимог зменшити нарахований позивачем штраф на 90%, адже вважає його надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2025 у справі №911/2342/24 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» виконати зобов'язання, встановлені у пп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-25 від 09.09.2014 р., а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р., червень 2022 р., липень 2022 р., серпень 2022 р., вересень 2022 р., жовтень 2022 р., листопад 2022 р., грудень 2022 р., січень 2023 р., лютий 2023 р., березень 2023 р., квітень 2023 р., травень 2023 р., червень 2023 р., липень 2023 р., серпень 2023 р., вересень 2023 р.
Решту позовних вимог задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 233250 грн. 00 коп. (двісті тридцять три тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) штрафу та 8020 грн. 18 коп. (вісім тисяч двадцять грн. 18 коп.) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення, з посиланням на ст.ст. 526, 530, 549, 611, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 233 ГК України, мотивоване тим, що неналежне невиконання відповідачем зобов'язання, передбаченого підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору про відшкодування витрат, є достатньою підставою для нарахування неустойки. Утім, перевіривши проведений позивачем розрахунок неустойки, суд встановив невірність визначення періоду прострочення. Адже, за висновками суду, штраф має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку виконання зобов'язання із подання довідки про чистий дохід, та до переддня фактичного виконання зобов'язання, або відповідної дати через шість місяців після спливу строку на виконання зобов'язання, або до дня закінчення строку дії карантину (30.06.2023), в залежності від того, яка з названих подій настала раніше.
Здійснивши власний перерахунок, місцевий господарський суд визначив обґрунтованим розмір неустойки у сумі 466 500,00 грн, який на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України було зменшено на 50 % до 233 250,00 грн.
В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати умови договору щодо надання довідок суд виснував, що оскільки під час розгляду справи стороною було надано позивачу довідки з інформацію про розмір отриманого доходу (0 грн) у спірний період, то провадження в наведеній частині, на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, підлягає закриттю за відсутності предмету спору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 396 450,00 грн штрафу та ухвалити нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
А саме апелянт посилається на те, що:
- ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позову судом першої інстанції не було враховано тривалий термін порушення Відповідачем зобов'язання щодо надання Позивачу Довідок за період березень 2022 року - вересень 2023 року;
- Відповідачем не було наданого жодного належного, допустимого і достовірного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення Відповідачем взятого на себе на умовах п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору зобов'язання;
- суд не врахував обставин систематичності порушення Відповідачем зобов'язання передбаченого п.п. 2.2.2 п. 2.2 Договору, починаючи з 2020 року;
- право на неустойку відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Доводи та заперечення відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:
- закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення;
- суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій;
- у відповідності до підпункту 4-2) пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24 лютого 2022 р. і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів;
- у зв'язку із звільненням орендарів, відповідно до постанови КМ України №634, від орендної плати, позивач не міг розраховувати на отримання відповідного доходу шляхом сплати відповідачем орендної плати та плати з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування;
- неподання та/або невчасне подання позивачем довідок про чистий дохід за відповідні періоди з показником 0 (нуль) не призвело/не призводить до завдання позивачу реальних збитків.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2342/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2025 у справі № 911/2342/24 Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 01.10.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.09.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.09.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 06.10.2025.
Явка представників учасників справи
Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2025 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання 06.10.2025 не з'явився, та просив розглянути справу без його участі.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.
11.06.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" (орендар) був укладений договір оренди № 1584 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення № 3.2.60, частина приміщення № 3.2.48, приміщення №№ 3.2.49, 3.2.58 на третьому поверсі термінала "D", загальною площею 797,8 кв.м. (далі - майно), розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач).
Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - частини приміщення №3.2.60, частини приміщення №3.2.48, приміщення №№3.2.49, 3.2.58 на третьому поверсі термінала "D" (інв. № 47578), загальною площею 797,8 кв.м., розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
На виконання умов вищезазначеного договору оренди 09.09.2014 р. Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" (орендар) був укладений договір № 80.1-14/1-25 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір), пунктом 1.1 якого визначено, що у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 3.2.60, частини приміщення № 3.2.48, приміщення №№ 3.2.49, 3.2.58 на третьому поверсі термінала "D", загальною площею 797,8 кв.м. для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі, відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 договору балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги: 1) з забезпечення теплом (теплова енергія); 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; 5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування; 6) вода холодна (з податком на воду); 7) вода стічна. Щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщені відповідно до умов договору оренди № 1584 від 11.06.2014 р. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. Орендна плата (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням згідно договору оренди № 1584 від 11.06.2014 р.
Згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2 договору орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Як визначено у п. 4.3 договору, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Відповідно до п. 6.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024.
До матеріалів справи позивачем було долучено довідки про чистий дохід, в яких зазначено, що ТОВ БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД не здійснювало діяльності в орендованому приміщенні у звітні періоди, а саме - за лютий 2022 року від 29.08.2023 р. вих. № 296; за березень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 188; за квітень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 189; за травень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 190; за червень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 191; за липень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 192; за серпень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. №193; за вересень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 194; за жовтень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 195; за листопад 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 196; за грудень 2022 року від 07.08.2023 р. вих. № 197; за січень 2023 року від 07.08.2023 р. вих. № 198; за лютий 2023 року від 07.08.2023 р. вих. № 199; за березень 2023 року від 07.08.2023 р. вих. №200; за квітень 2023 року від 07.08.2023 р. вих. № 201; за травень 2023 року від 07.08.2023 р. вих. № 202; за червень 2023 року від 07.08.2023 р. вих. № 203; за липень 2023 року від 07.08.2023 р. вих. № 204; за серпень 2023 року від 29.08.2023 р. вих. № 304; за вересень 2023 року від 05.10.2023 р. вих. № 340, які надавалися відповідачем.
Проте, позивач стверджує, що зміст і форма поданих відповідачем довідок не відповідають погодженим сторонами умовам пп. 2.2.2 п. 2.2 договору, оскільки дані довідки не містять інформації про розмір чистого доходу (конкретної суми доходу), отриманого відповідачем від продажу товарів в орендованому майні, а отже вважаються не наданими.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором з надання довідок, позивачем у даній справі пред'явлено позов про стягнення штрафу, нарахованого на підставі п. 4.3 договору, та зобов'язання відповідача виконати передбачений договором обов'язок в натурі - подати довідки про чистий дохід.
Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України - в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що в підпункті 2.2.2 пункту 2.2 договору сторони узгодили щомісячне зобов'язання орендаря, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" положень підп. 2.2.2 п. 2.2 договору посилався на довідки, які подавались ним позивачу у спірний період, та в яких зазначено, що ТОВ "БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД" не здійснювало діяльності в орендованому приміщенні у звітні періоди.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що хоча сторонами не узгоджено форми довідки про чистий дохід, визначальним є щомісячне надання відповідачем позивачу відомостей про конкретний розмір доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні з метою визначення вартості наданих відповідачу послуг, передбачених пунктом 5 таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1 Договору про відшкодування витрат.
Таким чином, місцевим господарським судом правильно визначено, що зміст і форма поданих відповідачем довідок не відповідають погодженим сторонами умовам підп. 2.2.2 п. 2.2 договору, оскільки зазначені довідки не містять інформації про розмір чистого доходу (конкретної суми доходу), отриманого відповідачем від продажу товарів в орендованому майні, а отже, вважаються ненаданими.
За наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши неналежне виконання відповідачем умов підп. 2.2.2 п. 2.2 договору з надання довідок про чистий дохід за період березень 2022 року - вересень 2023 року, дійшов вірного висновку про наявність прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, у зв'язку із наданням відповідачем під час розгляду справи довідок про чистий дохід, в яких зазначено, що ТОВ БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД не могло здійснювати діяльності та не отримувало виручку від продажу товарів у магазинах безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору № 1584 від 11.06.2014 р., тому чистого доходу не мало і показник в числовому вираженні становить 0 (нуль) в будь-яких грошових одиницях, Господарський суд Київської області правомірно закрив провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати передбачений договором обов'язок в натурі на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
В цій частині рішення суду не оскаржено.
Щодо позовних вимог про стягнення неустойки
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 216 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Сторонами в п. 4.3 договору визначено, що орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення надання довідок, передбачених пп. 2.2.2 п. 2.2 договору. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
З матеріалів справи слідує, що позивач нарахував та направив відповідачу рахунки-фактури для сплати штрафу за порушення строків надання довідок про чистий дохід на загальну суму 629 700,00 грн. Зазначена сума заявлена до стягнення в межах пред'явленого позову у цій справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Звітний місяцьПеріод нарахуванняШтраф (грн)
лютий 2022 року01.08.2022 - 30.06.202333400, 00
березень 2022 року08.04.2022 - 30.06.202344900, 00
квітень 2022 року08.05.2022 - 30.06.202341900, 00
травень 2022 року08.06.2022 - 30.06.202338800, 00
червень 2022 року08.07.2022 - 30.06.202335800, 00
липень 2022 року08.08.2022 - 30.06.202332700, 00
серпень 2022 року08.09.2022 - 30.06.202329600, 00
вересень 2022 року08.10.2022 - 30.06.202326600, 00
жовтень 2022 року08.11.2022 - 30.06.202323500, 00
листопад 2022 року08.12.2022 - 30.06.202320500, 00
грудень 2022 року08.01.2023 - 08.07.202318200, 00
січень 2023 року08.02.2023 - 08.08.202318200, 00
лютий 2023 року08.03.2023 - 08.09.202318500, 00
березень 2023 року08.04.2023 - 08.10.202318400, 00
квітень 2023 року08.05.2023 - 08.11.202318500, 00
травень 2023 року08.06.2023 - 09.11.202315500, 00
червень 2023 року08.07.2023 - 09.11.202312500, 00
липень 2023 року08.08.2023 - 09.11.20239400, 00
серпень 2023 року08.09.2023 - 09.11.20236300, 00
вересень 2023 року08.10.2023 - 09.11.20233300, 00
Всього466500, 00
Разом із тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, пунктом 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України передбачена можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад шестимісячний строк, встановлений ст. 232 ГК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено з 12.03.2020 карантин на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно виснував, що в даному випадку штраф має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку виконання зобов'язання з надання довідки про чистий дохід, та до переддня фактичного виконання зобов'язання або відповідної дати через шість місяців після спливу строку на виконання зобов'язання, або до дня закінчення строку дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, тобто до 30.06.2023, в залежності від того, яка з названих подій настала раніше.
Здійснивши власний перерахунок, місцевий господарський суд визначив обґрунтованим розмір неустойки у сумі 466 500,00 грн, з чим погоджується і апеляційна інстанція.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України (в редакції станом на час ухвалення оскарженого судового рішення) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.
За змістом постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).
Указом Президента України №64/2022 із 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний.
Також, 24.02.2022 згідно з оголошенням розміщеного на офіційному вебсайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України, повітряний простір для цивільних користувачів повітряного простору закритий.
Як вже зазначалось, предметом договору оренди № 1584 від 11.06.2014 є зокрема майно, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль», передане в оренду з метою розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Відповідно до статті 420 Митного кодексу України магазин безмитної торгівлі це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.
Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Реалізація магазинами безмитної торгівлі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам забороняється.
Отже закриття повітряного простору та пункту пропуску через державний кордон Міжнародного аеропорту «Бориспіль» вплинуло на можливість здійснення товариством господарської діяльності в орендованих приміщеннях за призначенням використання площ. Тобто починаючи з 24.02.2022 відповідач не міг отримувати чистий дохід від реалізації товарів в орендованому приміщені.
Також Суд враховує, що відповідач подав позивачу довідки, у яких хоча й не навів числового значення чистого прибутку, однак вказав на факт нездійснення діяльності в орендованому приміщенні, вважаючи таке повідомлення достатнім для встановлення у розрахунку нульового значення чистого прибутку. Наведене, на переконання колегії, не може свідчити про свідоме вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань, зокрема, з метою завдання збитків балансоутримувачу.
Ствердження апелянта про неврахування судом того, що порушення зобов'язання мало триваючий характер колегією визнаються не переконливими через наявність у справі поданих відповідачем наведених вище довідок, про неприйняття яких позивачем сторона могла довідатися лише після виставлення їй рахунку на оплату штрафу в серпні 2023.
В контексті вирішення питання зменшення неустойки суд за результатами оцінки сукупності обставин та наданих на їх підтвердження доказів встановлює наявність чи відсутність винятковості випадку для застосування правового інституту зменшення неустойки. Тоді як, докази на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення Відповідачем взятого на себе зобов'язань (на відсутності яких вказує апелянт), досліджуються в рамках вирішення питання щодо застосування положень статті 617 ЦК України.
При цьому судом враховується, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Д уваги приймається: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Разом з цим в рішенні суду першої інстанції у цій справі суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, доказів настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов договору. Зазначене у вирішенні питання зменшення неустойки підлягає врахуванню. Натомість посилання апелянта на неврахування судом норми ст. 550 ЦК України визнаються недоречними, позаяк право на неустойку забезпечено судом шляхом часткового задоволення позову про стягнення штрафу.
Враховуючи правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання зобов'язання, при цьому, остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, а також беручи до уваги викладені вище обставини, колегія вважає, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення в частині задоволення клопотання відповідача, вірно застосував положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. А тому цілком обґрунтовано виснував про наявність підстав для зменшення неустойки на 50 % до 233 250,00 грн в т.ч. з врахуванням загальних засад цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2025 у справі № 911/2342/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 24.11.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова