вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"24" листопада 2025 р. Справа №910/2645/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс"
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 (повний текст складено 30.06.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 (повний текст складено 18.07.2025)
у справі №910/2645/25 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус"
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, та стягнення коштів у розмірі 1 205 151,60 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (далі - ТОВ "Норма Плюс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГТС України") про визнання банківської гарантії від 07.12.2022 №30133, виданої Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - АТ "КБ "Глобус") відповідачу такою, що не підлягає виконанню, а також стягнення з останнього заборгованості в розмірі 1 205 151,060 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/2645/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "ОГТС України" на користь ТОВ "Норма Плюс" грошові кошти в сумі 1 205 151,60 грн та судовий збір у розмірі 14 461,82 грн.
Відмовлено в частині позовних вимог про визнання банківської гарантії від 07.12.2022 №30133, виданої АТ "КБ "Глобус" відповідачу, такою, що не підлягає виконанню.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/2645/25 частково задоволено заяву ТОВ "Норма Плюс" про стягнення витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ТОВ "ОГТС України" на користь ТОВ "Норма Плюс" витрати на правову допомогу в розмірі 21 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ОГТС України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/2645/25, в частині задоволених позовних вимог про стягнення 1 205 151,60 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ОГТС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 у справі №910/2645/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ОГТС України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/2645/25 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Норма Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.08.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ОГТС України" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/2645/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 апеляційні скарги ТОВ "ОГТС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/2645/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2025 у справі №910/2645/25 залишено без змін.
24.10.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Норма Плюс" подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, в якій останнє просить суд стягнути з ТОВ "ОГТС України" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн.
31.10.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "ОГТС України" подані заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Апеляційним судом встановлено, що 23.12.2023 між адвокатом Юлією Пустовіт (адвокат) та ТОВ "Норма Плюс" (клієнт) укладено договір (угода) про надання правової (професійної правничої) допомоги №13/23, відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати послуги з правової допомоги - захисту, надання іншої правової допомоги та представництва інтересів клієнта.
За умовами пункту 5.2 договору розмір винагороди адвоката, гонорар успіху, витрати на підготовку у справі при заключенні даної угоди встановлюється, виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з додатковою угодою до цього договору.
Сторонами підписано додаткову угоду від 02.06.2025 №11, в якій встановлено, що 1 година надання послуг коштує 3 000,00 грн.
22.10.2025 між адвокатом та клієнтом підписано акт наданих послуг по справі №910/2645/25 у Північному апеляційному господарському суді, відповідно до якого адвокатом надані та належним чином оформлені, а клієнтом прийняті послуги на загальну суму 18 000,00 грн, а саме:
- 08.08.2025-17.08.2025 - підготовка та подача до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "ОГТС України" у справі №910/2645/25 - 15 000,00 грн (5 год);
- участь представника у судовому засіданні у справі №910/2645/25 в Північному апеляційному господарському суді - 3 000,00 (1 год).
Позивач надав копію платіжної інструкції від 22.10.2025 №2020 на суму 18 000,00 грн, на підтвердження оплати послуг професійної правничої допомоги за договором.
Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).
За приписами частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
У поданих до суду запереченнях відповідач вказав про те, що сума заявлених правничих витрат у розмірі 18 000,00 грн, пов'язаних з наданням правової допомоги у суді апеляційної інстанції, зокрема з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/2645/25, є неспівмірною зі складністю справи обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом із тим, відповідач не наводить власної позиції щодо суми понесених позивачем витрат на правову допомогу, яка є розумною та виправданою.
Крім того, відповідач посилається на те, що даний спір є нескладним, простим та шаблонним зі значною поширеною судовою практикою. Подані представником позивача договір про надання правової допомоги від 23.12.2023, додаткова угода до договору №11, акт наданих послуг від 22.10.2025 не містять детального опису наданих послуг.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду (постанова від 16.11.2022 у справі №922/1964/21), зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина 3 статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Правову позицію щодо обов'язку сторони довести належними доказами обставини неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу, які заявлено до розподілу, а не лише заявити про такі обставини, викладено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №922/376/20.
Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" та у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015).
Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись, у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.
Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову; значенням справи для сторін, відсутність обґрунтованого клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В силу частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 2 статті 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Норма Плюс" про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення (постанови) не здійснюється, то відповідно судовий збір, згідно з приписами статті 129 ГПК України, розподілу не підлягає.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2645/25 задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма Плюс" (08170, Київська область, Фастівський район, село Віта-Поштова, вулиця Набережна, будинок 33; ідентифікаційний код 32917708) 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видачу наказу на виконання додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.
4. Справу №910/2645/25 передати до Господарського суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран