вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 911/3429/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Єсипенко О.В.
від відповідача - Мельник О.Г.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"
на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 р. (повний текст складено 15.07.2025 р.)
у справі № 911/3429/24 (суддя - Смірнов О.Г.)
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода"
про стягнення 15083660,48 грн,
У грудні 2024 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про стягнення 15083660,48 грн, з яких: 12443272,74 грн основного боргу, 1184007,57 грн інфляційних втрат за період з 21.03.2024 р. по 11.12.2024 р., 1456380,17 грн 15% річних за період 21.03.2024 р. по 11.12.2024 р.
Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем у період січня-лютого 2024 року електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 р. у справі № 911/3429/24 позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задоволено повністю; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про відстрочення виконання судового рішення.
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 1184007,57 грн інфляційних втрат та 1164306,12 грн 12% річних, в іншій частині залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що єдиним джерелом надходження йому коштів є платежі споживачів за комунальні послуги. За відсутності компенсаційних механізмів з боку держави товариство має значний дефіцит обігових коштів та не має можливості своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за постачання та розподіл електричної енергії, а також сплатити податки та збори до бюджету, гарантувати виконання мобілізаційних завдань у воєнний час.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" у справі № 910/3429/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3429/24 та призначено до розгляду на 07.10.2025 р.
У судовому засіданні 05.08.2025 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого у судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2025 р.
У судовому засіданні 04.11.2025 р. представники сторін у судових дебатах підтримали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (далі - постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312, оператором системи розподілу є Акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі".
Відповідно до п. 2.1 договору споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Згідно з п. 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Як передбачено п. 5.10 договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від оператора системи розподілу. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).
За даними Акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 01.01.2024 р., що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" № 20-1-958 від 29.12.2023 р.
З 27.12.2018 р. Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту, зокрема: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію до договору, додаток № 1 до комерційної пропозиції.
Споживач був приєднаний до договору на умовах комерційної пропозиції № 8 з урахуванням вимог ЦК України у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії.
Супровідним листом №44/09-10397/ПОН від 05.03.2024 р. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надіслало на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" примірники договору, комерційної пропозиції № 8, для зручності відповідача в проведенні оплати за поставлену електричну енергію.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" повернуло підписаний договір та комерційну пропозицію № 8.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 р. № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 р. № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику "останньої надії" Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
За даними оператора системи розподілу Акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" на підставі звітів про фактичне споживання електричної енергії, позивачем складено:
- рахунок № 000038010130/09/О01/61608 від 15.02.2024 р. та акт № 053873 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2024 року від 31.01.2024 р., обсяг споживання електричної енергії - 1237350 кВт./год., на суму 9024335,06 грн;
- рахунок № 000038010130/09/О02/62811 від 13.03.2024 р. та акт № 055057 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2024 року від 29.02.2024 р., обсяг споживання електричної енергії - 528946 кВт./год., на суму 3418937,68 грн.
Отже на виконання умов договору позивач поставив відповідачу електроенергію, за період з січня по лютий 2023 року на загальну суму 12443272,74 грн.
Протоколом засідання територіальної комісії з узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 4 від 30.09.2021 р. визначено, що у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використання внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, станом на 1 червня 2021 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" загальний обсяг різниці в тарифах складає 23676827,00 грн.
За результатами засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах щодо заборгованості, яка виникла за період з 01.06.2021 р. по 30.06.2022 р., прийнято рішення № 4 від 11.11.2022 р. у формі протоколу, яким узгоджено борг з різниці в тарифах перед відповідачем у розмірі 5393700 грн.
Для врегулювання заборгованості в різниці в тарифах, відповідач звертався до уповноважених органів та отримував відповіді з питань виділення субвенції на погашення заборгованості за рахунок видатків спеціального фонду державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії не виконав.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", не виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем у період з січня по лютий 2024 року електричної енергії.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
За п. 3.1.7 ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до п. 1.1 ПРРЕЕ ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" - домовленість між постачальником "останньої надії" та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником "останньої надії" за цінами постачальника "останньої надії".
Згідно умов ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
У відповідності до п. 3.2.5 ПРРЕЕ ініціювання споживачем розірвання у разі зміни електропостачальника договору має відбуватися одночасно з ініціюванням ним початку процедури зміни електропостачальника, передбаченої главою 6.1 розділу VI цих Правил, або укладенням договорів, передбачених Правилами ринку, а у разі остаточного припинення користування електричною енергією - з дотриманням вимог пункту 4.27 цих Правил. У таких випадках датою припинення договору вважається дата фактичної зміни електропостачальника або набуття споживачем статусу учасника ринку двосторонніх договорів, або остаточного припинення користування електричною енергією на об'єкті за відповідними точками комерційного обліку.
За п. 6.1.1 ПРРЕЕ споживач має право в установленому цими Правилами порядку на зміну електропостачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу (постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) з новим електропостачальником.
У п. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 р. № 1023-р "Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2023 року.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач уклав договір з іншим електропостачальником чи з оператором "останньої надії" у вказаний період, а також відсутні докази сплати заборгованості за отриману електроенергію.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12443272,74 грн є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1184007,57 грн інфляційні втрати за період з 21.03.2024 р. по 11.12.2024 р. та 1456380,17 грн 15% річних за період 21.03.2024 р. по 11.12.2024 р.
У відповідності до п. 7.4 комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1184007,57 грн інфляційних втрат за період з 21.03.2024 р. по 11.12.2024 р. та 1456380,17 грн 15% річних за період 21.03.2024 р. по 11.12.2024 р.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру 15% річних до 3%, судова колегія зазначає наступне.
За змістом ст. 625 ЦК України нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції та орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
При цьому, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені п. 6 ч. ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Право суду зменшити заявлені до стягнення процентів річних пов'язано з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
Як передбачено ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", положення якої кореспондуються з п. 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312, постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником; договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу; постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів, крім випадків, визначених цим Законом; після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживача. Окрім того, п. 1 ч. 12 цієї статі визначено, що постачальник "останньої надії" зобов'язаний здійснювати постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених цією статтею, до обрання споживачами електропостачальника, але не більше 90 днів.
Договір постачання електричної енергії постачальником "останньої надій", відповідно до 3,2, 3.4 Правил, фактично є публічним договором приєднання, містить умови, які у межах певної комерційної пропозиції є однаковими для всіх споживачів, що обрали відповідну комерційну пропозицію.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як було встановлено вище, постачання електричної енергії здійснювалось відповідачу на умовах пропозиції, що передбачала нарахування 15% річних за порушення строків оплати поставленої електричної енергії. Такий розмір визначений пропозицією позивача, умови якої мають бути однакові для споживачів і штучне зменшення такого розміру судом буде порушувати принцип однаковості пропозиції для всіх споживачів, на умовах якої споживачі приєднуються до публічного договору, щоб суперечило положенням ч. 2 ст. 633 ЦК України.
Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (зі змінами), надходження, отримані постачальником «останньої надії» у вигляді пені, 15% річних та інфляційних втрат, після погашення заборгованості із заробітної плати, спрямовуються виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі.
Таким чином, 15% річних та інфляційні втрати мають визначене органом виконавчої влади цільове призначення і не можуть бути скасовані чи зменшені судом. Крім цього, відповідач за законом не має відповідних пільг.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зменшення розміру процентів річних.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржником оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення інфляційних втрат та 12% річних.
З огляду на положення ст. 269 ГПК України, враховуючи, що судом не встановлено порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, предметом даного апеляційного дослідження є позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" про стягнення інфляційних втрат та 12% річних.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 р. у справі № 911/3429/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
У зв'язку з перебуванням судової колегії у складі: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В. у підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України з 17.11.2025 р. по 21.11.2025 р., повний текст постанови у цій справі складено 24.11.2025 р.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 р. у справі № 911/3429/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.11.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко