Єдиний унікальний номер 621/3949/24
Номер провадження 22-ц/818/2818/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 07 березня 2025 року в складі судді Тімонової В.М. по справі № 621/3949/24 за позовом Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Комунальна установа «Слобожанський центр надання соціальних послуг» Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
У жовтні 2024 року Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (далі Служба), Комунальна установа «Слобожанський центр надання соціальних послуг» Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав.
Позов мотивовано тим, що Наказом начальника Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради № 01-06/07 від 06 лютого 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була взята на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, на підставі документів, що підтверджують проживання дитини у сім'ї її бабусі - ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання дитини.
Наказом начальника служби № 01-05/04 дитину тимчасово влаштовано в сім'ю родичів. При збиранні та опрацюванні відомостей та документів, що стосуються дитини було встановлено, що батьки дитини не висловлюють свого бажання піклуватися про неї, матеріально її забезпечувати, духовно виховувати.
Посилаючись на тривале нехтування батьками своїми батьківськими обов'язками щодо дитини, Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області просила позбавити батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 03 лютого 2025 року виділено в окреме провадження позовні вимоги Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, провадження по справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_4 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 07 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя, а в цій ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків.
Надані позивачем докази в справі не підтверджують факт свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не є достатньо об'єктивним та обґрунтованим, не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_1 своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.
На вказане судове рішення 19 березня 2025 року через систему «Електронний суд» Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
21 березня 2025 року Службою у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області через систему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Служба просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Висновок органу опіки та піклування Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 23 жовтня 2024 року № 03-03/2897 не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, що свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_5 своїми обов'язками.
Дівчинка має статус ВПО, мешкає з бабусею, яка піклується про неї, підтримує досягнення онучки; місце знаходження батьків дитини невідоме.
Мати покинула дитину відколи їй виповнилось три роки, до війни дитина виховувалась в інтернаті. З початку війни дитина проживає зі своєю бабусею ОСОБА_2 третя особа по справі. Матір не проявляє інтересу до дитина. Дитині потрібен законний представник, щоб реалізовувати свої права та інтереси.
Позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є доцільним та не суперечить інтересам дитини, а навпаки слугує захистом її прав та інтересів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 фактично самоусунулася від виховання та утримання дитини, свідомо нехтує своїми обов'язками, що підтверджено належними доказами, а тому є підстави для позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 .
Застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, проведення бесід, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування не вбачається можливим, оскільки її місце знаходження на момент виявлення дитини ОСОБА_3 неможливо було встановити, про що є підтвердні документи від органів Національної поліції.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 20 листопада 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Слобожанською селищною радою Чугуївського району отримано 30 квітня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 205);
Діхтяром Дмитром Миколайовичем, який діє в інтересах Слобожанської селищної ради Чугуївського району, отримано 02 травня 2025 року (т. 1, а.с. 208);
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 1, а.с. 215-216), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 1, а.с. 202);
Службою у справах дітей Слобожанської селищної ради отримано 30 квітня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 206);
ОСОБА_2 отримано 03 травня 2025 року (т. 1, а.с. 212);
КУ «ЦНСП» Слобожанської селищної ради отримано 02 травня 2025 року (т. 1, а.с. 210);
Міндарь Наталією Валентинівною, яка діє в інтересах Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, отримано 30 квітня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 207).
17 листопада 2025 року від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без її участі (т. 1, а.с. 217-218).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 29).
Наказом начальника Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради № 01-06/07 від 06 лютого 2024 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, на підставі проживання у сім'ї, у якій батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання дитини (а.с. 7 зв.).
Наказом начальника Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради № 01-05/04 від 06 лютого 2024 року ОСОБА_7 , малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано в сім'ю родича/знайомої ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала згоду на тимчасове влаштування до сім'ї родичів, що підтверджується актом про згоду дитини на тимчасове влаштування до сім'ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) від 06 лютого 2024 року (а.с. 10 зв.).
З акту обстеження умов проживання, проведеного 06 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , убачається, що умови проживання та виховання дитини в сім'ї бабусі доброзичливі, дівчинка з повагою відноситься до бабусі (а.с. 11).
З відповіді ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 26 березня 2024 року убачається, що ОСОБА_1 державний кордон протягом останніх п'яти років не перетинала, в місцях позбавлення волі та в державному розшуку не перебуває (а.с. 17).
Відповідно до листа головного лікаря КНП «Зміївський центр первинної медико-санітарної допомоги» № 86 від 08 лютого 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має декларацію про надання первинної медичної допомоги з лікарем ЗПСМ КНП «Зміївський ЦПМСД» (а.с. 21).
Згідно з характеристикою, наданою директором КЗ «Геніївська ЗОШ 1-111 ступенів» Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області на ученицю 5 класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина характеризується позитивно, має високий рівень знань, вихованням займається бабуся ОСОБА_2 (а.с. 21 зв.).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 23 жовтня 2024 року № 03-03/2897, позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним.
Відповідно до вказаного висновку на обліку служби у справах дітей Слобожанської селищної ради (далі - Служба) знаходиться дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як така, що перебуває у складних життєвих обставинах.Від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_8 , свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 27 листопада 2013 року, видане Виконавчим комітетом Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області) у 2013 році народилася ОСОБА_9 . Спільне життя між подружжям не склалося через різні погляди на життя, а також несумісність характерів, у 2015 році шлюбні відносини були припинені, в січні 2018 року шлюб між батьками дитини розірвано. Мати, ОСОБА_1 залишилася проживати разом з дитиною у своєї матері - ОСОБА_2 у с. Шелудьківка, Чугуївського району, Харківської області .Через деякий час мати залишила свою маленьку дівчинку на виховання бабусі та зникла з житія дитини. Батько також з 3 річного віку покинув дитину. Батьки не приймають участі у ; вихованні, матеріально не забезпечують Діану, бабуся не знає де вони знаходяться на даний час.Згідно з характеристикою Зміївської гімназії № 1 « Сузір'я », відомо, про те, що ОСОБА_11 навчається в закладі з 1 класу. Вихованням дитини займається бабуся. Батьки дитини - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до закладу жодного разу не приходили, не телефонували. На час воєнного стану малолітня дитина проживає з бабусею, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .Наказом Служби від 06 лютого 2024 року № 01 -05/04, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах, влаштована в сім'ю бабусі, ОСОБА_2 . Умови для проживання та перебування дитини відповідні, у ОСОБА_11 є окрема кімната, гаджети для навчання, одяг відповідно до сезону, в будинку присутні всі необхідні меблі та побутова техніка. Стосунки в родині доброзичливі, дівчинка з повагою відноситься до бабусі. Бабуся піклується про свою онучку, виконує з нею домашнє завдання та підтримує усі прагнення та бажання дитини, залюбки слухає, як співає дівчинка.На звернення Служби від 26 лютого 2024 року за № 128/01-36 до відділу поліції № 2 Чугуївського районного управління поліції головного управління Національної поліції в Харківській області надійшла відповідь про те, що встановити місце перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інформації щодо перетину нею державного кордону протягом останніх п'яти років не надалося можливим, в місцях позбавлення волі, та в державному розшуку остання не перебуває.На звернення Служби до Зміївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції від 14 березня 2024 року № 222/01-36 надійшла відповідь про те, що актового запису про смерть відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не виявлено.За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_3 відомо що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 25 січня 2024 року був призваний за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 .З метою об'єктивного розгляду питання щодо доцільності, недоцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав Службою було направлено листа до служби у справах дітей Савинської селищної ради, Чугуївського району, Харківської області про надання довідки-характеристики та акту обстеження умов проживання ОСОБА_4 . Згідно з довідки-характеристики від 15 лютого 2024 року № 04/04-08 Виконавчого комітету Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області з'ясовано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зарекомендував себе з негативної сторони. Мав приводи до поліції, на адмінкомісії не розглядався, 3 сусідами стосунків не підтримував. Був засуджений. Даними про працевлаштування селищна рада не володіє. Схильний до вживання алкогольних напоїв та девіантної поведінки. Проживав з матір'ю, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Має малолітню доньку. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою стосунків не підтримував, навчанням та вихованням її не займався. В громадському житті селища участі не приймав (а.с. 30-31).
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2 статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.
Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
У частинах 5, 6 статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини 6 статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що висновок органу опіки та піклування від 23 жовтня 2024 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав з тих підстав, що ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме не цікавиться станом здоров'я доньки, її навчанням, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про стан її здоров'я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи не є достатньо об'єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення.
Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров'я та психічного розвитку, а тому обґрунтовано не врахований судом першої інстанції. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
Відомості про застосування ОСОБА_1 фізичного чи психічного насильства до доньки, спричинення нею будь-якої шкоди для здоров'я дитини суду не надані.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Колегія суддів погоджується, що наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Проте встановлені обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд звертає увагу, що надання можливості відповідачці змінити ставлення до виховання доньки стосується, насамперед, урахуванню якнайкращих інтересів дитини. У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідачки як матері стосовно дитини протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивач не позбавлений можливості повторно ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідачки раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання доньки, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено нею дії на виконання такого попередження. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23, від 04 квітня 2025 року в справі № 6290/3692/23).
За таких умов, оскаржуване рішення суду необхідно змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацом вищевказаного змісту.
Оскільки апеляційні скарги по суті заявлених вимог залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та Служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області задовольнити частково.
Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 07 березня 2025 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом такого змісту:
«Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Службу у справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням нею батьківських обов'язків».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина