Єдиний унікальний номер 644/11440/24
Номер провадження 22-ц/818/2915/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Орджонікідзевського (Індустріального) районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року в складі судді Паляничко Д.Г. по справі № 644/11440/24 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 06 грудня 2021 року між Банком та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 2616692-603 про надання кредиту готівкою на власні потреби, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 50 000,00 грн, шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача.
ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 13 грудня 2024 року за ним обліковується заборгованість у розмір 99 332,67 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 16 055,30 грн; 0,19 грн - заборгованість по відсотках; 83277,18 грн - заборгованість по комісії.
Посилаючись на вказані обставини АТ «Таскомбанк» просило стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
09 січня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив, в якому позов просив залишити без задоволення.
Відзив мотивовано тим, що він сплачував визначену за договором кредиту суму зобов'язання, тому заборгованість по тілу кредиту становить лише 16 055 грн 30 коп.
Зазначив, що він не підписував жодних угод з Банком, щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості 4,9% щомісячно.
Умова про сплату комісії є платою за послуги (обслуговування кредитної заборгованості), тому є нікчемною на підставі положень Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, а позов АТ «ТАСКОМБАНК» у цій частині не підлягає задоволенню.
Також, просив розстрочити заборгованість по тілу кредиту в розмірі 16 055,30 грн та заборгованості по процентах (в т.ч. прострочені) 0,19 грн строком на 1 (один) рік, у зв'язку з тим, що він має на утриманні двох дітей, малолітнього сина та дочку, яка навчається у ВНЗ, є пенсіонером, має хронічне захворювання, яке потребує постійного лікування, що має наслідком фінансові затрати, а у липні 2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні, що значно вплинуло на фінансові трати.
Рішенням Орджонікідзевського (Індустріального) районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість станом на 13 грудня 2024 року за договором про надання споживчого кредиту № 2616692-603 від 06 грудня 2021 року, що становить 16 055 грн 49 коп, з яких: 16 055 грн 30 коп заборгованість з основного боргу та 0,19 грн заборгованість по відсоткам, а також 391 грн 54 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував умови договору позики, що призвело до утворення заборгованості, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту та нарахованих відсотків. Зважаючи, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто є нікчемною, суд першої інстанції не вбачав підстав для стягнення комісії.
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 25 березня 2025 року АТ «Таскомбанк» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, Банк просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підписавши зазначену Заяву-договір № 2616692-603 від 06 грудня 2021 року, Позичальник підтвердив факт ознайомленості, обізнаності та розуміння Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правил обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифів Банку.
Відповідачем не заперечується та не спростовується отримання та користування кредитними коштами з 2021 року.
Кредитні кошти Відповідачу було надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною Випискою, отже Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі.
Сторонами при укладенні договору досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі та не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України, а тому договір та його умови є дійсними та підлягають виконанню.
Судом першої інстанції помилково здійснено власну калькуляцію сплачених Позичальником коштів і шляхом простого віднімання визначено суму, що підлягає стягненню за Кредитним договором № 2616692-603 від 06 грудня 2021 року, чим самостійно змінено структуру зобов'язання укладеного між Банком та Позичальником.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасник судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 20 листопада 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
Акціонерним товариством «Таскомбанк» отримано 19 травня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 109).
Козак Тетяною Олександрівною, яка діє в інтересах Акціонерного товариства «Таскомбанк», отримано 19 травня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 111).
ОСОБА_2 отримано 19 травня 2025 року в електронному кабінеті (т. 1, а.с. 110).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України
Судом встановлено, що 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ТАСКОМБАНК» з заявою-анкетою на оформлення банківського продукту та здійснив заповнення анкети опитувальника, у зв'язку з чим підписав договір № 2616692-603 на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки на умовах договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 9-10).
Відповідно до вказаної заяви сторонами погоджено такі умови кредитування: строк дії кредитного ліміту становить 60 місяців, цільове призначення кредиту - на власні потреби, загальна сума кредиту - 52 450,00 грн: 2 450,00 - комісія за надання кредиту та 50 000,00 грн - сума кредиту без комісії; процентна ставка за користування лімітом кредитної лінії під час дії пільгового періоду - 0,0001 %, процентна ставка за користування кредитом - 0,01% річних, комісія за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно.
Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № 2616692-603 від 06 грудня 2024 року , за ОСОБА_1 станом на 19 грудня 2024 року обліковується заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 16 055,30 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0,22 грн; заборгованість по комісії ( в.ч. прострочені) - 83 277,18 грн, загальні заборгованість - 99 332,70 грн.
Згідно з частинами 1, 2ругою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За правилами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Обґрунтовуючи позов, АТ «Таскомбанк» вказувало, що у зв'язку з невиконанням умов договору станом на 19 грудня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 99 332,70 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 16 055,30 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0,22 грн; заборгованість по комісії ( в.ч. прострочені) - 83277,18 грн.
Вказані умови кредитування було погоджено, оскільки відповідно заяви-анкети на оформлення банківського продукту від 06 грудня 2021 року за користування кредитним продуктом «Зручна готівка Максимум» було передбачено нарахування комісії за обслуговування кредиту у розмірі 4,9 % щомісячно.
Між тим, у вказаній анкеті Банком не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, а тому відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які позивач здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.
Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, тому така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.
Отже, за таких обставин висновки суду про відсутність підстав для стягнення 83277,18 грн з відповідача є обґрунтованими.
Доводи АТ «Таскомбанк» що умови кредитування були погодженні сторонами, в тому числі й відплатність кредитного договору, а тому підлягають виконанню, не спростовують висновків суду про часткове задоволення позову, оскільки позивачем помилково ототожнено правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами з стягненням комісії за обслуговування кредиту.
Між тим, зазначені платежі мають різну правову природу, а тому нарахування комісії у якості сплати вартості надання кредитних послуг не відповідає вимогам чинного законодавства, такі умови є нікчемними в силу закону.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського (Індустріального) районного суду м. Харкова від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина