Єдиний унікальний номер 636/110/23
Номер провадження 22-ц/818/3067/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника Малинівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області Смирнова А. В.,
представника ОСОБА_2 адвоката Пекареніна А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27 лютого 2025 року в складі судді Золотоверхої О.О. по справі № 636/110/23 за позовом ОСОБА_1 до Малинівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , Головне управління держгеокадастру у Харківській області про визнання рішення щодо розпорядження земельної ділянкою недійсним та скасування свідоцтва про право власності,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з повозом до Малинівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , Головне управління держгеокадастру у Харківській області, про визнання рішення щодо розпорядження земельної ділянкою недійсним та скасування свідоцтва про право власності.
Позов мотивовано тим, що він є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Малинівської селищної ради від 21 березня 2014 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням ХLVI сесії VI скликання від 26 червня 2014 року відповідачу затверджено проект землеустрою щодо виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 1415 га, за адресою: АДРЕСА_1 , та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, вона відноситься до земель житлової та громадської забудови.
У відповідь на колективне звернення № Кол-267/02-39, Сесія селищної ради вирішила доручити селищному голові ініціювати питання про скасування вказаного рішення. Відповідно до Протоколу від 21 листопада 2014 року смт. Малинівка Комісія Рекомендувала ОСОБА_2 змінити конфігурацію розташування земельної ділянки зі збереженням площі і привести її до вимог діючого законодавства. Встановлено, що при відведенні вказаної земельної ділянки не повністю враховано у проекті землеустрою охоронні зони, що порушує вимоги ст.112 Земельного кодексу України.
На вказаній земельній ділянці та вздовж неї проходять інженерні мережі: кабельні підземні лінії зв'язку, газопровід низького тиску, повітряні лінії електропередач та існуюча вулиця Базарна, дорога, пішохідний прохід місцевого значення та схил. На даній земельній ділянці не можливе розташування житлового будинку та господарчих будівель і споруд відповідно до ДБН України 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Земельна ділянка не придатна для забудови. Однак вказані обставини не були враховані при наданні Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 , розробником документації якої був ФОП ОСОБА_6 .
Вказана розроблена документація із землеустрою не відповідала вимогам ст. ст. 111, 112, 119 Земельного Кодексу України; ст.ст. 28, 28, Закону України “Про землеустрій» ст. 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності, п.2 Правил охорони ліній електрозв'язку, п.5 Правил охорони електричних мереж, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
Станом на квітень 2021 року ОСОБА_2 не виконав вимоги комісії з питань земельних відносин, використання ресурсів, охорони навколишнього середовища, які були викладені у Протоколі від 21 листопада 2014 року; не звертався до Малинівської селищної ради із заявою про надання дозволу щодо внесення змін в конфігурацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
Відповідно до Акту № 1 обстеження земельної ділянки АДРЕСА_2 на предмет використання її для містобудівних потреб від 10 вересня 2015 року, комісія дійшла висновку, що вказана земельна ділянка, яка знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 , не може використовуватися для містобудівних потреб. Окрім того, на земельній ділянці знаходиться колодязь та яр, однак новий власник почав його засипання, внаслідок чого порушився природний стік води. За висновками комісії, виявлені обмеження у використанні земельної ділянки містобудівного характеру, які не були вказані розробником проекту землеустрою фізичною особою - підприємцем Аксьоновим у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 .
Вказував, що наслідком будівництва на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 може стати засипання яру, що завадить природному водовідведенню талих та дощових вод та може призвести до затоплення домоволодінь та його прибудинкової території.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення Малинівської селищної ради VI скликання XLIII сесії від 26 червня 2014 року «Про передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 »; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2014 року, видане Реєстраційною службою Чугуївського МРУЮ ОСОБА_2 на земельну ділянку № 6325455900:00:001:0601 площею 0.1415 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень про внесення до Державного реєстру права власності на вказану земельну ділянку та передачі ОСОБА_2 безоплатно дану земельну ділянку; стягнути судові витрати.
30 березня 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не надано доказів порушення його прав оскаржуваними рішеннями та будівництвом.
На даний час, хоча земельна ділянка і була виділена під забудову, проте будівництво не розпочато, а тому доводи ОСОБА_1 передчасні та безпідставні, є припущеннями.
Його земельна ділянка не межує з земельною ділянкою позивача. Відповідно до Акту погодження меж земельної ділянки навколо оспорюваної земельної ділянки лише землі комунальної власності, а саме Малинівської селищної ради.
Ним було виконано всі вимоги закону щодо приватизації спірної земельної ділянки та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Проект землеустрою розроблено згідно норм діючого законодавства (на момент складання висновку), технічна документація пройшла затвердження та погодження у всіх необхідних органах/структурах для виділення у приватну власність земельної ділянки.
Земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, що відображено у Генеральному плані Малинівської селищної ради, та обтяження/обмеження щодо неї відсутні.
Вказував, що після складання Акту № 1 обстеження земельної ділянки АДРЕСА_2 на предмет використання її для містобудівних потреб від 10 вересня 2015 року, ним були отримано роз'яснення, що інженерні мережі, кабельні підземні лінії зв'язку, газопровід низького тиску, повітряні лінії електропередач можна або перенести з земельної ділянки, або заключити договори, відповідно до яких на ділянку (на ті частини земельної ділянки, на яких газопровід, лінії зв'язку тощо) буде нанесено обмеження.
Оскільки відповідні органи, які відповідають за інженерні мережі, кабельні підземні лінії зв'язку, газопровід низького тиску, повітряні лінії електропередач не звертались до нього з метою укладення договорів, то жодних питань до нього немає, а у разі їх виникнення зазначені обставини будуть вирішені у встановленому законом порядку.
Відповідно до технічної документації, погодженої і Малинівською селищною радою Чугуївського району Харківської області, і Управлінням Держземагенства у Чугуївському районі Харківської області ГУ Держземагенства України та Сектором містобудування та архітектури Чугуївської районної державної адміністрації, по оспорюваній земельній ділянці не проходить ані дорога, що проходить поряд, ані пішохідний прохід місцевого значення, який також проходить поряд із земельною ділянкою. Відповідно до Генерального плану смт. Малинівка схил підпадає під категорію житлової та громадської забудови, а тому впливає лише на можливість фактичного будівництва на цій земельній ділянці.
Окрім Акту № 1 обстеження земельної ділянки АДРЕСА_2 на предмет використання її для містобудівних потреб від 10 вересня 2015 року, інша документація не містить відомостей, що земельна ділянка відноситься до охоронної зони та не придатна для забудови, а тому висновки комісії, яка виїжджала на місцевість, не є обґрунтованими та компетентними.
03 квітня 2023 року ГУ Держгеокадастру у Харківській області надано письмові пояснення на позов, в яких управління просило залишити позов без задоволення.
Вказувало про неналежним суб'єктний склад учасників справи, що є підставою для залишення позову без задоволення.
Також, згідно з картографічними матеріалами, які знаходяться в архіві відділу, на момент відведення земельна ділянка за кадастровим номером 6325455900:00:001:0601 відносилась до земель 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), розташована Харківська область, Чугуївський район, смт Малинівка.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 27 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів порушення його прав та інтересів невідповідністю проекту землеустрою земельної ділянки АДРЕСА_2 чинному законодавству. Також ОСОБА_1 не доведено наявність обмежень у використанні земельної ділянки відповідача та охоронних зон, а також неможливості використання її для будівництва.
На вказане судове рішення через суд першої інстанції 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат- Аніщенко Катерина Михайлівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належну оцінку висновку експертизи з питань землеустрою № 12676 від 29 листопада 2022 року, складеної експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, яким підтверджено незаконність дій Відповідача та порушення власника та володільця суміжної земельної ділянки.
Документація із землеустрою розроблена ФОП Аксьоновим В.М. щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 111, 112, 119 Земельного Кодексу України; ст.ст. 28, 28, Закону України “Про землеустрій» ст. 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності, п.2 Правил охорони ліній електрозв'язку, п.5 Правил охорони електричних мереж, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
Наслідком будівництва на вказаній земельній ділянці може стати засипання яру, що завадить природному водовідведенню талих та дощових вод та може призвести до затоплення домоволодінь.
Будівництво на вказаній земельній ділянці, може призвести до завдання значної шкоди в забезпеченні споживачів електричною енергією, порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки та настання або можливості настання небезпечних наслідків. При цьому, порушення правил охорони електричних мереж класифікується як правопорушення в електроенергетиці.
12 травня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пекаренін Андрій Анатолійович подав відзив, в якому просив рішення суду залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що йому було надано земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. Докази, що рішення органу місцевого самоврядування суперечить вимогам законодавства матеріали справи не містять.
Позивачем не надано доказів порушення його права власності, він не є суміжним землекористувачем з оспорюваною земельної ділянкою.
Доводи, що наслідком будівництва відповідача на його земельній ділянці може стати засипання яру, що завадить природному водовідведенню талих та дощових вод та може призвести до затоплення домоволодінь та прибудинкової території позивача є припущенням.
Жодного припису від уповноважених органів, технічних умов або погоджень, які могли б свідчити про обмеження цільового використання ділянки, позивач не надав, більш того, будь- яких документів про наявність обмежень у використанні спірної земельної ділянки, не зазначення охоронних зон та неможливості використання її для будівництва, матеріали справи не містять
ОСОБА_1 не надано жодного дозвільного документа, технічного завдання, проектної документації або інших містобудівних матеріалів, які б могли свідчити про наявність реального наміру чи підготовчих дій до забудови. Будівництво на спірній земельній ділянці наразі не розпочато.
Акт № 1, на який позивач посилається в обґрунтування позову, не є достатньою підставою для обмеження прав ОСОБА_2 на використання земельної ділянки, оскільки містить недостовірні відомості та не враховує фактичний стан ділянки згідно з містобудівною документацією та погодженнями з органами місцевого самоврядування.
Висновок експерта № 12676 ННЦ «ІСЕ ім. М.С. Бокаріуса» від 29 листопада 2022 року складено на підставі копії проекту землеустрою, що позбавило експертів можливості перевірити фактичне розташування межових знаків, наявність охоронних зон уздовж інженерних та електромереж та їх відповідність ст. 111-112 Земельного кодексу України, які передбачають обов'язкове зазначення обмежень у проекті землеустрою та вносити їх до Державного земельного кадастру.
Висновок експертизи про наявність комунікацій на ділянці та порушення охоронних зон не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ні місцева влада, ні оператори мереж жодних приписів чи погоджень не виносили. Відповідно до актів погодження меж від 27 березня 2014 року та висновків Сектору містобудування й Управління Держземагентства будь-яких обмежень або зауваження не було. Також, твердження експерта про непридатність ділянки для будівництва внаслідок глибини яру є поза його повноваженнями.
Спір між тими самими сторонами, з того ж предмета та з тотожних підстав, уже був предметом судового розгляду. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року по справі № 636/2056/16-ц, залишеним без змін Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року, відмовлено в задоволенні аналогічного позову ОСОБА_1 . Верховний Суд постановою у справі залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Інші учасники справи рішення суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, представника ОСОБА_2 адвоката Пекареніна А. А., який проти скарги заперечував, представника Малинівська селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області Смирнова А. В., який просив ухвалити рішення на розсуд суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння з усіма службовими та надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 30 жовтня 1987 року (том 1, а.с.12-13).
Рішенням XLVI сесії VI скликання Малинівської селишної ради від 26 червня 2014 року ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1415 га по АДРЕСА_3 , передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 6325455900:00:001:0601 площею 0.1415 га по АДРЕСА_1 (том 1 а.с.14-15).
Відповідно до розробленого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 », запроектована до відведення земельна ділянка має правильну форму та межує із землями Малинівської селищної ради та земельною ділянкою. Земельна ділянка вільна від забудови і багаторічних зелених насаджень, рельєф - рівний. Проектом передбачено відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд з метою оформлення права власності землі. Відповідно до Українського класифікатора цільового використання земель, земельна ділянка віднесена: на час відведення - до земель, не наданих у власність або постійне користування в межах населених пунктів (код 16.00), а за проектом - до земель індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (код 02.01). До вказаного проекту долучено такі документи: відомості про земельні ділянки, за рахунок яких передбачається відведення, пояснювальна записка, завдання на виконання робіт, заява ОСОБА_2 , рішення Малинівської селищної ради від 21 березня 2014 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішення Малинівської селищної ради від 21 березня 2014 року про присвоєння поштової адреси земельній ділянці, довідка про наявність земель та їх розподіл, матеріали геодезичних вишукувань, експлікація, план відведення, кадастровий план, план меж земельної ділянки, креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі, креслення меж контурів угідь в розрізі землекористувачів, погодження меж земельної ділянки, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання, перелік обмежень щодо використання земельних ділянок.
З довідки № 20.07-03-329/03-14 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 17 квітня 2014 року вбачається, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, відомості щодо обтяжень та обмежень відсутні. Межі земельної ділянки визначені безпосереднім обстеженням на місцевості та погоджені з суміжними землекористувачами, що відображено в акті встановлення меж земельної ділянки та передачі під охорону межових знаків. Згідно акта погодження меж земельної ділянки від 27 березня 2014 року, межі земельної ділянки ОСОБА_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , погоджені на місцевості із суміжними землекористувачами. Суб'єкти користування власності суміжною земельною ділянкою - землі Малинівської селищної ради. У переліку обмежень щодо використання земельних ділянок щодо вищевказаної земельної ділянки обмеження, у тому числі охоронні зони, відсутні (том 1 а.с.22-48).
22 липня 2015 року Комісією Малинівської селищної ради складено акт б/н відповідно до якого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 між будинками (в районі вигону) дійсно знаходився колодязь та був засипаний ОСОБА_2 . Відомості щодо перебування вказаного колодязя у будь-чиїй власності чи то на чиємусь балансі, щодо реального господарського значенняцінностібезпеки використання вказаного колодязя матеріали справи не містять. (том 1, а.с.20),
Листом від 30 вересня 2015 року №02-20/кол-117/02-38 Малинівською селищною радою повідомлено, що 10 вересня 2015 року комісією за участі головного архітектора району ОСОБА_7 та начальника відділу землеустрою, моніторингу оцінки та ринку земель управління держземагенства ОСОБА_8 було обстежено земельну ділянку АДРЕСА_1 на предмет використання її для містобудівних потреб; комісія дійшла згоди і вирішила, що дана земельна ділянка не може використовуватися для містобудівних потреб та рекомендувано селищному голові звернутися до суду (том 1, а.с.16).
Відповідно до акту № 1 від 10 вересня 2015 року при виїзді за адресою АДРЕСА_1 було виявлено обмеження у використанні земельної ділянки містобудівного характеру, які не були вказані розробником проекту землеустрою ФОП ОСОБА_5 . На вказаній земельній ділянці та вздовж неї проходять інженерні мережі: кабельні підземні лінії зв'язку, газопровід низького тиску, повітряні лінії електропередач та існуюча вулиця Базарна, дорога, пішохідний прохід місцевого значення та схил. Отже, при відведенні земельної ділянки не були враховані у проекті землеустрою повністю охоронні зони, що порушує вимоги статті 112 Земельного кодексу України. На даній земельній ділянці не можливе розташування житлового будинку та господарчих будівель і споруд відповідно до ДБН України 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Земельна ділянка не придатна для забудови (том 1, а.с.17-19).
Згідно з листом від 21 квітня 2021 року № 02-01-27/789 Малинівської селищної ради ОСОБА_2 не виконав рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища згідно протоколу від 21 листопада 2014 року ОСОБА_2 не звертався до ради із заявою про надання дозволу щодо внесення змін в конфігурацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; за відсутності такої заяви комісія на місце не виїжджала (том 1, а.с.52).
29 листопада 2022 року експертом ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» складено висновок № 12676 відповідно до якого наданий на дослідження розроблений ФОП ОСОБА_5 «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 » (копія) та його затвердження не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативних документам з питань землеустрою та землекористування, станом на 26 червня 2014 року за складом та правилами оформлення, а саме вимогам ст.ст. 111, 112, 119 Земельного кодексу України; ст.ст. 28, 29 Закону України «Про землеустрій», ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 2 Правил охорони ліній електрозв'язку, п. 5 Правил охорони електричних мереж, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками ( том 1, а.с. 54-75).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).
Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону тощо.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За змістом статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 186-1 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Відповідно до пункту ґ частини 1 статті 27 вказаного Закону замовники документації із землеустрою мають право виступати власником документації із землеустрою.
Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів чи посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Рішення селищної ради є актами одноразового застосування і після їх реалізації вичерпують свою дію.
У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
З аналізу наведеного вище вбачається, що у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У частині 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що земельна ділянка надана відповідачу з порушенням вимог чинного законодавства та Наслідком будівництва на вказаній земельній ділянці може стати засипання яру, що завадить природному водовідведенню талих та дощових вод та може призвести до затоплення його домоволодінь. Також будівництво на спірній земельній ділянці, може призвести до завдання значної шкоди в забезпеченні споживачів електричною енергією, порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки та настання або можливості настання небезпечних наслідків.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
ОСОБА_1 не надано доказів, що діями ОСОБА_2 порушено або може бути порушене його (їх) права, та будівництво призведе до наслідків, наведених у позовній заяві.
Також, судова колегія враховує, що позивач вже оскаржував рішення органу місцевого самоврядування та вказаним ним обставинам була надана належна оцінка.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року по справі № 636/2056/16-ц, залишеним без змін Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_9 , ОСОБА_1 до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області, Управління Держгеокадастру Чугуївського району Харківської області про визнання рішень щодо розпорядження земельною ділянкою недійсними та скасування свідоцтва про право власності - відмовлено (том 1 а.с.169-185, 152-168).
Відповідно до вказаного судового рішення у червні 2016 року ОСОБА_9 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області, Управління Держгеокадастру Чугуївського району Харківської області, в якому просили:
визнати недійсним та скасувати рішення Малинівської селищної ради VI скликання XLIII сесії від 21 березня 2014 року «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 »;
визнати недійсним та скасувати рішення Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області VI скликання XLVI сесії від 26 червня 2014 року «Про передачу безоплатно у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 »;
скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 26 вересня 2014 року, видане реєстраційною службою Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 6325455900:00:001:0601, площею 0, 1415 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
При розгляді цієї справи судами не було встановлено підстав порушень при ухваленні рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки відповідачу. Також, вирішуючи спір, судами встановлено, що позивачами не доведено, що будь-якими діями ОСОБА_2 порушується або може бути порушене їхнє право власності. Посилання на те, що наслідком будівництва відповідача на його земельній ділянці може стати засипання яру, що завадить природному водовідведенню талих та дощових вод та може призвести до затоплення домоволодінь та прибудинкової території позивачів, ґрунтується на припущеннях. Доказів що надана відповідачу земельна ділянка за вимогами ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» є яротворенням, суду надано не було, а отже, відсутні підстави вважати наявність порушених прав ОСОБА_9 , ОСОБА_1 . Справа перебуває на розгляді у судах із 2016 року, при цьому, за всі ці роки позивачі не надали суду жодного доказу наявності тих перешкод, загроз та небезпеки для належного їм майна, на які вони вказували у своїй позовній заяві.
Також, при розгляді цієї справи нових доказів, що наслідком будівництва відповідача на його земельній ділянці може стати засипання яру, що завадить природному водовідведенню талих та дощових вод та може призвести до затоплення домоволодінь та прибудинкової території не надано, як не доведено вплив на забезпеченні споживачів електричною енергією, нормальну роботу електричних мереж та можливість спричинити їх пошкодження або нещасні випадки.
Висновок експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 12676 від 29 листопада 2022 року мітись інформацію лише щодо проекту землеустрою, складеного ФОП ОСОБА_5 , проте відомості щодо негативного впливу будівництва відсутні.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина