Єдиний унікальний номер 642/2899/24
Номер провадження 22-ц/818/4411/25
20 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Березюк А.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року в складі судді Гримайло А.М. по справі № 642/2899/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: КП «Харківські теплові мережі» про поворот виконання судового наказу,
У червні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: КП «Харківські теплові мережі», звернувся до суду із заявою про поворот виконання судового наказу.
Заява мотивована тим, що 05 червня 2024 року Ленінським районним судом м. Харкова видано судовий наказ № 642/2899/24 за заявою КП «Харківські теплові мережі» про стягнення з нього заборгованості за оплату послуг з теплопостачання та підігрітої води у розмірі 54 588,21 грн та судового збору. На виконання вказаного судового наказу у травні - червні 2025 року з нього стягнуто кошти в розмірі 7894,14 грн, з яких 6711,05 грн на користь стягувача, 512,00 грн витрат виконавчого провадження, 671,09 грн як основна винагорода приватного виконавця. У подальшому ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року вказаний судовий наказ скасовано. 19 червня 2025 року виконавче провадження за скасованим судовим наказом закінчено.
Просив допустити поворот у виконанні судового наказу № 2п/642/2899/24 Ленінського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року, скасованого 18 червня 2025 року Холодногірським районним судом м. Харкова, стягнути зі стягувача КП «Харківські теплові мережі» на його користь кошти в розмірі 7894,14 грн, утримані за скасованим рішенням, з яких 6711,05 грн - безпідставно одержані стягувачем за скасованим рішенням, 512,00 грн витрати виконавчого провадження та 671,09 грн - основна винагорода приватного виконавця.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Допущено поворот виконання судового наказу Холодногірського районного суду м. Харкова від 05 червня 2024 року по справі № 642/2899/24 за заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги. У порядку повороту виконання судового наказу по справі № 642/2899/24 стягнуто з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 711,05 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Державний ощадний банк України» МФО 351823, код отримувача 2639100815. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що у зв'язку зі скасуванням судового наказу, на виконання якого з боржника стягнуто кошти, слід допустити поворот виконання судового рішення та повернути ОСОБА_1 кошти, стягнуті з нього на користь стягувача. Витрати виконавчого провадження та винагорода приватного виконавця не підлягають поверненню у порядку повороту виконання судового рішення, тому в цій частині вимог заявнику відмовлено.
На вказане судове рішення 16 липня 2025 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив задовольнити його вимоги у повному обсязі та стягнути на його користь в порядку повороту виконання судового рішення 7894,14 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом помилково відмовлено у поверненні йому витрат виконавчого провадження та винагороди приватного виконавця, оскільки якби не було судового наказу, який в подальшому скасовано, то не було б і виконавчого провадження та відповідних витрат. Вважає, що після скасування судового наказу боржником стало КП «Харківські теплові мережі», яке повинно оплатити замовлені послуги або звернутися до приватного виконавця за їх відшкодуванням. Норма статті 444 ЦПК України не встановлює обмеження щодо неможливості повернення стягнутих грошових коштів у разі відсутності доказів їх зарахування на рахунок стягувача, а вимагає лише їх списання.
Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у травні 2024 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги з ОСОБА_1 (а.с. 2-3).
05 червня 2024 року Ленінським районним судом м. Харкова видано судовий наказ № 642/2899/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за надання комунальних послуг в розмірі 54 588,21 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн (а.с. 14).
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу (а.с. 19-20).
Ухвалою судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року скасовано судовий наказ № 642/2899/24, виданий 05 червня 2024 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за надання комунальних послуг в розмірі 54 588,21 грн та витрат по сплаті судового збору у розмірі 302,80 грн, в задоволенні заяви про поворот виконання судового наказу відмовлено; роз'яснено ОСОБА_1 , що він має право звернутися з заявою про поворот виконання судового наказу в порядку статті 444 ЦПК України (а.с. 34-35).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Хаблова В.М. від 19 червня 2020 року закінчено виконавче провадження № 78144431 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь КП «Харківські теплові мережі» на підставі судового наказу № 642/2899/24 у зв'язку зі скасуванням вказаного судового наказу. Зазначено, що залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 48 179,96 грн, сума стягненої винагороди приватного виконавця 671,00 грн (а.с. 38-39).
З листа приватного виконавця Хаблова В.М. від 26 червня 2025 року № 30614 вбачається, що у ході примусового виконання в рамках виконавчого провадження № 78144431 з ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти у розмірі 7894,14 грн, з яких: 512,00 грн - перераховано як витрати виконавчого провадження: платіжні інструкції № 6052 від 21 травня 2025 року, № 6197 від 22 травня 2025 року, № 6223 від 23 травня 2025 року; 671,09 грн - як основна винагорода приватного виконавця: платіжні інструкції № 6279 від 25 травня 2025 року, № 7358 від 08 червня 2025 року; 6711,05 грн - на користь стягувача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», платіжні інструкції № 6280 від 25 травня 2025 року та № 7359 від 08 червня 2025 року (а.с. 41).
27 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поворот виконання судового наказу у порядку ст. 444 ЦПК України (а.с. 40).
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника, яка можлива лише після набрання судовим рішенням законної сили, що полягає у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Частиною 9 ст. 444 ЦПК України передбачено, що якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої-третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 10 ст. 444 ЦПК України заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
У рішеннях Конституційного суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 та від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 визначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 203/2612/13-ц.
Враховуючи, що з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» стягнуто кошти в порядку виконання судового наказу № 642/2899/24, виданого 05 червня 2024 року Ленінським районним судом м. Харкова, який був у подальшому скасований ухвалою судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 18 червня 2025 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повороту виконання вищевказаного судового наказу, і апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незгоди з ухвалою суду в цій частині.
Предметом апеляційної скарги ОСОБА_1 є саме відмова у стягненні на його користь в порядку повороту виконання судового наказу коштів, стягнутих як основна винагорода приватного виконавця і витрати виконавчого провадження.
Доводи ОСОБА_1 з цього приводу колегія суддів відхиляє, виходячи з такого.
Поворот виконання рішення суду як спосіб захисту майнових прав боржника (чи відповідача) передбачає повернення йому стягувачем (чи позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду.
У ході виконавчого провадження № 78144431 з ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти у розмірі 7894,14 грн, з яких: 512,00 грн - перераховано як витрати виконавчого провадження; 671,09 грн - як основна винагорода приватного виконавця та 6711,05 грн - на користь стягувача КП «Харківські теплові мережі», що підтверджується листом приватного виконавця Хаблова В.М. від 26 червня 2025 року № 30614 (а.с. 41).
Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частини 1, 2 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження»).
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до конструкції статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження є коштами виконавчого провадження.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Положеннями статті 444 ЦПК України передбачений поворот виконання саме рішення суду, тоді як винагорода виконавця, витрати виконавчого провадження та витрати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження не є сумами, присудженими до стягнення з відповідача за рішенням суду. А тому основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17 та від 20 жовтня 2021 року у справі № 521/5241/18, ухвалі Верховного Суду від 29 листопада 2024 року у справі № 466/12475/23.
Отже, в порядку повороту виконання скасованого судового рішення підлягає поверненню боржнику безпідставно стягнуте з нього саме за скасованим рішенням, а виконавчий збір, винагорода приватного виконавця та витрати на проведення виконавчих дій, які за своєю правовою природою не є судовими витратами у справі, не можуть повертатися за правилами вирішення питання про поворот виконання судового рішення.
Для вирішення даного питання законодавством передбачений інший спосіб захисту прав, а саме: шляхом звернення з відповідною заявою до виконавчої служби (приватного виконавця) або до суду зі скаргою на дії державного (приватного) виконавця чи шляхом оскарження постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порядку повороту виконання судового наказу з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 має бути стягнута саме сума фактично отриманих ним коштів за виконавчим провадженням в розмірі 6711,05 грн.
При цьому ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до приватного виконавця з відповідною заявою щодо повернення коштів у розмірі 512,00 грн, стягнутих як витрати виконавчого провадження, та 671,09 грн - як основна винагорода приватного виконавця, а у разі неповернення коштів - до суду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що після скасування судового наказу боржником стало КП «Харківські теплові мережі», яке повинно оплатити замовлені послуги або звернутися до приватного виконавця за їх відшкодуванням, та що норма статті 444 ЦПК України не встановлює обмеження щодо неможливості повернення стягнутих грошових коштів у разі відсутності доказів їх зарахування на рахунок стягувача, колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним норм цивільного процесуального законодавства та неправильному їх розумінні.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена із належним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування в оскаржуваній частині відсутні.
В частині задоволення заяви ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась та не переглядалась.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина