Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/14576/2025
м. Київ Справа № 381/3641/25
18 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Анапріюк С.П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 (позивачка) та ОСОБА_1 (відповідач), зареєстрований 07 квітня 2022 року у Фастівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №163.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів доходу (заробітку) відповідача, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах сплати платежу за один місяць.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року цивільну справу № 381/3641/25 (провадження № 2/381/1894/25) за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів передано на розгляд за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області(08606, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 8).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 17 липня 2025 року відповідач ОСОБА_4 через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу в якій просив суд скасувати ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08.07.2025 року та передати справу № 381/3641/25 за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, на розгляд за підсудністю до Межівського районного суду Дніпропетровської області (52900, Дніпропетровська область, смт. Межова, вул. Свято-Успенська, буд. 21).
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що не погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, з огляду на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування ним норм матеріального права.
Зазначає, що з наданої позивачкою довідки Глевахівської селищної ради № 3223-7002232653 від 05.05.2025 року вбачається, що вона проживає, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим, згідно зазначеної довідки, позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказує на те, що позивачка звернуласядо суду з позовною заявою за правилами альтернативної підсудності, визначеної ст. 28 ЦПК України, за місцем свого проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Зареєстрованою адресою позивачки є: АДРЕСА_2 .
Отже, справа за позовом ОСОБА_6 територіально підсудна Кремінського районному суду Луганської області.
Зважаючи на неможливість здійснення правосуддя Кремінським районним судом Луганської області у зв'язку із тимчасовою окупацією рф міста Кремінна, Розпорядженням Верховного Суду України від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», територіальна підсудність судових справ Кремінського районного суду Луганської області була змінена на Межівський районний суд Дніпропетровської області (52900, Дніпропетровська область, смт. Межова, вул. Свято-Успенська, буд. 21), якому визначається територіальна підсудність судових справ.
Окрім того, зазначає, що в провадженні Межівського районного суду Дніпропетровської області вже перебуває цивільна справа № 181/42/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, тобто, позов з таким самим предметом та підставами звернення, що й позов ОСОБА_2 . Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15.01.2025 року по вказаній справі відкрито провадження та призначене судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється апеляційним судом без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом встановлено, що у липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Як вбачається з довідки від 05 травня 2025 року № 3223-7002232653 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кремінна, Луганська обл., зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання- АДРЕСА_4 .
Окрім того, як вбачається із довідки від 05 травня 2025 року № 3223-7002232662 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_3 (донька позивачки та відповідача згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Боярка, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання- АДРЕСА_4 .
Постановляючи ухвалу про направлення справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, на розгляд за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області, суд першої інстанції посилався на те що, з огляду на зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, кожен місцевий загальний суд продовжує здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.
Таким чином, на день надходження до Фастівського міськрайонного суду Київської області вказаної позовної заяви с. Глеваха Фастівського району (раніше Васильківський район) Київської області не належить до територіальної підсудності Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Отже, наявні в матеріалах справи відомості щодо місця проживання позивача свідчать, що ця справа не належить до територіальної підсудності Фастівського міськрайонного суду Київської області.
Водночас, ця справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Дана стаття встановлює випадки альтернативної підсудності, за якої позов за вибором позивача може бути пред'явлений в одному з двох і більше судів (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Крім того, у роз'ясненні від 02 вересня 2022 року Верховний Суд України зазначив, що особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік, як внутрішньо переміщені особи, можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа) то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Як встановлено судом, у липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
На підтвердження місця проживання позивачем було надано довідку від 05 травня 2025 року № 3223-7002232653 про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи, де фактичне місце проживання ОСОБА_2 зазначене - АДРЕСА_4 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року за №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), п. 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дат завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Особа, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) якої знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Відомості про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), що знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, вносяться до реєстру територіального громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами таких територій.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то, маючи відповідну довідку про взяття на облік, вона, як переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.
Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування позивача при визначенні підсудності розгляду справи за ч. 1 ст. 28 ЦПК України.
З огляду на викладене, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчують як місце проживання позивачки ОСОБА_2 , так і місце проживання малолітньої доньки позивача та відповідача ОСОБА_3 .
Отже, позивачка ОСОБА_2 використала надане їй процесуальним законодавством право обрати суд за місцем свого перебування, що відповідає вимогам частини першої статті 28 ЦПК України.
Проте, при цьому на день надходження до Фастівського міськрайонного суду Київської області вказаної позовної заяви с. Глеваха Фастівського району (раніше Васильківський район) Київської області не належить до територіальної підсудності Фастівського міськрайонного суду Київської області, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про передачу вказаної справи за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області, так як село Глеваха, де проживає позивачка з дитиною, як внутрішньо переміщені особи, територіально відноситься до Васильківського району Київської області.
З огляду на що, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що зареєстрованою адресою місця проживання позивачки є: АДРЕСА_2 , а тому вказана справа за позовом ОСОБА_6 територіально підсудна Кремінського районному суду Луганської області, територіальна підсудність судових справ якого була змінена Верховним Судом на Межівський районний суд Дніпропетровської області, апеляційний суд відхиляє, оскільки підсудність даної справи визначається за правилами альтернативної підсудності, визначеними ст. 28 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання позивачки, як внутрішньо переміщеної особи, яким є АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що в провадженні Межівського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 181/42/25 за його позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року відкрито провадження № 181/42/25 не впливають на правильність висновків Фастівського міськрайонного суду Київської області в частині вирішення питання про передачу справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на розгляд за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19)).
Отже, саме суд за встановленою законом територіальною юрисдикцією (підсудністю), з урахуванням положень частини першої статті 188 ЦПК України, може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі - частина 8 статті 188 ЦПК України.
До того ж, за відомостями, які є відкритими та публічними, з веб-сайту Судової влади вбачається, що розгляд цивільної справи № 181/42/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закінчено без ухвалення рішення по суті вимог. Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та поданий ним позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду, помилкового тлумачення заявником норм права, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Проаналізувавши викладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, вважає його правомірним та таким, що грунтується на вимогах закону.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд, -,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: