Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/13614/2025
м. Київ Справа № 756/6871/25
18 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Хуторного Дмитра Володимировича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року, постановлену під головуванням судді Майбоженко А.М., у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
У вказаній заяві просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов'язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 на підставі рішення суду.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення передано на розгляд до Подільського районного суду м.Києва.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 26 червня 2025 року представник заінтересованої особиОСОБА_1 адвокат Хуторний Дмитро Володимирович через підсистему «Електронний суд» подавапеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення у справі №756/6874/25 залишити без розгляду.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що вважає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зазначає, що як встановлено судом першої інстанції, заява подана з дотриманням вимог ст. ст. 293, 315, 318 ЦПК України та підсудна Оболонському районному суду м. Києва відповідно до вимог ст. 316 ЦПК України, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, які передбачені ст.ст. 185, 187 ЦПК України, відсутні, а тому провадження за заявою підлягає відкриттю.
Із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом КМНО Джуринською Людмилою Володимирівною була заведена спадкова справа №08/2024. Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на даний час не визнає ОСОБА_4 своєю онукою, хоча раніше вона була іншої думки, але все кардинально змінилось після смерті ОСОБА_3 .
Апелянт вважає, що у даній справі наявний спір про право, а саме: 1) спір про батьківство померлого ОСОБА_3 ,а саме, що він є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 2) спір про право на спадкування майна померлого ОСОБА_3 . Відповідна заява про наявний спір про право була подана вже після відкриття провадження у справі 27.05.2025 року та наявна в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Окрім того, посилається на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі №200/14136/17 (провадження №61-15965св19).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд даної справи здійснюється апеляційним судом без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом встановлено, що у травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Постановляючи ухвалупро передання на розгляд до Подільського районного суду м.Києва справи за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Людмила Володимирівна, Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції посилався на те, що заявниця ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно адміністративно-територіального поділу м. Києва відноситься до Подільського району міста Києва, підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволяли заявниці обирати підсудність заяви Оболонському районному суду м. Києва судом не встановлено, а тому суд вважає правильним передати справу за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва, оскільки провадження у справі відкрито з порушенням правил підсудності.
Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.
Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Як встановлено судом, зареєстроване місце проживання заявника ОСОБА_2 АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Подільського району м. Києва .
Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд до Подільського районного суду міста Києва із урахуванням встановленого зареєстрованого місця проживання заявниці АДРЕСА_1 , що згідно адміністративно-територіального поділу міста Києва відноситься до Подільського району міста Києва, та відповідно до вимог ч.1 ст. 316 ЦПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у даній справі наявний спір про право колегія суддів зазначає наступне.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, спочатку не врахував, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання заявниці є АДРЕСА_1 , що згідно адміністративно-територіального поділу м. Києва відноситься до Подільського району міста Києва, підстав, які б згідно ст. 28 ЦПК України дозволяли заявниці обирати підсудність заяви Оболонському районному суду м. Києва судом не встановлено, а тому прийшов до правильного висновку про передачу справи за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва, оскільки провадження у справі відкрито з порушенням правил підсудності.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19)).
Розгляд справи судом із порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч.1 ст. 378 ЦПК України).
З огляду на що, питання про наявність чи відсутність у даній справі спору про право має встановлювати суд, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить дана справа.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Хуторного Дмитра Володимировича .
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд, -,
Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Хуторного Дмитра Володимировича залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: