апеляційне провадження №33/824/4726/2025
справа №756/10256/25
11 листопада 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , адвокат, -
встановив:
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №384302 від 07 липня 2025 року, ОСОБА_1 02 червня 2025 року о 18 годині 26 хвилин у м. Києві, вулиця Архипенка, 10, керував транспортним засобом Toyota Highlender, д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зупинився, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , що призвело до наїзду на неї. Автомобіль отримав механічні пошкодження, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Порушив вимоги пункту 18.1 ПДР України.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись із прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неврахування доказів, що містяться у матеріалах справи.
Вказує, що матеріали справи містять відеозапис із камери, яка знаходиться на стовпі за 100 метрів та зафіксовано ДТП. Із наданого відеозапису убачається, що потерпіла ОСОБА_2 в порушення ПДР перебігає дорогу, внаслідок чого потрапляє під автомобіль. Суд першої інстанції не надав оцінку порушенням потерпілою підпункту б) пункту 4.14 ПДР України.
Просить постанову Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Пояснив, що рухався близько із швидкістю 40 км/год, падав дощ, ОСОБА_1 дивився вперед, орієнтовно за півметра до транспортного засобу він побачив ОСОБА_2 , яка перебігала дорогу, одразу застосував екстрене гальмування. Проте зіткнення уникнути не вдалось.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що перед тим, як розпочати рух через проїжджу частину, переконалась у відсутності транспортних засобів. Почала перебігати проїжджу частину, оскільки спізнювалась на тролейбус. Звертає увагу, що перед зіткненням вона вже перейшла 3 смуги для руху. Тобто не можна стверджувати про те, що ОСОБА_2 раптово вибігла на проїжджу частину. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Адвокат Бочаров С.В. зазначив, що потерпіла раптово не вибігала на проїжджу частину, зокрема на пішохідний перехід. Вказує, що ОСОБА_2 рівномірно бігла з початку пішохідного переходу. Уважає, що саме внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху сталось зіткнення. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бочарова С.В., дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Статтею 1 КУпАП визначено:
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП визначено:
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 23 КУпАП визначено:
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 251 КУпАП:
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,- свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 251 КУпАП не встановлює переваг одних доказів над іншими. Докази можуть доповнювати один одного або спростовувати.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно пункту 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №384302 від 07 липня 2025 року, ОСОБА_1 02 червня 2025 року о 18 годині 26 хвилин у м. Києві, вулиця Архипенка, 10, керував транспортним засобом Toyota Highlender, д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зупинився, не дав дорогу пішоходу ОСОБА_2 , що призвело до наїзду на неї. Автомобіль отримав механічні пошкодження, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Порушив вимоги пункту 18.1 ПДР України (а.с. 1, 2).
Згідно даних письмових пояснень ОСОБА_2 від 30 червня 2025 року убачається, що остання вказала, що 02 червня 2025 року, перетинаючи пішохідний перехід на вулиці О.Архипенка, 10, переконавшись, що може перейти дорогу, пробігла половину переходу, і на другій смузі із правого боку її збила автівка. До цього вона дивилась по сторонах і ніщо не загрожувало її життю, тому вона перебігала перехід (а.с. 4).
Згідно даних довідки про результати перевірки по рапорту ЖЄО №36427 від 02 червня 2025 року убачається, що під час перевірки матеріалів установлено, що 02 червня 2025 року приблизно о 18 годині 26 хвилин за адресою м. Київ, вул. О.Архипенка, пішохід ОСОБА_2 в порушення вимог підпункту 4.14 б) ПДР України, перебігаючи проїзну частину вул. Архипенка по нерегульованому пішохідному переходу, контактувала із правою бічною стороною автомобіля марки Toyota Highlender, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Проведеним досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження з причин порушення нею правил дорожнього руху, тому в даному випадку відсутня об'єктивна сторона кримінального правопорушення, у зв'язку з чим склад кримінального правопорушення, передбачений статтею 286 КК України, відсутній. Убачається необхідність у направленні матеріалів до УПП НП у м. Києві для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності (а.с. 13).
Пунктом 2 вказаної довідки матеріали, зареєстровані у ЖЄО Оболонського УП ГУ НП у місті Києві за №36427 від 02 червня 2025 року, вирішено направити до УПП НП у м. Києві для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
Із даних пояснень ОСОБА_1 убачається, що останній пояснив, що рухався із невеликою швидкістю на транспортному засобу та почав гальмувати як тільки побачив ОСОБА_2 попереду, коли вона знаходилась на острівку безпеки. Однак з об'єктивних причин, оскільки потерпіла перебігала проїзну частину на пішохідному переході ОСОБА_1 не міг уникнути зіткнення. Вказав, що ДТП сталась саме внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, а саме підпунктів а, б пункту 4.14 ПДР України (а.с. 38-39).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає про таке.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що дорожньо-транспортна пригода сталась саме внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, зокрема підпункту б) пункту 4.14 ПДР України.
Відповідно до підпункту б) пункту 4.14 ПДР України пішоходам забороняється раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.
Апеляційний суд звертає увагу, що розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Відомостей про складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення щодо ОСОБА_2 матеріали справи не містять, і предметом апеляційного перегляду такий не є. Отже, апеляційний суд не надає оцінку діям ОСОБА_2 під час руху через пішохідний перехід.
Апеляційний суд зазначає, що пунктом 18.1 ПДР України передбачено обов'язок водія, що наближається до пішохідного переходу у разі наявності на ньому пішоходів зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Із переглянутого відеозапису убачається, що наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, ОСОБА_1 не вживав заходів ані щодо зменшення швидкості, ані щодо зупинки транспортного засобу.
Апеляційний суд відхиляє твердження скаржника про те, що ОСОБА_2 раптово вибігла на проїжджу частину з огляду на те, що зіткнення остання подолала три смуги для руху колісних транспортних засобів. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 певний час вже перебувала на пішохідному переході, хоч і у швидкому темпі.
Відтак, не можливо стверджувати, що ОСОБА_2 раптово вибігла на пішохідний перехід, враховуючи, що остання подолала його половину.
Доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо порушення ОСОБА_1 вимог пункту 18.1 ПДР України апеляційна скарга не містить.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд робить висновок про законність та обґрунтованість постанови місцевого суду, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 26 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК