11 листопада 2025 року місто Київ.
Справа № 758/13314/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12719/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою Здоровецького Сергія Вікторовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року (ухвалено у складі судді Гребенюка В.В., інформація щодо дати складання повного рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_2 , про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою до Іноземного підприємства «1+1 продакшн» (надалі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач 2), ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (надалі за текстом - відповідач 3), про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги (з урахування уточнених позовних вимог) обґрунтовані тим, що поширена співвідповідачами 2 та 3 інформація щодо нього не відповідає дійсності, порушує його честь, гідність та ділову репутацію у зв'язку з чим підлягає спростуванню, з огляду на, що просить суд:
1. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 і підлягає спростуванню, інформацію, яка була розповсюджена у відеосюжеті проекту «Українські сенсації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» журналіста ОСОБА_2 , а саме інформацію «Знайомтесь - ОСОБА_3 , колишній депутат Верховної ради ...Це він взяв на посаду нейрохірурга ОСОБА_4 . І не тільки туди. Окрім роботи лікарем ОСОБА_5 , який за версією слідства, не має жодної медичної освіти, працює старшим науковим співробітником у великій фармацевтичній компанії «Екофарм», яку очолює, як ви вже здогадались, пан ОСОБА_6 » на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», як власника - виробника телепередачі проекту програми «Українські сенсації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування відповідачем ОСОБА_2 у програмі «Українські сенсації» на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 інформаційний матеріал такого змісту: «У програмі «Українські сенсації» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_1 до працевлаштування лікаря ОСОБА_4 до фармацевтичної компанії ТОВ «НВК «Екофарм». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до працевлаштування лікаря ОСОБА_4 до фармацевтичної компанії «Екофарм».
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року задоволено частково.
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 і підлягає спростуванню, інформація, яка була розповсюджена у відеосюжеті проекту «Українські сенсації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» журналіста ОСОБА_2 , а саме, інформацію: «...це він взяв на посаду нейрохірурга ОСОБА_4 . І не тільки туди. Окрім роботи лікарем ОСОБА_5 , який за версією слідства, не має жодної медичної освіти, працює старшим науковим співробітником у великій фармацевтичній компанії «Екофарм», яку очолює, як ви вже здогадались, пан ОСОБА_6 » на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1;
Зобов?язано товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (код юридичної особи в ЄДРПОУ 23729809), як власника - виробника телепередачі проекту програми «Українські сенсації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування відповідачем ОСОБА_2 у програмі «Українські сенсації» на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1 інформаційний матеріал такого змісту: «У програмі «Українські сенсації» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » була поширена недостовірна інформація про причетність ОСОБА_1 до працевлаштування лікаря ОСОБА_4 до фармацевтичної компанії ТОВ «НВК «Екофарм». Спростовуємо зазначену інформацію, повідомляючи, що жодним чином ОСОБА_1 не має будь-якого відношення до працевлаштування лікаря ОСОБА_4 до фармацевтичної компанії «Екофарм»;
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривень;
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривень;
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача 5 червня 2025 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права із невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", який набрав чинності ще 19.04.2014, ч.3 ст.277 ЦК, яка встановлювала презумпцію добропорядності особи, було виключено. Отже, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації; 2) недостовірності цієї інформації.
Вказує, що суд не дослідив та не звернув уваги на наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують достовірність частини оспорюваної інформації, яка за своєю філологічною природою не є оціночним судженням. Так, у позовній заяві у первісній редакції сам Позивач зазначає про те, що є співвласником фармацевтичної компанії ТОВ «Екофарм» та столичної приватної клініки ТОВ «Клініка Іштар». Дані обставини також підтверджуються даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань.
Так, позивач є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Іштар» Медична лабораторія» з основним КВЕД 88.21 «Загальна медична практика» і, враховуючи вирішальний вплив на вищенаведені Товариства, справедливим є теза журналіста про те, що саме позивач взяв на посаду нейрохірурга ОСОБА_4 , оскільки Позивач здійснює вирішальний вплив на діяльність перелічених Товариств.
Вказує, що суд не врахував та не оцінив зміст й направленість всієї публікації (її контекст). Зазначає, що мова в сюжеті йшла не про формально юридичне оформлення відносин між ОСОБА_7 та установами до яких має відношення позивач, а про фактичне здійснення такої діяльності ОСОБА_7 .
Вказує, що суд не правильно оцінив семантико-текстуальну природу частини оспорюваної інформації, а саме фрази: «окрім роботи лікарем ОСОБА_5 , який за версією слідства, не має жодної медичної освіти, працює старшим науковим співробітником у великій фармацевтичній компанії «Екофарм», яка містить маркер суб'єктивної модальності. Вказана частина спірної інформації є лише версією, тобто припущенням.
Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною, Позивачем не було доведено, а судом встановлено власника відповідного веб-сайту, яким згідно довідки, яка долучається до апеляційної скарги є ТОВ «ВІЖН 1+1». Наведене безспірно свідчить про неналежний склад залучених до розгляду справи учасників та неможливість виконання рішення суду.
Звертає увагу, що що суд визнав недостовірною інформацію, яка стосується третьої особи, яка не була залучена до участі в розгляді справи, а саме ОСОБА_8 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
У судовому засіданні Київського апеляційного суду представник ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» Здоровець С.В. підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача ОСОБА_10 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом, 06.06.2021 на телеканалі «1+1», власником якого, відповідно до розміщеної на офіційному сайті каналу є відповідач 1, був оприлюднений відео сюжет проекту «Українські сенсації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».
В зазначеному відео сюжеті, крім іншого, поширена така інформація (Тайм код : 57:05 хв.): «Знайомтесь - ОСОБА_11 , колишній депутат Верховної ради, а сьогодні - співвласник кількох фармацевтичних компаній та столичних приватних клінік. Це він взяв на посаду нейрохірурга ОСОБА_4 . І не тільки туди. Окрім роботи лікарем ОСОБА_5 , який за версією слідства, не має жодної медичної освіти, працює старшим науковим співробітником у великій фармацевтичній компанії «Екофарм», яку очолює, як ви вже здогадались, пан ОСОБА_1. ».
Згідно з Наказом №280-к від 30.11.2017 року ТОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» було прийнято ОСОБА_8 на постійну роботу на посаду провідного наукового співробітника департаменту наукової діяльності, з 01.01.2017 з окладом згідно штатного розпису, який підписано генеральним директором ОСОБА_13 .
У відповідності до Наказу №68-к/тр від 25.06.2018 року ТОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» ОСОБА_8 провідного наукового співробітника департаменту наукової діяльності було звільнено 27.06.2018, за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КУЗпП, який підписано в.о. генерального директора ОСОБА_17.
ТОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» у листі від 31.08.2021 №411/03 вказує, що громадянин ОСОБА_8 був прийнятий на роботу провідного наукового співробітника департаменту наукової діяльності 01.01.2017 року, згідно Наказу №280-к від 30.11.2017 року, на підставі відповідної заяви. Громадянин ОСОБА_8 був звільнений з займаної посади провідного наукового співробітника департаменту наукової діяльності 27.06.2018 року, згідно Наказу №68-к/тр від 25.06.2018 року, на підставі поданої заяви.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 29.09.2020 керівником ТОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» є ОСОБА_14 .
Встановивши, зазначені обставини, суд вважав доведеним, що відповідачем була поширена недостовірна інформація, яка порушує честь та гідність позивача.
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що висновки суду про порушення немайнових прав позивача не відповідають встановленим обставинам та вимогам закону.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Основним національним нормативно-правовим підґрунтям, яке регулює відносини щодо захисту гідності, честі та ділової репутації, є Конституція України та Книга 2 ЦК України, яка присвячена особистим немайновим правам фізичної особи: у статті 297 ЦК України вказано, що кожен має право на повагу до його гідності та честі; у статті 299 ЦК України зазначено, що фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.
Окрім зазначених нормативно-правових актів, під час розгляду справ про захист гідності, честі та ділової репутації фізичної та юридичної особи суд також застосовує, зокрема, Закон України «Про інформацію», інші нормативно-правові акти.
Також суди керуються статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка вказує на те, що суди повинні застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
За змістом частин першої та другої статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).
Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди під час вирішення справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканність ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей під час виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (абзац третій частини шостої статті 277 ЦК України).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).
Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання її з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є демонстрація у громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20 (пункт 6.18).
Одним з основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з'ясування, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням. Врахуванню підлягає зміст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, щодо якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.
Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.
Згідно зі статтею 10 Конвенції і частинами другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 22 лютого 2023 року у справі № 757/39521/20.
Отже, за змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 і підлягає спростуванню, інформацію, яка була розповсюджена у відеосюжеті проекту «Українські сенсації» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» журналіста ОСОБА_2 , а саме інформацію «Знайомтесь - ОСОБА_3 , колишній депутат Верховної ради ...Це він взяв на посаду нейрохірурга ОСОБА_4 . І не тільки туди. Окрім роботи лікарем ОСОБА_5 , який за версією слідства, не має жодної медичної освіти, працює старшим науковим співробітником у великій фармацевтичній компанії «Екофарм», яку очолює, як ви вже здогадались, пан ОСОБА_6 » на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_1.
У даному відеосюжеті йдеться про журналістське розслідування діяльності ОСОБА_8 , зокрема ту обставину, що останній приймає пацієнтів як нейрохірург у клініці «Іштар», не будучи при цьому офіційно оформленим працівником.
У кінці сюжету згадується позивач у вищенаведеній цитаті, під час чого демонструються спільні фотографії ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .
Аналізуючи спірний відеосюжет та матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачами того, що позивач є власником / засновником / учасником / керівником тощо ТОВ «НВК «Екофарм» та інших юридичних осіб, оскільки тягар недостовірності інформації лежить на позивачі (див. постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 758/13555/21, провадження № 61-1625св23).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", який набрав чинності ще 19.04.2014, ч.3 ст.277 ЦК, яка встановлювала презумпцію добропорядності особи, було виключено. Отже, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації; 2) недостовірності цієї інформації.
Тобто , позивач мав довести, що інформація, яку він просить спростувати в тому числі є недостовірною та порушує його немайнові права.
Крім того у позовній заяві самим позивачем зазначено, що останній є співвласником фармацевтичної компанії ТОВ «НВК «Екофарм» та приватної столичної клініки ТОВ «Клініка «Ішар». Відповідачами у відзиві на позовну заяву було надано витяг з програмного комплексу, відповідно до якого ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Ішар» МЛ» (код ЄДРПОУ 44126489), є засновником ТОВ «Славута-Фарм» (код ЄДРПОУ 25641510) та ТОВ «Геолік Фарм» (код ЄДРПОУ 33055601).
Щодо висловлювання в сюжеті про те, що «позивач взяв на посаду нейрохірурга ОСОБА_15 , який за версією слідства не має медичної освіти, а також працює старшим науковим співробітником компанії , яку очолює, як ви вже здогадались позивач», то колегія суддів зазначає про таке:
По-перше: на переконання апеляційного суду відсутні підстави вважати, що сам факт роботи «негативного персонажу сюжету» не може жодним чином порушувати немайнові права позивача, оскільки ні особа, яка підписала наказ про прийняття на роботу, ні засновники юридичних осіб, куди таке працевлаштування відбулося не несуть відповідальності за дії чи бездіяльність працівників та їх морально-етичні якості.
Також та обставина, що позивач не є керівником згаданої в сюжеті юридичної особи, також не порушує честь та гідність позивача.
Враховуючи використані журналістами мовностилістичні засоби, словосполучення «за версією слідства», «як ви вже здогадались» у фразі, в якій позивач вважає була поширена про нього недостовірна інформація, яку він просив спростувати були висловлені оціночні судження, які не підлягають спростуванню, та які жодним чином не порушують честь та гідність позивача. Зазначене висловлювання не є твердженнями про вчинення позивачем конкретного діяння, а сам характер такого висловлювання та контекст, в якому воно було здійснене, призводить до його сприйняття саме як висловлення оцінки, а не твердження.
При цьому, вказані думки не викладені в непристойній формі, що могло би принизити честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому відсутні підстави як для визнання її недостовірною, такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, так і зобов'язання її спростувати. Будь-яких доказів, що така інформація нанесла шкоду честі, гідності або діловій репутації позивачу матеріали справи також не містять. Апеляційний суд зазначає, що наявність шкоди особистим немайновим правам фізичної особи можливо довести в разі встановлення негативного характеру поширеної інформації, а також зазначення особистого ставлення до неї. Крім того, допустимим є проведення психологічного дослідження чи, в даному випадку, дослідження аналітичних, статистичних даних задля встановлення ступеня та розміру шкоди, завданої особі поширенням про неї недостовірної інформації. Разом з тим нанесення такої шкоди ґрунтується тільки на твердженнях самого позивача.
Згадування про те, що до клініки в якій здійснював прийом лікар нейрохірург ОСОБА_16 має причетність колишній депутат-позивач, само по собі не становить складу правопорушення, за яке може настати цивільна відповідальність за порушення немайнових прав про захист честі та гідності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що висловлювання поширене в програмі стосується не приватного життя позивача, а ведення колишнім депутатом бізнесу у сфері медицини, що підтверджується проявом суспільного інтересу до нього з боку журналістів.
Вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною та її спростування, Верховний Суд неодноразово наголошував, що у кожному конкретному випадку необхідно встановити характер поширеної інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. При цьому підлягає врахуванню зміст та контекст поширеної інформації, її значення для суспільної дискусії, важливість посади, яку обіймає особа, стосовно якої поширена інформація, достовірність інформації, наслідки її поширення, а також судам слід розрізняти критику діяльності та стверджувальні висловлювання щодо вчинення кримінальних правопорушень. У випадку встановлення, що інформація, про спростування якої ініційовано питання у справі, містить ознаки оціночних суджень, викладена у формі провокативної риторики з використанням характерних для оціночних суджень мовностилістичних засобів, така інформація вважається суб'єктивною думкою розповсюджувачів, яку не можна перевірити щодо відповідності дійсності та спростувати. Вказана практика у спірних правовідносинах є сталою.
Позивач не довів, що поширена відповідачем інформація була спрямована на приниження честі, гідності та ділової репутації, оскільки така інформація має характер критики публічних осіб, межа допустимої критики якої є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки позивач мав статус публічної особи, то він повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 09 січня 2024 року в справі № 758/10740/16 (провадження № 61-195св23), від 15 лютого 2023 року у справі № 466/94/20 (провадження № 61-6047св22 та інших.
З урахуванням вищенаведених вимог закону та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанії дійшов помилкового висновку, а позивач не довів, що опублікована інформація є твердженням про факти, а не оціночним судженням, що оспорювана ним інформація порушувала його особисті немайнові права, або завдала шкоди його особистим благам, призвела до негативних наслідків внаслідок її поширення, не надав доказів того, що метою поширення вказаної інформації було саме намагання принизити його честь, гідність та ділову репутацію.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок, що позивач не довів наявність юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності, шляхом спростування недостовірної інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскаржуване рішення ухвалено за недоведеності тих обставин, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, суд невірно застосував норми матеріального права, надав невірну оцінку наданим доказам, а тому рішення районного суду необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).
У статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд також стягує з позивача на користь відповідача сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4 053 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Здоровецького Сергія Вікторовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 березня 2025 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» судовий збір у розмірі 4 053 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 21 листопада 2025 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова