Постанова від 23.10.2025 по справі 372/4155/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 372/4155/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15874/2025Головуючий у суді першої інстанції - Зінченко О.М., Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2025 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Цалко Д.М.,

за участю:

прокурора Батюк І.В.,

представника відповідача

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника третьої особи

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2018 року у справі за позовом прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, в частині вирішення позовних вимог прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухвської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_154 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_95 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року прокурор Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовною заявою до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_263 , ОСОБА_264 , ОСОБА_265 , ОСОБА_266 , ОСОБА_267 , ОСОБА_268 , ОСОБА_269 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , ОСОБА_273 , ОСОБА_274 , ОСОБА_275 , ОСОБА_276 , ОСОБА_277 , ОСОБА_278 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що Обухівська районна державна адміністрація видала розпорядження від 30 грудня 2004 року № 917 «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для надання її Садівницькому товариству «Флора» під ведення садівництва» за рахунок державних земель Обухівської міської ради Київської області. Водночас Садівницьке товариство «Флора» (далі - СТ «Флора») проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Обухівської міської ради, загальною площею 16,08 га, не подавало, у встановленому законом порядку не затверджено. Земельна ділянка сформована не була та в оренду СТ «Флора» не передавалася. Викладене підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19 березня 2018 року № 10-10-0.222-4102/2-18.

Обухівська районна державна адміністрація видала розпорядження від 06 грудня 2007 року № 1861 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 134-ом громадянам в громадській організації СТ «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області». Надалі на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 05 лютого 2008 року № 118 затверджено зазначену технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 134 громадянам для ведення садівництва у СТ «Флора», загальною площею 16,0797 га, в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області та передано у власність 134-ом громадянам земельні ділянки.

Управління земельних ресурсів у Обухівському районі 24 липня 2008 року 134-ом громадянам видало державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 0,12 га, кожна, для ведення садівництва, що розташовані на території СТ «Флора» Обухівської міської ради Обухівського району Київської області з подальшим переходом права власності до інших осіб: серія ЯЖ № 227403 на право власності ОСОБА_279 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0135; серія ЯЖ № 227404 на право власності ОСОБА_280 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0136; серія ЯЖ № 227405 на право власності ОСОБА_188 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0137; серія ЯЖ № 227406 на право власності ОСОБА_281 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0138; серія ЯЖ № 227407 на право власності ОСОБА_190 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0139; серія ЯЖ № 227408 на право власності ОСОБА_282 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0140; серія ЯЖ № 227409 на право власності ОСОБА_283 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0141; серія ЯЖ № 227410 на право власності ОСОБА_284 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0142; серія ЯЖ № 227411 на право власності ОСОБА_285 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0143; серія ЯЖ № 227412 на право власності ОСОБА_286 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0144; серія ЯЖ № 227413 на право власності ОСОБА_287 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0145; серія ЯЖ № 227414 на право власності ОСОБА_288 на земельну ділянку із кадастровим номером 3223110100:01:018:0146; серія ЯЖ № 227415 на право власності ОСОБА_289 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0147; серія ЯЖ № 227416 на право власності ОСОБА_290 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0148; серія ЯЖ № 227417 на право власності ОСОБА_291 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0149; серія ЯЖ № 227418 на право власності ОСОБА_292 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0150; серія ЯЖ № 227419 на право власності ОСОБА_293 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0151; серія ЯЖ № 227420 на право власності ОСОБА_294 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0152; серія ЯЖ № 227421 на право власності ОСОБА_295 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0153; серія ЯЖ № 227422 на право власності ОСОБА_296 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0154; серія ЯЖ № 227423 на право власності ОСОБА_206 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0155; серія ЯЖ № 227424 на право власності ОСОБА_297 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0156; серія ЯЖ № 227425 на право власності ОСОБА_208 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0157; серія ЯЖ № 227426 на право власності ОСОБА_298 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0158; серія ЯЖ № 227427 на право власності ОСОБА_299 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0159; серія ЯЖ № 227428 на право власності ОСОБА_300 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0160; серія ЯЖ № 227429 на право власності ОСОБА_301 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0161; серія ЯЖ № 227430 на право власності ОСОБА_302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0162; серія ЯЖ № 227431 на право власності ОСОБА_303 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0163; серія ЯЖ № 227432 на право власності ОСОБА_304 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0164; серія ЯЖ № 227433 на право власності ОСОБА_216 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0165; серія ЯЖ № 227434 на право власності ОСОБА_305 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0166; серія ЯЖ № 227435 на право власності ОСОБА_218 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0167; серія ЯЖ № 227436 на право власності ОСОБА_219 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0168; серія ЯЖ № 227437 на право власності ОСОБА_306 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0169; серія ЯЖ № 227438 на право власності ОСОБА_223 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0170; серія ЯЖ № 227439 на право власності ОСОБА_307 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0171; серія ЯЖ № 227440 на право власності ОСОБА_308 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0172; серія ЯЖ № 227441 на право власності ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0173; серія ЯЖ № 227442 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0174; серія ЯЖ № 227443 на право власності ОСОБА_309 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0175; серія ЯЖ № 227444 на право власності ОСОБА_310 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0176; серія ЯЖ № 227445 на право власності ОСОБА_15 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0177; серія ЯЖ № 227446 на право власності ОСОБА_228 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0178; серія ЯЖ № 227447 на право власності ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0179; серія ЯЖ № 227448 на право власності ОСОБА_16 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0180; серія ЯЖ № 227449 на право власності ОСОБА_18 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0181; серія ЯЖ № 227450 на право власності ОСОБА_19 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0182; серія ЯЖ № 227451 на право власності ОСОБА_20 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0183; серія ЯЖ № 227452 на право власності ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0184; серія ЯЖ № 227453 на право власності ОСОБА_22 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0185; серія ЯЖ № 227454 на право власності ОСОБА_311 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0186; серія ЯЖ № 227455 на право власності ОСОБА_24 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0187; серія ЯЖ № 227456 на право власності ОСОБА_25 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0188; серія ЯЖ № 227457 на право власності ОСОБА_26 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0189; серія ЯЖ № 227458 на право власності ОСОБА_27 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0190; серія ЯЖ № 227459 на право власності ОСОБА_312 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:019; серія ЯЖ № 227460 на право власності ОСОБА_313 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0192; серія ЯЖ № 227461 на право власності ОСОБА_232 на земельну ділянку із кадастровим номером 3223110100:01:018:0193; серія ЯЖ № 227462 на право власності ОСОБА_314 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0194; серія ЯЖ № 227463 на право власності ОСОБА_315 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0195; серія ЯЖ № 227464 на право власності ОСОБА_28 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0196; серія ЯЖ № 227465 на право власності ОСОБА_29 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0197; серія ЯЖ № 227466 на право власності ОСОБА_155 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0198; серія ЯЖ № 227467 на право власності ОСОБА_316 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0199; серія ЯЖ № 227468 на право власності ОСОБА_317 на земельну ділянку із кадастровим номером 3223110100:01:018:0200; серія ЯЖ № 227469 на право власності ОСОБА_318 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0201; серія ЯЖ № 227470 на право власності ОСОБА_319 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0202; серія ЯЖ № 227471 на право власності ОСОБА_157 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0203; серія ЯЖ № 227472 на право власності ОСОБА_158 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0204; серія ЯЖ № 227473 на право власності ОСОБА_239 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0205; серія ЯЖ № 227474 на право власності ОСОБА_320 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0206; серія ЯЖ № 227475 на право власності ОСОБА_241 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0207; серія ЯЖ № 227476 на право власності ОСОБА_242 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0208; серія ЯЖ № 227477 на право власності ОСОБА_159 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0209; серія ЯЖ № 227478 на право власності ОСОБА_160 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0210; серія ЯЖ № 227479 на право власності ОСОБА_161 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0211; серія ЯЖ № 227480 на право власності ОСОБА_162 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0212; серія ЯЖ № 227481 на право власності ОСОБА_163 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0213; серія ЯЖ № 227482 на право власності ОСОБА_164 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0214; серія ЯЖ № 227483 на право власності ОСОБА_165 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0215; серія ЯЖ № 227484 на право власності ОСОБА_166 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0216; серія ЯЖ № 227485 на право власності ОСОБА_167 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0217; серія ЯЖ № 227486 на право власності ОСОБА_321 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0218; серія ЯЖ № 227487 на право власності ОСОБА_169 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0219; серія ЯЖ № 27488 на право власності ОСОБА_170 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0220; серія ЯЖ № 227489 на право власності ОСОБА_171 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0221; серія ЯЖ № 227490 на право власності ОСОБА_322 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0222; серія ЯЖ № 227491 на право власності ОСОБА_323 на земельну ділянку із кадастровим номером 3223110100:01:018:0223; серія ЯЖ № 227492 на право власності ОСОБА_324 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018; серія ЯЖ № 227493 на право власності ОСОБА_325 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0225; серія ЯЖ № 227494 на право власності ОСОБА_174 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0226; серія ЯЖ № 227495 на право власності ОСОБА_326 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0227; серія ЯЖ № 227496 на право власності ОСОБА_248 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0228; серія ЯЖ № 227497 на право власності ОСОБА_327 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0229; серія ЯЖ № 227498 на право власності ОСОБА_328 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0230; серія ЯЖ № 227499 на право власності ОСОБА_329 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0231; серія ЯЖ № 227500 на право власності ОСОБА_330 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0232; серія ЯЖ № 227501 на право власності ОСОБА_331 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0233; серія ЯЖ № 227502 на право власності ОСОБА_332 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0234; серія ЯЖ № 227503 на право власності ОСОБА_333 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0235; серія ЯЖ № 227504 на право власності ОСОБА_176 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0236; серія ЯЖ № 227505 на право власності ОСОБА_334 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0237; серія ЯЖ № 227506 на право власності ОСОБА_335 земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0238; серія ЯЖ № 227507 на право власності ОСОБА_336 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0239; серія ЯЖ № 227508 на право власності ОСОБА_177 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0240; серія ЯЖ № 227509 на право власності ОСОБА_178 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0241; серія ЯЖ № 227510 на право власності ОСОБА_179 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0242; серія ЯЖ № 227511 на право власності ОСОБА_180 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0243; серія ЯЖ № 227512 на право власності ОСОБА_181 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0244; серія ЯЖ № 227513 на право власності ОСОБА_259 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0245; серія ЯЖ № 227514 на право власності ОСОБА_337 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0246; серія ЯЖ № 227515 на право власності ОСОБА_338 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0247; серія ЯЖ № 227516 на право власності ОСОБА_262 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0248; серія ЯЖ № 227517 на право власності ОСОБА_339 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0249; серія ЯЖ № 227518 на право власності ОСОБА_340 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0250; серія ЯЖ № 227519 на право власності ОСОБА_182 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0251; серія ЯЖ № 227520 на право власності ОСОБА_341 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0252; серія ЯЖ № 227521 на право власності ОСОБА_266 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0253; серія ЯЖ № 227522 на право власності ОСОБА_267 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0254; серія ЯЖ № 227523 на право власності ОСОБА_342 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0255; серія ЯЖ № 227524 на право власності ОСОБА_343 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0256; серія ЯЖ № 227525 на право власності ОСОБА_344 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0257; серія ЯЖ № 227526 на право власності ОСОБА_345 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0258; серія ЯЖ № 227527 на право власності ОСОБА_183 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0259; серія ЯЖ № 227528 на право власності ОСОБА_346 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0260; серія ЯЖ № 227529 на право власності ОСОБА_184 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0261; серія ЯЖ № 227530 на право власності ОСОБА_347 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0262; серія ЯЖ № 227531 на право власності ОСОБА_348 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0263; серія ЯЖ № 227532 на право власності ОСОБА_349 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0264; серія ЯЖ № 227533 на право власності ОСОБА_350 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0265; серія ЯЖ № 227534 на право власності ОСОБА_277 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0266; серія ЯЖ № 227535 на право власності ОСОБА_351 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0267; серія ЯЖ № 227536 на право власності ОСОБА_185 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0268.

Надалі право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0135, 3223110100:01:018:0136, 3223110100:01:018:0137, 3223110100:01:018:0138, 3223110100:01:018:0139 перейшло до ОСОБА_5 та об'єднані в одну, якій присвоєно кадастровий номер 3223110100:01:018:0290, загальною площею 0,5999 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0140, 3223110100:01:018:0141, 3223110100:01:018:0142, 3223110100:01:018:0143, 3223110100:01:018:0144, 3223110100:01:018:0145 відчужені на користь ОСОБА_5 та об'єднані в земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0291, загальною площею 0,72 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0291 на сьогодні передано ОСОБА_6 .

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0146, 3223110100:01:018:0147, 3223110100:01:018:0148, 3223110100:01:018:0149, 3223110100:01:018:0150 перейшло до ОСОБА_5 та об'єднані в земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0292, загальною площею 0,6 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0151, 3223110100:01:018:0152, 3223110100:01:018:0153, 3223110100:01:018:0154, 3223110100:01:018:0155, 3223110100:01:018:0156, 3223110100:01:018:0157, 3223110100:01:018:0158 відчужені на користь ОСОБА_5 та об'єднані в земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0294, загальною площею 0,96 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0294 на сьогодні є ОСОБА_6 .

Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0159, 3223110100:01:018:0160, 3223110100:01:018:0161, 3223110100:01:018:0162, 3223110100:01:018:0163 перейшло до ОСОБА_5 та об'єднані в земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0293, загальною площею 0,6 га, цільове призначення - для індивідуального садівництва.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0164, 3223110100:01:018:0165, 3223110100:01:018:0166, 3223110100:01:018:0167, 3223110100:01:018:0191, 3223110100:01:018:0192, 3223110100:01:018:0193, 3223110100:01:018:0194 об'єднані в земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0287, загальною площею 0, 9598 га, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, яка на праві спільної часткової власності перейшла у володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0168 перейшло до ОСОБА_352 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21 травня 2015 року № 9790870. Далі право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_353 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01 червня 2015 року № 9867262. Надалі право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0168 перейшло до ОСОБА_9 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 13 липня 2015 року № 10390760.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0169 перейшло до ОСОБА_352 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21 травня 2015 року № 9791116. Далі право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_353 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01 червня 2015 року № 9867274. Надалі право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0169 перейшло до ОСОБА_9 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 13 липня 2015 року № 10390960.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0170 перейшло до ОСОБА_352 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21 травня 2015 року № 9790985. Далі право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_353 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01 червня 2015 року № 9867284. Надалі право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0170 перейшло до ОСОБА_10 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 13 липня 2015 року № 10389148.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0171 перейшло до ОСОБА_352 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21 травня 2015 року № 9791024. Далі право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_353 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01 червня 2015 року № 9867295. Надалі право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0171 перейшло до ОСОБА_10 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 13 липня 2015 року № 10389507.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0172 перейшло до ОСОБА_352 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21 травня 2015 року № 9791053. Далі право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_353 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01 червня 2015 року № 9867304. Надалі право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0172 перейшло до ОСОБА_10 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 13 липня 2015 року № 10389758. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:018:0176 відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на цей час є ОСОБА_14 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0186 перейшло до ОСОБА_352 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 9790927 від 21 травня 2015 року. Далі право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_353 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01 червня 2015 року № 9867317. Надалі право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0186 перейшло до ОСОБА_23 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 12 серпня 2015 року № 10767117.

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0195 перейшло до ОСОБА_352 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21 травня 2015 року № 9791085. Далі право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_353 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 01 червня 2015 року № 9867329. Надалі право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0195 перейшло до ОСОБА_23 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 12 серпня 2015 року № 10767709.

Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0205, 3223110100:01:018:0206, 3223110100:01:018:0207, 3223110100:01:018:0208 відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на сьогодні є ОСОБА_354 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0222 перейшло до ОСОБА_172 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 19485096 від 14 березня 2017 року.

Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0223, 3223110100:01:018:0224 відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на сьогодні є ОСОБА_13 .

Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0225 перейшло до ОСОБА_173 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 15 березня 2017 року № 19538673. Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:018:0227 перейшло до ОСОБА_175 , у зв'язку з чим до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 24 червня 2014 року № 6109948.

Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0228, 3223110100:01:018:0229, 3223110100:01:018:0230, 3223110100:01:018:0231, 3223110100:01:018:0232, 3223110100:01:018:0233, 3223110100:01:018:0234, 3223110100:01:018:0235, 3223110100:01:018:0237, 3223110100:01:018:0238, 3223110100:01:018:0239, 3223110100:01:018:0245, 3223110100:01:018:0246, 3223110100:01:018:0247, 3223110100:01:018:0248, 3223110100:01:018:0249, 3223110100:01:018:0250, 3223110100:01:018:0252, 3223110100:01:018:0253, 3223110100:01:018:0254, 3223110100:01:018:0255, 3223110100:01:018:0256, 3223110100:01:018:0257, 3223110100:01:018:0258, 3223110100:01:018:026, 3223110100:01:018:0262, 3223110100:01:018:0263, 3223110100:01:018:0264, 3223110100:01:018:0265, 3223110100:01:018:0266, 3223110100:01:018:0267 відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки на сьогодні є ОСОБА_354 .

Земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0173, 3223110100:01:018:0174, 3223110100:01:018:0175, 3223110100:01:018:0177, 3223110100:01:018:0178, 3223110100:01:018:0179, 3223110100:01:018:0180, 3223110100:01:018:0181, 3223110100:01:018:0182, 3223110100:01:018:0183, 3223110100:01:018:0184, 3223110100:01:018:0185, 3223110100:01:018:0187, 3223110100:01:018:0188, 3223110100:01:018:0189, 3223110100:01:018:0190, 3223110100:01:018:0196, 3223110100:01:018:0197, 3223110100:01:018:0198, 3223110100:01:018:0199, 3223110100:01:018:0200, 3223110100:01:018:0201, 3223110100:01:018:0202, 3223110100:01:018:0203, 3223110100:01:018:0204, 3223110100:01:018:0209, 3223110100:01:018:0210, 3223110100:01:018:0211, 3223110100:01:018:0212, 3223110100:01:018:0213, 3223110100:01:018:0214, 3223110100:01:018:0215, 3223110100:01:018:0216, 3223110100:01:018:0217, 3223110100:01:018:0218, 3223110100:01:018:0219, 3223110100:01:018:0220, 3223110100:01:018:0221, 3223110100:01:018:0226, 3223110100:01:018:0236, 3223110100:01:018:0240, 3223110100:01:018:0241, 3223110100:01:018:0242, 3223110100:01:018:0243, 3223110100:01:018:0244, 3223110100:01:018:0250, 3223110100:01:018:025, 3223110100:01:018:0259, 3223110100:01:018:0261, 3223110100:01:018:0268 залишились у власності осіб, яким їх передано розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 05 лютого 2008 року № 118.

Прокурор стверджував, що вказані земельні ділянки вибули з державної власності незаконно, у зв'язку з чим вважав, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації щодо передачі їх у приватну власність громадян підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а земельні ділянки - витребуванню на користь держави.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичних обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що висновок суду першої інстанції про неможливість достовірного встановлення місця знаходження спірних земельних ділянок, маючи при цьому інформацію Держземагенства в Обухівському районі, виконавчого комітету Обухівської міської ради і висновок експерта, який попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, є надуманим та таким, що не відповідає дійсності.

Твердження суду про відсутність будь-яких порушень вимог земельного законодавства при наданні у приватну власність спірних земельних ділянок з посиланням на виправдовувальний вирок Обухівського районного суду Київської області від 12.07.2018 у справі № 372/899/18, не відповідає дійсності, оскільки вказаний вирок винесено судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, тобто за недоведеністю у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення. Тобто, суд погодився з доводами сторони обвинувачення про наявність події злочину - надання Обухівською РДА з перевищенням повноважень, встановлених земельним законодавством, у приватну власність фізичних осіб 134 земельних ділянок, які на момент їх відведення знаходились на території міста Обухів, а не за межами населеного пункту.

За таких обставин, на думку апелянта, саме суд першої інстанції у порядку цивільного судочинства мав надати належну оцінку усім наданим прокурором доказам, які не є суперечливими, а навпаки однозначними та достовірними на підтвердження дійсного розташування спірних земельних ділянок на момент їх передачі у приватну власність. не вдаючись до тлумачення вироку у пов'язаній справі, в якому взагалі не наведено доводів про законність дій Обухівської РДА.

Зазначає, що поза увагою суду залишилась загалом та обставина, що частиною предмету спору по суті є землі лісогосподарського призначення, стосовно яких законом установлено обмеження щодо використання в цивільному обороті (ст. 178 ЦК України).

Крім того, судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 19, 20, 55-57, 84, 92, 122, 141, 142, 149 ЗК України, ст.ст. 4, 5, 7, 8, 17, 45, 47, 48, 54, 57, п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, як і не враховано те, що на момент видання оскаржуваного розпорядження були чинними планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Обухівського лісництва ДЛГО "Київліс" 2003 року, які підтверджують право постійного користування державного лісогосподарського підприємства земельними лісовими ділянками згідно Лісового кодексу України.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокуратури Київської області задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 06 грудня 2007 року № 1861 та від 05 лютого 2008 року № 118. Витребувано на користь держави в особі Обухівської міської ради з чужого незаконного володіння земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 3223110100:01:018:0290, 3223110100:01:018:0291, 3223110100:01:018:0292, 3223110100:01:018:0294, 3223110100:01:018:0293, 3223110100:01:018:0287, 3223110100:01:018:0168, 3223110100:01:018:0169, 3223110100:01:018:0170, 3223110100:01:018:0171, 3223110100:01:018:0172, 3223110100:01:018:0173, 3223110100:01:018:0174, 3223110100:01:018:0175, 3223110100:01:018:0176, 3223110100:01:018:0177, 3223110100:01:018:0178, 3223110100:01:018:0179, 3223110100:01:018:0180, 3223110100:01:018:0181, 3223110100:01:018:0182, 3223110100:01:018:0183, 3223110100:01:018:0184, 3223110100:01:018:0186, 3223110100:01:018:0187, 3223110100:01:018:0188, 3223110100:01:018:0189, 3223110100:01:018:0190, 3223110100:01:018:0195, 3223110100:01:018:0196, 3223110100:01:018:0197, 3223110100:01:018:0198, 3223110100:01:018:0199, 3223110100:01:018:0200, 3223110100:01:018:0201, 3223110100:01:018:0202, 3223110100:01:018:0203, 3223110100:01:018:0204, 3223110100:01:018:0205, 3223110100:01:018:0206, 3223110100:01:018:0207, 3223110100:01:018:0208, 3223110100:01:018:0209, 3223110100:01:018:0210, 3223110100:01:018:0211, 3223110100:01:018:0212, 3223110100:01:018:0213, 3223110100:01:018:0214, 3223110100:01:018:0215, 3223110100:01:018:0216, 3223110100:01:018:0222, 3223110100:01:018:0229, 3223110100:01:018:0230, 3223110100:01:018:0231, 3223110100:01:018:0232, 3223110100:01:018:0233, 223110100:01:018:0234, 3223110100:01:018:0235, 3223110100:01:018:0236, 3223110100:01:018:0237, 3223110100:01:018:0238, 3223110100:01:018:0239, 3223110100:01:018:0244, 3223110100:01:018:0252, 3223110100:01:018:0253, 3223110100:01:018:0254, 3223110100:01:018:0255, 3223110100:01:018:0256, 3223110100:01:018:0260, 3223110100:01:018:0185, які розташовані в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області. Витребувано на користь держави в особі ДП «Київське лісове господарство» з чужого незаконного володіння земельні ділянки із такими кадастровими номерами 3223110100:01:018:0258, 3223110100:01:018:0228, 3223110100:01:018:0249, 3223110100:01:018:0224, 3223110100:01:018:0240, 3223110100:01:018:0221, 3223110100:01:018:0259, 3223110100:01:018:0223, 3223110100:01:018:0218, 3223110100:01:018:0241, 3223110100:01:018:0268, 3223110100:01:018:0243, 3223110100:01:018:0248, 3223110100:01:018:0251, 3223110100:01:018:0226, 3223110100:01:018:0265, 3223110100:01:018:0246, 3223110100:01:018:0262, 3223110100:01:018:0261, 3223110100:01:018:0266, 3223110100:01:018:0250, 3223110100:01:018:0242, 3223110100:01:018:0245, 3223110100:01:018:0263, 3223110100:01:018:0257, 3223110100:01:018:0217, 3223110100:01:018:0220, 3223110100:01:018:0219, 3223110100:01:018:0247, 3223110100:01:018:0267, 3223110100:01:018:0227, 3223110100:01:018:0225, 3223110100:01:018:0264, які розташовані в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 24 серпня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та ОСОБА_162 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в частині вирішення позовних вимог прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_162 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0291, 3223110100:01:018:0294, 3223110100:01:018:0212, 3223110100:01:018:0176 з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в задоволенні апеляційної скарги в частині вирішення позовних вимог до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_162 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0291, 3223110100:01:018:0294, 3223110100:01:018:0212, 3223110100:01:018:0176 з чужого незаконного володіння відмовлено, рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2025 у задоволенні клопотань Київської обласної прокуратури та ОСОБА_14 , в інтересах якої діє адвокат Архіпов Олександр Юрійович, про участь у судовому засіданні відмовлено.

Касаційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Клименко Євген Григорович, представника ОСОБА_355 - ОСОБА_356 , представника ОСОБА_154 - ОСОБА_361 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в частині вирішення позовних вимог прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_154 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_95 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури залишено без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_37 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0291, 3223110100:01:018:0294, 3223110100:01:018:0212, 3223110100:01:018:0176 з чужого незаконного володіння залишено без змін.

Прокурор у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Рішення суду першої інстанції переглядається в частині вирішення позовних вимог прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_154 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_95 , ОСОБА_3 , яку 23.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи судом.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №917 від 30.12.2004 року «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для надання її садівницькому товариству «Флора» під ведення садівництва» за рахунок державних земель Обухівської міської ради Київської області.

Водночас, у подальшому садівницьким товариством «Флора» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Обухівської міської ради загальною площею 16,08 га, не подавався та у встановленому законом порядку не затверджувався. Земельна ділянка сформована не була та в оренду СТ «Флора» не передавалася. Викладене підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області 10-10-0.222-4102/2-18 від 19.03.2018 року.

Разом з тим, Обухівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №1861 від 06.12.2007 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 134-ом громадянам в громадській організації с/т «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області». Далі, на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації №118 від 05.02.2008 року затверджено зазначену технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 134-ом громадянам (згідно додатку) для ведення садівництва в СТ «Флора» загальною площею 16,0797 га в адміністративних межах Обухівської міської ради Обухівського району Київської області та передано у власність 134-ом громадянам (згідно додатку) земельні ділянки.

У зв'язку з цим Управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі 24.07.2008 року 134-ом громадянам видано зазначені в описовій частині постанови державні акти на право власності на земельні ділянки з подальшим переходом права власності до інших осіб.

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію 04 липня 2020 року. право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0170, 3223110100:01:018:0171, 3223110100:01:018:0172 зареєстровано за ОСОБА_3

Власником земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0223 відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на даний час є ОСОБА_13 .

Власником земельної ділянки із кадастровим номером 3223110100:01:018:0224 відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку є ОСОБА_13 .

Звертаючись до суду з позовом, у тому числі до відповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_357 ,прокурор Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської міської ради, Київського обласного та по місті Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП "Київське лісове господарство" вказував на те, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності незаконно, у зв'язку з чим вважав, що розпорядження райдержадміністрації щодо передачі їх у приватну власність громадянам підлягають визнанню незаконними, а земельні ділянки - витребуванню на користь держави.

Так, у статті 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 149 ЗК України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Згідно з частиною п'ятою статті 149 ЗК України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті.

Відповідно до частини шостої статті 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі правочину, який визнаний надалі недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19).

Разом з тим, відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після прийняття Верховною Радою України постанови від 16.03.2006 року за №3571 -IV «Про встановлення меж міста Обухів Обухівського району Київської області» межі міста не встановлювалися в натурі на місцевості, акт встановлення меж населеного пункту не складався, зміни до Державного земельного кадастру не вносились, проект розмежування земель державної і комунальної власності та перенесення їх в натуру не виготовляйся, то прокурором не доведено належними і допустимими доказами факту знаходження спірних земельних ділянок у межах міста Обухів.

При цьому суд першої інстанції наголосив, що матеріали, здобуті у рамках кримінального провадження, зокрема висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, не можуть бути допустимими доказами у даному спорі, адже такі матеріали здобуті поза межами процедур, передбачених Цивільних процесуальним кодексом України,

Проте, судом не враховано, що адміністративно-територіальний устрій є способом територіальної організації держави, який засвідчує поділ єдиної, цілісної території держави на відносно відокремлені частини - адміністративно-територіальні одиниці, які є просторовою основою для організації та діяльності місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Офіційно встановлено, що систему адміністративно - територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони п містах, селища і селя.

Межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій, які встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, що розробляються відповідно до техніко - економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району в місті не тягне за собою припинення права власності та права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до цього кодексу.

Як слідує з правової позиції відносно застосування ст.83 ЗК України, що висловлена у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі №6-805цс16, за положеннями вказаної статті Кодексу земельна ділянка може перебувати у комунальній власності, тобто належати територіальній громаді, лише з дати затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і каpтoгpaфічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації щодо землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з п. «б» ч.1 ст.12, ч.1 ст.122 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність або користування громадян та юридичних осіб для всіх потреб відповідно до цього Кодексу.

Отже, сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками в межах населеного пункту (села, селища, міста відповідно), віднесеними до земель комунальної власності.

Межі такого населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами відповідно до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діє на час утворення населеного пункту або зміни його меж.

Так, як встановлено судом та не заперечувалося сторонами, Верховною Радою України в межах повноважень, передбачених ст.174 Земельного кодексу України, 16.03.2006 прийнято постанову №3571-IV «Про встановлення меж міста Обухів Обухівського району Київської області», якою територію нього населеного пункту збільшено до 2419,3 га, з них: 298,7 га земель сільськогосподарського призначення, 825,1 га забудованих земель, 881,1 га земель, що знаходяться у власності і користуванні громадян, 414,4 га земель лісовкритих площ, чагарників, боліт, канав, ставків та інших штучних

Відповідно до пояснювальної записки до цієї постанови проект встановлення меж міста Обухів розроблений Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук на підставі техніко-економічного обґрунтування розвитку території міста, розробленого Київ НДІП містобудування в 1994 році. Питання про встановлення меж міста Обухів погоджено відповідно до законодавства, розглянуто і схвалено суміжними землевласниками: Дерев'янською, Нещерівською сільськими, Українською міською, Обухівською районною, Київською обласною радами га Обухівською РДА.

Таким чином, після прийняття Верховною Радою України постанови від 16.03.2006 року нові межі населеного пункту були встановлені в пропонованих об'ємах та стали загальнообов'язковими для всіх фізичних і юридичних осіб. Саме з їх урахуванням мали діяти органи державної влади і місцевого самоврядування, вирішуючи, у тому числі, земельні питання.

Загальнодоступною інформацією, що розміщена на офіційному сайті Верховної Ради України, є не тільки сам текст відповідної постанови, а й графічний додаток до неї - план меж міста Обухів, де червоною лінією відображено затверджену межу міста згідно постанови парламенту.

Отже, межа населеного пункту була збільшена у встановленому законом порядку, уповноваженим органом, та на підставі розробленого і погодженого із суміжними землевласниками проекту землеустрою.

Про те, що змінені межі м. Обухів були внесені до Державного земельного кадастру свідчить і інформація Управління Держземагентства в Обухівському районі від 19.01.2015 за №1-1-25/2, відповідно до якої згідно з викопіюванням з карти формування території Обухівської міської ради спірні земельні ділянки громадян-відповідачів знаходяться в межах м. Обухів.

Також, за інформацією виконавчого комітету Обухівської міської ради від 23.01.2015 за №152 усі спірні земельні ділянки знаходяться у межах м. Обухів.

Крім того, висновок експерта від 01.06.2017 № 12-5/89 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, отриманий в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12015110230000196, також підтверджує місце знаходження спірних земельних ділянок як на момент їх відведення, так і даний час - в межах міста Обухів.

Отже, позиція суду про неможливість достовірного встановлення місця знаходження спірних земельних ділянок, маючи при цьому інформації Держземагентства у Обухівському районі, виконавчого комітету Обухівської міської ради і висновок експерта, який попереджався про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, є помилковою та не відповідає дійсності.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор надав належні докази того, що спірні земельні ділянки розташовані в межах міста Обухів, та підтвердив відсутність у Обухівської районної державної адміністрації законних прав на розпорядження цим майном.

Висновок суду про відсутність будь-яких порушень вимог земельного законодавства при наданні у приватну власність спірних земельних ділянок з посиланням на виправдувальний вирок Обухівського районного суду від 12.07.2018 у справі №372/899/18 за результатами розгляду кримінального провадження №12015110230000196 за обвинуваченням ОСОБА_358 , начальника Обухівського районного відділу земельних ресурсів в Київській області, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, також не відповідає дійсним обставинам справи.

Щодо виправдувального вироку у справі №372/299/18, винесеного на підставі п.3 ч.1 ст.373 Кримінального процесуального кодексу України, тобто, за недоведеності у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, то суд погодився з доводами сторони обвинувачення про наявність події злочину - надання Обухівською районною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, встановлених земельним законодавством, у приватну власність фізичних осіб 134 земельних ділянок, які на момент їх відведення знаходились на території міста Обухів, а не за межами населеного пункту.

За наведених обставин суд першої інстанції повинен був надати належну оцінку усім наданим прокурором доказам, які не є суперечливими, а навпаки однозначними та достовірними на підтвердження дійсного розташування спірних земельних ділянок на момент їх передачі у приватну власність, не вдаючись до тлумачення вироку у пов'язаній справі, в якому взагалі не наведено доводів про законність дій Обухівської районної державної адміністрації.

Щодо доводів про відведення землі у приватну власність з порушенням процедури безоплатного її отримання, я саме без розробки та затвердженим належної землевпорядної документації, слід вказати наступне.

Так, чинне на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації законодавство передбачало, що у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Такі проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель, на основі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень і територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення з урахуванням матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта землеустрою.

Проте, проект відведення земельної ділянки не розробляється, зокрема, у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

У випадку створення нових землеволодінь проект землеустрою має бути розроблений і затверджений уповноваженим органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади у обов'язковому порядку.

Разом з тим, у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12017110100000124 за обвинуваченням начальника загального відділу Обухівської районної державної адміністрації ОСОБА_359 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України, встановлено, що розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації від 06.12.2007 №1861 лише надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки загальною площею 16,08 га 134 громадянам (згідно додатку) для ведення садівництва в ГО СТ «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради і доручено землевпорядній організації виготовити технічку документацію для погодження та затвердження її в установленому порядку.

При тому будь-яких рішень про затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 16,08 га для ведення садівництва ГО СТ «Флора» цим розпорядженням або іншими актами уповноважених органів не приймалось, а інформація Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.03.2018 за №10-10-0.222-4102/2-18 засвідчує відсутність такого проекту землеустрою в архівах територіального органу Держгеокадастру, де він взагалі не обліковується й на зберігання не передавався.

Вказані обставини додатково встановлені в ухвалі Обухівського районного суду від 04.05.2017 у справі №372/711/17 за результатами розгляду кримінального провадження №12017110100000124 та є преюдиційними для цієї справи, що не враховано судом першої інстанції у цій справі.

Поза увагою суду першої інстанції залишилась і та обставина, що частиною предмету спору по суті є землі лісогосподарського призначення, стосовно яких законом установлено обмеження щодо використання в цивільному обороті (ст.178 Цивільного кодексу України), оскільки усі ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, усі ліси на території України становлять державний лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

При цьому, судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст.19, 20, 55-57, 84, 92, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України, ст.ст.4, 5, 7, 8, 17, 45, 47, 48, 54, 57, п 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, положення п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року, як і не враховано те, що на момент видання оскаржуваного розпорядження були чинними планово-картографічні матеріали лісовпорядкування Обухівського лісництва ДЛГО «Київліс» 2003 року, які підтверджують право постійного користування державного лісогосподарського підприємства земельними лісовими ділянками згідно Лісового кодексу України.

Так, Київське державне лісогосподарське об'єднання «Київліс» (далі - ДЛГО «Київліс») створене наказом Міністерства лісового господарства України №133 від 31.10.1991 року, засноване на державній власності і підпорядковане Державному комітету лісового господарства України. Правонаступником ДЛГО «Київліс» є ДП «Київське лісове господарство.

ДЛГО «Київліс» створене з метою здійснення управління лісовим та мисливським фондами області, організації виконання законодавчих актів України і здійснення систематичного контролю за їх виконанням.

У складі зазначеного лісогосподарського підприємства функціонує низка лісництв, у тому числі й Обухівське лісництво, у постійному користуванні якого згідно матеріалів лісовпорядкування 2003 року, Плану лісонасаджень, долучених до позовної заяви, знаходиться 5044 га земель лісового фонду.

Враховуючи територіальне розгалуження земель лісового фонду ДЛГО «Київліс» з урахуванням адміністративно-територіального устрою, для кожного окремого лісництва виготовлено планово-картографічні матеріали лісовпорядкування із відображенням на планшетах та лісових каргах місцезнаходження земель держлісфонду, з урахуванням вимог та положень Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986 року.

Зазначені докази в розумінні вимoг ст.77 ЦПК України є належними, оскільки стосуються предмету доказування. Нa них чітко зображено взаємне розташування спірних земельних ділянок та земель лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, які перебувають у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року.

В аналогічних правовідносинах Верховним Судом у постановах №707/2192/15-ц від 30.01.2018 року, №488/5476/14-ц від 21.02.2018 року та Верховним Судом України у постановах від 24.12.2014 року у справі №6-212цс14, від 30.09.2015 року у справі 6-196цс15, від 21.01.2015 року у справі №6-224цс14 неодноразово вказувалося, що згідно п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України копія планшета лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державного підприємства спірною земельною ділянкою та те, що остання належить до земель лісогосподарського призначення.

Проте, судом залишено поза увагою вищевказані матеріали лісовпорядкування Обухівського лісництва ДЛГО «Київліс» 2003 року, які містять достовірні відомості про перебування у титульному володінні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства земель лісогосподарського призначення державної форми власності, та які за приписами ст.ст.55-57, 84 Земельного кодексу України обмежені в цивільному обороті й не могли взагалі бути передані у приватну власність (за виключенням випадків, визначених ч.ч.2, 3 ст.56 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.ст.56, 57, 84 ч.4 Земельного кодексу України та ст.17 Лісового кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності виключно на замкнені ділянки лісового фонду, тобто такі, які відокремлені природними» (болотами, водоймами, пустирями тощо) розривами, а також малопродуктивні та деградовані угіддя для заліснення. Всі інші землі лісогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, не підлягають передачі у приватну власність та можуть перебувати у користуванні лише спеціалізованих підприємств, установ та організацій.

Вказаний принцип невідчужуваності державної власності с невід'ємним від поняття державна (належна народу України) власність. Основа цього принципу пов'язана з поняттям суспільної значимості (користі) предмета регулювання (у даному випадку лісу) і полягає в тому, що допоки такий зв'язок зберігається і не прийняте чітко виражене компетентною особою рішення про виключення зі складу державної власності, до тих пір не може бути дозволена будь-яка передача права власності. Внаслідок дії цього принципу будь-яке відчуження майна, попередньо не виключеного з такої державної (загальнонародної) власності, є нікчемним і, по суті, спричиняє неможливість встановлення речових прав на державні (загальнонародні) володіння.

Вчинення будь-яких дій поза межами наданої законодавством компетенції в жодному разі не може вважатись законним здійсненням від імені та в інтересах держави і суспільства.

Також, ніхто без дозволу, виданого компетентними владними органами, не мас права володіти національною державною власністю і використовувати її поза межами, встановленими для загального права корнету ванни нею.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/36 та від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення в державку власність у тому числі особливо цінних земель, які незаконно, без відповідної правової підстави вибули з власності держави.

Безпідставним є і посилання суду на Конвенцію про захист прав та основоположних свобод як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про витребування спірних земель з посиланням на те, що відповідачі законно набули право приватної власності на спірні землі і позбавлення громадян такого права слугуватиме проявом неправомірного втручання на мирне володіння майном.

Судом не враховано, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст.1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.14, 19 Конституції України).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16, у постанові від 12.06.2019 року №487/10128/14-ц звертає увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, не втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч.3 ст.13, ч.7 ст.41, ч.1 ст 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок, (ст.ст.18, 19. п. «а» ч.1 ст.91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (ст.14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. За володіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст.1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (п.107).

Також, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 року у справі «Хаммер проти Бельгії» суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Проте, спірні земельні ділянки були набуті у власність у спосіб, який тільки за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлении права власності на землю стало можливим в результаті видання органом виконавчої влади розпорядження, хоча і поза межами повноважень.

Останні в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних, для лісу (ст 1 Лісового кодексу України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірних земельних ділянок, перебування їх у масиві земель лісового фонду, враховуючи відсутність погодження меж суміжного землекористувача - ДП «Київське лісове і господарство» в проектах землеустрою щодо виділення спірних земельних ділянок, знали, або проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Крім того, Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що «Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя з довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь». «Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов'язок урядів усіх держав».

За наведених обставин позов прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на володіння майном, закладеним у ст.1 Першого протоколу, особливо враховуючи, що володіння відповідачами спірним майном не відповідає визначенню «мирне володіння», так як порушує права ДП «Київське лісове господарство)», і у даній справі превілеюють інтереси держави в особі народу України стосовно повернення особливо цінних земельних ділянок - лісів, над приватними інтересами громадян.

Аналізуючи пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст.1 Першого протоколу Конвенції у справі Хамер проти Бельгії Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007 року вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1082 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Отже, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також зауважує, що при визначенні суспільних інтересів, знаючи потреби суспільства, національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони перші виявляють проблеми, що можуть виправдати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року).

Таким чином, закріплена в Конвенції система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як способи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів для усунення несправедливості.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» віл 2 листопада 2004 року чітко визначає, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п 54 рішення),

В сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.14, 19 Конституції України).

Також, Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу №34044/02 «Депаль» проти Франції» (рішення від 29.03.2010 року) підтвердив, що політика облаштування території і охорона навколишнього природного середовища, де переважаюче місце займає загальносуспільний інтерес, надає державі більш широку свободу дій, ніж при врегулюванні приватних правовідносин (п.п.83-84). У зв'язку з цим право вирішувати, які саме заходи необхідно вживати для захисту земель належить, в першу чергу, національній владі (п.п.87, 92, 93).

Суспільний, публічний інтерес у цьому випадку полягає у відновленні правового порядку Українського народу щодо користування землями лісового фонду - національним багатством України та джерелом задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, в частині відновлення становища, яке існувало до порушення вимог закону та права власності Українського народу на землю й ліс, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 07.11.2019 року у справі №488/5027/14, від 14.11.18 року у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 року у справі №367/2022/15 звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству.

За наведених обставин позов Бориспільської місцевої прокуратури по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у етапі і Першого протоколу.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується на тому, що правосуддя має не тільки чинитися, також мас бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку з демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.84 га рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» від 28.10.98). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як «явну помилку» (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (справа «Хам ідо в проти Росії»).

Зазначене згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.

Судом залишено поза увагою, що прокурор звернувся до суду з позовом не в інтересах конкретного суб'єкта владних повноважень та не у зв'язку з порушенням цивільних прав певного органу місцевого самоврядування чи органу державної виконавчої влади, а саме в інтересах держави.

Саме тривале невжиття заходів реагування з боку Обухівської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового і мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство» дало підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі цих органів.

З огляду на вищевказане, та позиція, яка судом першої інстанції була покладена в основу оскаржуваного рішення, не може вважатися належною. Колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погоджується із позицією Верховного Суду, викладеною ним у своїх постановах у даній справі.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_357 та третя особа ОСОБА_220 були належним чином повідомлені про час та місце розгляд справи, проте у судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Так, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року).

Згідно з частинами третьою - сьомою статті 128 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року) передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 19 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду на 31 травня 2019 року на 09 год 00 хв.

Із наявних у справі протоколів судових засідань Обухівського районного суду Київської області вбачається, що розгляд справи з 31 травня 2019 року відкладено на 04 липня 2019 року, з 04 липня 2019 року - на 24 липня 2019 року, з 24 липня 2019 року - на 13 вересня 2019 року, з 13 вересня 2019 року - на 15 жовтня 2019 року, з 15 жовтня 2019 року - на 27 листопада 2019 року, з 27 листопада 2019 року - на 10 грудня 2019 року, з 10 грудня 2019 року - на 23 грудня 2019 року.

Разом з тим, доказів направлення судом першої інстанції відповідачу ОСОБА_357 та третій особі ОСОБА_360 судових повісток про розгляд справи, призначений на 31 травня 2019 року, 04 липня 2019 року, 24 липня 2019 року, 13 вересня 2019 року, 15 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 10 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, матеріали справи не містять.

Натомість у матеріалах справи наявна копія оголошення Обухівського районного суду Київської області на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик учасників справи (зокрема і ОСОБА_357 ) у судове засідання, призначене на 31 травня 2019 року.

Також у матеріалах справи наявні копії оголошень Обухівського районного суду Київської області на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик учасників справи (зокрема і ОСОБА_352 та ОСОБА_357 ) у судове засідання, призначене на 04 липня 2019 року, 24 липня 2019 року, 13 вересня 2019 року, 15 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 10 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року.

Однак, враховуючи приписи частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи містяться відомості про місця проживання ОСОБА_352 , ОСОБА_357 , відсутні підстави вважати, що з опублікуванням цих оголошень заявники були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Отже, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_357 та третьої особи ОСОБА_352 , належним чином не повідомлених про дату, час та місце судових засідань у суді першої інстанції.

У свою чергу, оскільки під час перегляду справи касаційним судом відповідачкою ОСОБА_357 , неналежно повідомленою судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, було подано заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків звернення до суду позовними вимоги, остання підлягає вирішенню під час апеляційного перегляду рішення в частині вирішення позовних вимог, пред'явлених до відповідачки.

Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_10 також було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позивачем строків звернення до суду позовними вимоги. Водночас, вказане клопотання судом першої інстанції не вирішувалося, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведеності.

Також, на виконання вказівок Верховного Суду у даній судом апеляційної інстанції було залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 , оскільки остання на даний час є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:018:0170, 3223110100:01:018:0171, 3223110100:01:018:0172, які були відчужені ОСОБА_10 їй у власність.

13.10.2025 ОСОБА_3 було подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строків позовної давності.

Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року (провадження № 3-21гс15), від 01 липня 2015 року (провадження

№ 6-178цс15), від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15) та від 08 червня 2016 року (провадження № 6-3029цс15).

На позови прокурора, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Аналогічний висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року (№ 6-1852цс16). Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме цей орган (підприємство), а не прокурор (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18)).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність. Вказаний висновок щодо застосування норм права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 та від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 викладено висновки про те, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор у випадках, коли прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 352/467/18, від 26 червня 2024 року у справі № 522/15979/17.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2015 року було відкрите кримінальне провадження № 12015110230000196 за фактом незаконного передання Обухівською районною державною адміністрацією у власність 134 громадянам спірних земельних ділянок, загальною площею 16,0797 га, для ведення садівництва у СТ «Флора» в адміністративних межах Обухівської міської ради Київської області.

Таким чином, у будь-якому разі вже після відкриття вказаного кримінального провадження про наявність порушення прав власника землі прокурору було відомо.

В той же час, до суду вказаний позов було подано лише в грудні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності, який є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірної по суті позиції про необхідність відмови у задоволенні позову, однак з інших підстав, що не змінює суті такого рішення.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду в частині позовних вимог до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_154 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_95 , ОСОБА_3 , - без змін.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені апелянтом судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокуратури Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухвської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_154 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_95 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухвської міської ради, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_10 , ОСОБА_154 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_95 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 20 листопада 2025 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова

Попередній документ

131995108

Наступний документ

131995110

Інформація про рішення:

№ рішення:	131995109
№ справи:	372/4155/18
Дата рішення:	23.10.2025
Дата публікації:	25.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(02.09.2025)
Результат розгляду:	Відправлено до суду I інстанції
Дата надходження:	26.08.2025
Предмет позову:	про визнання незаконними та скасування розпоряджень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння