Справа № 359/5198/21 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/591/2025 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
13 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10
захисників - ОСОБА_11 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_12
потерпілих - ОСОБА_13 , ОСОБА_14
представника потерпілої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_15 (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12021111100000166 від 17.03.2021 року за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 та прокурора Бориспільської окружної прокуратури на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року,
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
засуджено за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Київ, українця, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
засуджено за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією майна,
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_10 , на ґрунті довготривалих неприязних відносин та з корисливих мотивів, у 2020 році зробив замовлення ОСОБА_9 вчинити вбивство своїх батьків ОСОБА_17 та ОСОБА_14 за грошову винагороду в сумі 25 000 доларів США, яку б отримав ОСОБА_10 після вступу у спадщину та продажу частини отриманого майна, на що ОСОБА_9 погодився та прийняв замовлення, вступивши таким чином у попередню змову з ОСОБА_10 .
Діючи відповідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 близько 21 години, прибувши до домоволодіння АДРЕСА_4 , повідомив про це ОСОБА_10 у месенджері «Телеграм» та став очікувати вимкнення ОСОБА_10 електроенергії у будинку та команди від ОСОБА_10 у месенджері «Телеграм» про проникнення у будинок для вчинення вбивства ОСОБА_17 та ОСОБА_14 .
Близько 22 години 15 хвилин ОСОБА_10 дочекався моменту, коли його батько ОСОБА_17 перебував у кімнаті на другому поверсі, матір ОСОБА_14 зайшла до ванної кімнати на другому поверсі, а сестра ОСОБА_18 перебувала у своїй кімнаті на другому поверсі, спустився на перший поверх, зайшов до гаражного приміщення, за допомогою вимикачів у електрощитовій вимкнув електроенергію в будинку, відчинив замок вхідних дверей до будинку, після чого зайшов до приміщення туалету на першому поверсі.
В цей же час, ОСОБА_9 , реалізуючи спільний злочинний план на вбивство ОСОБА_17 , зайшов через відчинені ОСОБА_10 двері до будинку АДРЕСА_4 , де, тримаючи у правій руці ніж, який підготував для вчинення вбивства, забіг за ОСОБА_17 до гаражного приміщення, та з метою заподіяння смерті наніс ОСОБА_17 не менше 25 ударів вказаним ножем в ділянку грудної клітини, шиї, голови, верхніх та нижніх кінцівок, а також удари руками та ногами в різні частини тіла, від яких ОСОБА_17 помер на місці події.
Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_17 , ОСОБА_9 направився до ванної кімнати на другому поверсі будинку, де знаходилась ОСОБА_14 , з метою вчинення її вбивства відповідно до обумовленого з ОСОБА_10 плану, однак, припустивши, що разом з ОСОБА_14 може бути і її донька ОСОБА_18 , вбивати яку він та ОСОБА_10 не планували, ОСОБА_9 добровільно відмовився вчиняти вбивство ОСОБА_14 і покинув будинок, вирішивши вчинити її вбивство у майбутньому за більш сприятливих умов.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_16 указано на незаконність оскаржуваного вироку. На переконання захисника, версія злочину за пред'явленим ОСОБА_10 обвинуваченням, яке визнане судом доведеним, не ґрунтується на доказах сторони обвинувачення. Вважав необґрунтованою критичну оцінку суду показань обвинуваченого ОСОБА_10 щодо невизнання ним винуватості у пред'явленому обвинуваченні, показань ОСОБА_9 щодо непричетності ОСОБА_10 до вчиненого злочину та показань потерпілої ОСОБА_14 , наданих нею повторно. Під час оцінки показань обвинувачених та потерпілої, суд необґрунтовано віддав перевагу фактам, відомості щодо яких обвинувачений ОСОБА_9 повідомив під час слідчого експерименту 19.03.2021, визнавши їх правдивими та послідовними щодо обставин вчиненого злочину. Зокрема, захисник акцентував увагу на протоколі огляду місця події від 17.03.2021 на якому зафіксовано те, що електрощитова будинку знаходилася на його зовнішній стіні, на якій працівники поліції увімкнули світло будинку. Натомість, із щитової, яка розташована у підвальному приміщенні будинку, працівникам поліції увімкнути світло у будинку не вдалося. На переконання захисту, вказаний факт повністю спростовує версію обвинувачення щодо співучасті ОСОБА_10 у вчиненні злочину. Між тим, заздалегідь розроблений план злочину, відповідно до якого, за версією обвинувачення світло у будинку повинен був вимкнути саме ОСОБА_10 із щитової, яка розташована у підвальному приміщенні будинку, на переконання захисту є абсурдним з огляду на те, що ОСОБА_9 , який знаходився на території домоволодіння зовні міг вимкнути електроенергію у будинку зі щитової, яка знаходилась на його зовнішній стіні. Є суперечливими і пояснення ОСОБА_9 , які він повідомив під час слідчого експерименту щодо відкривання вхідних дверей у будинок та щодо планування вбивства ОСОБА_14 шляхом введення їй ін'єкції інсуліну. Захисник, у контексті оцінки пояснень ОСОБА_9 , звернув увагу на висновок судово-психіатричного експерта від 28.04.2021, відповідно до якого, ОСОБА_9 схильний до мудрування, що об'єктивно ставить під сумнів правдивість його показань. Крім цього, незрозумілими на думку захисту є висновки місцевого суду за результатами оцінки даних мобільного оператора про користування абонентськими номерами мобільного зв'язку, трактування результатів геолокації яких не відповідало хронометражу подій версії обвинувачення. Так, хронологія геолокації телефону ОСОБА_9 не співпадає з зафіксованою судом хронологією подій, а висновок суду про те, що інший абонент був саме ОСОБА_10 не ґрунтується на будь-яких доказах. Щодо встановлених слідством мотивів вбивства, які судом були визнані доведеними, а саме отримання спадщини, то вони не враховують наявність у ОСОБА_10 молодшої сестри, яка також є спадкоємицею за законом, про що ОСОБА_10 , який вчився на юриста, не міг не знати. Із показань потерпілої ОСОБА_14 , яка є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_10 , у останнього з батьком були нормальні взаємовідносини. Окремо захист звернув увагу на телефон Nokia та банківські карти Monobank та Приватбанк, які належали ОСОБА_10 , та які слідчими були незаконно вилучені із домоволодіння на місці події та у подальшому вилучені під час обшуку у будинку ОСОБА_9 , що на переконання захисту свідчило про відверту фальсифікацію доказів причетності ОСОБА_10 до вчиненого злочину. Просив вирок скасувати в частині визнання вини ОСОБА_10 у пред'явленому обвинуваченні та виправдати його.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 вказано на незаконність оскаржуваного вироку. Апелянт не погодилася із висновками місцевого суду за результатами оцінки показань обвинуваченого ОСОБА_9 , наданими ним у судовому засіданні, які судом були сприйняті як спроба уникнути ОСОБА_10 кримінальної відповідальності, а ОСОБА_9 - пом'якшити собі покарання. Віддавши перевагу поясненням ОСОБА_9 , які він надав під час проведення слідчого експерименту 19.03.2021, поза увагою місцевого суду залишився висновок судово-психіатричної експертизи від 28.04.2021, відповідно до якого, ОСОБА_9 схильний до мудрування. На переконання захисника, здатність ОСОБА_9 до мудрування проявилася в описі ним запланованої версії вбивства під час слідчого експерименту, яка суперечить зібраним у кримінальному провадженні доказах. Наведене, на думку захисника, свідчило про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_9 в частині попередньої змови з ОСОБА_10 . Крім цього, апелянт вважала призначене ОСОБА_9 покарання у виді 13 років позбавлення волі занадто суворим. Просила врахувати міцні соціальні зв'язки ОСОБА_9 , його відношення до вчиненого, щире каяття, а також інші дані про його особу. Просила вирок щодо ОСОБА_9 скасувати. Змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому мінімальне покарання.
В апеляційній скарзі прокурора вказано на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених. На переконання прокурора, призначене ОСОБА_9 покарання є надмірно суровим, а призначене покарання ОСОБА_10 є надмірно м'яким. Зокрема, призначаючи ОСОБА_9 покарання поза увагою суду залишилась обставина, яка пом'якшувала його покарання, а саме - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке підтверджене матеріалами кримінального провадження. Між тим, призначаючи покарання ОСОБА_10 , без належного врахування суду залишилось те, що саме ОСОБА_10 планував позбавити життя рідних батьків з корисливою метою, що підвищує суспільну небезпеку його особи та вчиненого ним злочину. Упродовж провадження у суді першої інстанції ОСОБА_10 змінював правову позицію щодо інкримінованого йому злочину, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, а саме у судовому засіданні 14.07.2021 свою вину визнав частково, а в подальшому свою вину заперечував повністю. Просив вирок скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . Призначити ОСОБА_9 покарання за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 11 років, а ОСОБА_10 призначити покарання за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років.
У поданих змінах до апеляційної скарги прокурорвказав на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного судом ОСОБА_10 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість. На переконання прокурора, призначаючи ОСОБА_10 покарання без належного врахування суду залишилось те, що саме ОСОБА_10 планував позбавити життя рідних батьків з корисливою метою, що підвищує суспільну небезпеку його особи та вчиненого ним злочину. Обставини, які пом'якшували покарання ОСОБА_10 матеріали кримінального провадження не містять. Упродовж провадження у суді першої інстанції ОСОБА_10 змінював правову позицію щодо інкримінованого йому злочину намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, а саме у судовому засіданні 14.07.2021 свою вину визнав частково, а в подальшому свою вину заперечував повністю. Просив вирок скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_10 та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_12 , які уточнили вимоги поданої захисником ОСОБА_16 апеляційної скарги та просили вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутню в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення, підтвердили доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити; апеляційну скаргу прокурора зі змінами вважали необґрунтованою та просили відмовити в її задоволенні; пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисниці ОСОБА_11 , які підтримали подані захисниками апеляційні скарги, проти задоволення апеляційної скарги прокурора зі змінами заперечували; пояснення прокурора, який апеляційну скаргу зі змінами сторони обвинувачення підтримав та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційних скарг захисників заперечував; пояснення потерпілої ОСОБА_14 , яка апеляційні скарги захисників підтримала, проти задоволення апеляційної скарги прокурора зі змінами заперечувала; потерпілої ОСОБА_13 та її представника ОСОБА_15 , які апеляційну скаргу прокурора зі змінами підтримали, проти задоволення апеляційних скарг захисників заперечували, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку про те, що у ході судового розгляду вказані вище вимоги закону судом першої інстанції були дотримані у повному обсязі.
Так, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчинене на замовлення, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на повно та об'єктивно досліджених у судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, а саме: показаннях допитаних в суді першої інстанції потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_13 ; електронному рапорті про надходження інформації про злочин, відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_5 року о 22 год. 21 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року о 22 год. 21 хв. заявниця ОСОБА_14 повідомила, що за адресою: АДРЕСА_4 , невідомі вимкнули світло в будинку, напали на її чоловіка та зі слів останньої вбивають його, заявниця замкнулась у ванній кімнаті, в будинку двоє дітей. (т. 1 а.с. 88-89); протоколі огляду місця події від 17.03.2021 року (т. 1 а.с. 90-150а); лікарському свідоцтві про смерть № 106 від 17.03.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_17 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: ушкодження внаслідок застосування гострого предмету, стан, що призвів до смерті: крововтрата, множинні колото-різані рани тіла, ушкодження внаслідок контакту з гострим предметом (т. 1 а.с. 153); протоколі огляду місця події від 17.03.2021 року (т. 1 а.с. 177-182); протоколі огляду місця події від 17.03.2021 року (т. 1, а.с. 183-202); протоколі опитування про зовнішній вигляд особи, яка підлягає впізнанню від 18.03.2021 року, за участю свідка ОСОБА_19 (т. 1 а.с. 221-222); протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2021 року з додатком № 1 та № 2 (т. 1 а.с. 223-226), за участю свідка ОСОБА_19 , який серед пред'явлених знімків для впізнання, впізнав особу під № 4, в якому згідно Додатку № 1 до протоколу пред'явлення особи для впізнання під № 4 розміщено фотознімок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколі обшуку квартири АДРЕСА_5 від 18.03.2021 року (т. 1 а.с. 227-240); протоколі обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6 від 18.03.2021 року (т. 2 а.с. 1-23); протоколі тимчасового доступу до речей та документів від 07.06.2021 року (т. 2 а.с. 114-118); протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.03.2021 року, відповідно до якого 18.03.2021 року о 14 годині 15 хвилин слідчим СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_20 було затримано ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 119-122); протоколі проведення слідчого експерименту від 19.03.2021 року (т. 2 а.с. 123-125а); протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.03.2021 року, відповідно до якого 18.03.2021 року о 21 годині 00 хвилин слідчим СВ Бориспільського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_21 було затримано ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 136-139); висновках експертів та інших доказах.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу, а сукупності зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та правильності кваліфікації їх дій за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_16 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 не містять обґрунтованих доводів, які би указували на незаконність ухваленого вироку та наявність підстав для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Так, посилання захисників на неналежне врахування судом показань обвинуваченого ОСОБА_10 щодо невизнання ним винуватості у пред'явленому обвинуваченні, показань ОСОБА_9 щодо непричетності ОСОБА_10 до вчиненого кримінального правопорушення та показань потерпілої ОСОБА_14 , наданих нею повторно, колегія суддів не вважає обґрунтованими, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися виключно на показаннях обвинувачених щодо невизнання ними своєї вини, а має прийматися на основі досліджених з точки зору належності, допустимості і достовірності доказів, які наявні в матеріалах справи, тоді як вході судового розгляду вказаного кримінального провадження була досліджена достатня кількість належних та допустимих доказів, якими доводиться вина кожного з обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, незважаючи на їхні показання. Висновки суду першої інстанції про те, що показання обвинувачених щодо невизнання ними вини та непричетності до вчинення кримінального правопорушення є обраним способом захисту щодо ухилення від кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи, зокрема протоколом слідчого експерименту від 19.03.2021 року, з якого вбачається, що під час проведення вказаної слідчої дії, яка відбувалась у присутності захисника, обвинувачений ОСОБА_9 послідовно повідомляв про всі обставини вчинення кримінального правопорушення, будь-яких зауважень щодо тиску на нього з боку працівників правоохоронних органів чи інших осіб не заявляв, особисто вказав про добровільність наданої ним розповіді та відсутність тиску, внаслідок чого у протоколі слідчого експерименту будь-яких зауважень або доповнень з цього приводу ні самим ОСОБА_9 , ні присутнім захисником не було зафіксовано.
Крім того, посилання захисників на здатність ОСОБА_9 до мудрування як на доказ сумнівності його показань щодо опису запланованої версії вбивства під час слідчого експерименту, колегія суддів до уваги не приймає, адже у висновку судово-психіатричного експерта № 306 від 28.04.2021 року хоч і зазначено про те, що ОСОБА_9 схильний до мудрування, однак будь-яких висновків про те, що схильність до мудрування може вплинути чи вплинула на правильність усвідомлення ним обставин справи та своїх дій експертом не зроблено. Натомість у вказаному висновку експерт зазначив, що будь-яких порушень з боку пам'яті, уваги, інтелекту, мислення, критичних здібностей не виявлено, він правильно орієнтувався у оточуючому, у нього відмічалась певна послідовність та цілеспрямованість дій, в його поведінці на період вчинення інкримінованих йому дій відсутні ознаки маячення, галюцинацій чи розладнаної свідомості, на підставі чого експерт зробив висновок про те, що ОСОБА_9 під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності; під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання у ОСОБА_9 не виявлено, в цей час може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, клінічних ознак наркотичної та алкогольної залежності у ОСОБА_9 під час проведеного обстеження не виявлено, під час скоєння інкримінованих йому дій в стані фізіологічного афекту та у будь-якому іншому афективному стані, який міг би здійснити суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не перебував.
Щодо повторних показань потерпілої ОСОБА_14 , то у колегії суддів, як і в суді першої інстанції, викликають обґрунтовані сумніви в достовірності наданих нею пояснень, адже вона як матір обвинуваченого ОСОБА_10 , усвідомлюючи настання можливих негативних наслідків у виді реального засудження її сина, має зацікавленість в результатах кримінального провадження. Крім того, потерпіла ОСОБА_14 не несе відповідальності за надання завідомо неправдивих показань через те, що є близьким родичем обвинуваченого, а тому до повідомлених нею обставин щодо неможливості вчинення ОСОБА_10 інкримінованих йому дій колегія суддів ставиться критично.
На версію сторони захисту про те, що згідно з протоколом огляду місця події від 17.03.2021 електрощитова будинку знаходилась на його зовнішній стіні, на якій працівники поліції увімкнули світло будинку, а із щитової, яка розташована у підвальному приміщенні будинку, працівникам поліції увімкнути світло у будинку не вдалося, що на переконання захисту, повністю спростовує версію обвинувачення щодо співучасті ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що неможливість включення працівниками поліції, які приїхали за викликом, світла із щитової, яка розташована у гаражному приміщенні будинку, не свідчить про те, що таке світло взагалі не могло вмикатися/вимикатися із щитової в будинку, а лише ззовні. На підтвердження такого висновку колегія суддів звертає увагу те, що згідно з показами обвинуваченого ОСОБА_10 , які надані ним в суді першої інстанції, його батько (померлий ОСОБА_17 ) зазвичай перевіряв електрощиток в гаражі, коли в них зникало світло, а потерпіла ОСОБА_14 вказувала про те, що того дня, коли сталась вказана подія, в них вимкнулось світло і вона просила чоловіка подивитися, що сталось, а коли він спустився на перший поверх та пішов до гаражного приміщення і відкрив двері в гараж, то почула, що хтось дуже швидко побіг до її чоловіка, а вона зачинилась в ванній кімнаті, що свідчить про те, що вмикання/вимикання світла із щитової в гаражі було можливим.
Щодо висновку спеціаліста про можливості та особливості системи енергопостачання будинку від 20.11.2023 року, на який посилалась сторона захисту, згідно з яким якщо вимкнути вимикач в проміжному щитку на зовнішній стороні будинку, то неможливо ввімкнути електропостачання в будинку, в тому числі на внутрішньому щитку всередині будинку, а для відновлення електропостачання потрібно ввімкнути вимикач, який знаходиться в проміжному щитку на зовнішній стіні будинку (т. 5 а.с. 17-28), колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 84, 298-1 КПК України висновки спеціаліста не є джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо злочинів, що підтвердив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2025 року у справі № 405/5813/16.
Разом з цим, вказаний висновок не спростовує можливість вимкнення світла ОСОБА_10 в гаражі відповідно до домовленостей з ОСОБА_9 , адже він констатує виключно те, що якщо назовні вимкнути світло, то всередині будинку світло теж неможливо буде увімкнути. Однак вказане не виключає тієї обставини, що внаслідок відключення ОСОБА_10 світла всередині будинку в гаражі могло відбутися відключення і на зовнішньому щитку будинку, внаслідок чого працівники поліції, які прибули на виклик, відповідно не змогли увімкнути світло постачання на щитовій, яка розташована у гаражі, оскільки згідно з вказаним висновком спеціаліста вимкнення світла назовні унеможливлює включення світла всередині будинку. Питання щодо вимкнення світло постачання на зовнішньому щитку будинку через відключення світла всередині будинку в гаражі спеціалістом не досліджувалось.
Окремо колегія суддів звертає увагу також на обґрунтованість висновків суду з приводу того, що ОСОБА_9 не міг самостійно, без попередньої домовленості з кимось з членів родини, передбачити, що у разі вимкнення світла (навіть якщо він особисто його вимкнув у щитовій ззовні будинку) саме померлий ОСОБА_17 піде перевіряти світло, а його дружина ОСОБА_14 в цей час буде перебувати у ванній кімнаті і що світло перевірятиме померлий ОСОБА_17 один саме в будинку в гаражі, а не на щитовій ззовні.
Твердження захисника про те, що встановлений слідством мотив вбивства, який суд визнав доведеним, а саме через можливість отримання спадщини, не враховує наявність у ОСОБА_10 молодшої сестри, яка також є спадкоємицею за законом, про що ОСОБА_10 , який вчився на юриста, не міг не знати, колегія суддів також не вважає обґрунтованим, оскільки наявність інших спадкоємців не спростовує можливість отримання ОСОБА_10 своєї частки спадщини. Крім того, для визнання як мотиву вчинення кримінального правопорушення отримання спадщини не має значення чи одержав би її винний. Мотив кримінального правопорушення - це те, що спонукає особу вчинити кримінальне правопорушення, воно може бути як дійсне, так і уявне, а тому ОСОБА_10 , будучи переконаний в отриманні спадщини, обіцяв ОСОБА_9 грошову винагороду від продажу частки спадкового майна за реалізацію спільного плану щодо вбивства батьків.
Крім того, колегія суддів враховує і те, що згідно з наданими в суді першої інстанції показаннями потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , відносини між батьком ОСОБА_17 та сином ОСОБА_10 були не дуже добрі, між ними ставалися непорозуміння, а з пояснень ОСОБА_9 , які він надав під час проведення слідчого експерименту від 19.03.2021 року вбачається, що конфлікти між загиблим ОСОБА_17 та сином ОСОБА_10 були дуже давно і після чергової їх сварки ОСОБА_10 запропонував вбити батька, після чого вони почали розробляти плани вбивства, що додатково свідчить про наявність мотиву у ОСОБА_10 .
Так само необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність висновків суду першої інстанції щодо трактування результатів геолокації хронометражу подій версії обвинувачення, а саме те, що відстань між зоною дії базової станції за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 18-24, AZ=210 та будинком в АДРЕСА_4 становить 28,4 км, а таку відстань ОСОБА_9 не міг здолати за 11 хв, оскільки радіус дії зони базових станцій може сягати до 35 км, а тому, враховуючи територіальну наближеність між зазначеними базовими станціями, перебування ОСОБА_9 в зоні дії базової станції за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 18-24, AZ=210, не свідчить про те, що він перебував саме в м. Києві за вказаною адресою, а не в районі будинку в с. Гнідин Київської області, де стільниковий зв'язок ОСОБА_9 просто підключився до сигналу базової станції за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 18-24.
Інших обґрунтованих доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційні скарги захисників не містять.
Наведене у своїй сукупності вказує на необґрунтованість апеляційних скарг захисників обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та відсутність підстав для скасування вироку і закриття кримінального провадження.
Щодо доводів апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 та прокурора Бориспільської окружної прокуратури зі змінами про невідповідність призначеного обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ч. 1 і ч. 2 ст. 65 КК України покарання призначається судом у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є умисним особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи, обставини його вчинення, відсутність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, має диплом молодшого спеціаліста Фахового коледжу «Універсум» Київського університету імені Бориса Грінченка, має постійне місце проживання, має соціальні зв'язки, згідно з характеристикою директора та класного керівника школи І-ІІІ ступенів № 28 Дарницького району м. Києва характеризується позитивно, під час навчання мав високі досягнення високого та достатнього рівня; дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, має середню освіту, має постійне місце проживання та відповідні соціальні зв'язки. Крім того, судом враховано, що саме ОСОБА_10 , був замовником вбивства свого батька та діяв як співвиконавець для досягнення спільної злочинної мети, а обвинувачений ОСОБА_9 діяв як виконавець та вчинив безпосередні дії, пов'язані з реалізацією плану та спричинення тілесних ушкоджень потерпілому внаслідок яких останній помер, а також судом враховано кількість таких ударів, доведення своїх дій ОСОБА_9 до кінцевого результату з метою вбивства потерпілого.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна, а обвинуваченому ОСОБА_10 покарання за п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією майна, відповідає тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особам обвинувачених та відповідає меті покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_10 та ОСОБА_9 видом та розміром покарання за вчинене кримінальне правопорушення колегія суддів погоджується.
Наведені захисницею ОСОБА_11 обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_9 та наведені прокурором Бориспільської окружної прокуратури в змінах до апеляційної скарги обставини щодо обвинуваченого ОСОБА_10 як підстави для призначення іншого покарання колегія суддів не вважає обґрунтованими та такими, що вже достатньою мірою були враховані судом першої інстанції при призначенні їм покарання та не свідчать про можливість призначення ОСОБА_9 більш м'якого покарання, а ОСОБА_10 більш тяжкого покарання, ніж призначив суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що вирок відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а саме є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційні скарги захисників та прокурора зі змінами - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_16 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 та прокурора Бориспільської окружної прокуратури зі змінами залишити без задоволення.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2023 року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою - в той же строк з дня вручення їм копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4