Рівненський апеляційний суд
Іменем України
13 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 569/21878/25
Провадження № 11-сс/4815/316/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у кримінальному провадженні №62024240030003066,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_9 , та застосовано стосовно підозрюваного
ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 09 год. 50 хв. 10 грудня 2025 року.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого або обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що слідчим суддею при постановленні ухвали не враховано особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, є сиротою, на його утриманні перебуває хвора бабуся, а сам він планує повертатися до лав Збройних Сил України.
Також зазначив, що прокурором у судовому засіданні не наведено жодних обставин, які б свідчили про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а слідчим суддею не розглянуто можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
У разі обрання менш суворого запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_5 зобов'язується виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки та з'являтися на виклики до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_4 про безпідставність апеляційних вимог та залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження за клопотанням та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як визначено статтею 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 ч.2 ст. 183 КПК встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
11.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Як убачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, - самовільному залишені військової частини в умовах воєнного стану.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. І вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, під час розгляду клопотання, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, - можливість підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів, перевіривши матеріали за даним клопотанням, вважає такий висновок слідчого судді правильним.
Так, ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначеного йому покарання може здійснювати тиск на свідків, вчинити самокалічення чи симулювати хворобу підробивши документи, що свідчить про ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину в умовах воєнного стану, який самовільно залишив розташування військової частини чим фактично відмовився виконувати накази свого командира та знизив можливість функціонування свого підрозділу, сприяв підриву його обороноздатності та беручи до уваги відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків у сукупності дає підстави для висновку про існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому він підозрюється.
Також враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , та можливе за цей злочин покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування є цілком обгрунтованим.
Тому, на думку колегії суддів, вказані обставини, у своїй сукупності, свідчать про те, що на даному етапі досудового розслідування більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.
Жодних доказів, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_5 під вартою у зв'язку існуванням у нього ряду захворювань, необхідності постійного догляду за хворими членами сім'ї ні підозрюваним, ні його захисником не надано.
Доводи захисника про бажання підозрюваного ОСОБА_5 повернутися до лав Збройних сил України не є предметом розгляду апеляційного суду при вирішенні питання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може бути розглянуто судом у порядку передбаченого КПК за наявності відповідного клопотання.
Згідно ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258 - 6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК.
Отже, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, то слідчий суддя правомірно прийшов до висновку про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що вказана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог сторони захисту.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 13 жовтня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3