Рівненський апеляційний суд
Іменем України
13 листопада 2025 року м. Рівне
Справа № 569/13258/24
Провадження № 11-кп/4815/721/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 114-2, ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22023180000000117,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 , котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Савинці Ізюмського району Харківської області, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 06 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вказане судове рішення та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
На обґрунтування цих вимог зазначив, що клопотання не містить достатньо доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), і тому воно не відповідає критеріям, передбачений ч.3 ст. 184 КПК.
Зауважив, що хоча чинним КПК не встановлено граничних строків перебування особи під вартою на стадії судового розгляду, проте суди зобов'язані застосовувати строки тримання особи під вартою встановлені на стадії досудового розслідування, які передбачені ст. 197 КПК.
Вважає, що судом залишено поза увагою надані прокурором протоколи негласних слідчих розшукових дій, зі змісту яких можна дійти висновку про відсутність в діях ОСОБА_5 складу інкримінованого їй злочину за ч.2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Також обсяг пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення в обвинувальному акті є більший, аніж по суті пред'явленої підозри, оскільки підозру за ч.3 ст. 436-2 КК їй висунуто не в порядку, передбаченому КПК. Наголошено також, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК ОСОБА_5 було вручено без участі захисника та за участі понятих, у зв'язку із чим було порушено її право на захист.
Окрім того судом не враховано що ОСОБА_5 страждає на ряд захворювань, вона має зареєстроване місце проживання в м.Харкові, одружена та у неї має міцні соціальні зв'язки.
Просить врахувати, що він та обвинувачена ОСОБА_5 не були присутні при проголошенні вступної та резолютивної частини ухвали, а про наявність судового рішення їм стало відомо лише 10.10.2025 через систему з підсистеми "Електронний суд". Тому вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущене з поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченій виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
З матеріалів судового провадження вбачається, що обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник-адвокат ОСОБА_6 не були присутні при проголошенні резолютивної частини ухвали, її копія їм не надходила і про наявність судового рішення адвокат дізнався лише 10.10.2025 з підсистеми "Електронний суд". За таких обставин та відповідно до приписів ст.ст.115-117 КПК колегія суддів визнає необхідним поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що був пропущений з поважних причин.
Згідно ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як передбачено ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Згідно ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів цієї судової справи вбачається, що у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №22023180000000117 від 25.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 114-2, ч.2 ст. 111, ч.3 ст. 436-2 КК.
У відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 199 цього Кодексу, прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки існують достатні підстави вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування щодо обвинуваченої даного виду запобіжного заходу.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що на даний час не зменшились та продовжують існувати ризики переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Так враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, санкція одного з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, та беручи до уваги що ОСОБА_5 будучи проросійською налаштованою особою, проживаючи у м.Харкові, яке є прифронтовим містом, має родину на тимчасово окупованих російською федерацією територіях і підтримуючи контакти зі службовцями російської федерації та з використанням каналів електронного зв'язку передачі представникам російської федерації відомості про переміщення збройних сил України і їх дислокації та неодноразово висловлюючи наміри щодо залишення території України, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також ОСОБА_5 матиме змогу впливати на свідків у кримінальному провадженні, шляхом тиску вмовляння чи іншим чином з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки згідно приписів КПК судом будуть братися показання, дані свідками лише під час судового розгляду.
Окрім того ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що вона сповідуючи ідею "руського миру", поширювала через засоби масової інформації матеріали, які заперечують збройну агресію російської федерації проти України та глорифікують осіб, свідомо, які беруть учать у вказаній агресії цілеспрямовано та добровільно поширювала інформацію про розміщення та пересування підрозділів Збройних Сил України та інших утворених на території України військових формувань та маючи доступ до телекомунікаційних засобів, добровільно надавала допомогу державі-агресору у веденні розвідувальної діяльності на шкоду інтересам України на території Харківської області. Тому існує ризик вчинення нею іншого кримінального правопорушення та продовження кримінальних правопорушень в яких вона обвинувачується.
Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності в матеріалах справи доказів про вчинення ОСОБА_5 злочину за ч.2 ст. 114-2 КК, порушення порядку вручення їй підозри і права на захист, не є предметом розгляду апеляційної інстанції, оскільки апеляційному суду у відповідності до приписів ч.2 ст. 422-1 КПК надано клопотання прокурора, журнал судового засідання від 08.10.2025 та ухвалу суду про продовження запобіжного заходу. проте на думку колегії суддів наведені доводи не спростовують обґрунтованості необхідності продовження обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а посилання на порушення граничного строку перебування обвинуваченої під вартою на стадії судового розгляду нічим не підкріплені та не містять посилання на норми чинного КПК.
Також місцевим судом враховано приписи ст. 183 КПК щодо права не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України під час дії воєнного стану, який введено 24.02.2022 і діє понині.
Жодних даних про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою так і про існування хвороб, які б унеможливили її перебування в місцях попереднього ув'язнення захисником не надано та такі дані в матеріалах справи відсутні.
Водночас колегія суддів звертає увагу на тривалий термін розгляду справи та перебування під вартою обвинуваченою, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 затримана 22.02.2024 та знаходиться під вартою на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду з 24.02.2024, та з того часу їй постійно продовжували строк тримання під вартою.
Апеляційний суд зауважує, що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звернено увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Зокрема у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".
Колегія суддів зауважує, що у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу місцевий суд зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі "Харченко проти України", п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04 березня 2010 року у справі "Шалімов проти України", суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди "…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…".
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що ця ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивовано, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційних вимог адвоката ОСОБА_6 відсутні.
Керуючись ст.ст. 115-117, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2025 року, якою продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2